Справа № 661/3126/19

Провадження № 1-кп/661/91/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2021 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

головуючої судді - Бойко М.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання - Антоненко І.О.,

прокурорів - Масури О.І., Шпак С.П., Черненка А.А.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

представника потерпілої - адвоката Самсона В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Драненка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Нова Каховка, кримінальне провадження №12019230070001264 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, громадянина України, українця, освіта професійно-технічна, розлученого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, безробітного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , 19.06.2019 року, близько 12.00 год., керуючи технічно-справним автомобілем марки «Volkswagen Caddy», д.р.н. НОМЕР_1 та зупинивши цей транспортний засіб на вул. Ентузіастів при виїзді з прилеглої території будинку №15 по вул. Першотравневій в м. Нова Каховка Херсонської області, передбачаючи можливість настання суспільно - небезпечних наслідків таких своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, порушив п. 15.13 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (зі змінами та доповненнями), а саме: зневаживши безпекою дорожнього руху та, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам руху, здійснюючи розворот на зустрічній смузі, відчинив передні водійські двері зазначеного автомобіля, штовхнувши при цьому ними кермо велосипеду марки «Esperia», на якому рухалась ОСОБА_1 , проїжджаючи зліва, від чого потерпіла зазнала падіння на проїзну частину та отримала тілесне ушкодження середньої тяжкості по критерію тривалості розладу здоров`я у виді закритого задньо-зовнішнього вивиху кісток лівого передпліччя.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному не визнав повністю.

Суду показав, що 19.06.2019 року він дійсно керував своїм автомобілем марки «Volkswagen Caddy», д.р.н. НОМЕР_1 . На світлофорі по вул.Першотравнева в м.Нова Каховка через поломку зупинився, увімкнувши аварійну сигналізацію. Переконавшись, що не заважає іншим учасникам дорожнього руху, відчинив двері з боку водія та побачив, що дівчина, яка в цей момент здійснювала об`їзд його автомобілю на велосипеді та, мабуть, злякавшись відкривання ним дверей, впала з нього, не впоравшись з керуванням, від чого отримала тілесні ушкодження. Він підійшов, оскільки потерпіла кричала, запропонував свою допомогу та відвіз її у лікарню. Через півтори години ОСОБА_1 вже була у себе вдома. Він також спочатку запропонував їй матеріальну компенсацію в 10000 гривень, оскільки вважав, що злякав її, проте дівчина забажала 2000 доларів США, а таких грошей у нього не було. Також він звернувся до страхової компанії, щоб та сплатила шкоду потерпілій, але остання тривалий час не могла визначитись з остаточною сумою, яка б її влаштувала, а тому було прийнято рішення вирішити всі ці питання в судовому порядку.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не зважаючи на її невизнання ним, доводиться сукупністю зібраних та безпосередньо досліджених судом під час судового розгляду наступних доказів.

Так, потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що 12.06.2019 року, близько 12:00 год вона їхала на велосипеді з ринку по вул. Першотравневій зі швидкістю близко 7-8 м/год. Недалеко від світлофора, на якому було в той момент червоне світло, хотіла об`їхати транспортний засіб ОСОБА_2 , який стояв без «аварійних сигналів», проте, коли з ним порівнялась, обвинувачений неочікувано відчинив двері автомобіля, зачепивши її велосипед, від чого, вона, не втримавши руль, впала на землю, пошкодивши при цьому руку. До неї підійшли ОСОБА_2 , який спитав чи не треба їй води, а також працівник поліції, який, як потім з`ясувалось, у цей час знаходився у поліцейській машині, що стояла в 1,5 м від них.

Також потерпіла підтримала заявлений нею цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, яка полягає у витрачених 831,40 грн. на лікування та втраченому заробітку за період тимчасової непрацездатності - з 20.06.2019 року по 16.07.2019 року в сумі 80 172,10 грн., оскільки її дохід від підприємницької діяльності перекладачем за рік складає 962 065,29 грн., а в результаті падіння з велосипеду вона отримала садна та забій локтевого суглобу, на якому довелось в подальшому зробити операцію, а тому тимчасово не мала можливості працювати на комп`ютері. Крім того, ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь і моральну шкоду, яка полягає у запоідянні стресу внаслідок ДТП, фізичному болі від отриманої травми, емоційних та душевних стражданнях від неможливості жити повноцінним життям та яку вона оцінює у 10 000 грн., а також витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн..

Свідок ОСОБА_3 суду показав, що він працює патрульним в Каховській РВП ГУНП в Херсонській області, 12.06.2019 року заступив на чергування. Керуючи службовим транспортним засобом по вул.Першотравнева в м.Нова Каховка, помітив жінку, яка рухалась по правій стороні на велосипеді, а також бачив автомобіль, який стояв на світлофорі. Невдовзі після цього він почув крики, подивився у дзеркало і побачив, що жінка з велосипеду впала на лівий бік. Підійшовши до неї, він з`ясував, що водій автомобіля «Фольксваген» - ОСОБА_2 , не переконавшись, що такі його дії не є небезпечними для оточуючих, раптово відчинив двері свого автомобілю, вдаривши ними потерпілу. Він викликав швидку допомогу та залишився з нею, допомагаючи. З часом на місце цього ДТП під`їхали працівники поліції, а потерпілу забрала машина швидкої допомоги.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що влітку 2019 року, близько 11-12 годин. він їхав на автомобілі по своїм справам, та на вул. Першотравневій зупинився на світлофорі та бачив, як водій атомобілю попереду раптово відчинив двері, зачепивши ними кермо велосипеду, на якому їхала потерпіла, від чого цей руль зкрутило на 180 градусів, а жінка впала на землю, вивіхнувши при цьому плече. Також він бачив, які з автомобілю, який вдарив потерпілу, вийшов його водій, але що було далі не знає, оскільки вже поїхав звідти, бо дуже поспішав.

Крім показів потерпілої, свідків, винуватість ОСОБА_2 підтверджується і іншими доказами кримінального провадження.

Так, як вбачається із витягу із ЄРДР від 19.06.2019 року, цього дня, близько 12.00 годин, ОСОБА_2 , попередньо припаркувавши свій автомобіль марки «Voikswagen Caddy», д.н. НОМЕР_1 понад правим краєм проїжджої частини, при виїзді з прилеглої території будинку №15 по вул.Першотравнева в м.Нова Каховка, в порушення вимог п.15.13. ПДР України, не переконався у безпеці своїх подальших дій та одразу ж після зупинки свого транспортного засобу відкрив його передні (водійські) двері, штовхнувши ними велосипедиста - ОСОБА_1 , яка в цей час проїжджала поряд, внаслідок чого остання впала на землю та отримала тілесні ушкодження. (а.п.1)

Відповідно до рапорту старшого інспектора-чергового СРПП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області Молибога С.О., 19.06.2019 року, о 12:24 год надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що сталась ДТП з потерпілою на перехресті вул.Першотравнева та Ентузиастів в м.Нова Каховка (а.п.5).

У відповідності із протоколом огляду місця події від 19.06.2019 року навпроти торгівельної частини буд.15 по вул. Першотравнева в м. Нова Каховка на виїзді з його прилеглої території сталася ДТП у результаті удару водійськими дверима автомобілю велосипедиста. На оглядовій ділянці дороги розмітка відсутня, зупинка заборонена. В ході огляду було вилучено автомобіль марки «Voikswagen Caddy», д.н. НОМЕР_1 та велосипед марки «Esperia» (а.п.6-16).

Постановою від 19.06.2019 року автомобіль марки «Voikswagen Caddy», д.н. НОМЕР_1 та велосипед марки «Esperia» визнано речовими доказами по кримінальному провадженню№12019230070001264 (а.п.17).

Ухвалою слідчого судді від 27.06.2019 року на автомобіль марки «Voikswagen Caddy», д.н. НОМЕР_1 та велосипед марки «Esperia» накладено арешт (а.п.24).

Постановою від 20.06.2019 року ОСОБА_1 , за її заявою, залучено в якості потерпілої у кримінальному провадженні №12019230070001264 від 19.06.2019 року (а.п.25-26).

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 24.06.2019 року вилучено на підставі ухвали слідчого судді від 21.06.2019 року амбулаторну картку хворої ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 19.06.2019 року остання зверталась до лікаря з травмами отриманими в результаті ДТП (а.п.38-44).

Постановою від 25.06.2019 року амбулаторну картку хворої ОСОБА_1 визнано речовим доказом по даному кримінальному провадженню (а.п.46)

Відповідно до висновку судової медичної амбулаторної експертизи №58 НК від 25.06.2019 року ОСОБА_1 отримала закритий задньо-зовнішній вивих кісток лівого передпліччя, садно ділянки лівого ліктя, які є тілесними ушкодженнями середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я, а також садно лівої гомілки, сінець лівого стегна, які є легкими тілесними ушкодженнями. Всі перелічені тілесні ушкодження утворились внаслідок травматичної дії тупих предметів, не виключно 19.06.2019 року, в результаті падіння постраждалої з велосипеда, якому передував удар або поштовх (а.п.49-50).

Покази обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він не причетний до скоєння ДТП 19.06.2019 року в результаті якої потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, оскільки контактування його автомобілю з її велосипедом не відбулось, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються послідовними показами потерпілої на досудовому слідстві і в судовому засіданні, які є самостійним та окремим джерелом доказів, підстав їм не довіряти судом не встановлено.

Крім того, свідок ОСОБА_4 надав суду покази про те, що він був безпосереднім очевидцем, як ОСОБА_2 вдарив дверима автомобілю під його керуванням руль велосипеда, внаслідок чого цей руль скрутило, а потерпіла впала та вивихнула руку. При цьому суд не приймає зауваження сторони захисту щодо пояснень цього свідка про те, що двері, якими вдарило потерпілу, були пасажирськими, оскільки такі неточності можуть бути пояснені властивостями людської пам`яті зі спливом часу та не впливають на доведеність вини обвинуваченого, який сам показав суду, що був в автомобілі один і потерпіла впала з велосипеду саме після того, як він відчинив двері з боку водія.

Доводи захисника обвинуваченого про те, що свідок ОСОБА_3 не бачив на власні очі, як саме сталася ДТП 19.06.2019 року, а тому його покази не можна вважати належним доказом суд також не приймає до уваги, оскільки з пояснень цього свідка в судовому засіданні можливо встановити фактичні обставини даного кримінального правопорушення, які узгоджуються з показами потерпілої, свідка ОСОБА_4 , даними, що містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (а.п.6).

Також суд вважає неспроможними доводи адвоката Драненка В.В. про недопустимість зазначеного вище протоколу огляду від 19.06.2019 року зі схемою та таблицями з огляду на наступне.

На підтвердження такої позиції захисник обвинуваченого посилався на те, що в цьому протоколі зазначено про застосування в ході проведення огляду місця події фотоапарату, проте не вказано характеристик його об`єктиву, найменувань об`єктів, які фотографувалися, з якою швидкістю затвора (витримка) та діафрагмою, з яких точок здійснювалась фотозйомка, кількість та послідовність кадрів, який саме вид зйомки застосовувався, в зв`язку із чим не можна, на думку адвоката, вважати, що вони отримані при огляді. Крім того у протоколі не зазначено посади, прізвища, ім`я та по батькові особи, яка проводила фотозйомку , не використовувались інші науково-технічні засоби фіксації, що ставить під сумнів достовірність вказаних у схемі замірів, до того ж останні не підтверджені описом процесу їх отримання, що, на думку адвоката, свідчить про допущені порушення правил фіксації ходу і результатів проведення такого огляду.

Одночасно адвокат вказав також, що даний протокол не містить підпису або відмови від підпису спеціаліста ОСОБА_5 , який, як у ньому зазначено, приймав участь в огляді, даних про те, яким саме спеціалістом в якій області той є, та звернув увагу суду на відсутність оригінальних примірників цифрових зображень з місця пригоди інформації, зафіксованої в результаті цієї процесуальної дії з місця пригоди, та не ознайомлення сторони захисту в порядку ст.290 КПК України з носієм такої інформації, в зв`язку із чим , на думку адвоката, долучена до протоколу фото таблиця отримана з порушенням норм чинного кримінально-процесуального законодавства і по своїй суті також є недопустимим доказом.

Суд критично ставиться до таких заперечень захисника обвинуваченого та вважає, що відсутність у протоколі від 19.06.2019 року зазначених останнім відомостей жодним чином не ставить під сумнів правильність та повноту отриманих під час даної слідчої дії даних та на них не впливає. При цьому суд також бере до уваги, що їх було встановлено за участю водія ОСОБА_2 і з вихідними даними, які були отримані в результаті проведення огляду місця події та з якими обвинувачений погодився в повному обсязі та без будь-яких зауважень чи заперечень підписав протокол даної слідчої дії.

Отже, доводи адвоката Драненка В.В. про необ`єктивність та упередженість досудового розслідування у справі є безпідставними, оскільки ні обвинувачений, ні його захисник зі скаргами на дії чи бездіяльність слідчого не зверталися.

Крім того, твердження захисника про недопустимість доказу - протоколу огляду місця ДТП зі схемою до нього є необґрунтованими, оскільки вказаний протокол з додатками складений уповноваженою особою, відповідно до положень ст.ст. 104, 105, 237 КПК України, схема доповнює зазначений протокол, підтверджує викладені в ньому дані та вони повністю узгоджуються між собою. Сама слідча дія відбувалася за участю двох понятих, як це передбачено кримінальним процесуальним законом. Відсутність в протоколі підпису спеціаліста, участь якого не є обов`язковою, не тягне за собою визнання даного доказу недопустимим.

За таких обставин протокол огляду місця події від 19.06.2019 року суд вважає допустимим доказом та покладає в основу вироку саме вказані у ньому дані про розташування після ДТП автомобілю обвинуваченого та велосипеда потерпілої, які свідчать про наявність між ними безпосереднього контактування, що узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами - показами потерпілої, свідків, даними судово-медичної експертизи тощо.

Відтак, докази, на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_2 було отримано в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Переконливих доводів, які би свідчили про протилежне та про істотне порушення приписів ст.94 КПК України, ні захисник, ні обвинувачений не навів.

Враховуючи зазначене, суд ставиться критично та не приймає до уваги в якості належного і допустимого доказу протокол проведення слідчого експерименту від 14.05.2021 року (т.2 а.п.223-229), оскільки викладені у ньому відомості про розташування велосипеду потерпілої та автомобіля обвинуваченого на проїжджій частині дороги зафіксовані лише зі слів обвинуваченого, який безумовно зацікавлений у результатах розгляду справи на свою користь, крім того, жодним доказом по справі, з тих які суд вважає об`єктивним, вони не підтверджуються, а, навпаки, ними спростовуються.

Отже, проаналізувавши докази сторони обвинувачення, які є допустимими, належними та достовірними, суд вважає винуватість ОСОБА_2 у скоєнні ДТП 19.06.2019 року повністю доведеною, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості саме від контакту її велосипеда з дверима автомобілю під керуванням ОСОБА_2 , відчиненими останнім з порушенням п.15.3 ПДР України.

За таких обставин невизнання обвинуваченим своєї вини судом розцінюється як його захисна позиція, що має на меті уникнення від кримінальної відповідальності.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні виду і міри покарання ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Отже, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65-67 КК України, з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, думку потерпілих щодо призначеного покарання, особу обвинуваченого, який раніше несудимий, вину свою не визнав, заподіяну ним матеріальну шкоду не відшкодував, на обліку у лікаря психіатра чи лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працює.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_2 згідно ст.ст.66,67 КК України, судом не встановлено.

Згідно досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим оцінюється як низький. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_2 без обмеження чи позбавлення його волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, позицію прокурора, який вважає недоцільним відбування покарання обвинуваченим в умовах ізоляції, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку та з покладенням при цьому на нього обов`язків відповідно до ст.76 КК України, за критеріями доцільності та співмірності скоєному, оскільки саме таке покарання є необхідним, справедливим та буде достатнім для виправлення обвинуваченого, яке можливе і без ізоляції від суспільства, а також для попередження вчинення ОСОБА_2 нових кримінальних проступків та, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, відповідатиме завданням, загальним засадам призначення покарання та його меті.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Враховуючи наслідки кримінального проступку, у виді спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень, порушення ОСОБА_2 одного пункту Правил безпеки дорожнього руху України, його самовпевненість та безвідповідальність, а також особу винного, думку сторін кримінального провадження, суд вважає за необхідне позбавити обвинуваченого права керування транспортними засобами у мінімальних межах ч.1 ст.286 КК України - строком на 1 (один) рік, що буде відповідати меті покарання, покликаній запобігати вчиненню обвинуваченим нових злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспортних засобів, а також слугуватиме додатковим дієвим засобом забезпечення його належної поведінки в майбутньому.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався, підстав для його застосування на даний час суд не вбачає.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 128 ч. 5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За змістом ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди.Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Ухвалою від 26.02.2021 року до участі у справі судом залучено в якості співвідповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», оскільки згідно страхового полісу від 19.04.2019 року автомобіль марки «Volkswagen Caddy», д.р.н. НОМЕР_1 застрахований за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

В судовому засіданні ОСОБА_2 заявлені до нього позовні вимоги повністю не визнав, посилаючись на відсутність його вини у заподіянні потерпілій тілесних ушкоджень.

Представник ПрАТ «СК «Уніка» в своєву відзиві на позов ОСОБА_1 просив справу розглядати без його участі, а при вирішенні позову врахувати, що позивачка до страхової компанії не зверталась, заяву про виплату їй страхового відшкодування не подавала, отже її позов до суду є передчасним.

Відповідно до ст. 22 Закону № 1961-ІV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 24.1 ст. 24 Закону України № 1961-ІV передбачено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

За таких обставин відшкодування шкоди здійснюється за рахунок страховика в межах встановлених лімітів.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника ПрАТ «СК «Уніка» про передчасність вимог до страховика потерпілої з огляду на наступне.

Статтею 3 Закону України № 1961-IVвід 1 липня 2004 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і для захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, закон визначає механізм страхового відшкодування та передбачає одночасну участь у справі, де є страхування цивільно-правової відповідальності, і фізичної особи, і страховика, оскільки відшкодування шкоди здійснюється за рахунок страховика в межах встановлених лімітів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, враховуючи, що витрати потерпілої на лікування об`єктивно підтверджені матеріалами справи, зокрема даними про отримані останньою тілесні ушкодження і фіскальними чеками, саме в цій частині позов має бути задоволений в межах зазначеної позивачкою суми збитків тобто у розмірі 827,40 грн., яка не перевищує ліміту відповідальності, а тому підлягає стягненню з страхової компанії.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування втраченого нею заробітку, то суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи такі вимоги, позивач зазначила, що вона є фізичною особою-підприємцем та її дохід за 2018 рік склав 962 065,29 грн.. З вини обвинуваченого вона у 2019 році не працювала один місяць, отже він повинен сплатити їй втрачений дохід за цей час у розмірі 80 172,10 грн. (962 065,29/12) х 1= 80 172,10).

Статтею 1198 ЦК України встановлено порядок визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця.

Зі змісту ст. 1195 ЦК України випливає, що заробіток (дохід), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи обов`язково визначається з урахуванням втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Відповідно до пунктів 1,11 Положення про медико-соціальну експертизу, пунктів 3, 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, встановлення МСЕК тієї чи іншої групи інвалідності внаслідок загального захворювання визначається за критеріями життєдіяльності людини, зокрема, здатністю особи до виконання трудової діяльності. Здатність до трудової діяльності сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров`я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю.

Законодавство України відрізняє професійну та загальну працездатність. Професійна працездатність передбачає здатність працівника до роботи за конкретним фахом і на певній посаді, тоді як загальна працездатність - це здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці. Особа, яка зазнала каліцтва та якій встановлено інвалідність, може бути визнана частково працездатною. З метою встановлення в особи здатності до праці МСЕК під час встановлення інвалідності має встановити ступінь втрати професійної (а за її відсутності загальної) працездатності у відсотках.

Таким чином, належним і допустимим доказом підтвердження ступеня втрати професійної, а за її відсутності - загальної працездатності (у відсотках) для застосування ст. 1195 ЦК України є відповідний висновок судово-медичної експертизи з визначення процента втрати працездатності.

Як вбачається із матеріалів справи ступінь втрати працездатності потерпілої не визначалася, інвалідність їй не встановлювалась.

Виходячи з зазначеного, суд вважає, що у такому разі потерпіла ОСОБА_1 на момент розгляду справи, за відсутності встановленої висновком МСЕК втрати професійної працездатності, не має права на відшкодування заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки вина обвинуваченого ОСОБА_2 у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, винні дії обвинуваченого знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з моральною шкодою, що була їй заподіяна у вигляді переживань, фізичного болю, а також інших незручностей та вимушених змінах у житті, пов`язаних із травмою, суд вважає, що цивільний позов в цій частині слід задовольнити повністю, в сумі 10 000 грн., виходячи при цьому зі ступеню суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим діяння та його вини, глибини душевних страждань потерпілої, пов`язаних із цим, а також, керуючись принципами справедливості й розумності, оскільки саме такий розмір моральної шкоди є достатньою компенсацією немайнових втрат потерпілої у даному випадку.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

З урахуванням наведеного, оскільки у страховому полісі відсутній ліміт відповідальності страховика за заподіяну моральну шкоду, з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь потерпілої слід стягнути 500 грн, а решта заподіяної потерпілій моральної шкоди (в сумі 9500 грн.) підлягає відшкодуванню винною особою - обвинуваченим ОСОБА_2 .

Що ж стосується вимог потерпілої про стягнення на її користь з обвинуваченого витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, то суд виходить з наступного

Частиною другою статті 120 КПК України встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, що передбачено ч.1 ст.124 КПК України.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Позивачка не надала суду договору про надання їй правової допомоги, детальних та конкретизованих розрахунків витрат, що підтверджують їх обсяг та їх розрахунку із зазначенням витрат часу та вартості наданих послуг або витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Не подання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, провадження № 61-13573св19.

За таких обставин витрати потерпілої ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу відшкодуванню не підлягають.

Арешт, накладений на речові докази по справі на підставі ст. 174 КПК, підлягає скасуванню, а речові докази підлягають залишенню в розпорядженні їх власників (законних володільців).

Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю один рік.

Покласти при цьому на засудженого ОСОБА_2 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»» на користь ОСОБА_1 827,40 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 500 грн. - у відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9500 грн. у відшкодування заподіяної їй моральної шкоди .

В іншій частині позову відмовити.

Зняти арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 27.06.2019 року на автомобіль марки «Voikswagen Caddy», д.н. НОМЕР_1 та велосипед марки «Esperia» (а.п.24).

Речові докази:

автомобіль марки «Voikswagen Caddy», д.н. НОМЕР_1 (а.п.17) - повернути власнику (законному володільцю), за належністю ;

велосипед марки «Esperia» - повернути власнику за належністю(а.п.17);

оригінал медичної картки амбулаторної хворої ОСОБА_1 (а.п.46)- повернути до КНП «ЦПМСД м.Нова Каховка».

Вирок може бути оскаржений у порядку, передбаченому КПК України, до Херсонського апеляційного суду, через Новокаховський міський суд Херсонської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення слід вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя М. Є. Бойко