Справа № 194/894/20

Номер провадження 1-кп/194/42/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі – Клімовій Д.В.,

за участю прокурора – Олійникова Б.Ю.,

захисників - адвокатів Палько О.М., Голіцина О.М.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тернівка Дніпропетровської області справу по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тернівського міського суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що на даний час строк дії обраного ОСОБА_2 запобіжного заходу спливає, однак кримінальне провадження не надається за можливе розглянути у такий стислий строк, оскільки у кримінальному провадженні існує потреба у дослідженні письмових матеріалів, допиті обвинувачених, що потребує чималого часу і не можливо здійснити в межах строку дії обраного запобіжного заходу. Прокурор також вказує, що до цього часу ризики, передбачені п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не перестали існувати, що не дає можливості для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на менш суворий, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, який у відповідності зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання до шести років позбавлення волі, не одружений, не працює на утриманні нікого не має, що вказує на відсутність у нього міцних соціальних зв`язків. Крім того, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення через невеликий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, де відбував покарання за вироком Бердянського міського суду Запорізької області від 04.12.2014 р., за яким його було засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України, при затриманні вказав хибні анкетні дані щодо себе, захворювань, які б перешкоджали йому перебувати в місцях попереднього ув`язнення не має, у зв`язку з чим, менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, а саме те, що обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення, знищити, сховати або спотворити речові докази, перешкоджати кримінальному провадженню, а саме не з`являтись до слідчого, прокурора, суду за першим викликом, та переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні щодо клопотання прокурора заперечував, просив звільнити обвинуваченого з-під варти.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо клопотання прокурора про продовження йому строку тримання під вартою заперечував, просив застосувати відносно нього домашній арешт за адресою реєстрації, зазначив, що там мешкають його батьки та їм потрібно допомогати.

Захисник Палько О.М. щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому у судовому засіданні заперечував та просив застосувати відносно ОСОБА_2 більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його реєстрації, оскільки свідки допитані.

Обвинувачена ОСОБА_3 та захисник обвинуваченої - адвокат Голіцин О.М. у судовому засіданні щодо клопотання прокурора про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою поклалися на розсуд суду.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що за ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 р. ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 01.10.2021 р. включно.

Суд, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_2 під вартою, враховує ст.ст. 177, 178, 331 КПК України, думку учасників судового процесу, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий за злочини проти життя та здоров`я особи та проти власності, відповідно до ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за яке передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі строком до шести років. Крім того, захворювань, які б перешкоджали ОСОБА_2 перебувати в місцях попереднього ув`язнення не має, не одружений, не працює, не має постійного джерела доходів, на утриманні нікого немає, що вказує на відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, при затриманні вказав хибні анкетні дані щодо себе та перебуваючи на свободі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, знищити, сховати або спотворити речові докази, перешкоджати кримінальному провадженню, а тому ризики, передбачені п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні та не відпали.

Суд не ігнорує аргументи, які наводяться потерпілим, обвинуваченим та його захисником, проте в даному конкретному випадку, суд доходить до переконання, що ці аргументи не підтверджені будь-якими документально підтвердженими доказами, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, також суд оцінюючи вищевказані обставини, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Окрім цього, судом враховано, що суворість, передбаченого покарання, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ від 26.07.2011 р. у справі «Ілійков проти Болгарії»).

При цьому, суд вважає, що продовження обвинуваченому строку тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують ризики справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

В свою чергу будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, у зв`язку з чим, суд не приймає думку обвинуваченого, його захисника та потерпілого щодо застосування відносно ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 176-177, 199, 331, 350, 369, 371-372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» до 60 днів, до 19.11.2021 р. включно.

Строк дії ухвали встановити до 19.11.2021 р. включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для відома.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.

Суддя:                                                                                І.С. Солодовник