Справа №22-1149

 Категорія № 27

головуючий у 1 інстанції Полякова С.А. Доповідач Шевченко В.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 березня 2007р Апеляційний суд Донецької області в складі Головуючого Висоцької B.C. Суддів: Шевченко В.Ю., Біляєвої О.М. при секретарі ТаранецьВ.О. з участю відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Єнакіївського міського суду від 29 листопада 2006р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист порушеного права та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою на рішення Єнакіївського міського суду від 29 листопада 2006р., яким було відмовлено в задоволенні його позову до ОСОБА_2 про захист порушеного права та відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, справу направити на новий розгляд, посилаючись на неповно з"ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд необгрунтовано відмовив в призупиненні провадження по справі та не витребував матеріали по порушенню кримінальної справи за ст..З82 КК України відносно ОСОБА_2 Суд при розгляді справи не застосував вимоги ст.124 Конституції України та ст.11 Закону України "Про судоустрій", згідно яких судові рішення, які набрали чинності, обов"язкові для виконання усіма громадянами на території України. Крім того, суд в порушення вимог ст.14 ЦПК України не врахував, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, а згідно вимог ст.16 ЦК України засобом судового захисту є примусове виконання зобов'язання та відшкодування моральної шкоди.

В засіданні апеляційного суду відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Рішенням Єнакіївського міського суду від 26 серпня 2004р., частково зміненому ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2004р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто моральну шкоду у сумі 1025грв., державне мито в сумі 118грв. та зобов"язано спростувати відомості, що ганьблять честь, гідність та

2

ділову репутацію ОСОБА_1 шляхом направлення листа на адресу Жданівської міської центральної лікарні. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримав два виконавчих листа про стягнення моральної шкоди та про стягнення сплаченого державного мита. У зв"язку з повним виконанням, рішення суду виконавче провадження по стягненню моральної шкоди було закінчено 3 лютого 2006р., а про стягнення державного мита - 15 серпня 2005р. Виконавчий лист щодо зобов"язання відповідача спростувати відомості, що ганьблять честь, гідність та ділову репутацію, позивач до ДВС м.Єнакієве не надавав, а тому виконання по ньому не проводилось. Крім того, ОСОБА_1 не звертався до Єнакіївського міського суду в порядку ст.348 ЦПК України ( в ред. 1963р.) про видачу зазначеного виконавчого листа і не отримував його. Враховуючи вказані обставини, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки факту ухилення відповідача від виконання судового рішення при розгляді справи не встановлено.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976р. №11 роз"яснив, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного і процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції повно, всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, з"ясував доводи і заперечення сторін, встановленим обставинам та доказам дав належну оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про те, що в судовому засіданні не доведено факту ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду від 26 серпня 2004р., а тому правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог не має.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели або могли призвести до неправильного вирішення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.іст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 29 листопада 2006р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сил