Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа №754/18412/19

провадження №61-8702св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Деснянський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання батьківства та про внесення змін до актового запису про народження дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від20 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_5 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_6 ,

треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної

в м. Києві державної адміністрації, Деснянський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної

в м. Києві державної адміністрації, Деснянський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, з позовом, у якому просив:

визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця республіки Сірія батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

зобов`язати Деснянський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в місті Києві виключити запис про батька - « ОСОБА_8 , громадянин України» та внести зміни в актовий запис

від 19 листопада 2013 року №3355, виданий Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві свідоцтво про народження ОСОБА_7 , змінивши в графі «прізвище» - « ОСОБА_9 »; записавши в графі «батько» - «ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин республіки Сірія.

2. Позовна заява мотивована тим, що у 2011 році він познайомився зі ОСОБА_2 . Певний період часу проживали разом. Стосунки не склались, тому вони розійшлися та втратили будь-які зв`язки і відомості один про одного.

3. Як стало відомо позивачу, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дитину - ОСОБА_7 , який є його рідним сином. Запис про батька дитини у Книзі реєстрації про народження проводився за заявою матері. Прізвище, ім`я та по батькові записані зі слів ОСОБА_2 .

4. Указував, що мати дитини не повідомляла про те, що збирається офіційно реєструвати дитину. Згоди у позивача не питала.

5. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня

2021 року у складі судді Бабко В. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язано Деснянський районний у м. Києві ВДРАЦС ГТУЮ у м. Києві виключити запис про батька - « ОСОБА_8 , громадянин України» та внести зміни в актовий запис №3355 від 19 листопада 2013 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, змінивши в графі «прізвище» - «ОСОБА_9»; записавши в графі «батько» - «ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин республіки Сірія. Інші відомості залишити без змін. Зобов`язано Деснянський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві видати нове свідоцтво про народження з урахуванням внесених змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

7. Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю позовних вимог, беззаперечно встановлено, що позивач є рідним (біологічним) батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, і це відповідає інтересам дитини.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою Київського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня 2021 року скасовано, прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довів, що відповідач порушила його права бути батьком для її сина. Те, що позивач є біологічним батьком для хлопчика ніколи не оспорювалось відповідачем.

10. Апеляційний суд дійшов висновку, що задоволення позову не буде відповідати найкращим інтересам дитини, оскільки позивач на протязі 8 років, знаючи про своє батьківство, не виявив жодного піклування про неї, а встановлення батьківства останньому потрібно лише для легалізації свого перебування в Україні, а не з метою виконання своїх батьківських обов`язків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що висновок апеляційного суду не узгоджується з позиціями Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19 (провадження № 61-12667св20) про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною, та від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18 (провадження № 61-759св21), відповідно до якої визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема, обов`язку з утримання дитини.

Доводи інших учасників справи

13. У відзиві ОСОБА_2 заперечила проти доводів касаційної скарги, посилається на те, що постанова апеляційного суду прийнята при дослідженні всіх доказів у справі, з`ясуванні всіх обставин справи. Суд апеляційної інстанції виходив виключно із інтересів дитини та з метою захисту прав останньої.

14. Також указує на те, що ні вона, ні дитина не виявляє бажання на зміну прізвища. Зміна прізвища не відповідає інтересам дитини, яка навчається в школі та звикла до свого прізвища.

15. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

17. Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. Позивач ОСОБА_1 є громадянином Сирії, в 2011 році прибув на території України.

19. З 2011 року по 2014 рік ОСОБА_1 перебував на території України нелегально.

20. З 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом без реєстрації шлюбу.

21. ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_7 , про що вчинено актовий запис від 19 листопада 2013 року № 3355 та видано свідоцтво про народження. В графі мати записано: ОСОБА_2 . В графі батько записаний: ОСОБА_8 .

22. Відомості про батька внесені зі слів матері ОСОБА_2 в порядку, передбаченому статтею 135 СК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

23. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

24. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

25. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

26. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

27. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

28. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ініціював спір щодо визнання його батьком малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внесення відповідних змін в актовий запис про прізвище дитини та відомостей про батька дитини.

Щодо вирішення позовних вимог про визнання батьківства, внесення змін про батька дитини

29. Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини

від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

30. Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

31. У справі, що переглядається установлено, що сторони

у зареєстрованому шлюбі не перебували.

32. У статті 125 СК України передбачено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.

33. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

34. Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

35. Згідно з частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

36. Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

37. Відповідно до актового запису про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі мати записано: ОСОБА_2 , а в графі батько записаний: ОСОБА_8 .

38. Апеляційний суд дійшов до висновку, що задоволення позову про встановлення батьківства не буде відповідати найкращим інтересам дитини, оскільки за обставинами даної справи з урахуванням ставлення батька до виконання своїх батьківських обов`язків, та з огляду на переслідувану ціль останнім лише використати своє біологічне батьківство для забезпечення своїх прав на законне перебування в Україні, а не з метою виконувати свої батьківські обов`язки.

39. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

40. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

41. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

42. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

43. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

44. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

45. Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

46. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

47. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

48. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

49. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

50. Сторонами у справі не заперечується, що позивач є біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

51. З пояснень свідка ОСОБА_10 встановлено, що сторони у справі проживали у фактичних шлюбних відносинах та після народження сина позивач визнавав себе батьком дитини. Факт спільного проживання сторін та визнання позивачем дитини підтверджується також приєднаними до справи копіями фотографій та визнання цього факту самою відповідачкою ОСОБА_2 яка заначила, про те, що ім`я дитині вибирали разом з позивачем, батьком дитини і дитина знає, що ОСОБА_1 його рідний батько та відноситься до нього саме як до батька.

52. У рішенні від 19 березня 2019 року Європейський суд з прав людини у справі M. T. v. UKRAINE, № 950/17, § 23 - 24, ЄСПЛ вказав, що питання полягає не в діях держави, а в стверджуваній неналежності захисту національними судами приватного життя заявника у спорі між приватними сторонами. У справах такого типу має враховуватись справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. До того ж усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення. Стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини. Суд встановлював порушення статті 8 Конвенції, коли національні органи влади відмовляли у розгляді позову ймовірного біологічного батька про встановлення його батьківства, лише пославшись на визнання батьківства іншим чоловіком та не розглянувши при цьому фактичні обставини справи. На противагу, стаття 8 Конвенції не була порушена у випадках, коли національні органи влади відмовляли у розгляді такого позову після ретельного вивчення інтересів зацікавлених осіб, приділивши особливу увагу інтересам дитини та не проігнорували при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

53. Матеріали справи не містять відомостей про те, що інша особа, крім позивача, визнає своє батьківство щодо ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

54. Апеляційний суд вдався до аналізу особи позивача, при цьому не навів конкретних підстав, за яких біологічний батько не може бути визнаний батьком дитини.

55. Посилання на те, що позивач протягом 8 років, знаючи про своє батьківство не виявив жодного піклування про неї та не надавав матеріальну допомогу само по собі не може бути підставою для відмови біологічному батьку у визнанні батьківства.

56. Висновок апеляційного суду про те, що задоволення позову не дасть можливість дитині отримати батьківську любов та турботу, а з огляду на діюче законодавство, щодо вирішення усіх питань щодо дитини, спільно обома батьками, лише буде спричиняти труднощі в подальшому житті дитини (виїзд на відпочинок чи для участі в спортивних змаганнях за кордон, лише за згоди обох батьків, обрання місця проживання за спільною заявою тощо) є припущенням, що суперечить нормам процесуального законодавства.

57. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

58. Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18 (провадження № 61-759св21).

59. При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

60. Суд першої інстанції у даній конкретній справі при вирішенні позовних вимог про визнання батьківства, внесення змін про батька дитини дослідив зібрані у справі докази у їх сукупності, надав їм правову оцінку, встановив, що позивач ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ім`я дитині вибирали разом з позивачем, батьком дитини і дитина знає, що ОСОБА_1 його рідний батько та відноситься до нього саме як до батька та дійшов до правильного висновку, що біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини і це відповідатиме інтересам дитини.

61. Рішення суду першої інстанції в наведеній частині узгоджується з нормами матеріального та процесуального права.

Щодо вирішення питання про зміну прізвища дитини

62. Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

63. Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

64. Частинами третьою, п`ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

65. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

66. Інтереси дитини є пріоритетними і визначальними для вирішення спору щодо зміни прізвища дітей.

67. При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.

68. Вирішуючи спір в частині вирішення позовних вимог про зміну прізвища дитини, місцевий суд не врахував, що дитина від народження проживає з матір`ю та має прізвище матері ОСОБА_11 . Позивачем у позові не зазначено жодних обставин, які свідчать про необхідність зміни прізвища дитини, та яким інтересам дитини будуть відповідати такі зміни. Вказані обставини не встановлені також і судом під час розгляду справи. Дитина досягла 8 років, навчається в школі, звикла до свого прізвища.

69. Виходячи з інтересів дитини та за відсутністю зазначених позивачем обставин, які свідчать про необхідність змінити прізвище дитини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зміни прізвища дитини не відповідає вимогам статей 145, 148 СК України, статтям 12, 81 ЦПК України, а відтак, підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення пор відмову у задоволенні вимог.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

70. Згідно із пунктами 3, 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

71. Положеннями статті 412 ЦПК України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

72. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково

і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

73. У частині вирішення позовних вимог про визнання батьківства, внесення змін про батька суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

74. Скасовуючи правильне по суті рішення суду першої інстанції

та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

75. Зважаючи на те, що не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи в цій частині встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, судове рішення апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання батьківства, внесення змін про батька.

76. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо зміни прізвища дитини підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 400, 412, 413, 416 ПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного суду від20 квітня 2021 року скасувати, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня 2021 рокув частині вирішення позовних вимог про визнання батьківства, внесення змін про батька залишити без змін.

3. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня 2021 року в частині позовних вимог щодо зміни прізвище дитини скасувати, у цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук