Справа № 22ц - 2412/2007 рік                          Головуючий першої інстанції Тверський С.М.

Категорія: 30                                                       Доповідач: Осипчук О.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„29" березня 2007 року                         Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Висоцької B.C. суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М. при секретарі: Таранець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні ним та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_2 про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

5 вересня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням і усунення перешкод в користуванні житлом, посилаючись на те, що спірна двокімнатна квартира АДРЕСА_1, належить на праві власності їй та відповідачці ОСОБА_2 В цій квартирі зареєстрована відповідачка та її малолітній син, але фактично відповідачка проживає у своєї матері за іншою адресою, а в квартирі без будь -яких правових підстав мешкає відповідач ОСОБА_3 Оскільки відповідачка перешкоджає її проживанню в квартирі, просила суд вселити її в квартиру, де їй належить на праві власності 11/16 частки, а ОСОБА_2 5/16 частки, та визначити порядок користування спірною квартирою, виділивши їй кімнату площею 16,6 кв.м., а відповідача ОСОБА_3 виселити з цієї квартири.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 6 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні жилим приміщенням, а також її позов до ОСОБА_3 про виселення задоволено. Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1. Встановлено порядок користування вказаним жилим приміщенням шляхом виділу ОСОБА_1 кімнату в квартирі АДРЕСА_1 площею 16,6 кв.м, та підсобні приміщення - сумісні туалет та ванну кімнату, кухню, коридор залишено1 в загальному користуванні. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні жилою кімнатою площею 16,6 кв.м, та підсобними приміщеннями. Виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання йому іншого жилого приміщення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд.

2

В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, оскільки позивачка фактично зареєстрована і проживає в квартирі АДРЕСА_2, житлом забезпечена і в ньому потреби не має, а бажає позбавити її та її малолітнього сина житла, яке залишив їй батько за заповітом.

В апеляційному суді ОСОБА_2 підтримала доводи скарги в повному обсязі, пояснивши, що вона вважає, що квартира взагалі належить тільки їй, оскільки батько залишив заповіт на її ім."я, а позивачка в заповіті не вказана.

Позивачка ОСОБА_1 заперечувала проти скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в ній доводи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Судом першої інстанції визнано встановленим, що ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності від 28.01.2000 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.08.2000 року належить на праві власності 11/16 частки квартири АДРЕСА_1. Співвласницею цієї квартири є відповідачка ОСОБА_2, яка неодноразово змінювала замки на вхідних дверях, що перешкоджало позивачці користуватися своєю власністю. В теперішній час в квартирі без дозволу позивачки та без реєстрації проживає ОСОБА_3

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що її права, як співвласника на користування часткою власності були порушені.

Апеляційний суд вважає за можливе частково погодитися з висновками суду першої інстанції.

На думку апеляційного суду місцевий суд вірно дійшов висновку про необхідність вселення позивачки до спірної квартири, виселення з цієї квартири відповідача ОСОБА_3 і зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод позивачці в користуванні спірної квартири, оскільки ці висновки ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону і поновлюють порушене право власності. Судом першої інстанції в цій частині правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, їм дана належна правова оцінка, тому підстав для скасування рішення в цій частині немає.

Між тим, апеляційний суд не може погодитися з висновком суду про встановлення порядку користування квартирою, згідно до якого ОСОБА_1 виділено кімнату площею 16,6 кв.м., а відповідачці разом з її малолітнім сином залишається кімната площею 10,8 кв.м., що суперечить вимогам діючого законодавства і порушує її права, тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню, а в задоволені позову в цій частині необхідно відмовити.

3

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 6 грудня 2006 року в частині встановлення порядку користування квартирою - скасувати. В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування жилим приміщенням - відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: