Справа № 2-842/2010

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м    У к р а ї н и

1   листопада 2010 року                       Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді             Славінської Н.Л.

при секретарі                                       Бородавка В.П.

з участю  

представника  відповідача                Шакалова А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за позовом ОСОБА_2 до Споживчого товариства «Джуринський хлібзавод» про стягнення заробітної плати, моральної шкоди та витрат,

в с т а н о в и в:

13.09.2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до СТ «Джуринський хлібзавод» про стягнення заробітної плати, моральної шкоди та витрат.

Позивачка зазначила, що  працювала в СТ «Джуринський хлібзавод» на посаді бухгалтера і з 1.03.2010 року була звільнена з роботи. При звільненні відповідач не виплатив їй заробітну плату і заборгованість становить 2477 грн. До даного часу відповідач заборгованість по зарплаті не виплатив, не дивлячись на її неодноразові звернення.

Оскільки відповідач не провів із нею розрахунки при звільненні, то зобов’язаний сплатити їй середній заробіток за весь час затримки, тобто з 1.03.2010 року по 1.09.2010 року, тобто за 6 місяців, в сумі 5372 грн.

Невиплатою зарплати відповідач порушив її конституційне право на отримання винагороди за працю, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду вона оцінює в 1000 грн.  

    Просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 2477 грн., 5372 грн. за затримку розрахунку при звільненні за період з 1.03.2010 року по 1.09.2010 року, моральну шкоду в сумі 1000 грн., та судові витрати в сумі 200 грн. за надання юридичної допомоги.

              В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 уточнила та зменшила позовні вимоги, посилаючись на ті самі обставини. Просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 2477 грн., а також моральну шкоду в сумі 500 грн., в решті – позов не підтримує. Суду пояснила, що з 2003 року вона працювала у відповідача бухгалтером і 1.03.2010 року звільнена на підставі розпорядження голови правління за №6 параграф 3 від 1.03.2010 року. Вона неодноразово зверталася до керівництва відповідача з приводу проведення з нею розрахунків при звільненні, але її звернення залишені без належного реагування.  Порушенням трудового законодавства при звільненні, а саме: не проведення відповідачем з нею остаточних розрахунків, –  заподіяно їй моральну шкоду, яка  полягає в душевних стражданнях, яких вона зазнає щодня, у втраті нормальних життєвих зв’язків, що  вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні  розміру  грошового відшкодування моральної шкоди вона виходить саме з цих підстав і вважає, що їй заподіяно моральну шкоду в розмірі 500 грн.  

Представник відповідача, Споживчого товариства «Джуринський хлібзавод» - Шакалов А.М. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 визнав   повністю.  Суду пояснив, що заробітна плата не виплачена ОСОБА_2 через скрутне матеріальне становище підприємства, яке працювало з перервами, тому кошти на виплату зарплати були відсутні. На даний час підприємство почало працювати, тому вважає, що зможе виплатити заборгованість по зарплаті позивачці ОСОБА_2

Вирішуючи спір суд встановив, що позивачка ОСОБА_2  працювала у СТ „Джуринський хлібзавод” з 3.09.2003 року по 1.03.2010 року, що підтверджується оглянутою в судовому засіданні трудовою книжкою позивачки, серії НОМЕР_1, та її копією в матеріалах справи (а.с.3).  

1.03.2010 року позивачка звільнена з роботи згідно п.1 ст.36 КЗпП України на підставі розпорядження голови правління №6 параграф 3 від 1.03.2010 року (а.с.3).

За час роботи в СТ «Джуринський хлібзавод» їй нараховано, але не виплачено в повному об’ємі при її звільненні з роботи заробітну плату і заборгованість по заробітній платі становить 2477,01 грн., що підтверджується довідкою відповідача від 7.09.2010 року за №41 (а.с.4).

Заборгованість по заробітній платі в сумі 2477,01 грн.  не виплачена позивачці до даного часу, що в судовому засіданні стверджувала ОСОБА_2, а також підтвердив і представник відповідача Шакалов А.М. З приводу розміру заборгованості по заробітній платі відповідача перед ОСОБА_2 в сумі 2477,01 грн. спір між сторонами відсутній.

  Як зазначила в судовому засіданні позивачка ОСОБА_2., та не заперечував представник відповідача Шакалов А.М., н а утриманні позивачки знаходиться  неповнолітня дитина.  Несвоєчасна виплата заробітної плати позивачці і виникнення заборгованості по заробітній платі ставить її сім’ю у скрутне матеріальне становище, заподіює ОСОБА_2 моральних страждань, приводить до втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, принижує її гідність, оскільки позивачка працювала сумлінно, порушень трудової дисципліни не допускала, адміністративні та громадські стягнення  за час роботи у відповідача до неї не застосовувались, що стверджувала позивачка і не заперечив в судовому засіданні представник відповідача.                

Встановленим судом фактам відповідають трудові правовідносини, що регулюються Конституцією України, КЗпП України, ЗУ «Про оплату праці».

           Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

    При звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені  не пізніше наступного дня  після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст.116 КЗпП України).      

    Відповідно до вимог ст.1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.      

   Власником або уповноваженим ним органом відшкодування працівнику моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (ст.237-1 КЗпП України).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості (ст.23 ЦК України).                

    Оскільки судом встановлено, що невиплатою заробітної плати ОСОБА_2. її  право  на винагороду за працю порушено, то воно підлягає судовому захисту, а позов в частині   стягнення заборгованості по заробітній платі   – підлягає задоволенню.  

Позов ОСОБА_2 в частині стягнення   моральної шкоди в сумі 500 грн. також підлягає задоволенню.            

            Визначаючи розмір моральної шкоди та покладаючи  на відповідача обов’язок щодо її відшкодування, суд керується ст.237-1 КЗпП України та враховує роз’яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного суду України « Про судову практику в  справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, згідно з якими відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та тривалість страждань, тяжкість вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках позивачки.

             Внаслідок невиплати заробітної плати при звільненні ОСОБА_2 зазнала моральних втрат, які полягають у вимушених змінах у життєвих стосунках, суттєвих емоційних стражданнях, пов’язаних з моральними стражданнями, втратою нормальних життєвих зв’язків, необхідністю додаткових зусиль для організації свого життя, приниженням її гідності, оскільки позивачка працювала сумлінно, порушень трудової дисципліни не допускала, адміністративні та громадські стягнення  за час роботи у відповідача до неї не застосовувались.  

              У зв’язку із наведеним, суд дійшов  висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди, а саме:  в сумі 500 грн.        

           Відповідно до  ст. 88 ЦПК України, ст. 3 Декрету КМ України від 21.01.1993 року «Про державне мито» (з послідуючими змінами і доповненнями) підлягає стягненню з СТ «Джуринський хлібзавод в доход держави державне мито в сумі 51 грн.          

            Підлягають стягненню з СТ «Джуринський хлібзавод» також витрати   на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі  120 грн.  

           Керуючись  ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України,  на підставі ст.43 Конституції України; ст.ст.116, 237-1 КЗпП України, ст.1 ЗУ «Про оплату праці», ст.23 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_2 до Споживчого товариства «Джуринський хлібзавод» про стягнення заробітної плати, моральної шкоди та витрат задовольнити.      

     Стягнути з Споживчого товариства «Джуринський хлібзавод» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 2477,01 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн., а всього 2977 (дві тисячі  дев’ятсот сімдесят сім) гривень 01 копійку.

           Стягнути з Споживчого товариства «Джуринський хлібзавод» на користь держави державне мито в сумі 51 грн.

           Стягнути з Споживчого товариства «Джуринський хлібзавод» витрати   на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі  120 грн.            

    Рішення  в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 872 гривні 02 коп. підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: