ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

    УХВАЛА

"14" серпня 2024 р.                                                               Справа №926/5602/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя                                                                      Желік М.Б.

судді                                                                                              Галушко Н.А.

                                                                                                      Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглядаючи апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» від 12.06.2024 (вх. №01-05/1662/24 від 12.06.2024) та Чернівецької обласної прокуратури б/н та дати (вх. №01-05/1777/24 від 21.06.2024)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2024 (суддя Гушилик С.М., повний текст складено 30.05.2024)

у справі № 926/5602/23

за позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури (58002, м.Чернівці, вул.28 Червня, 69) в інтересах держави в особі: Новоселицької міської ради (60300, Чернівецька обл., м.Новоселиця, вул.Чкалова, 7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» (58018, м.Чернівці, вул.Сидора Воробкевича, 1-А)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів до бюджету в сумі 900565,00 грн

за участю представників:

від прокуратури: прокурор Слиш Г.С.;

від відповідача: Попов В.Д. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів);

          Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

          Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Західного апеляційного господарського суду перебувають апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» та Чернівецької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2024 у справі №926/5602/23.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 відкладено розгляд справи на 14.08.2024.

16.07.2024 ТзОВ «Чернівцігаз Збут» подало клопотання (вх. №01-05/2007/24) про зупинення апеляційного провадження у справі №926/5602/23 до ухвалення та оприлюднення рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII; до набрання законної сили судовим рішенням у справі №918/1043/21.

Клопотання обґрунтоване тим, що в судових провадженнях перебувають справи, в яких будуть виявлені обставини, підстави, факти тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у справі №926/5602/23, однак які мають значення для вирішення справи №926/5602/23.

Щодо зупинення провадження у справі №926/5602/23 до ухвалення та оприлюднення рішення Конституційного Суду України про відповідність Конституції України (конституційність) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII заявник зазначає, що 24.04.2024 Другий сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» (https://ccu.gov.ua/novyna/sud-rozglyadaye-spravu-za-konstytuciynoyu-skargoyu-tovreynir-biznes-grup-yake-osporyuye), у якій суб`єкт права на конституційну скаргу вважає, що оспорювані приписи Закону України «Про прокуратуру» не відповідають статті 131-1 Конституції України, за якою в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідач у клопотанні стверджує, що абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» не містить визначення словосполучення «виключний випадок», натомість, підстави для представництва прокурором в суді інтересів держави трансформовано з терміну «виключний випадок» у термін «неналежним чином» та «не здійснює», що, в свою чергу, не тотожне поняттю «виключний випадок» та є оціночним судженням. Така правова невизначеність законодавства створює правові ситуації, що підстави для представництва прокурором не є виключними, а повсякчасними та фактично перетворили інститут представництва в «загальний нагляд» за всіма фізичними та юридичними особами, від якого намагались відмовитись законодавці, вносячи зміни в Конституцію України Законом №1401-VIII від 02.06.2016.

Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.

На переконання відповідача, існує об`єктивна неможливість розгляду справи №926/5602/23 до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ТзОВ «Рейнір Бізнес Груп» та оприлюднення відповідного рішення.

Щодо зупинення провадження у справі №926/5602/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №918/1043/21 відповідач зазначає, що в провадженні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №918/1043/21, обставини в якій є подібними до цієї справи, а саме, предмет спірних правовідносин у справі №918/1043/21 є тотожним цій справі, оскільки в судовому порядку вже виконані правочини визнаються недійсними із застосуванням правових наслідків недійсності таких правочинів у вигляді односторонньої реституції, що суперечить нормам Цивільного кодексу України, зокрема ст.216 ЦК України, тому для надання правової оцінки правовідносинам у справі №926/5602/23 має значення правовий висновок за результатами розгляду справи №918/1043/21.

В судовому засіданні 14.08.2024 представник відповідача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі, просив його задоволити.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечила.

Позивач явки представника в судове засідання не забезпечив, подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що під неможливістю розгляду справи до моменту вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Враховуючи положення п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Одним із доводів апеляційної скарги відповідача є те, що у п.3 ст.131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і порядку, що визначені законом. Статтею 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено виключний перелік функцій прокуратури та встановлено, що на прокуратуру не можуть покладатись функції, не передбачені Конституцією України. В цей же час, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та обставина, що прокурор в порушення Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про публічні закупівлі» фактично здійснив моніторинг закупівлі позивачем природного газу, відтак достатні правові підстави для відмови у задоволенні позовної заяви.

У конституційній скарзі ТзОВ «Рейнір Бізнес Груп» від 22.02.2024, яка перебуває на розгляді Конституційного Суду України, скаржник стверджує про невідповідність абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII Конституції України.

Відповідно до цих норм:  - прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23);    - наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень“ (абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23).

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за приписами ч.2 ст.152 Конституції України та ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до ч.3 ст.152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку, а встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами у розумінні п.1 ч.3 ст.320 ГПК України.

Тобто, ухвалення Конституційним Судом України рішення за конституційною скаргою не зумовить зміну правової регламентації спірних правовідносин у законодавстві, чинному станом на час виникнення правовідносин у справі, що розглядається апеляційним судом, а отже й зупинення провадження у цьому випадку не можна вважати виправданим і таким, що є необхідним за цих обставин.

У клопотанні відповідач не зазначає про наявність конкретних обставин, які можуть бути встановлені в конституційному провадженні і які мають безпосередній вплив на встановлення обставин у цій справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі, оскільки із викладеного у клопотанні відповідача обґрунтування не вбачається наявності обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційною скаргою ТзОВ «Рейнір Бізнес Груп».

Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2023 прийнято до розгляду справу №918/1043/21 за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради до Приватного підприємства «Фірма «ДАН» про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів.

Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив про необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, щодо можливості застосування односторонньої реституції замість двосторонньої у випадку визнання договору недійсним або якщо він є нікчемним. На переконання колегії суддів, установивши недійсність договору згідно з ч.1 ст.216 ЦК України суд повинен не тільки зобов`язати відповідача повернути позивачеві майно, але й стягнути з останнього (в тому числі за рахунок бюджету) на користь відповідача сплачені за майно кошти.

Окрім того, колегія суддів вважає, що існує необхідність у викладенні однозначного висновку Великої Палати Верховного Суду щодо того, хто може звертатися з позовом про визнання правочину недійсним, якщо підставою його недійсності зазначається порушення інтересів держави і суспільства – органи державної влади, місцевого самоврядування, інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, а в разі відсутності такого органу – прокурор, чи таке право мають й інші суб`єкти цивільних правовідносин, якщо зокрема, обґрунтовуються наявність порушених прав/інтересів шляхом вчинення правочину, який порушує інтереси держави і суспільства.

З ухвали Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №918/1043/21 вбачається, що справу прийнято до розгляду лише з підстав необхідності відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20.

В оскаржуваному рішенні у справі №926/5602/23 суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про необхідність застосування двосторонньої реституції та зобов`язання позивача повернути відповідачеві природний газ, який позивач отримав на виконання договору, та зазначив, що судом визнано недійсними лише додаткові угоди, а не сам договір на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими; останній є таким, що відповідає вимогам закону, а відтак відсутні правові підстави для застосування реституції у спірних правовідносинах.

В апеляційній скарзі відповідач покликається на те, що суд першої інстанції частково задовольняючи позовну вимогу, в порушення чинного законодавства, фактично застосував односторонню реституцію.

Враховуючи приписи п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, суд  має право  зупинити провадження у справі  у випадках перегляду судового рішення  у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19).

Колегія суддів зазначає, що у справі №918/1043/21 та цій справі подібним є предмет спору – визнання недійсним договору та стягнення коштів, однак відрізняються підстави позову – у  справі №918/1043/21 позивач (ліцей) просив визнати недійсним договір поставки мережевого обладнання, оскільки на момент укладення договору ліцей як покупець не був обізнаний з реальною вартістю товару за договором та купив його у підприємства за ціною, яка значно перевищує таку вартість, водночас підприємство не могло не знати про реальну вартість товару за договором та з метою отримання надприбутку навмисно ввело ліцей в оману. У справі №926/5602/23 підставами позову в частині визнання недійсними додаткових угод прокурор визначив те, що шляхом укладення ряду додаткових угод до договору постачання природного газу сторони збільшили ціну газу на більш, ніж 10%, що суперечить положенням ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, правовідносини у справах №926/5602/23 та №918/1043/21 є подібними лише частково, водночас відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до закінчення перегляду рішення в касаційному порядку), які зумовили зупинення провадження у справі, що має вплив на тривалість розгляду справи в апеляційному провадженні. Враховуючи наведене, а також те, що зупинення розгляду справи до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду є правом, а не обов`язком суду, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність необхідності зупинення розгляду справи на підставі п.7 ч.1 ст.228 ГПК України.

Керуючись ст. 234, 227, 228 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» (вх. №01-05/2007/24 від 16.07.2024) про зупинення апеляційного провадження – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                  Желік М.Б.

                      суддя                                                  Орищин Г.В.

                       суддя                                                            Галушко Н.А.