Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 201/6745/20

провадження № 61-17390св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Ганна Олегівна,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , підписану адвокатом Бевзою Миколою Олександровичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року у складі колегії суддів Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом про скасування реєстраційного запису, визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію речових прав та поновлення права власності на нерухоме майно.

Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту та заборони відчуження, реалізації або здійснення будь-яких дій із квартирою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 ;

- заборони вчиняти будь-які дії, направлені на виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 із указаної квартири.

Посилалася на те, що незабезпечення позову в обраний позивачкою спосіб призведе до утруднення або неможливості виконання судового рішення в цій справі, оскільки ОСОБА_3 матиме безперешкодну можливість відчужити спірну квартиру.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2020 року в складі судді Мащук В. Ю. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Суд виходив із того, що заявник не надала достатніх доказів на підтвердження можливості заподіяння шкоди її інтересам у разі невжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення по суті спору. Суд зробив висновок, що заява позивача про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях, а ініційований позивачем вид забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, що полягає в захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб. Суд вказав, що забезпечення позову в обраний позивачкою спосіб впливає на інтереси ОСОБА_3 , яка є третьою особою у справі.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року апеляційну скаргу позивачки задоволено частково, ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2020 року скасовано, а заяву про забезпечення позову задоволено частково: заборонено відчужувати, реалізовувати або здійснювати будь-які інші дії з квартирою АДРЕСА_1 ; в задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами дійсно існує спір щодо вказаного нерухомого майна, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі відчуження спірної квартири. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обраний позивачкою вид забезпечення позову в частині заборони відчуження та вчинення будь-яких інших дій щодо квартири є співмірним із пред`явленими позовними вимогами. Відмовляючи в задоволенні заяви в частині накладення арешту, суд виходив із того, що арешт є найбільш обтяжуючим заходом забезпечення позову, вжиття якого не є необхідним у цій справі. Суд також уважав, що вимоги про заборону вчиняти будь-які дії направлені на виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які мешкають у вказаній квартирі, не стосуються предмета спору.

Аргументи учасників справи

22 листопада 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просила її скасувати в частині задоволених вимог заяви позивачки про забезпечення позову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 не вчиняла та не планує вчиняти дії щодо реалізації спірної квартири, а тому заява про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях позивачки. Вказувала, що обраний позивачкою вид забезпечення позову є неспівмірним із пред`явленими позовними вимогами. Зазначала також, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки безпідставно відхилив клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи.

У березні 2021 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивачка просила скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Посилалася на те, що предметом спору є поновлення права власності позивачки на спірну квартиру, а тому заборона її відчуження є співмірним заходом забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами. Указувала, що жодних негативних наслідків для третьої особи оскаржувана постанова не передбачає. Зазначала, що ОСОБА_3 надіслала позивачці вимогу про виселення зі спірної квартири, що свідчить про загрозу відчуження квартири та можливе утруднення майбутнього виконання рішення суду в цій справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року справа призначена до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Аналіз змісту та вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду оскаржується позивачкою лише в частині задоволення вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відчуження, реалізації або здійснення будь-яких інших дій з квартирою АДРЕСА_1 . В частині відмови в задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.

Позиція Верховного Суду

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд враховує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявників від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення судупро задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

У справі, що переглядається, встановивши, що предметом спору є скасування рішення приватного нотаріуса та запису про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , а також поновлення запису про право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру, суд першої інстанції зробив правильний висновок про неспівмірність обраного позивачкою заходу забезпечення позову пред`явленим позовним вимогам із урахуванням того, що власник спірної квартири залучена до участі в справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, не врахував, що обраний позивачкою вид забезпечення позову є неспівмірним із пред`явленими до приватного нотаріуса позовними вимогами, у зв`язку з чим допустив порушення норм процесуального права та скасував законну й обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з викладеним касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду в оскарженій частині - скасуванню із залишенням в силі у відповідній частині ухвали суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ОСОБА_3 сплатила 840,80 грн, у той час як положеннями Закону України «Про судовий збір» передбачено сплату судового збору за касаційне оскарження ухвали суду в розмірі 420,40 грн. Ураховуючи висновки щодо суті касаційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір, сплачений третьою особою за подання касаційної скарги в розмірі 420,40 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , підписану адвокатом Бевзою Миколою Олександровичем, задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відчуження, реалізації або здійснення будь-яких інших дій з квартирою АДРЕСА_1 скасувати, а ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2020 року в частині відмови у вжитті вказаних заходів забезпечення позову залишити в силі.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за розгляд справи в суді касаційної інстанції в розмірі 420,40 грн.

Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов