Справа №22-2931 Категорія -18

Головуючий в 1 інстанції - Арабей Т.Г.

Доповідач - Шевченко В.Ю.

УХВАЛА

 іменем     України

29 березня 2007 року

Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого Новосядлої В.М. Суддів:Шевченко В.Ю., Рецебуринського Ю.Й. при секретарі Арутюнян Г.В. з участю позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за апеляційною скаргою представників відповідача ОСОБА_2 на рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 18 січня 2007р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,

ВСТАНОВИВ:

До апеляційного суду надійшла апеляційна скарга від представників відповідача ОСОБА_2 на рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 18 січня 2007р., яким було частково задоволено позов ОСОБА_1, на його користь з відповідача стягнуто суму боргу у розмірі 217329грв. 22коп., судовий збір у розмірі 1700грв. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі ЗОгрв.

В апеляційній скарзі представники відповідача просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд безпідставно не прийняв до уваги доводи відповідача щодо підстав виникнення боргу, висновки суду про доведеність факту передачі позивачем грошових коштів відповідачу не відповідають дійсним обставинам справи. При вирішенні спору суд порушив норми матеріального права, оскільки неправильно застосував закон, який регулює відносини з приводу укладання договору позики, тоді, як фактично між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу автотранспортних засобів, але без дотримання вимог щодо форми такої угоди.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Позивач в засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, вважав його законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, виходив з того, що на підтвердження договору позики відповідачем ОСОБА_2 19 січня 2005р. була надана розписка, згідно з якою останній зобов'язався повернути ОСОБА_1 52000 дол. США в строк до 01 березня. Під час розгляду справи відповідач підтвердив , що вказана розписка написана ним власноруч, однак, заперечуючи проти задоволення позову, послався на те, що фактично грошей по зазначеній розписці він від позивача не отримував, дана розписка була складена по угодам купівлі-продажу автомобілів. Крім того, він повернув позивачу   частину боргу в сумі 49000 дол.США. Враховуючи, що в

2

судовому засіданні відповідачем зазначені обставини не були доведені належними доказами, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вирішив стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 209451грв.22коп., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 7878 грв. та понесені позивачем судові витрати.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що між сторонами 19 січня 2005р. був укладений договір позики, всі необхідні умови для укладання договору зазначені в розписці, згідно якої відповідач отримав від позивача борг у сумі 52000 дол. США, які зобов'язався повернути 01 березня 2005р.

Відповідно до вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом безпідставно не було прийнято до уваги те, що фактично позивачем гроші відповідачу не передавались, розписка була складена у зв"язку з угодами купівлі-продажу автотранспортних засобів, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що в судовому засіданні відповідач не заперечував факт написання ним власноруч розписки 19 січня 2005р., а позивач підтвердив факт передачі відповідачу грошей, вказаних у розписці.

Письмових доказів, які б свідчили про безгрошевість укладеного сторонами договору позики, ОСОБА_2 суду не надав, у зв"язку з чим суд першої інстанції правильно застосував положення ч.2ст.1051 ЦК України, згідно яких, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження безгрошовості договору. Крім того, свідки, на яких посилаються апелянти, пояснювали, що вони не були присутні при написанні розписки і при яких обставинах вона була складена їм невідомо.

Будь-яких належних доказів на підтвердження доводів відповідача про те, що між сторонами по даній справі виникли правовідносини не у зв"язку з договором позики, а по угодам купівлі-продажу автотранспортних засобів, суду надано не було. Посилання відповідача на повернення позивачу частини боргу у сумі 49000 дол.США, також не було доведено при розгляді справи.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції повно, всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, з"ясував доводи і заперечення сторін, встановленим обставинам та доказам дав належну оцінку та дійшов до обгрунтованого висновку про часткове задоволення заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели або могли призвести до неправильного вирішення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.іст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представників відповідача ОСОБА_2 відхилити.

3

Рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 18 січня 2007р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючи