Судове рішення #117637594

Ухвала

21 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 336/3145/20

провадження № 61-15448ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визначення місця проживання дитини.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після припинення стосунків між сторонами залишився мешкати разом із матір`ю ОСОБА_1 05 травня 2020 року після сварки ОСОБА_1 із батьками він забрав дитину до себе зі згоди ОСОБА_1 , вважаючи, що для дитини існує загроза. Ним створені для сина належні умови проживання, він виховує сина та доглядає за ним, маючи для того достатньо часу, оскільки звільнився з роботи, натомість як в родині відповідача наявні випадки зловживання спиртними напоями та сварки.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд визначити місце проживання малолітньої дитини із ним.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2021 року, позов ОСОБА_2 задоволено.Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його проживання.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що на момент розгляду справи ОСОБА_2 має кращі побутові умови, оскільки проживає у квартирі, яка належить його батьку на праві приватної власності, в якій виділено окрему кімнату для дитини, яка облаштована усім необхідним. При цьому позивач має більше вільного часу, оскільки не працює та має змогу здійснювати догляд за сином. ОСОБА_1 проживає у квартирі, яка не приватизована, та останньою не надано документів на підтвердження у неї права користування цією квартирою. У зазначеній квартирі ОСОБА_1 має намір мешкати в одній кімнаті разом із сином, отже дитина не матиме свого власного приміщення, а у майбутньому по мірі дорослішання це може створити певні побутові складнощі. ОСОБА_1 працює, отже має менше часу для виховання сина. Між ОСОБА_1 та її батьками виникали конфлікти, які досягли того рівня, за якого ОСОБА_1 потребувала втручання поліції та була вимушена разом із сином покинути місце свого проживання. Різка зміна оточення дитини та кола її спілкування безумовно може негативно відобразитися на психологічному стані дитини, зменшити у неї відчуття безпеки та комфорту. Таким чином в інтересах дитини з метою забезпечення їй найкращих умов суди вважали правильним визначити місце проживання ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_2 .

15 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі заявниця, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявниця не виконала вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявниці.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визначення місця проживання дитини повернути заявниці.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація