Справа № 766/13733/21

н/п 2/766/12094/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2021 року Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Майдан С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Плахотнюк Сергій Олександрович, до Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

Позивач звернувся до суду із позовом до Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.07.2021 року.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, а саме: позивачем слід було зазначити ціну позову, навести обґрунтований розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, сплатити судовий збір за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі, що становить 1% від ціни позову, але не менше 908,00 гривень та не більше 11350,00 гривень.

У зв`язку з чим, ухвалою суду від 11.08.2021 року позивачу було надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків протягом п`яти днів з моменту отримання копії ухвали.

14.09.2021 року від представника позивача адвоката Плахотнюка С.О. до суду надійшла заява, якою вказує на постанову від 30.01.2019 року, прийняту у справі №910/4518/16 Великою Палатою Верховного Суду, та зазначає про те, що у справах про поновлення на роботі і стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу судовий збір не сплачується, просить відкрити провадження у справі.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2021 року за справою №755/12623/19 встановлено, що відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР«Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі,яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону № 108/95-ВР, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання ним неоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не випливають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.

Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону № 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, а отже, строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19).

Таким чином, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях, а відтак позивач мав сплатити судовий збір за подачу позову до суду в частині стягнення судового збору за час вимушеного прогулу.

Також, стороною позивача всупереч вимог ч.3 ст.175 ЦПК України позивачем не зазначено ціну позову та не наведено обґрунтований розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що просить стягнути з відповідача на свою користь з 13.07.2021 року.

У зв`язку з цим, стороною позивача не усунуто недоліки, визначені ухвалою суду від 11.08.2021 року, а тому позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст.185, 187, 260 ЦПК України, суддя

ухвалила:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Плахотнюк Сергій Олександрович, до Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя:                 С.І.Майдан