У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

   29 жовтня 2010 року                                           м. Київ

            Колегія суддів Верховного Суду України у складі :

Левченка Є.Ф., Мазурка В.А., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Грінко-Дон» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

  У лютому 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до                    ТОВ «Грінко-Дон» про поновлення на роботі, посилаючись на те, що вона працювала у відповідача інженером по матеріально-технічному постачанню, наказом від 2 лютого 2009 року № 30 її незаконно звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

  Позивачка просила поновити її на роботі.

  Згодом позивачка уточнила й доповнила позов та просила також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу й 10 тис. грн. на відшкодування завданої їй незаконним звільненням моральної шкоди.

  Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 16 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26 березня         2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

             У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.    

  Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

  Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

  Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338 – 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

  Згідно з частиною першою статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

  Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись статтями 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 16 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 березня 2010 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України:                                                Є.Ф. Левченко

                                                                                                                        В.А. Мазурок

                                                                                                                        Ю.Л. Сенін