Судове рішення #11763909

       

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України


 30 серпня 2010 року  Справа № 2-19/7870.1-2008


                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Градової О.Г.,

суддів                                                                      Заплава Л.М.,

                                                                                          Ткаченка М.І.,

за участю представників сторін:

позивач, не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;

відповідача, Якимчук Сергій Миколайович, довіреність №16 від 17.05.10,  обслуговуючий кооператив "Човновий кооператив "Нептун";

третьої особи, ОСОБА_3, довіреність №2192 від 21.08.08,  ОСОБА_4;

третьої особи, Білицький Костянтин Геннадійович, довіреність №3660/01.1-25 від 18.08.10,  Сакський районний відділ земельних ресурсів;

третьої особи, не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія";

третьої особи, не з'явився, Сакська районна рада;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 22 червня 2010 року у справі № 2-19/7870.1-2008

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до обслуговуючого кооперативу "Човновий кооператив "Нептун" (коса Южна, Поповка, Сакський район; вул. 8 Березня, 28а, Євпаторія, 97400)

3-ті особи: ОСОБА_4 (АДРЕСА_3; АДРЕСА_2)

Міськрайонне управління Держкомзему у місті Саки та Сакському районі Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 6, Саки, 96500)

Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія" (вул. Некрасова, 45, Євпаторія, 97400)

Сакська районна рада (вул. Леніна 15, Саки, 96500)

про визнання недійсним рішення та визнання права на використання ділянки та визнання права власності,

                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням місцевого господарського суду відмовлено у позові про визнання недійсним рішення правління кооперативу про надання ОСОБА_4 ділянок, про визнання за позивачем права користування ділянками на умовах членства в кооперативі та права власності на об’єкт, який незавершений будівництвом (а.с. 2-3 т. 1).

                    Рішення суду мотивовано тим, що позивачем здійснено самочинне будівництво, оскільки воно здійснювалося без дотримання встановленого законом порядку, без надання відповідного дозволу на проведення будівельних робіт.

          Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, позов залишити без розгляду з тих підстав, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

          Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

              У судовому засіданні представник відповідача та третьої особи - ОСОБА_4, -  ОСОБА_3 (а.с. 140, 141 т. 2), заперечував проти задоволення апеляційної скарги тому, що позивач не був та не є членом кооперативу, йому кооперативом не надавалися земельні ділянки для будівництва об’єктів нерухомості, питання членства позивача в кооперативі є юрисдикцією загального суду. Представник Міськрайонного управління Держкомзему у місті Саки та Сакському районі Автономної Республіки Крим (що є правонаступником Сакського районного відділу земельних ресурсів - а.с. 144-149 т. 2) - ОСОБА_5, не виказав свого відношення до позову, апеляційної скарги і судового рішення, та просив розглянути справу відповідно до діючого законодавства.

             Позивач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні особисто чи через свого представника.

          Від ОСОБА_7, як представника позивача, надійшло електроне повідомлення з проханням відкласти розгляд справи через знаходження у відрядженні та розглядом справи про визнання права власності за ОСОБА_8 (а.с. 139 т. 2).

             Зі справи вбачається, що позивач надавав нотаріально посвідчені довіреності на ім’я ОСОБА_9, ОСОБА_6 (що діяла до 07 травня 2010 року), ОСОБА_10 (що діє до 19 травня 2011 року), але довіреності на ім’я ОСОБА_7 чи інших встановлених законом документів про повноваження цієї особи, як представника позивача, до цієї справи не надано (а.с. 33, 236 чи 240 т. 1, чи а.с. 12 т. 2).

              Про час та місце судового засідання сторони та треті особи повідомлені ухвалою суду, копії якої направлені на їх адреси 16 серпня 2010 року рекомендованою кореспонденцією (а.с. 110-112 т. 2). Вказана кореспонденція поштою до суду не повернута.

          Явка сторін та третіх осіб чи їх представників не визнана судом обов’язковою. У справі достатньо доказів для перегляду в апеляційному порядку судового рішення. Апеляційним господарським судом прийняті усі передбачені процесуальним законом засоби щодо повідомлення сторін та третіх осіб про судове засідання (у тому числі завчасно направлені у встановленому порядку копії ухвали про судове засідання), та апеляційний господарський суд не може здійснити інших дій по повідомленню про час та місце судового засідання. ОСОБА_7 не підтвердила належним чином свої повноваження, як представник позивача, а тому відповідно до статей 22, 28 Господарського процесуального кодексу України не має право на заявлення клопотань. А тому судова колегія ухвалила - розглянути справу у відсутність осіб, що не з’явилися у судове засідання.

                    На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував статутні, реєстраційні документи сторін та додаткові докази (а.с. 133-138, 152-155, 159-169 т. 2), встановив наступне.

                       28 квітня 1991 року була здійснена державна реєстрація риболовно-спортивного кооперативу "Нептун", якому 12 вересня 1991 року надана в постійне користування земельна ділянка площею 5 га в селі Поповка Сакського району для будівництва бази - причалу по зберіганню маломірних судів, про що надано державний акт (а.с. 20/48 т. 1).

                       У подальшому, вказаний риболовно-спортивний кооператив 04 листопада 2004 року було перетворено у дачно-човновий кооператив "Нептун", а останній 01 серпня 2006 року - в обслуговуючий кооператив "Човновий кооператив "Нептун", яким відповідач є до наступного часу. Це підтверджується Статутами з відмітками про державну реєстрацію, свідоцтвом про державну реєстрацію, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 22-29/74-77 т. 1, а.с. 133-135 т. 2).

                         З 2002 року та до наступного часу громадянин ОСОБА_4 (а.с. 227 т. 1) є членом вказаного кооперативу, що сторони не оспорюють та це підтверджується витягом з протоколу засідання правління кооперативу (а.с. 178 т. 1 чи а.с. 164 т. 2).

                         23 вересня 2006 року члени кооперативу громадяни ОСОБА_11 і ОСОБА_12 (через свого представника за нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_13 - а.с. 46 т. 1 чи а.с. 158 т. 2) та ОСОБА_13 (особисто) подали до дачно-човнового кооперативу "Нептун" заяви про вихід з членів кооперативу та про переоформлення на ОСОБА_4 будівель в секторах №50-а (ділянки №1-№6), №51-а, (ділянки №1-№6), №52-а (ділянки №1-№6), які були надані цим громадянам по рішенню (протоколу №6) правління кооперативу від 06 червня 2004 року, яке затверджено рішенням загальних зборів №3 від 07 серпня 2004 року (а.с. 192-196 т. 1 чи а.с. 156-157 т. 2). Такі дії ОСОБА_14, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були обумовлені тим, що 23 вересня 2006 року вони уклали з ОСОБА_4 у простій письмовій формі угоди про відступлення прав (а.с. 161-163 т. 2).

                      30 вересня 2006 року рішенням Правління №9 обслуговуючого кооперативу "Човновий кооператив "Нептун" за членом кооперативу ОСОБА_4 закріплено ділянки за №1-6 в секторі №50-а, ділянки №1-№6 в секторі №51а, ділянки №1-№6 в секторі №52-а, що підтверджують витяг з рішення кооперативу, довідки кооперативу від 21 жовтня 2006 року та 13 жовтня 2007 року, розрахункові книжки на ім’я ОСОБА_4 по 18 ділянкам з сплатою 23 вересня 2006 року за переоформлення 18 ділянок 9.000 грн. та сплатою членських внесків за 2007-2009 роки, постанови про відмову у порушенні кримінальної справи  (а.с. 19/45, 178, 47, 164-176 т. 1, а.с. 159-160 т. 2).

                      Раніше, у листопаді-грудні 2004 року членам кооперативу ОСОБА_12, ОСОБА_14, та ОСОБА_13 були надані узгодження на будівництво частини дачного комплексу на ділянках №1 - №6 кожного з секторів (блоків) №50а, №51-а, №52-а, та вони мали погодження проекту будівництва, замовили виконання певних підрядно-будівельних робіт, які закінчені були у квітні 2005 року підрядником - приватним підприємством Виробничо-комерційною фірмою "Онікс", що підтверджується рішенням кооперативу, розробленим архітектурно-планувальним завданням, висновком про погодження проекту будівництва, експертним висновком, договором на підрядно-будівельні роботи, документами по його виконанню, а також накладними (а.с. 196-212 т. 1, а.с. 166-178 т. 2).

                       Після закріплення кооперативом за ОСОБА_4 вказаних вище ділянок у вказаних секторах, ОСОБА_4 02 березня 2007 року замовив проведення будівельно - технічної експертизи (а.с. 215-221 т. 1), а 18 жовтня 2007 року отримав узгодження органу місцевого самоврядування на будівництво (а.с. 166- т. 2).  

                       Позивач - ОСОБА_2, зареєстрований, як фізична особа - підприємець, 24 квітня 2007 року (а.с. 17 т. 1), членом вказаного кооперативу не був та таким не є на даний час, що сторони не оспорюють та це слідує з документів по даній справі, в тому числі позовних вимог та скарг позивача.

                       Весною 2006 року громадянин ОСОБА_2 (без статусу підприємця) разом з іншими громадянами на території ділянок секторів №50-а, №51-а, №52-а тоді дачно-човнового кооперативу "Нептун" (Сакський район, селище Поповка, коса Південна) здійснив будівельні роботи за усною домовленістю з ОСОБА_14, а останній без компенсації понесених ОСОБА_2 витрат уклав угоди про відступлення прав на ділянки ОСОБА_4, після чого ОСОБА_2 почав демонтаж об’єктів нерухомості, з метою забрати будівельні матеріали, які їм були використані для будівництва, що встановлено постановами про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с. 47, 165-166 т. 1).

                       З наданих позивачем накладних вбачається, що він придбав будівельні  матеріали (камінь, цемент, щебінь, ліс, тирса, електроди, цвяхи, тощо) на загальну вартість 34.054,70 грн. (а.с. 14-17, 50-56 т. 1), однак доказів оплати цієї вартості будівельних матеріалів не надано.  

                Після набрання чинності 02 липня 2007 року вперше прийнятого 21 червня 2007 року місцевим господарським судом по цій господарській справі рішення (яке 21 травня 2008 року скасовано в касаційному порядку - а.с. 79-86, 88, 246-249 т. 1), фізична особа - підприємець ОСОБА_2 продав вказані об’єкти нерухомості фізичним особам - підприємцям ОСОБА_8 та ОСОБА_15, що слідує з судових рішень (а.с. 125-129/135-139 т. 1, а.с. 180-186 т. 2).

                    Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

                    Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України, якою обґрунтовані позовні вимоги:

                    - право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі (частина 1);

                    - право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина 2);

                    - до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна); у разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

                    При цьому, стаття 328 вказаного Кодексу передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина 1), право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2).

                    З частини 1 та 2 статті 376 Цивільного кодексу України випливає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина 1); особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

                    Однак частини 3 та 4 вказаної статті передбачають, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина 3), а якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

                    Таким чином, для набуття права власності на збудований об’єкт нерухомості (створення за договором нової речі) необхідно здійснення такої забудови на земельній ділянці, що надана для цього у встановленому порядку, за належним дозволом та по належно затвердженому проекту, без істотних порушень будівельних норм і правил, при цьому, право власності виникає після введення будівлі в експлуатацію і з моменту державної реєстрації, що встановлено частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України.

                    Як вбачається з наведених вище обставин, заявлених позовних вимог, земельна ділянка громадянину чи фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 для будівництва об’єкту нерухомості на території вказаного кооперативу не надавалася, як до початку будівництва, так і до наступного часу; доказів отримання ОСОБА_2 дозволів на будівельні роботи позивач не надав, наявність належно затвердженого проекту на будівництво об’єкту нерухомості позивач також не довів.

                    А тому встановлених законом підстав для набуття права власності на об’єкт нерухомого майна у позивача не має.

                    Крім того, позивач не довів порушення діями чи бездіяльністю відповідача прав позивача, як фізичної особи - підприємця, яким позивача зареєстровано через рік після обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги (а.с. 18 т. 1).  

                    Щодо визнання за позивачем права користування земельними ділянками на умовах членства в кооперативі та про визнання недійсним рішення правління кооперативу про надання цих земельних ділянок ОСОБА_4 апеляційний господарський суд вважає наступне.

                    Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про кооперацію" №1087-IV  від 10 липня 2003 року (з змінами на час виникнення спору та на даний час) членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

                    Як слідує з Статуту відповідача, його членами можуть бути лише громадяни,  яким виділена ділянка (пункти 1.1, 4.6).

                    Стаття 11 вказаного Закону та пункти 1.5 та 1.6 Статуту відповідача передбачають, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви особи, яка бажає бути членом кооперативу, ця особа сплачує внесок, розмір якого та порядок його оплати встановлюється Статутом.

                    Як вказано вище, позивач по цій справі захищає свої права, як підприємця. Але за положеннями Статуту відповідача його членами можуть бути лише громадяни. А тому цивільні права позивача, як підприємця, діями чи бездіяльністю відповідача щодо не визнання за позивачем - підприємцем права користування ділянками на праві членства в кооперативі не порушує прав позивача тому, що він таких прав не має, як підприємець не може бути членом кооперативу.

                    На підставі статті 34 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не приймає, як докази:

                        - план проектуємого комплексу (а.с. 21 т. 1) тому, що цей план не відповідає вимогам документу, які викладені у Уніфікованій системі організаційно-розпорядчої документації, затвердженої наказом Держспоживстандарту України №55 від 07 квітня 2003 року;

                        - документи про придбання ОСОБА_16, ОСОБА_17   будівельних матеріалів (а.с. 57-73, 213-214 т. 1) тому, що ці документи не мають відношення до будівництва, що здійснювалося ОСОБА_2 чи ОСОБА_4,  кооперативом;

                       - звіт фахівця про вартість збудованого позивачем (а.с. 10-13 т. 1) тому, що для вирішення питань, що потребують спеціальних знань (в тому числі про вартість майна) суд призначає судову експертизу, висновок по якій є належним доказом (а.с. 41-42 вказаного Кодексу);     

                        - письмові пояснення до Сакського ГРВ ГУ МВС України в АРК (а.с. 42-44/49 т. 1) тому, що ці пояснення не відповідають засобам доказування, які передбачені частиною 2 статті 32 вказаного Кодексу.

                    Щодо доводів позивача про його неналежне сповіщення про час та місце судового засідання, в якому було прийнято місцевим господарським судом рішення, то апеляційний господарський суд вважає такі доводи необґрунтованими тому, що копія ухвали від 07 червня 2010 року про судове засідання на 22 червня 2010 року о 12.30 годин позивачу була направлена на його адресу за державною реєстрацією 11 червня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію позивача, ухвалою, переліком згрупованих поштових відправлень (а.с. 18 т. 1, а.с. 91-92, 137-138  т. 2). Позивач вказаної адреси не змінив, що вбачається з його апеляційної скарги (а.с. 116-118 т. 2). Доказів не вручення позивачу вказаної кореспонденції не має.  

                    Також є неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції був зобов’язаний залишити позов без розгляду через не надання позивачем витребуваних судом доказів.

                    Як слідує з пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

                    Разом з тим, стаття 75 вказаного Кодексу передбачає, що якщо не надано витребувані господарським судом документи, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

                    Таким чином, для прийняття рішення про залишення позову без розгляду чи розгляду справи за наявними документами господарському суду потрібно вирішити питання про достатність доказів для вирішення спору, та якщо їх недостатньо і це сталося через не надання доказів позивачем - залишити позов без розгляду.

                       Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду спору по суті та розглянув справу без додаткових доказів, які були витребувані у позивача та яких він не надав, такі дії суду відповідають закону.  

                    Доводи представника відповідача та третьої особи - ОСОБА_4, про те, що вказаний позов не підвідомчий господарським судам є помилковими тому, що за суб’єктним складом сторін дана справа відповідно до статей 1 та 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомча господарським судам України. Цей спір виник з інших (не договірних) підстав, не є спором, що виник із публічно-правових відносин та відноситься до компетенції адміністративних судів. А ті обставини, що позивач, як підприємець, не може бути членом кооперативу, є підставою для відмови у позові підприємця.

                    На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду прийнято без порушень та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, інших підстав для його скасування не має.

                    Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

          

                                                            ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2010 року у справі № 2-19/7870.1-2008 залишити без змін.

                                                                       

Головуючий суддя                                                     О.Г. Градова

Судді                                                                                  Л.М. Заплава

                                                                                         М.І. Ткаченко



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація