ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" жовтня 2010 р.Справа № 2/44-10-2632(2/1085-10)
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого Єрмілова Г.А.
Суддів : Воронюка О.Л.
Лашина В.В.
при секретарі Скоробагатько О.В.
за участю в судовому засіданні представників сторін:
заявника - ОСОБА_2
кредитора - ОСОБА_3
Представники інших учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явились. Про час і місце його проведення повідомлені належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу господарського суду Одеської області від 22.09.2010р. про повернення без розгляду заяви про визнання кредитором
№2/1085-10 (справа №2/44-10-2632)
про банкрутство Кредитної спілки „Україна”
Відповідно до ст.4-4ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.09р. порушено провадження у справі №2/44-10-2632 про банкрутство КС “Україна”.
Ухвалою суду від 07.09.10р. за результатами підготовчого засідання визнано ОСОБА_3 кредитором КС “Україна” з грошовими вимогами до боржника у сумі 365 907грн., зобов'язано ініціюючого кредитора в десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу, газет “Голос України” або “Урядовий кур’єр” оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство КС “Україна”, введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.
Оголошення про порушення провадження у справі було опубліковано в газеті “Урядовий кур'єр” №168 від 11.09.10р.
20.09.10р. до суду першої інстанції від гр.ОСОБА_2 надійшла заява в порядку ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” про визнання його конкурсним кредитором КС “Україна” із грошовими вимогами до боржника у розмірі 35660грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2010р. (суддя Бахарєв Б.О.) заяву гр.ОСОБА_2 повернуто без розгляду на підставі п.п.4,10 ст.63 ГПК України та п.5 ч.1 ст.9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки заявником не надано доказів сплати держмита у встановленому порядку та розмірі, та витрат на ІТЗ судового процесу.
Не погоджуючись з ухвалою суду, гр.ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, де просить ухвалу скасувати та передати справу на розгляд господарського суду Одеської області, посилаючись на те, що держмимто на витрати на ІТЗ судового процесу сплачуються лише при подачі позовної заяви. Однак суд першої інстанції цих обставин не врахував та неправильно застосував положення ГПК України та Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Крім того, відповідно до п.37 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, громадяни звільняються від сплати державного мита.
Відзиви на апеляційну скаргу гр.ОСОБА_2 до Одеського апеляційного господарського суду не надходили.
Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга гр.ОСОБА_2 підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу
Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.93р. № 7-93 держмито, що справляється із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, сплачується в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.).
Згідно ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
При цьому, за змістом ст.1 вказаного Закону, кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів)
На думку судової колегії, поняття "майнові" та "грошові" вимоги не є тотожними, а отже на осіб, які звертаються до місцевого господарського суду із заявами про визнання їх грошових вимог до боржника, обов'язок щодо сплати державного мита не покладається.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ” №825 від 05.08.09р., для позивачів встановлений такий розмір цих витрат —236грн.
Між тим, у наведеному нормативному акті конкурсні кредитори, які подають до суду письмові заяви з вимогами до боржника, як платники витрат на ІТЗ судового процесу також не значаться.
Однак суд першої інстанції зазначеним обставинам належної оцінки не дав та безпідставно повернув заяву ОСОБА_2 без розгляду.
З огляду на викладене, ухвала від 22.09.10р., як прийнята з порушенням норм процесуального права, залишатись чинною не може і підлягає скасуванню, а заява - передачі для розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.85, 103-106 ГПК України, колегія суддів
Постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 22.09.2010р. №2/1085-10 ( №2/44-10-2632) –скасувати.
Заяву передати для розгляду до господарського суду Одеської області.
Головуючий суддя Г.А. Єрмілов
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя В.В. Лашин
Повний текст постанови складено 25.10.2010р.