ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» вересня 2021 року

м. Харків

справа № 638/20714/16-ц

провадження № 22ц/818/132/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -         Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів -                                Котелевець А. В., Хорошевського О.М.,

за участю секретарів - Дмитренко А.Ю., Колосовської А. Р.,

учасники справи:

позивачка – ОСОБА_1 , представниця позивачки – ОСОБА_2 ,

відповідач – ОСОБА_3 , представник відповідача – ОСОБА_4 ,

позивач за зустрічним позовом – ОСОБА_3 , представник позивача за зустрічним позовом – ОСОБА_4 ,

відповідачка за зустрічним позовом – ОСОБА_1 , представниця відповідачки за зустрічним позовом – ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року в складі судді Шишкіна О.В.

в с т а н о в и в:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя, який в подальшому уточнила.

Позовна заява мотивована тим, що з 03 червня 2000 року вона з ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначила, що 27 вересня 2005 року під час шлюбу ними за сумісні кошти була придбана земельна ділянка № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності за відповідачем на підставі Державного акту ЯА № 632971 від 22 грудня 2005 року. Згідно звіту ринкова вартість земельної ділянки склала 486 658,31 грн.

На вказаній земельній ділянці ними за сумісні кошти побудований садовий будинок загальною площею 168,8 кв м, житловою площею 48,5 кв м, який на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2008 року на праві власності зареєстрований за відповідачем. Згідно звіту ринкова вартість будинку склала 4 303 455,00 грн.

Вказала, що 28 березня 2008 року під час шлюбу на її ім`я придбано автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 М/Т, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , ринкова вартість якого склала 527 800,00 грн.

27 травня 2016 року під час шлюбу придбано автомобіль PORCHE 911, модель CARRERA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований на ім`я відповідача.

Посилалася на те, що 22 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віп-Експерт» укладено договір комісії № 5677/16/000251 на продаж автомобіля PORCHE 911, модель CARRERA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та у цей же день його продано за 49 000,00 грн ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 5677/16/000251.

14 березня 2013 року під час шлюбу придбано автомобіль VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , який зареєстрований на ім`я відповідача. 01 листопада 2016 року відповідачем, в собі ОСОБА_7 , який діяв за його дорученням, вказаний автомобіль продано ОСОБА_8 за 48 000,00 грн за договором купівлі-продажу № 6341/2016/16171. Після укладення цього договору ОСОБА_8 зареєстрував автомобіль на своє ім`я та отримав державний номер на нього НОМЕР_5 .

Вказала, що відчуження автомобілів PORCHE 911, модель CARRERA, реєстраційний номер НОМЕР_3 та VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_4 відбулось без її згоди. Отже, договори купівлі-продажу щодо цих автомобілів є недійсними, а відчужені автомобілі є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Зазначила, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 03 червня 2014 року укладено договір про сумісне придбання майна, за яким відповідач передав ОСОБА_9 їхні сумісні кошти в розмірі 150 000,00 доларів США, які були перераховані 03 червня 2014 року з її поточного рахунку, відкритого в Акціонерному банку «Укргазбанк».

Просила визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя наступне майно:

- земельну ділянку № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0, 0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ринковою вартістю 486 658,31 грн;

- садовий будинок загальною площею 168,8 кв м, житловою 48,5 кв м, що розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-1» за адресою: АДРЕСА_1 ринковою вартістю 4 303 455,00 грн;

- автомобіль марки INFINITI G37 SPORT 6 М/Т, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , ринковою вартістю 527 800,00 грн;

- автомобіль VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_4 , вартістю 48 000,00 грн;

- автомобіль марки PORCHE 911, модель CARRERA, колір білий, № кузова НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , державний номер НОМЕР_9 , вартістю 49 000,00 грн;

- 150 000 доларів США, передані за договором про сумісне придбання майна, що еквівалентно 3 957 000,00 грн за курсом Національного банку України станом на 30 травня 2017 року;

визнати частково недійсним, в частині покупця, договір купівлі-продажу 5677/16/000251 від 22 листопада 2016 року автомобіля марки PORCHE 911, модель CARRERA, колір білий, № кузова НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_10 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП-ЕКСПЕРТ» та ОСОБА_6 та частково недійсним, в частині покупця, договір купівлі-продажу № 6341/2016/161471 автомобіля VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_11 , оформлений в сервісному центрі РСЦ МВС в Харківській області між продавцем ОСОБА_3 в особі ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_8 ;

перевести на неї права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу 5677/16/000251 від 22 листопада 2016 року автомобіля марки PORCHE 911, модель CARRERA, колір білий, № кузова НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП-ЕКСПЕРТ» та ОСОБА_6 ;

перевести на неї права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу № 6341/2016/161471 автомобіля VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_11 , оформлений в сервісному центрі РСЦ МВС в Харківській області № 6341 від 01 листопада 2016 року між продавцем ОСОБА_3 в особі ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_8 ;

визнати за нею в порядку поділу майна подружжя право власності:

- на Ѕ частку в праві власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 243 329,00 грн;

- на Ѕ частку садового будинку загальною площею 168,8 кв м, житловою 48,5 кв м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 2 151 727,50 грн;

- на автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 M/T, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 ринковою вартістю 527 800,00 в цілому;

- на автомобіль VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_4 , вартістю 48 000,00 грн в цілому;

- на автомобіль марки PORCHE 911, модель CARRERA, колір білий, № кузова НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , державний номер НОМЕР_9 вартістю 49 000,00 грн в цілому;

- на Ѕ частку майна – грошей по договору про сумісне придбання майна у розмірі 1 978 500,00 грн;

витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 та передати ОСОБА_1 автомобіль марки PORCHE 911, модель CARRERA, колір білий, № кузова НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 ;

витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_8 та передати ОСОБА_1 автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_11 ;

припинити право власності ОСОБА_6 на автомобіль марки PORCHE 911, модель CARRERA, колір білий, № кузова НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_10 , державний номер НОМЕР_12 ;

припинити право власності ОСОБА_8 на автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_5 ;

припинити право власності ОСОБА_3 на Ѕ частку в праві власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 243 329,00 грн;

припинити право власності ОСОБА_3 на Ѕ частку садового будинку загальною площею 168,8 кв м, житловою 48,5 кв м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Не визнавши позовних вимог, у січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки у спільному майні, визнання договору дарування нерухомого майна удаваним правочином, який в подальшому уточнив.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що автомобіль марки INFINITI G37 SPORT 6 М/Т, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 є спільним майном подружжя. При цьому він не заперечує проти того, щоб цей автомобіль залишився у ОСОБА_1 та згоден на отримання від неї грошової компенсації вартості половини автомобіля в розмірі 309 539,00 грн.

Зазначив, що грошові кошти в розмірі 130 000,00 доларів США, що перебували на банківському рахунку ОСОБА_1 станом на 03 червня 2014 року також є спільним майном, що підлягає поділу між подружжям в рівних частках. Тобто на його користь підлягає стягненню сума в розмірі 65 000,00 доларів США, що еквівалентно станом на 20 листопада 2017 року 1 722 440,66 грн.

Вказав, що 20 жовтня 2016 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір дарування нерухомого майна, за яким він передав в дар, а ОСОБА_1 прийняла нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв м в житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

25 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 укладено договір дарування нерухомого майна, за яким ОСОБА_1 передала в дар, а ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прийняли по Ѕ частині кожний нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв м в житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначив, що внаслідок вказаних договорів дарування режим використання нежитлових приміщень залишився незмінним. За вказаною адресою знаходиться офіс приватного нотаріуса Єніної Л.В.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2016 року шлюб між сторонами розірвано.

Вважав, що договір дарування нерухомого майна від 20 жовтня 2016 року укладений між ним та ОСОБА_1 , є удаваним правочином, оскільки сторони насправді уклали договір поділу нерухомого майна, що є спільною власністю подружжя. Вказаний факт визнається і самою відповідачкою та встановлений ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 травня 2017 року по справі № 638/4573/17, яка набрала законної сили. Також, свідченнями позивачки, яка є потерпілою у кримінальному провадженні № 12017220480001053, з яких вбачається, що зазначений договір дарування сторонами укладено з боку ОСОБА_3 добровільно за їх спільним рішенням щодо поділу сумісного майна подружжя.

Посилався на те, що необхідно врахувати вартість подарованого за удаваним правочином майна - нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв м в житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , ринкова вартість якого станом на день звернення становила 150 000,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на 30 листопада 2017 року складає 4 052 085,00 грн.

Зважаючи на те, що Ѕ частка нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв м в житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 належали йому на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2007 року та Ѕ частка на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 грудня 2012 року, ОСОБА_1 у випадку поділу майна подружжя належала б тільки ј частка спірних приміщень. У зв`язку з наступним відчуженням відповідачкою спірного майна, він має право на компенсацію вартості його частки в спірному майні, що становить 3 039 063,75 грн, а разом із вказаними вище вимогами - 5 071 043, 41 грн.

Просив визнати договір дарування нерухомого майна – нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв м в житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного 20 жовтня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 удаваним правочином, який приховав договір про поділ спільного майна подружжя; стягнути з ОСОБА_1 на його користь в рахунок компенсації вартості частки у спільному майні 5 071 043, 41 грн; судові витрати покласти на відповідачку.

18 травня 2018 року ОСОБА_1 подано заяву в порядку статті 49 ЦПК України, якою просила визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя наступне майно:

- земельну ділянку № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- садовий будинок загальною площею 168,8 кв м, житловою 48,5 кв м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 M/T, 2008 року випуску державний номер НОМЕР_13 ,

- автомобіль VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_14 номер НОМЕР_4 ;

- автомобіль марки PORCHE 911, модель CARRERA, колір білий, № кузова НОМЕР_7 номер двигуна НОМЕР_15 , державний номер НОМЕР_9 ;

- 150 000,00 доларів США, передані за договором про сумісне придбання майна, що еквівалентно 3 957 000,00 грн. за курсом Національного банку України станом на 30 травня 2017 року;

визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на:

- на Ѕ частку в праві власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-l» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0.0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на Ѕ частку в праві власності на садовий будинок загальною площею 168,8 кв м, житловою 48, 5 кв м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 М/Т 2008 року випуску державний номер НОМЕР_13 , на 1/2 частку майна - грошей по Договору про сумісне придбання майна у розмірі 1 978 500,00 грн;

припинити право власності ОСОБА_3 на Ѕ частку земельної ділянки № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0, 0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

припинити право власності ОСОБА_3 на Ѕ частку садового будинку загальною площею 168,8 кв м, житловою 48,5 кв м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1 978 500,00 грн - Ѕ частки майна - грошей за договором про сумісне придбання майна, 962 800,00 грн - за належну їй частку в праві власності на автомобілі VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_14 номер НОМЕР_4 та автомобіль марки PORCHE 911, модель CARRERA, колір білий, № кузова НОМЕР_7 номер двигуна НОМЕР_15 , державний номер НОМЕР_9 ;

прийняти відмову від частини позовних вимог про визнання договорів комісії, купівлі-продажу автомобілів частково недійсними, переведення прав та обов`язків покупця, визнання права власності на автомобілі, припинення права власності на автомобілі, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 травня 2018 року закрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-ЕКСПЕРТ», ОСОБА_6 , третя особа: Сервісний центр РСЦ МВС в Харківській області про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, витребування майна із чужого незаконного володіння, поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки у спільному майні – в частині позовних вимог, які заявлені ОСОБА_1 за первинним позовом до відповідачів ОСОБА_8 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-ЕКСПЕРТ», ОСОБА_6 про визнання договорів комісії, купівлі продажу автомобілів частково недійсними, переведення прав та обов`язків покупця, визнання права власності на автомобілі, припинення права власності на автомобілі, витребування майна із чужого незаконного володіння, процесуальний статус Сервісного центру РСЦ МВС в Харківській області за первинним позовом в якості третьої особи – припинено, інші позовні вимоги позивача за первинним позовом ОСОБА_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 постановлено розглянути в загальному порядку.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволено, визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя наступне майно: земельну ділянку № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-l» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; садовий будинок загальною площею 168,8 кв м, житловою 48,5 кв м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 в садівничому товаристві « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 М/Т, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_13 , автомобіль VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_16 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , автомобіль PORCHE, модель CARRERA, колір білий, № кузова НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_15 , державний номер НОМЕР_9 ; 150 000 доларів США, передані за договором про сумісне придбання майна, що еквівалентно 3 957 000,00 грн за курсом Національного банку України станом на 30 травня 2017 року; визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності: на Ѕ частку в праві власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; на Ѕ частку в праві власності на садовий будинок загальною площею 168,8 кв м, житловою 48,5 кв м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-l» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0, 0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; на автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 М/Т, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_13 ; на Ѕ частку майна - грошей за договором про сумісне придбання майна у розмірі 1 978 500,00 грн; припинено право власності ОСОБА_3 на Ѕ частку земельної ділянки № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-l» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; припинено право власності ОСОБА_3 на Ѕ частку садового будинку загальною площею 168,8 кв м, житловою 48,5 кв м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-1» з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1 978 500,00 грн – Ѕ частку майна - грошей за договором про сумісне придбання майна; 962 800,00 грн за належну ОСОБА_1 частку в праві власності на автомобілі VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_17 , державний номер НОМЕР_4 та автомобіль марки PORCHE, модель CARRERA, колір білий, № кузова НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_15 , державний номер НОМЕР_9 ; зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки у спільному майні, визнання договору дарування нерухомого майна удаваним правочином – залишено без задоволення; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 7784,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, а його зустрічний позов - задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, не надав належної оцінки доказам у справі. Зокрема, безпідставно визнав копію договору дарування від 20 жовтня 2016 року недопустимим доказом, що безпосередньо вплинуло на остаточне рішення у справі. При цьому йому в передбаченому законом порядку документи, що надавалися ОСОБА_1 направлено не було. Ці докази якраз і не мають братися судом до уваги. Вважав, що суд не викликав для допиту свідків. Безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи. Зазначив, що суд першої інстанції також неповно з`ясував обставини у справі, неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, щодо розподілу спільно набутих у шлюбі грошових коштів в сумі 130 000,00 доларів США, витрачених ОСОБА_1 без його відома та згоди, а також щодо удаваного правочину. Вказав, що садовий будинок належить йому праві особистої власності. Посилався на те, що оскільки право власності на будинок у нього виникло не внаслідок правочину, а на підставі судового рішення, про яке ОСОБА_1 було відомо та з яким вона погодилася, право спільної власності подружжя на земельну ділянку припинилося з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання за ним права власності на будинок з надвірними будівлями і до нього перейшло право власності в частині, що належала ОСОБА_1 до виникнення у нього права власності на будинок та надвірні будівлі. Стверджував, що продаж автомобіля VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_16 , державний номер НОМЕР_4 відбувався під час шлюбу та проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 , а отримані від продажу грошові кошти витрачені на поточні потреби сім`ї. Зазначив, що у суду були відсутні законні підстави стверджувати про факт витрачання саме ним спільних коштів, що перебували на рахунку ОСОБА_1 та ще й покладати на нього обов`язок відшкодування на користь ОСОБА_1 половини витрачених нею ж самою їхніх спільних коштів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 липня 2019 року справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) – Коваленко І.П., суддів колегії – Котелевець А.В., Піддубного Р.М.

Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 30 липня 2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про відстрочення сплати судового збору – відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишено без руху та апелянту встановлено строк 10 днів для сплати судового збору в сумі 24 000,00 грн з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року клопотання ОСОБА_3 про призначення судової комплексної експертизи – задоволено, у справі призначено судову комплексну судову оціночно - будівельну, оціночно - земельну та авторознавчу експертизи, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 березня 2020 року поновлено провадження у справі, справу призначено до розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2020 року клопотання ОСОБА_3 про призначення судової комплексної експертизи – задоволено, у справі призначено судову комплексну судову оціночно - будівельну, оціночно - земельну та авторознавчу експертизи, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 липня 2020 року справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) – Бурлака І.В., суддів колегії – Овсяннікової А.І., Тичкової О.Ю.

26 листопада 2020 року до Харківського апеляційного суду надійшов висновок експерта №10314 від 12 жовтня 2020 року, складений за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи.

17 травня 2021 року до Харківського апеляційного суду надійшов висновок експерта №10156 від 06 травня 2021 року, складений за результатами проведення судової оціночно - будівельної та оціночно -земельної експертиз.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 травня 2021 року поновлено апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду.

08 жовтня 2019 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила, що судове рішення є законним, а апеляційна скарга – необгрунтованою. При цьому посилалася на те, що суд першої інстанції надав належну оцінку доказам у справі, зокрема, обгрунтовано не визнав копію договору дарування належним доказом, який його не було засвідчено належним чином. Акцентувала увагу суду на тому, що нежитлові приміщення придбавалися за її особисті кошти, але були оформлені на відповідача та його матір з метою укладення договору оренди цих приміщень для використання під нотаріальну контору. Також. Вказала, що судовими рішеннями встановлено про відсутність належних, допустимих та достовірних доказів щодо фіктивності правочину. Зазначила, що клопотання представника відповідача щодо призначення судової експертизи є зловживанням процесуальними правами з однією метою – зволікати розгляду справи. З січня 2017 року ОСОБА_1 не може проживати в спірному будинку, оскільки відповідач її вигнав, вселив співмешканку, з якою уклав шлюб, тому він не поспішає ділити майно подружжя. Зазначила, що договір про сумісне придбання майна відповідач не оспорював та на питання судді в суді першої інстанції не надав чіткої відповіді, що він його не підписував.

09 жовтня 2019 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, яку ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року – задоволено.

05 липня 2021 року до суду апеляційної інстанції від представниці позивачки за первісним позовом надійшли письмові пояснення щодо призначення експертиз, витребування доказів та застосування заходів примусу, які долучені до матеріалів справи та їм надано оцінку при постановленні ухвал щодо цих клопотань.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, рішення суду – залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 03 червня 2000 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася дочка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10, 11 том 1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2016 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23 червня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини її заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02 березня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.3-5 том 2).

З Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НА № 632971 від 22 грудня 2005 року вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 вересня 2005 року, реєстраційний № 1573, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 садівничого товариства «Південний-1», кадастровий номер № 6310136300:09:030:0077, площею 0,0570 га у межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_1 ; цільове призначення (використання) земельної ділянки – ведення садівництва. Даний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010567100266 (а.с.21 том 1, а.с.62,63,64 том 2).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2008 року у справі № 2-2223/08, в якому ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2009 року виправлено описку, визнано право власності на садовий будинок загальною площею 168,8 кв м, гараж площею 51,3 кв м, сарай площею 12,2 кв м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , за ОСОБА_3 (а.с.16-17,19 том 1, а.с.207-208, 209, 210, 211 том 2).

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 25723946 від 30 березня 2010 року, садовий будинок з надвірними будівлями на ділянці АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.20 том 1).

Із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_18 вбачається, що 14 березня 2013 року за ОСОБА_3 зареєстрований автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF R, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 , державний номер НОМЕР_4 (а.с.15 том 1, а.с.125 том 3).

Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_19 , 07 травня 2008 року, за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль марки INFINITI модель G37, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_20 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.239 том 2).

З повідомлення Регіонального сервісного центру в Харківській області Міністерства внутрішніх справ України № 31/20-505 від 03 лютого 2017 року вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано: 07 травня 2008 року автомобіль INFINITI G37, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_20 та 13 лютого 1998 року - автомобіль FORD ESCORT, 1996 року випуску, кузов НОМЕР_21 (а.с.70,71,80 том 1).

З повідомлення Регіонального сервісного центру в Харківській області Міністерства внутрішніх справ України № 31/20-1349 від 15 березня 2017 року вбачається, що автомобіль марки PORCHE, модель CARRERA, колір білий, № кузова НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_15 з 27 травня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_3 та 22 листопада 2016 року продано ОСОБА_6 , а автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF R, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 - за ОСОБА_3 з 14 березня 2013 року та продано ОСОБА_8 01 листопада 2016 року (а.с.132 том 1).

03 червня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 укладено договір про сумісне придбання майна, за умовами якого сторони за договором зобов`язуються придбати обладнання по виробництву ековати з метою одержання прибутку від його експлуатації та кожна із сторін на момент підписання цього договору внесла грошовий внесок в розмірі, що еквівалентно 150 000,00 доларів США (а.с.12-13 том 1).

З копії платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 1 від 03 червня 2014 року вбачається, що платник ОСОБА_1 здійснила переказ в розмірі 130 000,00 доларів США; бенефіціар - ОСОБА_1 , призначення платежу: перерахування коштів з картрахунку № НОМЕР_22 - ОСОБА_1 на поповнення власного поточного рахунку № НОМЕР_23 (а.с.14 том 1, а.с.92 том 2).

Аналогічна інформація міститься у виписці за рахунком за період з 03 червня 2014 року по 03 червня 2014 року та у виписці за рахунком № НОМЕР_23 (а.с.86, 87-89 том 2).

З виписки за рахунком № НОМЕР_24 та платіжного доручення № 2 від 05 червня 2014 року вбачається, що 05 червня 2014 року з цього рахунку ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_25 ОСОБА_13 перераховано 1 540 000,00 грн (а.с.90-91,94 том 2).

20 жовтня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування нерухомого майна, за яким дарувальник передав безоплатно у власність нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв м в житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 обдаровуваній, а обдаровувана цей дарунок прийняла. Нерухоме майно, що відчужується за цим договором, належить дарувальнику на праві приватної власності таким чином: Ѕ частка у праві власності на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2007 року у справі № 2-3792/07, зареєстрованого у Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 27 квітня 2007 року на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер 14396944, номер запису 11-1-40809 в книзі 1 та Ѕ частка у праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ліпінською І. Е. 24 грудня 2012 року, реєстровий номер 896, зареєстрованого у Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 25 грудня 2012 року на підставі витягу про державну реєстрацію прав, номер 36964450, реєстраційний номер 18686912, номер запису П-1-40809 в книзі 1 (а.с.43 том 2).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 104685130 від 22 листопада 2017 року з 25 жовтня 2016 року нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв м в житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної власності кожному по Ѕ частини належать ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на підставі договору дарування від 25 жовтня 2016 року, серія та номер 4215, видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луценко В.С. (а.с.44-46 том 2).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 помер (а.с.70 том 3).

09 листопада 2016 року ОСОБА_10 склав заповіт, за яким на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 заповів ОСОБА_1 (а.с.71 том 3).

23 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 (а.с.72 том 3).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2017 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року у справі № 638/855/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання договорів дарування недійсними – у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 – відмовлено (а.с.27-29, 204-209 том 3).

Як вбачається з довідки Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 24335/10/20-30-13-02 від 27 грудня 2016 року ОСОБА_1 проводить незалежну професійну діяльність.

Із поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи вбачається, що сума загального оподаткованого доходу, отримана від цієї діяльності склала: з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року – 714 433,50 грн, сума чистого оподатковуваного доходу – 25 019,59 грн; з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2011 року – інформація відсутня; з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року – 517 092,50 грн, сума чистого оподатковуваного доходу – 36 423,90 грн; з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року – 135 987,00 грн, сума чистого оподатковуваного доходу – 16 726,60 грн; з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року – 136 747,00 грн, сума чистого оподатковуваного доходу – 9789,82 грн; з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року – 145 885,00 грн, сума чистого оподатковуваного доходу – 13 820,56 грн.

Із облікової справи вбачається, що інформація про доходи за період з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2009 року та сплату податків відсутня. Термін зберігання банківських виписок на паперових носіях по номенклатурі справ 5 років (а.с.115 том 1).

Центральною об`єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до суду першої інстанції надано копії Декларацій про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за період з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2016 року, з яких вбачається, що за період: з 01 січня по 31 грудня 2002 року отримано дохід в розмірі 64 806,95 грн; з 01 січня по 31 грудня 2003 року – 288 054,57 грн; з 01 січня по 31 грудня 2003 року – 269 896,25 грн; з 01 січня по 31 грудня 2004 року – 25 574,43 грн; з 01 січня по 31 грудня 2005 року - 20 728,79 грн; з 01 січня по 31 грудня 2006 року – 573 284,00 грн; з 01 січня по 31 грудня 2007 року – 797 307,70 грн; з 01 січня по 31 грудня 2008 року – 998 101,00 грн; з 01 січня по 31 грудня 2009 року – 483 649,00 грн; з 01 січня по 31 грудня 2010 року – 714 433,50 грн; з 01 січня по 31 грудня 2012 року – 517 092,50 грн; з 01 січня по 31 грудня 2013 року – 135 987,00 грн; з 01 січня по 31 грудня 2014 року – 136 747,00 грн; з 01 січня по 31 грудня 2015 року – 145 885,00 грн; з 01 січня по 31 грудня 2016 року – 840 545,00 грн (а.с.208-274 том 1).

З довідки Слобожанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 33/11/20-11-13-01-38 від 20 січня 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в податковій інспекції, як суб`єкт підприємницької діяльності з 30 жовтня 2003 року. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 підприємницьку діяльність у 2003-2016 роках здійснював на спрощеній системі оподаткування. Із наданих звітів суб`єкта малого підприємництва фізичної особи – платника єдиного податку вбачається, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) склав: за 2003 рік – 36 376,00 грн; за 2004 рік – 446 327,00 грн; за 2005 рік – 478 736,16 грн; за 2006 рік – 477 715,00 грн; за 2007 рік – 495 400,00 грн; за 2008 рік – 371 700,00 грн; за 2009 рік – 300 000,00 грн; за 2010 рік – 487 500,00 грн; за 2011 рік 264 800,00 грн. Як вбачається з наданих податкових декларацій платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця обсяг доходу склав: за 2012 рік – 0,00 грн; за 2013 рік – 190 000,00 грн; за 2014 рік – 373 000,00 грн; за 2015 рік – 960 000,00 грн; за 2016 рік – 955 000,00 грн (а.с.2 том 2).

Матеріали справи містять копію договору купівлі-продажу квартири від 16 травня 2007 року, за яким ОСОБА_1 , що діє за свою малолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення виконкому Дзержинської районної ради м. Харкова від 20 березня 2007 року № 52/6, ОСОБА_14 передали, а ОСОБА_15 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 . Продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 800 000,00 грн, що на момент укладення договору, за домовленістю сторін становило 160 000,00 доларів США (а.с.98-99 том 2).

Із звіту про оцінку майна № 1855381_15052017_ВN07-170515-001 від 15 травня 2017 року вбачається, що ринкова вартість садового будинку з надвірними будівлями на ділянці АДРЕСА_7 складає без ПДВ 4 303 455,00 грн (а.с.133 том 1).

Як вбачається із звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № AS08-170515-001 від 15 травня 2017 року ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,0570 га, кадастровий номер 6310136300:09:030:0077, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає без ПДВ 486 658,31 грн (а.с.134-135 том 1).

З інформаційної довідки, наданої Приватним підприємством «АСС-А» вбачається, що вартість садового будинку загальною площею 168,8 кв м з гаражем - 51,3 кв м та сараєм – 12,2 кв м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 становить – 7 132 884,00 грн (а.с.6-16 том 2).

Як вбачається із звіту про оцінку садового будинку з надвірними будівлями на ділянці АДРЕСА_7 , від 07 лютого 2018 року величина ринкової вартості складає 4 372 494,00 грн (а.с.129-199 том 2).

Із звіту про оцінку колісного транспортного засобу INFINITI G37, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_20 , державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 від 07 лютого 2018 року вбачається, що величина ринкової вартості автомобіля становить 458 667,00 грн (а.с.216-236 том 2).

Зі звіту про оцінку колісного транспортного засобу PORCHE, модель CARRERA, державний номер НОМЕР_9 , що зареєстрований за ОСОБА_3 від 31 травня 2018 року вбачається, що величина ринкової вартості становить 1 150 812,00 грн (а.с.75-95 том 3).

Як вбачається із звіту про оцінку колісного транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF R, державний номер НОМЕР_4 , що зареєстрований за ОСОБА_3 від 31 травня 2018 року, величина ринкової вартості становить 643 725,00 грн (а.с.102-122 том 3).

Як вбачається з висновку судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 17916/27953, складеного 20 грудня 2018 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220490002790 від 09 серпня 2017 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 182 КК України, ринкова вартість садового будинку з надвірними будівлями, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_8 , станом на травень 2017 року складає 5 587 660,00 грн. Ринкова вартість земельної ділянки № НОМЕР_1 садівничого товариства «Південний-1» загальною площею 0,0570 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 станом на травень 2017 року складає 716 790,00 грн (а.с.227-267 том 3).

Із висновку експерта № 10314 вбачається, що за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 638/20714-16-ц, провадження № 22-ц/818/51/20, складеного 12 жовтня 2020 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, ринкова вартість автомобіля INFINITI G37 S, державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 16 липня 2020 року становить 226 553,94 грн. Ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, державний номерний знак НОМЕР_4 , не визначалась з причин, зазначених в дослідницькій частині висновку (а.с.220-227 том 3).

Як вбачається з висновку експерта № 10156 за результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи за цивільною справою № 638/20714/16-ц (№ 22-ц/818/51/20), складеного 06 травня 2021 року Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», ринкова вартість садового будинку з надвірними будівлями загальною площею 168,8 кв м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 в садівничому товаристві «Південний-1» загальною площею 0,0570 га по АДРЕСА_1 , станом на травень 2021 року складає 6 380 600,00 грн. Визначити ринкову вартість станом на дату оцінки нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв м в житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 не надається можливим з причини, вказаної у дослідженні. Ринкова вартість земельної ділянки № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південний-1», кадастровий номер 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0,0570 га по АДРЕСА_1 , станом на травень 2021 року складає 850 895,00 грн (а.с.4-31 том 5).

ОСОБА_3 та його представник просили задовольнити апеляційну скаргу та вважали, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представниця заперечували проти задоволення апеляційної скарги та зазначили, що всі її доводи як і зустрічний позов надумані, не свідчать про реальні обставини справи. Підтримали доводи та вимоги відзиву на аиеляційну скаргу.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частини друга статті 364 ЦК України).

Отже, стаття 60 СК України, стаття 368 ЦК України передбачають презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого2018 року у справі № 235/9895/15-ц та 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року в справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша  статті  61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя, може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Розглядаючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту) незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що з 03 червня 2000 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася дочка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2016 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.

В період шлюбу  ОСОБА_3 та ОСОБА_1   набули у спільну сумісну власність таке майно:

земельну ділянку № НОМЕР_1 у садівничому товаристві «Південний-1», кадастровий номер № 6310136300:09:030:0077 площею 0,0570 га, що розташована в АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 вересня 2005 року;

садовий будинок загальною площею 168,8 кв м, гараж площею 51,3 кв м, сарай площею 12,2 кв м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2008 року у справі № 2-2223/08, в якому ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2009 року виправлено описку;

автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF R, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 , державний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_18 , 14 березня 2013 року;

автомобіль марки INFINITI модель G37, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_20 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_19 , 07 травня 2008 року;

автомобіль марки PORCHE, модель CARRERA, колір білий, № кузова НОМЕР_7 номер двигуна НОМЕР_15 , придбано 27 травня 2016 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи автомобіль марки PORCHE, модель CARRERA, колір білий, № кузова НОМЕР_7 номер двигуна НОМЕР_15 продано ОСОБА_3 22 листопада 2016 року ОСОБА_6 , а автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF R2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 - ОСОБА_8 01 листопада 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку, що вказане майно (нерухоме та рухоме, грошові кошти) є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, оскільки придбані сторонами під час перебування у шлюбі, тому воно підлягає поділу між ними у рівних частках, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання права власності за кожним із подружжя по Ѕ частини вказаного майна. При цьому зазначене у резолютивній частині рішення припинення права власності відповідача за первісним позовом на Ѕ частку нерухомого майна стосується саме частки, яку визнано за позивачем за первісним позовом, а інша Ѕ частка нерухомого майна належить ОСОБА_3 за принципом рівності часток при поділі майна подружжя.

Посилання ОСОБА_3 та його представника на те, що частку нерухомого майна необхідно збільшити, оскільки у ОСОБА_3 народилася дитина від іншого шлюбу судова колегія не бере до уваги, оскільки мова йде тільки про поділ майна колишнього подружжя.

Дійшов суд першої інстанції обгрунтованого висновку і щодо поділу рухомого майна з урахуванням доказів, які містяться в матеріалах справи, визначивши у власність позивачці за первісним позовом автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 М/Т, 2008 року випуску, стягнувши з відповідача за первісним позовом на користь позивачки за первісним позовом грошову компенсацію за належну їй Ѕ частку у праві власності на автомобілі VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, та автомобіль марки PORCHE, модель CARRERA, оскільки відповідач за первісним позовом відчужив спірні автомобілі, які є спільною власністю подружжя без письмової згоди позивачки за первісним позовом.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та його представник не спростували ані висновку суду в цій частині, ані не навели контрагументи на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представниці.

Що стосується вимог ОСОБА_3 про визнання договору дарування нерухомого майна – нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв м в житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного 20 жовтня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 удаваним правочином, який приховав договір про поділ спільного майна подружжя, колегія суддів виходить з наступного.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першої-п`ятої статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суди повинні враховувати, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16 зроблено висновок, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц (провадження № 14-498цс18).

Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України, головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення правочину, а також з`ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

За таких обставин, для визнання угоди удаваною позивачу необхідно надати відповідні докази, а суду встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

20 жовтня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування нежитлових приміщень, який нотаріально посвідчено, згідно з умовами якого ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_1 прийняла у дар нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв м в житловому будинку літ «А-5», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Врахувавши вимоги вказаних норм права й встановивши, що, укладаючи спірний договір дарування, сторони договору повністю усвідомлювали, що укладають саме договір дарування, а не будь-який інший договір, у тому числі, про поділ майна подружжя; позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 не обґрунтував удаваності договору дарування нежитлових приміщень з метою приховання іншого правочину, не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами правочину виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором дарування, та що воля обох сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними правочином, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору удаваним, про що правильно зазначив і суд першої інстанції в своєму рішенні.

Воля   ОСОБА_3 на дарування спірного нежитлового приміщення зафіксована у нотаріально посвідченому договорі дарування, а намір сторін укласти інший договір за відсутності інших доказів, окрім пояснень ОСОБА_3 , не підтверджує удаваність оспорюваного договору.

Крім того, дії ОСОБА_1 щодо спірного нежитлового приміщення після укладення договору дарування від 20 жовтня 2016 року (реєстрація права власності та в подальшому - відчуження квартири за договором дарування) свідчать про спрямованість його реального наміру на набуття права власності на квартиру та подальше розпорядження майном.

Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання оспорюваного правочину від 20 жовтня 2016 року недійсними з підстав, передбачених у статті 235 ЦК України, оскільки ОСОБА_3  не доведено і належними доказами не підтверджено, що між ним та ОСОБА_1 виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором дарування нежитлових приміщень, а також того, що воля сторін оспорюваного договору була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин.

Разом із тим, ОСОБА_3   не наведено будь-яких підстав у розумінні статті 215 ЦК України, які б свідчили про недійсність укладеного договору дарування від 20 жовтня 2016 року. Сторони спірних правочинів під час їх укладання досягли згоди щодо усіх умов та в подальшому їх правомірність не оспорювали.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, урахував конкретні обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права та ґрунтується на засадах верховенства права.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права судова колегія не приймає до уваги, оскільки будь – яких порушень, визначених в частині 3 статті 376 ЦПК України, в ній не наведено. Судова колегія звертає увагу на те, що зазначена норма містить виключний перелік підстав порушення норм процесуального права, що тягнуть за собою скасування судового рішення. Однак, відповідач не посилається та не обгрунтовує їх.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції неправильно відмовив в задоволенні клопотання щодо призначення оціночно – будівельної експертизи нежитлових приміщень є необгрунтованими, оскільки, питання щодо призначення будь – якої експертизи вирішується у відповідності до статті 197 ЦПК України. Справу розпочато судом першої інстанції в листопаді 2017 року, а клопотання про призначення судової експертизи подано лише 22 січня 2019 року.

Інші вимоги апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий                                                        І.В. Бурлака

Судді                                                                А . В. Котелевець

                                                                       О.М. Хорошевський

Повний текст постанови складено 20 вересня 2021 року.