Справа №2а-1064/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2010 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Слюсар Л.П.
при секретарі Карпенко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірною відмову у виплаті щомісячної державної соціальної допомоги « Дітям війни», -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка в вересні 2010 року звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірною відмову у виплаті щомісячної державної соціальної допомоги « Дітям війни » .
В позовній заяві позивачка обґрунтовувала свої вимоги посилаючись на те, що до Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ” вона має статус дитини війни, у зв’язку з чим згідно ст. 6 того ж Закону має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це у періоди з 2006 по 2010 роки така допомога їй не виплачувалася у належному розмірі, що вважає неправомірним. На підставі викладеного просила суд: поновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати дії управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 січня 2006 року по 31 серпня 2010 року .
Відповідно до заяви від 28 жовтня 2010 року позивачка просила розглядати справу в її відсутності.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська в заперечення на позовну заяву позов не визнав у повному обсязі. Вказали, що у спірному періоді Законами України “ Про державний бюджет України на 2006 рік ”, та “ Про державний бюджет України на 2007 рік ”, “ Про державний бюджет України на 2008 рік ” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” дія ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ” була зупинена. Для нарахування та виплати підвищення дітям війни з 01.01.2006 р., передбаченого ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ”, немає законних підстав. Також послалися на пропущення позивачем строк звернення до адміністративного суду та наполягали на застосуванні судом наслідків його збігу. Просили слухати справу без їх представника.
Суд, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 має статус дитини війни відповідно до Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ”, Управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська була призначена та виплачувалася пенсія, яка у 2006-2010 р. нараховувалася без врахування підвищення її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ”.
Станом на початок спірного періоду питання підвищення розміру пенсії для дітей війни були врегульовані положеннями ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, якою було визначено, що для осіб, що мають відповідний статус, розмір пенсії, довічного утримання або соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. З 01 січня 2006 року набрав чинності Закон України “Про державний бюджет України на 2006 рік ”, п. 17 ст. 77 якого у 2006 році була зупинена дія ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ”.
З 01.01.2007 року набрав чинності Закон України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, ст. ст. 71, 111 якого у 2007 році коло осіб, на яких поширюється чинність ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, було істотно звужене, для решти осіб дія згаданої норми була зупинена.
09.07.2007 року Конституційним Судом України було ухвалене рішення у справі № 6рп-2007, яким визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 “ Про державний бюджет України на 2007 рік”. У зв’язку з цим законодавство, що регулює спірні питання, повернулося до стану, що існував до набрання чинності Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.
З 01.01.2008 року набрав чинності Закон України “ Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, пп. 2 п. 41 розділу ІІ якого розмір підвищення пенсії був прирівняний до надбавки, встановленої для учасників війни.
22.05.2008 року Конституційним Судом України було ухвалене рішення у справі № 10-рп/2008, яким визнані неконституційними положення пп. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. У зв’язку з цим законодавство, що регулює спірні питання, повернулося до стану, що існував до набрання чинності згаданим Законом України.
Ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Уряду України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 -2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .
Судом встановлено, що Управління протягом того року цього не здійснювало, а виплати проводились на підставі п.8 Постанови Уряду України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28 травня 2008 року.
Відтак, у зв’язку з неправильним тлумаченням вимог законів відповідач допустив протиправність дій та, як наслідок, порушення права позивачки.
Представник відповідача в запереченнях на позов наполягав на пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного Судочинства України (КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом.
Згідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Виходячи із вищевикладеного та оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку , що розміри вказаної вище виплати позивачу не відповідали вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак позов підлягає задоволенню частково тому, що згідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав і свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, суд не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду .
Виходячи із змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати противоправною бездіяльність УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська по невиконанню з 27 березня 2010 року по 27 вересня 2010 року приписів статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії.
Відповідачем же на надано суду розрахунку недоплаченого підвищення, тому суд приходить до висновку про зобов’язання відповідача здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 27.03.2010 року по 27.09.2010 року з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ст.94 КАС України підлягають стягненню із відповідача на користь позивачки понесені судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 22, 92, 152 Конституції України, ст.ст.1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року, Законом України « Про державний бюджет на 2008 рік», Законом України « Про державний бюджет на 2009 рік», Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10 рп/ 2008, ст. ст. 8, 10, 11, 12, 18, 69, 94, 99, 100, 128, 158, 160-163, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати противоправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська по невиконанню з 27 березня 2010 року по 27 вересня 2010 року приписів статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, виходячи із розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати за період з 27 березня 2010 року по 27 вересня 2010 року з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути із Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська , шляхом протягом 10 днів з дня її проголошення апеляційної скарги.
Суддя Л.П. Слюсар