Справа № 343/1480/23

Провадження № 22-ц/4808/1004/24

№ 22-ц/4808/1006/24

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Луганської В.М., Фединяка В.Д.,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року та додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,

в с т а н о в и в:

26 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила:

- зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію: «… Місцева діячкиня, адвокатесса…,….підсіла видно на грантівську голочку…,…можна і побути рупором неомарксизму…,…дуже погано, що вона свій талант віддає в оренду пропагандистам неомарксизму…,…не про юридичні знання це був семінар/курс навчання, а про нав`язування гендерної ідеології (однієї з невід`ємних складових сучасного неомарксизму). Хто своїми силами та знаннями добивається успіху - той на такі семінари не їздить і їх не рекламує. Для експерименту поставив незручні запитання, на які пані ОСОБА_3 відреагувала так як відреагувала. Розумію, попала на вилку - де треба було стати на сторону здорових цінностей і не здорових, але фінансово і карєрно - перспективних. Вибрала варіант - пісок в голову, … я щиро можу повірити, що ви справді така наївна і не розумієте, яке «навчання» закінчила ОСОБА_4 . Але у вас є гугл ви можете зайти і передивитися теми форуму та лекторів. Можете знайти інформацію про кирівникиці даної грантоїдської структури « Юрфем » такої собі ОСОБА_6 і які теми вона проштовхує, ОСОБА_7 тому я поставив запитання на сторінці ОСОБА_3 про т.зв. «цивільні партнерства» і саме тому вона їх видалила - бо добре розуміє про що йдеться і які «навчання» вона проходила та для кого - поза картинкою у фейсбуці. Ви теж їздили в Житомир на літературний конкурс про пропаганді «елджібіті тематики»?... Ще раз, я стверджую, втому числі як людина з юридичною освітою - що навчання яке проходила пані ОСОБА_3 нічого спільного не мають з юриспруденцією. Це чистої води «елбєтєджі пропаганда». Вона ваш адвокат, тому ви її прикриваєте?... То як хтось відстоює права людей, то йому дозволяється елбетеджі локшину вішати людям на вуха?, ОСОБА_3 якщо коротко - то розділяй на класи/групи/гендери - захищай начебто прегнічених і володарюй. Гендери замість рабочіх і крєстьян - решта те саме», розміщену у соціальній мережі «Фейсбук» на особистій сторінці ОСОБА_2 та у локальній групі «ІНФОРМАЦІЯ_18», адміністратором якої він є;

- зобов`язати відповідача публічно вибачитись щодо його висловлювань у соціальній мережі «Фейсбук» з таким текстом: «Я, ОСОБА_2 прошу публічно вибачення у адвокатки Креховецької Надії у зв`язку із тим, що я безпідставно зводив наклепи на неї щодо звинувачень її у поширенні неомарксизму, єлджєбеті тематики та щодо усіх негативних поширень інформації на рахунок її навчання у Академії правозахисниць ЮрФем »;

- стягнути з відповідача на її користь компенсацію за завдану моральну шкоду у сумі 165 000 гривень та сплачений судовий збір.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона є адвокаткою і у 2022 успішно пройшла конкурсний відбір та стала учасницею навчальної програми «Академії правозахисниць «ЮрФем», яка тривала з вересня 2022 року по червень 2023 року і проводилась Асоціацією жінок - юристок України «ЮрФем».

Після успішного завершення навчання, 05.06.2023 вона опублікувала на своїй особистій сторінці у соціальній мережі « Фейсбук » ( ІНФОРМАЦІЯ_1 допис про закінчення Академії правозахисниць ЮрФем з таким текстом: «Завершилось навчання у «Академії правозахисниць». Це було фантастично… адже це нові знання та досвід від найкращих тренерів… нові знайомства й обмін досвідом з колежанками… ціную кожну з вас. Дякую Асоціації жінок - юристок України «ЮрФем» за можливість ставати кращою разом з вами! Ви неймовірні!».

Цього ж дня вона побачила під своїм дописом два коментарі від відповідача ОСОБА_2 , з такими текстами:

1. «В академію правозахисникиць беруть чоловіків чи тільки після зміни статі? А ще цікаво як академія ставиться до законопроекту про цивільні партнерства?».

2. «І ще в мене запитання до тих хто ставить вподобайки і такі прекрасні коментарі - ви розумієте, що саме схвалюєте чи какая разніца?».

Вважаючи ці коментарі такими, що розпалюють мову ворожнечі та принижують її честь, гідність та ділову репутацію, а також є провокативними і дискримінують її за ознакою статі, вона їх видалила.

Однак того ж дня, близько 16.00 год., відповідач, під її дописом знову написав коментар: «Коментарі зникають?». Не бажаючи спілкуватись з відповідачем ОСОБА_2 , оскільки він вороже налаштований проти неї та намагається свідомо навіяти свої ствердні, неправдиві факти, вона знову видалила його коментар. Проте, відповідач ОСОБА_2 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) опублікував допис такого змісту: «Місцева діячкиня і адвокатесса видаляє ідеологічно «не правильні» коментарі. Орда пре зі сходу, а неомарксизм - підкрадається з Заходу. Все як 100-105 років тому». При цьому, не маючи потрібної кількості аудиторії на своїй особистій сторінці, відповідач ОСОБА_2 , переходить у більш публічну площину та зловживаючи тим, що він є адміністратором локальної групи «ІНФОРМАЦІЯ_18» у соціальній мережі «Фейсбук», публікує цей допис там.

Зазначає, що вона вважає допис відповідача ОСОБА_2 та наступні його висловлювання у коментарях під цим дописом такими, що принижують її честь, гідність та ділову репутацію, а також дискримінують її за ознакою статі. Даний допис та висловлювання відповідача у коментарях зроблені з метою принизити її честь, гідність та ділову репутацію, а також для дискримінації її за ознакою статі. Вказує, що відповідач спеціально перекручує слова «діяч» на «діячка», «адвокатка» на «адвокатесса» лише для того, щоб принизити, висміяти і дискримінувати її перед суспільством.

Також був розміщений коментар відповідача ОСОБА_2 на його особистій сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» під дописом про її навчання: « ОСОБА_11 тут таке, якби особисто не знав панянку… працював в відділі освіти, були навіть якісь спільні позитивні напрацювання… а тут підсіла видно на грантівську голочку і карєра стрімко пішла в гору..) А заради карєри можна побути і рупором неомарксизму. Якось так». Даний коментар вважає порушенням її конституційних прав та свобод. Її обурює те, що відповідач ОСОБА_2 дозволив собі дані висловлювання, адже такі принижують її честь, гідність та ділову репутацію, а також впливають значним чином на її професійну діяльність. Жахливим є і те, що відповідач називає її «рупорорм неомарксизму», оскільки це є голослівним вислювлюванням і водночас є недостовірною інформацією та ствердним фактом. Переходить усі допустимі межі і те, що відповідач ОСОБА_2 її допис про закінчення навчання у Академії правозахисниць «ЮрФем», називає «рекламою антихристиянських і антилюдських цінностей». Вказане є недостовірною інформацією, створеною лише для того, щоб звести на неї наклепи, висміяти, виставити це все на публічне обговорення та принизити її.

Окрім цього, у одному із своїх коментарів до допису відповідач ОСОБА_2 зазначив таке: «…Не про юридичні знання це був семінар/курс навчання, а про навязування гендерної ідеології (однієї з невідємних складових сучасного неомарксизму). Хто своїми силами та знаннями добивається успіху - той на такі семінари не їздить і їх не рекламує. Для експерименту поставив незручні запитання на які пані ОСОБА_3 відреагувала так як відреагувала. Розумію попала на вилку - де треба було стати на сторону здорових цінностей і не здорових, але фінансово і карєрно - перспективних. Вибрала варіант - голову в пісок». Також в одному із коментарів відповідач ОСОБА_2 на коментар дописувачки « ОСОБА_13 », зазначив: « ОСОБА_7 я щиро можу повірити, що ви справді наївна і не розумієте, яке «навчання» закінчила ОСОБА_4 . Але у вас є гугл ви можете зайти і передивитися теми форуму та лекторів. Можете знайти інформацію про кирівникицю даної грантоїдської структури « Юрфем » такої собі ОСОБА_6 і які теми вона проштовхує». Отже, відповідач ОСОБА_2 принижує честь і гідність не тільки її, але й дописувачки « ОСОБА_13 », зазначивши, що вона наївна й не достатньо розумна, тільки через те, що має власну думку. Також звертає увагу, що відповідач знову «перекривлює» мову словом «керівникиці», що просто не припустимо і звучить як сексизм. При цьому вислів відповідача в її сторону «… голову у пісок….» звучить як гасло, з метою дискредитації її як адвокатки.

Більше того, у наступному коментарі відповідач ОСОБА_2 , відповідаючи на коментар « ОСОБА_13 », зазначив таке: « ОСОБА_7 тому я поставив запитання на сторінці пані ОСОБА_3 про т.зв. «цивільні партнерства» і саме тому вона їх видалила - бо добре розуміє про що йдеться і які «навчання» вона проходила та для кого - поза картинкою в фейсбуці. Ви теж їздили у Житомир на літературний конкурс по пропаганді «елджібіті тематики»?». Отже, відповідач ОСОБА_2 стверджує, що вона проходила навчання за «елжібіті тематикою», при цьому не маючи жодних доказів цього, однак з метою наклепу, він писав цю недостовірну інформацію.

У наступному коментарі на коментар дописувачки « ОСОБА_13 » відповідач ОСОБА_2 зазначив: «… Ще раз стверджую, в тому числі як людина з юридичною освітою - що навчання, яке проходила пані ОСОБА_3 нічого спільного не мають з юриспруденцією. Це чистої води «елбєтєджі пропаганда». Вона ваш адвокат, тому ви її прикриваєте?». Надалі, продовжуючи відповідати на коментарі, відповідач зазначив: «… То як хтось відстоює права людей, то йому дозволяється елбетеджі локшину вішати людям на вуха?». Таким чином, відповідач ОСОБА_2 вкотре підкреслює, що робить це свідомо, усвідомлюючи при цьому значення своїх дій, які спрямовані на приниження її честі, гідності та ділової репутації.

Також користувач соціальної мережі «ОСОБА_3» поставив запитання відповідачу ОСОБА_2 : «А що не так? Я щось ніяк не второпаю… в чому суть неомарксизму?», на що відповідач відповів: «якщо коротко - то розділяй на класи/групи/гендери - захищай начебто пригнічених і володарюй. Гендери замість рабочіх і крєстьян - решта те саме». Цим своїм висловом відповідач ОСОБА_2 звинуватив її у тому, що вона розділяє на гендери. Вважає, що це також спрямовано на приниження її честі, гідності і ділової репутації.

Вважає, що допис відповідача ОСОБА_2 призвів до того, що інші користувачі соціальної мережі «Фейсбук» почали писати різні негативні дописи та критикувати її, що спрямовано також на приниження її честі, гідності та ділової репутації. Про це свідчить навіть коментар користувача «Anrian Mihalcisin»: «Але що головне - які продажні галицькі дівчатка!!!».

Інші користувачі «Фейсбук» намагались звернути увагу відповідача ОСОБА_2 на те, що він неправильно написав деякі слова: «адвокатесса», «захисникиця», на що відповідач відповів: «Ви про граматику, а я про те, що приховують за граматикою». Отже, відповідач ОСОБА_2 свідомо спотворює українську мову і застосовує фемінітиви неправильно, для того, щоб знецінити, висміяти та принизити її.

Вказує, що відповідач ОСОБА_2 є адміністратором групи у «ІНФОРМАЦІЯ_18», аудиторія якої складає 39,6 тисяч учасників, і тому саме така кількість людей побачила наклепи відповідача, приниження її честі, гідності та ділової репутації, що спричинило їй значної моральної шкоди.

Факт того, що відповідач ОСОБА_2 бажав її приниження на загал свідчить його фраза в одному із коментарів: «… якщо пані не бажають спілкуватися у вужчому колі, то приходиться це робити публічно…». Це, на її думку, є свідомим кроком відповідача на приниження її честі, гідності та ділової репутації.

Такі незаконні дії відповідача ОСОБА_2 завдали їй значної моральної шкоди, що підтверджується висновком психолога. Вся поширена відповідачем інформація завдала їй значного стресу, моральних переживань, страждань, неврози та стресовий стан, що не давав і не дає їй змоги зосередитись на роботі, відповідно, вона почала втрачати клієнтів. Це також підірвало її авторитет серед колег та знайомих, створило дискомфорт у родинних відносинах. У зв`язку із цим просила стягнути з відповідача на її користь 165 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Додатковим рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Малетина А.Я. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

Не погоджуючись з такими рішеннями, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Вважає рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що доказам та поясненням, які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, все звів до оціночних суджень та ухвалив незаконне рішення.

Апелянт зазначає, що відповідач не заперечив, а навіть підтвердив у суді, що писав всі коментарі, які принизили її честь та гідність, однак суд першої інстанції не взяв це до уваги.

Вважаючи ці коментарі такими, що розпалюють мову ворожнечі та принижують її честь, гідність та ділову репутацію, а також є провокативними й дискримінуючими за ознакою статі, апелянт їх просто видалила відразу як тільки побачила, оскільки це дозволяє зробити соціальна мережа «Фейсбук». Однак відповідача ОСОБА_2 обурило це, тому він продовжував розміщувати принижуючі дописи, як на свої сторінці у соціальній мережі «Фейсбук», так і в локальній групі «ІНФОРМАЦІЯ_18». Група на той час налічувала 39,6 тис учасників, тобто відповідач довів неправдиву інформацію щодо позивача не одній особі, а 39,6 тис. учасникам локальної групи «ІНФОРМАЦІЯ_18».

На підтвердження того, що відповідач поширював щодо позивача неправдиву інформацію, як у своєму дописі, так і у коментарях з користувачами соціальної мережі «Фесбук», ОСОБА_1 вказує, що надала суду першої інстанції ряд доказів, зокрема сертифікат про завершення навчання у Академії, але суд не надав цьому доказу належної правової оцінки та не врахував його при ухваленні рішення.

Також нею були надані письмові пояснення, у яких роз?яснювала суду кожну тему кожного з модулів й на підтвердження своїх пояснень долучила програму навчання в Академії, однак як зазначає в апеляційній скарзі, суд першої інстанції взагалі не взяв до уваги пояснення в цілому.

Однак суд першої інстанції все звів до оціночних суджень, не врахував, що відповідач розміщував в мережі негативні висловювання і поширював недостовірну інформацію щодо неї.

Апелянт зазначає і те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував та не надав правової оцінки висновку психолога ОСОБА_14 від 15.06.2023 року та показам свідка ОСОБА_15 ..

Вважає, що суд першої інстанції порушив право, яке гарантоване ОСОБА_1 статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Просить суд врахувати, що нею доведено повністю суду першої інстанції як сам факт поширення ОСОБА_2 щодо неї недостовірної інформації (скриншоти з соціальної мережі «Фейсбук», свідчення свідка), так і недостовірність цієї інформації (надано сертифікат про завершення навчання в академії та навчальну програму «Академії правозахисниць ЮрФем»). Такі незаконні дії відповідача завдали їй значної моральної шкоди, що підтверджується висновком психолога. У зв?язку із чим просить суд стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 165 000 гривень. Адже, поширення недостовірної інформації ним завдало їй значного стресу, моральних переживань, страждань, відчуття безповоротності трагедії, вона перенесла нервові й душевні страждання, неврози та стресовий стан, що не давав й не дає змоги зосередитися на роботі.

Вказує також про те, що судом першої інстанції порушено процесуальний строк передбачений частиною 2 статті 210 ЦПК України про те, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Оскільки, 28 серпня 2023 року було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, а остаточне судове рішення ухвалено 07 травня 2024 року.

Щодо оскарження додаткового рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області зазначає, воно є похідним від задоволення, або ж відмови у задоволенні, то апелянт просить скасувати його повністю на підставі її заперечень, які наявні у матеріалах цієї справи та які не враховані судом першої інстанції, оскільки відсутній детальний опис надання послуг з правничої допомоги, а сам акт, який надав представник відповідача по справі не містить інформації за яке судове засідання (дата, час) йде мова, оскільки представник відповідача не у всіх судових засіданнях брав участь.

Таким чином, просить рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року та додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2024 року скасувати, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 через свого представника адвоката Малетина А.Я. подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що апеляційну скарга не підлягає задоволенню.

Не погоджується з доводами апеляційної скарги, стверджуючи, що ОСОБА_1 як на підставу позову посилається на коментарі, яких не існує, або вона їх перекручує, трактує на власний розсуд, урізано цитує, вихоплює фрази з контексту. Всі звинувачення позивач будує виключно на власних припущеннях. Наявний у справі висновок психолога не є допустимим доказом, оскільки не було надано доказів, що експерт має відповідну кваліфікацію, попереджався про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, висновок виготовлявся саме для надання до суду. А свідок ОСОБА_15 в суді першої інстанції давала суперечливі покази, не могла чітко пояснити обставини, що мають значення для справи. Також свідок ОСОБА_15 мала упереджене ставлення до відповідача, тому її свідчення є суб`єктивними, їх не варто брати до уваги.

Зазначає, що поширена в первинному дописі інформація є достовірною. Далі в обговоренні з користувачами Фейсбук під поширеним дописом відповідач висловлював свою власну критичну думку з використанням таких стилістичних прийомів як неологізми, порівняння, гіпербола, алегорія, сатира, іронія і тд. Навіть вирваних з контексту цитат, які наводить позивач, достатньо, щоб зробити очевидний висновок, що були висловлені власні оціночні судження, а не фактичні твердження. Стверджує, що надав докази, які підтверджують, що поширена інформація була його оціночним судженням, і саме до такого висновку прийшов суд першої інстанції. А оціночні судження не потребують доведення.

Окрім того відповідач вважає, що сума компенсації моральної шкоди в розмірі 165 000 грн. не відповідає вимогам розумності та справедливості, є завеликою з урахуванням його доходів.

Вважає, що суд першої інстанції розібрався в суті справи і дійшов цілком логічного висновку, що дописи в мережі були оціночними судженнями, а не ствердними фактами.

Тому вважає, що підстав для скасування рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року та додаткового рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2024 року немає.

Також заявляє про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які планує понести у суді апеляційної інстанції, що становить 10 000грн.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Малетина А.Я., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001874 від 15.04.2022 (т. 1 а.с. 43), позивачка ОСОБА_1 має право на заняття такою діяльністю.

Згідно із копією сертифікату (т. 1 а.с. 17), виданого головою ГО «Асоціація жінок - юристок України «ЮрФем» - Христиною Кіт, підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 успішно завершила навчальну програму «Академія правозахисниць», що тривала протягом вересня - червня 2022-2023. Тим самим ставши на варту захисту гендерної рівності та отримавши змогу надавати якісну й чутливу правову допомогу потерпілим від гендерно зумовленого насильства та дискримінації. 1. «Емоційний ресурс правозахисниць». 2. «Гендерна дискримінація: поняття, протидія, прояви в умовах війни». 3. «Гендерно зумовлене насильство, як найганебніше порушення прав людини і воєнний злочин». 4. «Гендерно чутлива комунікація юристки із клієнт(к)ами». 5. «Право на приватність як гарантія захисту прав жінок». 6. «Звернення до міжнародних інститутів захисту прав людини». 7. «Комунікація юристок з медіа».

У соціальній мережі «Facebook», на особистій сторінці відповідача ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було розміщено ним такі коментарі (т. 1 а.с. 18-32):

- «В академію правозахисникиць беруть чоловіків чи тільки після зміни статі? А ще цікаво як академія ставиться до законопроекту про цивільні партнерства?»;

- «І ще в мене запитання до тих хто ставить вподобайки і такі прекрасні коментарі - ви розумієте, що саме схвалюєте чи какая разніца?»;

- «Місцева діячкиня і адвокатесса видаляє ідеологічно «неправильні» коментарі. Орда пре зі Сходу, а неомарксизм з Заходу. Все як 100-105 років тому»;

- на коментар ОСОБА_16 : «Так свобода слова - виключно для власників бренду «свобода слова»», відповідач ОСОБА_2 зазначив: «тут таке, якби особисто не знав панянку… працювала в відділі освіти, були навіть якісь спільні напрацювання… а тут підсіла видно на грантівську голочку і карєра стрімко пішла в гору.:)) А заради карєри можна побути і рупором неомарксизму. Якось так.»;

- на коментар ОСОБА_13 , відповідач ОСОБА_2 зазначив: «щодо професійних якостей пані ОСОБА_3 в мене тільки одне застереження - дуже погано, що вона свій талант віддає в оренду пропагандистам неомарксизму. За вас радий, вважаю що з вами вчинили неправильно…», «… Якщо пані не бажають спілкуватись в вужчому колі, то приходиться це робити публічно - завтра моїм дітям дану феммаячню будуть навішувати в школі в нашій рідній Долині. Працюю на випередження», «…не про юридичні знання це був семінар/курс навчання, а про нав`язування гендерної ідеології (однієї з невід`ємних складових сучасного неомарксизму). Хто своїми силами та знаннями добивається успіху - той на такі семінари не їздить і їх не рекламує. Для експерименту поставив незручні запитання, на які пані ОСОБА_3 відреагувала так як відреагувала. Розумію, попала на вилку - де треба було стати на сторону здорових цінностей і не здорових, але фінансово і карєрно - перспективних. Вибрала варіант - пісок в голову.», «Я щиро можу повірити, що ви справді така наївна і не розумієте, яке «навчання» закінчила ОСОБА_4 . Але у вас є гугл ви можете зайти і передивитися теми форуму та лекторів. Можете знайти інформацію про кирівникиці даної грантоїдської структури « Юрфем » такої собі ОСОБА_6 і які теми вона проштовхує», «тому я поставив запитання на сторінці ОСОБА_3 про т.зв. «цивільні партнерства» і саме тому вона їх видалила - бо добре розуміє про що йдеться і які «навчання» вона проходила та для кого - поза картинкою у фейсбуці. Ви теж їздили в Житомир на літературний конкурс по пропаганді «елджібіті тематики»?», «Ще раз, я стверджую, втому числі як людина з юридичною освітою - що навчання яке проходила пані ОСОБА_3 нічого спільного не мають з юриспруденцією. Це чистої води «елбєтєджі пропаганда». Вона ваш адвокат, тому ви її прикриваєте?», «То як хтось відстоює права людей, то йому дозволяється елбетеджі локшину вішати людям на вуха?».

Користувач соціальної мережі «Facebook» «ОСОБА_18» в коментарях зазначив: «Але що головне - які продажні галицькі дівчатка!!!».

Користувач соціальної мережі «Facebook» « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в коментарях зазначив: «А що не так? Я щось ніяк не второпаю… в чому суть неомарксизму?». На що відповідач ОСОБА_2 написав: «якщо коротко - то розділяй на класи/групи/гендери - захищай начебто прегнічених і володарюй. Гендери замість рабочіх і крєстьян - решта те саме».

Інші користувачі соціальної мережі розпочали дискусію стосовно написаного відповідачем слова «адвокатесса» з двома літерами «с», на що відповідач зазначив: «ви про граматику, а я про те, що приховують за граматикою. Ось теми які проштовхує грантоїдкиня ОСОБА_17 - засновниця Юрфем підпис якої стоїть на посвідченні про проходження курсів».

У соціальній мережі «Facebook» в соціальній групі « ІНФОРМАЦІЯ_18 » (( ІНФОРМАЦІЯ_4 учасниками якої є 39,6 тисяч користувачів, відповідач ОСОБА_2 окрім зазначених вище, написав такі коментарі (т. 1 а.с. 33-42):

- «Я людей стараюся переконати аргументами. Тут в пані ОСОБА_3 з аргументами - слабо, тому й видалила. Цей допис не для того, щоб повідомити про факт цензури, а про те яку гендерну маячню нам згодовують. Маркери ставимо. Може людина задумається після публічної критики над своєю діяльністю»;

- «не можу пройти повз рекламу антихристиянських і антилюдських цінностей»;

- «Ні не бачу різниці між цими двома любительками нетрадиційних втіх. Два чоботи пара. Написав в дописі, що українці вже проходили 105 років тому. Тільки тепер захищають не «рабочіх і креєстьян», а хворих на «гендерну хворобу»».

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 суду пояснила, що бачила допис відповідача ОСОБА_2 в соціальній мережі «Facebook», який стосується позивачки ОСОБА_1 . Під даним дописом вступила із відповідачем в дискусію. Під даним дописоми відповідача були коментарі інших користувачів.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу того, що позивачка ОСОБА_1 вважає відповідача ОСОБА_2 таким, що порушує її немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію, шляхом розповсюдження недостовірної інформації у соціальній мережі «Facebook».

Позивач стверджувала, що поширена відповідачем інформація стала відома для широкого кола осіб і негативно вплинула на її ділову та громадську репутацію.

Поширеною інформацією їй завдана моральна шкода, яка виразилася в сильних душевних хвилюваннях, вона протягом тривалого часу відчуває на собі негативні наслідки вказаної публікації, переживає стрес і моральні страждання, тому що такі негативні коментарі підривають її авторитет серед знайомих та клієнтів, дискомфорт у родинних відносинах, що не дає їй змоги зосередитися на роботі. Завдання саме відповідачем моральної шкоди ОСОБА_1 підтверджується висновком психолога від 15.06.2023 року.

Виходячи з характеру спричиненої моральної шкоди, розмір моральної шкоди позивач оцінила у 165 000 грн..

Суд першої інстанції керувався наступними нормами права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Згідно із ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.

Згідно із ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

В той же час, у відповідності до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ч. 1 ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації.

Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ч. 2 ст. 299 ЦК України).

Так, судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 на своїй особистій сторінці та у відкритій, загальнодоступній групі «ІНФОРМАЦІЯ_18» соціальної мережі «Facebook» було розміщено спірний допис і написано коментарі, які стосуються, в тому числі, позивачки ОСОБА_1 .

У п. 19 постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Тлумачення ст. 277 ЦК України свідчить про те, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов:

-поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

-поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

-поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

-поширення інформації, що порушує особисті немайнові права;

-врахування положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Судом враховані висновки п. 41 рішення у справі «Ляшко проти України» (заява №21040/02 від 10.08.2006), в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проаналізувавши обставини справи і надані докази з урахуванням характеру позовних вимог, суд прийшов до висновку, що відповідачем ОСОБА_2 не було поширено інформації про факт, а оспорювана позивачкою ОСОБА_1 інформація є по суті оціночним судженням відповідача, яке в свою чергу, не містить жодних образливих висловів щодо неї.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Так, суд вважав, що ОСОБА_2 висловлював у коментарях в соціальній мережі свою думку стосовно навчальної програми «Академії правозахисниць «ЮрФем», однак поширена ним інформація не містить безспірних тверджень про достовірні факти, а ґрунтується лише на інформації, що містить оціночні судження стосовно даної громадської організації, а не безпосередньо позивачки.

При цьому не можуть бути спростовані думки, які виражені мовними засобами, зокрема, вживанням гіпербол, алегорій, сатири і за формою є брутальними.

Судом також зазначено, що вжиття відповідачем слів «адвокатесса» та «захисникиця» не можна розцінювати як прояв брутальності. Дані терміни, як зазначив сам відповідач ОСОБА_2 , були вжиті ним як спосіб вираження іронії, тобто як іронічна критика дій громадської організації «Асоціація жінок юристок України «ЮрФем», та є його оціночним судженням.

Всі наведені позивачкою вислови відповідача про вказану громадську організацію є висвітленням його суб`єктивної думки, іншого ОСОБА_1 суду не довела.

Твердження позивачки про те, що відповідач без дозволу використав її фото, розміщене на сторінці в мережі, не мають значення для вирішення позову про захист честі та гідності, оскільки факт розміщення її фото ніяк не пов`язаний із змістом коментарів відповідача.

Тому, неможливо не погодитися із позицією суду першої інстанціїї, що позивачкою ОСОБА_1 не доведено факту поширення про неї недостовірної інформації відповідачем ОСОБА_2 , яка б принижувала її честь, гідність та ділову репутацію, що є підставою для відмови у позовній вимозі про спростування недостовірної інформації.

Оскільки позивачкою ОСОБА_1 не доведено факту поширення відповідачем ОСОБА_2 недостовірної інформації, яка б принизила її честь, гідність та ділову репутацію, то в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, яка є похідною від інших, суд також відмовив.

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що судом не надано належної оцінки висновку психолога про завдану їй значну шкоду через стрес у зв`язку із поширенням відповідачем недостовірної інформації щодо позивача, не мають значення. З оскарженого рішення вбачається, що суд оцінював докази у відповідності до положень статті 89 ЦПК України, а враховуючи висновки про відсутність правових підстав для визнання зазначеної в позові інформаціїї недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права позивача, сам по собі висновок психолога не може бути єдиним доказом спричинення моральної шкоди.

Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що суд поверхнево, формально поставився до справи, ухвалив незаконне рішення, оскільки прийшов до висновку, що інформація, викладена нею в позові, яку вона вважає негативною і неправдивою, є оціночними судженнями, а не твердженнями відповідача, які є недостовірними.

Фактично, доводи апеляційної скарги позивача зведені до незгоди із рішенням суду у зв`язку із тим, що суд не надав, на думку позивача, належної правової оцінки обставинам справи і наданим нею доказам, тобто, в апеляційній скарзі позивач підтримує власну позицію, на якій грунтуються її позовні вимоги. Однак, перевіривши справу, колегія суддів вважає, що судом достатньо повно встановлені обставини справи, перевірені докази, встановлені відповідні правовідносини, застосовані відповідні норми права і правові позиції усталеної судової практики, тому винесено цілком законне рішення про відмову в задовленні вимог про зобов`язання відповідача спростувати негативну недостовірну інформацію щодо позивача.

Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що такий спосіб захисту, обраний позивачкою, як зобов`язання публічного вибачення, не передбачений законом.

Так, у пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено: «Відповідно до статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Суд не вправі зобов`язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК ( 435-15 ).

Суд першої інстанції правильно врахував аналогічну правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 року №712/10999/22.

Тому доводи апеляційної скарги позивачки, яка просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в тому числі про зобов`язання відповідача публічно вибачитися, суперечать вимогам закону і не є слушними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на порушення судом першої інстанції процесуального строку, передбачений частиною 2 статті 210 ЦПК України, оскільки справа розглядалася понад встановлений процесуальним законом тридцятиденний строк.

Однак це не відноситься до порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення згідно з вимогами статті 376 ЦПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу стосовно рішення по суті спору необхідно залишити без задоволення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо додаткового рішення, колегія суддів встановила наступне.

Пунктом 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якій вказав, що у зв`язку з розглядом справи він планує понести судові витрати на правничу допомогу, орієнтований розмір яких становить 10000 гривень, і які будуть складатися з підготовки відзиву на позовну заяву - 4000 грн, участі представника в судовиму засіданні - 1500 грн. Зазначив, що докази фактичного розміру витрат будуть надані після винесення судом рішення. (т.1 а.с. 94)

Адвокатом Малетиним А.Я. надано суду ордер від 24.10.2023 року про надання правової допомоги ОСОБА_2 на підставі договору №01/07/23 від 01.07.2023 року (т.1 а.с.213).

Рішенням суду від 07.05.2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зазначено про право представника відповідача до 13 травня 2024 року (включно) подати докази понесених судових витрат.

13.05.2023 року представник відповідача адвокат Малетин А.Я. подав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9500 грн (т.2 а.с 74).

На підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу до заяви адвоката про ухвалення додаткового рішення від 13.05.2024 було надано такі документи:

-акт про надання професійної правничої допомоги від 08.05.2024, в якому вказано, що адвокат Малетин А.Я. надав ОСОБА_2 у справі № 343/1480/23 таку професійну правничу допомогу: підготовка відзиву на позов (вартість однієї години - 500 грн., витрачено 5 год) - 2 500 грн., участь у судових засіданнях (вартість однієї години - 1 000 грн., кількість судових засідань - 7) - 7 000 грн (т. 2 а.с. 75);

-договір № 01/07/23 про надання професійної правничої допомоги від 01.07.2023, відповідно до якого адвокат Малетин А.Я. та ОСОБА_2 погодили, що за надання правничої допомоги у справі клієнт має сплатити адвокату гонорар, виходячи з наступного: до 3000 грн за підготовку відзиву на позовну заяву; до 1500 грн за участь адвоката в кожному судовому засіданні незалежно від часу та форми участі в ньому адвоката (т. 2 а.с. 76).

Позивач ОСОБА_1 направила письмові заперечення проти заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому вказувала про значно завищений розмір витрат відповідача на юридичну допомогу, про необгрунтованість і недоведеність заявлених адвокатом Малетиним А.Я. сум за відсутності детального опису наданих послуг і письмових доказів їх оплати. Просила відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення (т.2 а.с.98-99).

Вирішуючи під час ухвалення додаткового рішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника відповідача - адвоката Малетина А.Я., суд першої інстанції врахував, що ці витрати пов`язані з розглядом справи, перевірив обґрунтованість цих витрат, складність справи та виконані роботи, зважив їх з урахуванням принципу співмірності та розумності таких витрат.

Доводи апеляційної скарги позивача на додаткове рішення залежать від результату апеляційного перегляду рішення по суті вимог, але вона також звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував відсутність опису наданих юридичних послуг з деталізацією, і в акті виконаних робіт не зазначено, в яких саме судових засіданнях брав участь представник, тому доказів обґрунтування витрат на правову допомогу суду надано не було.

Перевіривши справу, колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції належно дослідив і проаналізував надані відповідачем письмові докази виконаних робіт з надання правничої допомоги.

Так, з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача складав відзив на позовну заяву (2500 грн), приймав участь в 7 судових засіданнях (вартість однієї години роботи адвоката (1000 грн), що підтверджено протоколами судових засідань (т.1 а.с.214, т.2 а.с.4, а.с.14, а.с.25, а.с.39, а.с.43, а.с. 51, а.с.66), в той час, як договором від 01.07.2023 року ОСОБА_2 погоджена оплата участі адвоката в судовому засіданні до 1500 грн незалежно від тривалості часу участі представника, тому заявлена відповідачем сума за оплату юридичних послуг не є завищеною, а акт про надання професійної допомоги містить достатньо інформції стосовно об`єму послуг та розрахунку їх вартості.

Отже, суд перевірив фактичний обсяг виконаних робіт, врахував позиції постанови Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, прийняв до уваги принципи пропорційності, співмірності таких витрат об`єму і складності виконаної роботи, врахував заперечення позивача стосовно співмірності обсягу допомоги заявленим витратам, і прийшов до грунтовного висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн..

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах оскарженого рішення по суті спору і додаткового рішення. При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни як рішення суду першої інстанції по суті спору, так і додаткового рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати відносяться на рахунок скаржника.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року і додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 19 серпня 2024 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М. Луганська

В.Д.Фединяк