П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 листопада 2010 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Симаченко Л. І., з участю прокурора - Томишенця С. В., захисника – ОСОБА_1, перекладача – ОСОБА_2, правопорушника - ОСОБА_3, розглянув справу про адміністративне правопорушення за протестом Ужгородського міжрайонного прокурора на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 2 вересня 2010 року.
Цією постановою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, угорець, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1
визнаний винним у порушенні митних правил, передбачених ст. ст. 339, 340 МК України з накладенням на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10 000( десяти тисяч ) гривень.
Згідно з даними постанови суду правопорушення вчинено за таких обставин: 7 серпня 2010 року о 24 – й годині 20 хвилинах ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_1, на ділянці «Прибуття» митного поста «Тиса», порушуючи порядок проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю переміщав в багажному відсіку автомобіля не зазначений в митній декларації й не заявлений при усному опитуванні товар - дверні замки в комплекті з ключами марки «Mottura», виробництва Італії в кількості 265 штук вартістю 94 569 гривень 47 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор в протесті просив поновити строк на оскарження, скасувати постанову суду та прийняти нову, якою конфіскувати дверні замки як безпосередній об’єкт порушення митних правил. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд не повідомив його про розгляд справи, чим позбавив права прийняти участь в судовому засіданні та своєчасно опротестувати постанову. Вважає, що при постановленні судового рішення суд не врахував співвідношення вартості й кількості товару, який був предметом порушення митних правил і безпідставно не застосував конфіскацію цих товарів.
Справа: № 33 - 534\2010
Головуючий у першій інстанції: Домніцький В. В.
Доповідач: Симаченко Л. І.
Переглянувши справу в межах протесту; заслухавши пояснення прокурора, який підтримав протест частково і просив поновити строк на опротестування, скасувати постанову суду та стягнути з правопорушника вартість товару, що переміщався за кордон в сумі 94 569 гривень 47 копійок, повернувши йому сплачену суму штрафу в розмірі 10000 гривень; пояснення ОСОБА_3 та його захисника – ОСОБА_1, які просили відмовити у задоволенні протесту прокурора, перевіривши матеріали адміністративної справи та додаткові документи, апеляційний суд вважає, що протест не підлягає задоволенню.
Всупереч вимогам ч. 3 ст. 390 МК України суд не повідомив про час та місце розгляду справи митний орган та Ужгородського міжрайонного прокурора, який завчасно подав до суду відповідне клопотання, тому доводи прокурора про поважність причин пропуску строку на опротестування постанови заслуговують на увагу і підлягають задоволенню. ( а. с. 27, 28 ).
Що стосується висновків суду щодо винності та кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст. ст. 339, 340 МК України, то такі є правильними, підтверджуються даними протоколу про порушення митних правил, поясненнями правопорушника, висновком експерта та іншими матеріалами справи і ніким із учасників судового розгляду не оспорюються. ( 2 - 4, 6, 15 - 18 ).
Стягнення накладено в межах санкцій ст. ст. 339, 340 МК України з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини та майнового стану.
Так, з матеріалів справи та з пояснень правопорушника вбачається, що ОСОБА_3 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, у вчиненому щиро розкаявся, призначений судом штраф сплатив, на даний час ніде не працює, має на утриманні двох малолітніх дітей, знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника по справі не встановлено.
Санкції ст. ст. 339, 340 МК України є альтернативними і тому, враховуючи вимоги ст. 23 КпАП України щодо мети адміністративного стягнення, якою є не тільки покарання, а і виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, апеляційний суд вважає, що накладене на правопорушника стягнення у виді штрафу є достатнім і справедливим.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи зазначений в протоколі про порушення митних правил товар у зв’язку з відмовою сплатити відповідні збори та податки був 30 вересня 2010 року вивезений в Угорщину. ( а. с. 40, 41 ).
Щодо посилань прокурора про безпідставне неврахування судом вимог п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», то слід зауважити, що ці вимоги стосуються порушення митних правил, визначених у статті 352 МК України, за які передбачено обов’язкову конфіскацією товарів із спеціально виготовленими сховищами ( тайниками) та транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України і тому розширеному тлумаченню не підлягають й на дані дії не розповсюджуються.
Вимоги прокурора про застосування до правопорушника стягнення вартості товару, що переміщався через кордон чинним митним законодавством не передбачено. Інших передбачених законом доводів прокурор в протесті не навів.
За таких обставин доводи протесту слід визнати необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП України, апеляційний суд Закараптської області
П О С Т А Н О В И В :
Поновити прокурору строк на опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 2 вересня 2010 року про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. ст. 339, 340 МК України з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10 000 ( десяти тисяч ) гривень залишити без зміни, протест прокурора без задоволення.
Постанова суду остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області Л. І. Симаченко