Справа № 736/2398/18 Головуючий у І інстанції Кутовий Ю. С.

Провадження № 11-кп/4823/44/21

Категорія - Доповідач Баглай І. П.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2021 року Чернігівський апеляційний суд у складі:

Головуючого суддіБаглая І. П.

суддів                              Демченка О.В., Заболотного В.М.,

при секретарі                  Оскірко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12.018.270.150.000.294, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого по АДРЕСА_1 , з повною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,

з участю прокурора                Батюк І.В.,

потерпілого                            ОСОБА_2 ,

захисника                                Загальця О.М.,

обвинуваченого                      ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

15 жовтня 2018 року, близько 01 год., ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись за місцем свого проживання  по АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклої сварки зі співмешканкою ОСОБА_3 , діючи зі злочинною недбалістю, не передбачаючи можливого настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння у виді заподіяння смерті, хоча повинен був і міг їх передбачити, з метою заподіяння тілесних ушкоджень умисно наніс один удар долонею правої руки по обличчю ОСОБА_3 .

У результаті вищевказаних дій потерпіла втратила рівновагу і впала на підлогу з прискоренням з висоти власного зросту, при цьому забилася об кухонну стінку лобною ділянкою справа. Внаслідок удару та падіння ОСОБА_3 отримала, згідно з висновком судової медичної експертизи від 10 грудня 2018 року №80, комплекс тілесних ушкоджень у вигляді закритої внутрішньочерепної травми, саден на переніссі та на нижній губі праворуч, синця з садном на чолі праворуч, крововиливу в шкірно-м`язовий лоскут голови в правій лобній ділянці, субдурального крововиливу праворуч, крововиливу в м`які мозкові оболонки обох лобно-тім`яних долей, обох скроневих долей, стовбур мозку, мозочок, крововиливу в товщу правої лобної долі, котрі могли виникнути від дії тупого предмету (предметів) у праву лобну ділянку голови і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. В наслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпіла померла на місці скоєння злочину.

Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок набряку-набухання головного мозку, який виник через закриту внутрішньочерепну травму, що підтверджується наявністю таких патологічних проявів: садна на переніссі та на нижній губі праворуч, синців з садном на чолі праворуч, крововиливів в шкірно-м`язовий лоскут голови в правій лобній ділянці, субдурального крововиливу праворуч, крововиливів в м`які мозкові оболонки обох лобно-тім`яних долей, обох скроневих долей, стовбур мозку, крововиливу в товщу правої лобної долі, виражені смуги вдавлення від великих крил клиновидної кістки, верхівок пірамід скроневих кісток і країв великого потиличного отвору.

ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, та виправдано.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просить вирок місцевого суду скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження й істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, і призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі; дослідити всі докази, зібрані під час досудового розслідування, та допитати експертів; визнати допустимим доказом протокол слідчого експерименту від 17 жовтня 2018 року і доданий до нього відеозапис на CD-R диску; призначити комісійну судово-медичну експертизу. Вказує, що місцевим судом протиправно визнано недопустимим доказом протокол слідчого експерименту від 17 жовтня 2018 року і доданий до нього відеозапис на CD-R диску, на якому обвинувачений показав, що саме він наніс один удар по обличчю потерпілої, від якого вона впала та померла на місці події. Підставою визнання цього доказу недопустимим стало, на переконання суду першої інстанції, не доведення стороною обвинувачення того, що до матеріалів кримінального провадження долучено саме оригінал відеозапису. Однак критерії, на підставі яких можна було б зробити висновок оригіналом чи копією є той чи інший технічний носій інформації, кримінальним процесуальним законом не визначені. Звертає увагу, що місцевим судом не в повному обсязі взято до уваги висновки судово-медичних експертиз. Крім того, родина тривалий час проживала в одному помешканні. Цей факт ставить під сумнів, що потерпіла могла перечепитися через поріг кухні, адже знала про існування виступаючої поверхні на підлозі. Звертає увагу на істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, бо у вироку місцевого суду вказано дві різні підстави для виправдання ОСОБА_1 : у зв`язку з відсутністю складу злочину і у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Інші учасники судового провадження апеляційні скарги на вирок місцевого суду не подавали.  

Заслухавши доповідача, пояснення сторін захисту та обвинувачення, дослідивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи, наведені в апеляційні скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог процесуального закону судом першої інстанції не дотримано та ухвалено вирок, який підлягає скасуванню через істотне порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, визнаючи ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, суд допустив невідповідність своїх висновків фактичним обставинам кримінального провадження, безпідставно не взявши до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а власний висновок про відсутність в діянні обвинуваченого складу інкримінованого злочину побудував на не достатньо перевірених доказах, яким не дав належної правової оцінки.

У суді апеляційної інстанції, як і в суді першої інстанції, обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення не визнав та показав, що дійсно 15 жовтня 2018 року, після вживання спиртних напоїв разом із співмешканкою ОСОБА_3 , між 00 год. 00 хв. та 01 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння і знаходячись за місцем свого проживання на кухні в квартирі АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклої сварки, наніс ОСОБА_3 один не сильний удар долонею правої руки по обличчю, після чого пішов за стіл, обернувшись він побачив, що потерпіла упала та намагаючись піднятись знову впала. Він намагався надати їй першу допомогу, але в нього нічого не вийшло і згодом вона померла. Сказати точно, від чого ОСОБА_3 впала, чи від його удару долонею чи через те, що вона перебувала у стані алкогольного сп`яніння він не може та припускає, що остання перечепилась через поріг у кухні.

За результатами проведеного апеляційного розгляду, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, колегія суддів прийшла до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого правопорушення.

Як вбачається з вироку місцевого суду, основним обґрунтуванням невинуватості ОСОБА_1 є те, що стороною обвинувачення не доведено причинний зв`язок між діянням обвинуваченого і настанням суспільно небезпечних наслідків, оскільки висновки судово-медичних експертиз № 80 та № 1130 не містять відповідей, що падіння потерпілої, внаслідок якого виник комплекс тілесних ушкоджень, які спричинили її смерть, сталося саме через удар чи поштовх обвинуваченого.

Але з даним твердженням погодитись не можливо так як, відповідно до протоколу проведеного слідчого експерименту від 17.10.2018 за участю обвинуваченого ОСОБА_1 , фіксування якого здійснювалося із застосуванням технічних засобів, який був відтворений в судовому засіданні місцевого суду, обвинувачений показав, що саме він наніс один удар по обличчю потерпілій, від якого вона впала та померла на місці.

Колегія суддів критично ставиться до заяви сторони захисту про недопустимість цього доказу із-за копії, а не оригіналу доданого до нього відеозапису, бо даних про його відео монтаж чи неправильність відображення слідчої дії не надано.

Згідно частин 1-3 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит. Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частин 2 або 3 статті 87 КПК, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення.

З огляду на викладене, протокол слідчого експерименту та додаток до нього (відеозапис на CD-R диску) є допустимим доказом, так як повністю відповідає вимогам ст. 87 КПК України, оскільки при проведенні вказаної слідчої дії права обвинуваченого жодним чином не були порушені та обмежені, ніхто не оспорював у суді зміст та достовірність відеозапису слідчого експерименту.

Крім того, судом фактично не взято до уваги висновки експертиз № 80 від 15.10.2018 і №1130 від 22.11.2019 та показання, надані експертом ОСОБА_4 в судовому засіданні місцевого суду щодо висновків проведеної нею судово-медичної експертизи № 80 від 10.12.2018.

Так, згідно з висновком експерта № 80 від 10.12.2018 та показаннями експерта ОСОБА_4 , встановлено що у ОСОБА_3 виявлено не менше 4 тілесних ушкоджень: садна на переніссі; садна на нижній губі; синець з садном на чолі праворуч; крововиливи в шкірно-м`язовий лоскут голови в правій лобній ділянці, субдуральний крововилив праворуч, крововилив в м`які мозкові оболонки обох лобно-тім`яних долей, обох скроневих долей, стовбур мозку, мозочок, крововиливи в товщу правої лобної долі.

Виходячи з даного висновку та показань експерта ОСОБА_4 , наданих в судовому засіданні місцевого суду, встановлено, що тілесні ушкодження утворились як мінімум у двох різних площинах: зокрема, праворуч- тілесне ушкодження на скроні; по центру - чоло, нижня губа, перенісся. Отже дані тілесні ушкодження одномоментно утворитися не могли.

Експерт ОСОБА_4 у місцевому суді також показала, що для отримання даного комплексу тілесних ушкоджень необхідно, як мінімум дві травмуючі сили з місцем прикладення сили по центру (чоло, нижня губа та перенісся) і права скроня.

Також експерт ОСОБА_4 зазначила, що особливістю комплексу отриманих тілесних ушкоджень потерпілою є те, що одне тілесне ушкодження накладається на інше та кожне наступне посилює попереднє.

Оскільки, дані тілесні ушкодження утворились шляхом нашаровування одне на одне, тому оцінювались в комплексі.

При утворенні даних тілесних ушкоджень сила їх спричинення була достатня, так як смерть наступила швидко.

Згідно висновку експерта №1130 від 16.01.2020 під час утворення черепно-мозкової травми кожне наступне тілесне ушкодження в ділянку голови може збільшувати її прояву в цілому, оцінка ступеню тяжкості утворених ушкоджень проведена  в комплексі, які і призвели до смерті потерпілої та для їх утворення була необхідна достатня сила.

По суті аналогічні пояснення надав апеляційному суду і судово-медичний експерт ОСОБА_5 ..

Зазначені та дослідженні судово-медичні висновки, покази експертів, дані слідчого експерименту і протоколу огляду місця події, пояснення обвинуваченого свідчать, що завдаючи під час конфлікту потерпілій одного удару долонею руки в обличчя, ОСОБА_1 не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (падіння потерпілої з подальшим ударом головою та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала її смерть), хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи з більшою обачністю. Умислом обвинуваченого не охоплювалося заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а щодо смерті потерпілої, то в його діях вбачається необережна форма вини у вигляді злочинної недбалості.

    Таким чином, виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 , ухвалений судом І інстанції, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки його висновки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Суд не в повній мірі взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що виправдувальний вирок підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю його висновків фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Колегія суддів критично ставиться до заяви обвинуваченого, що він наніс один не сильний удар долонею правої руки по обличчю співмешканки, після чого вона впала та намагаючись піднятись знову впала. Згідно висновків судово-медичних експертиз і пояснень експертів у суді удар потерпілій було нанесено з достатньою силою.

Отже дії ОСОБА_1 , які виразилися  у вбивстві, вчиненому через необережність, слід кваліфікувати по ч. 1 ст. 119 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання колегія суддів враховує таку обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, як скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння, обставину яка пом`якшує покарання, а саме щире каяття,  ставлення його до скоєного, дані про особу, характеризуючі дані.

На думку колегії суддів така обставина як активне сприяння розкриттю злочину відсутня, бо обвинувачений вину не визнав і надав покази які суперечать доказам у справі в їхній сукупності.

Колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише за умови ізоляції його від суспільства.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 420, 426 Кримінального процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речовий доказ, подушку з плямами бурого кольору, яка зберігається в кімнаті речових доказів Корюківського відділення поліції, після набрання вироком чинності – знищити.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, а касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

І.П. Баглай                                         О.В. Демченко                      В.М. Заболотний