Справа № 932/3473/24

Провадження № 2/932/1537/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення завданої моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року до суду надійшла вищезазначена позовна заява, в якій позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області у рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000,00 грн., Держави Україна в особі Державної казначейської служби України спричинену моральну шкоду в сумі 178 854,86 грн., а також витрати по сплаті судового збору й витрати за надання правничої допомоги у розмірі 25 000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що 03.09.2023 відносно нього інспектором СРПП ВП №2 СРУП ГУНП в Дніпропетровській області Дудко В.І. було складено постанову серії БАД №275514 від 03.09.2023, якою притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126, ст.121-3 КУпАП, а також вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_1 04.09.2023 уповноваженою особою сектора дізнання ВП №2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023046480000068 відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, що полягало у використанні завідомо підробленого документа, а саме - водійського посвідчення, яке було вилучено 03.09.2023. З огляду на те, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12.01.2024 постанову серії БАД №275514 від 03.09.2023 скасовано, а кримінальне провадження №12023046480000068 закрито за відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом, оскільки вказані дії працівників поліції спричинили йому моральну шкоду, що виразилась у втраті довіри до працівників правоохоронних органів та усвідомленні своєї безпомічності перед неправомірними діями працівників поліції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 23.04.2024 справу передано судді Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою від 25.04.2024 суддя Кудрявцева Т.О. відкрила провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представником відповідача 26.04.2024 було надано до суду відзив, доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими вимогами. Так, зазначено, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди та не наведено належного обґрунтування її розміру, а також відсутнє належне обґрунтування розміру понесених витрат на отримання правничої допомоги. Також вказано про те, що дії співробітників поліції відповідали нормам Закону та що позивачем не залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну казначейську службу України, що є підставою для відмови у позові.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 03.09.2023 відносно позивача інспектором СРПП ВП №2 СРУП ГУНП в Дніпропетровській області Дудко В.І. було складено постанову серії БАД №275514 від 03.09.2023, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126, ст.121-3 КУпАП, а також вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до копії рішення Красноарміського міськрайонного суду Донецької області від 12.01.2024, ухваленого за результатами розгляду справи №201/11328/23, скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАД №275514 від 03.09.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3, ч.2 ст.126 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно копії постанови про закриття кримінального провадження від 13.09.2023, винесеної начальником СД ВП №2 СРУП ГУНП в Дніпропетровській області Михальченко П.Р. , кримінальне провадження №12023046480000068 відносно ОСОБА_1 , відкрите за фактом використання останнім підробного документу, а саме - посвідчення водія серії НОМЕР_1 , що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (ст. 175 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

ВС підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Відповідно до висновку викладеного у постанові ВП/ВС від 27.11.2019, прийнятій за результатами розгляду справи №242/4741/16, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав (п. 43 постанови).

Суд зазначає, що позивачем не реалізовано право на подання клопотання щодо зміни неналежного відповідача, на належного або залучення до участі у справі співвідповідача.

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39).

З огляду на те, що позивачем заявлено вимоги про відшкодування шкоди, саме до ГУ НП в Дніпропетровській області, позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки останнє не може нести тягар відповідальності у даній категорії справ та за виниклих обставин, як самостійний орган державної влади. Тобто, відповідачем у такій категорії справ є саме держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції; позивачем клопотання щодо зміни неналежного відповідача, на належного або залучення до участі у справі співвідповідача, не подавалось.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по справі слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення завданої моральної шкоди - відмовити.

Витрати по справі віднести за рахунок позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.О.Кудрявцева