Справа № 309/4026/14-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

        16 вересня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої                -        судді Кожух О.А.,

суддів                -        Фазикош Г.В., Куштана Б.П.,

з участю секретаря        -        Микуляк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Микита М.Ф. на рішення Хустського районного суду від 30 жовтня 2018 року (головуючий суддя Савицький С.А.) у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсними кредитних договорів

в с т а н о в и в :

У вересні 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із даним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Збільшивши позовні вимоги, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило: - стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором № ML-803/007/2008 від 19.02.2008 в сумі 1 017 748,65 грн., з яких: 993 605,34 грн. – сума боргу за кредитом, 24143,31 грн. – пеня; - стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № ML-803/037/2008 від 24.06.2008 в сумі 445 375,75 грн., з яких 434 434,33 грн. – сума боргу за кредитом, 0,00 грн - борг за відсотками, 10941,42 грн – пеня, а також витрати по сплаті судового збору.

В позові вказано, що згідно з вказаними кредитними договорами та на підставі кредитних заявок від 19.02.2008 та від 25.04.2008, ЗАТ «ОТП Банк» надав ОСОБА_1 кредити у загальній сумі 100 000,00 доларів США. Одночасно з даними договорами також було укладено договори поруки, які ідентичні між собою умовами - за №SR-803/008/2008 від 19.02.2008 з ОСОБА_3 , за №SR-803/033/2008 від 24.06.2008 з ОСОБА_2 , №SR-803/034/2008 від 24.06.2008 з ОСОБА_3

20.07.2011 між ПАТ «ОТП Банк» та ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст.512,514,1077-1079,1082,1084 ЦК України укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н.

Разом із цим, 20.07.2011 між ПАТ «ОТП Банк» та ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» також було укладено договір відступлення права вимоги №б/н відповідно до якого, ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитними договорами №МL-803/007/2008 від 19.02.2008, №МL-803/037/2008 від 24.06.2008 та договорами поруки за №SR-803/008/2008 від 19.02.2008, №SR-803/033/2008 від 24.06.2008 та №SR-803/034/2008 від 24.06.2008.

Відповідачкою ОСОБА_1 було пред`явлено зустрічний позов до ПАТ «ОТП Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: управління Національного банку України в Закарпатській області, Закарпатське обласне управління по захисту прав споживачів про визнання кредитних договорів недійсними. Вважає умови кредитних договорів двозначними; їй, як споживачу, не в повному обсязі була надана інформація, передбачена п. 2 ст 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; зміст правочину суперечить чисельним нормам законодавства; умови договорів є несправедливими. Так, зазначила, що договором не була погоджена ціна договору, річна відсоткова ставка; в договорі Банк позбавив позичальника права вільно вибирати страхову компанію; визначивши умови для визначення оцінки вартості предмета іпотеки, посягнув на свободу волевиявлення позичальника та позбавляє позичальника прав наданих законом; банк наділяє себе правом вимагати дострокове повернення кредиту у разі реалізації Позичальником права, наданого законом. У зв`язку з цим просила визнати кредитні договори №МL-803/007/2008 від 19.02.2008 та №МL-803/037/2008 від 24.06.2008 недійсними.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області 30 жовтня 2018 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»,  суму боргу за кредитним договором №МL-803/007/2008 від 19.02.2008 в розмірі – 1 017 748,65 грн. (один мільйон сімнадцять тисяч сімсот сорок вісім гривень 65 копійок).

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму боргу за кредитним договором №МL-803/037/2008 від 24.06.2008 в розмірі – 445 375,75 грн. (чотириста сорок п`ять тисяч триста сімдесят п`ять гривень 75 копійок).

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в розмірі – 3 654,00 грн. (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання кредитних договорів недійсними – відмовлено.

На рішення місцевого суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить визнати рішення місцевого суду незаконним та скасувати його. Просить постановити нове, яким відмовити позивачу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у задоволенні його позовних вимог та задовольнити її зустрічний позов.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що кредитний договір ОСОБА_1 підписувала, однак в банк за коштами не приходила та жодних коштів по зазначених кредитах не отримувала, не підписувалась про їх отримання, у зв`язку з чим позов банку не визнає. Вважає, що кошти повинна повертати особа, яка їх отримала. Зазначає, що позивачкою в суді заявлялось клопотання про витребування від позивача оригіналів документів, якими було підтверджено факт отримання ОСОБА_1 коштів по кредитах. Однак, на виконання ухвали місцевого суду про витребування доказів, позивач не зміг надати суду витребувані докази, оскільки оригінали приходно-касових документів знищені, згідно з Акту №13 «про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду». Вказує, що позивачем порушено положення та умови Договорів, оскільки досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитними договорами не були отримані ОСОБА_1 .

Апелянт та її представник апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» рішення суду просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи доведено те, що відповідачка ОСОБА_1 не здійснювала своєчасно погашення кредитів, чим порушила умови кредитних договорів. Разом з тим суд встановив, що позивачкою за зустрічним позовом не було доведено тих обставин, що в момент укладення з позивачем ЗАТ «ОТП Банк» кредитних договорів останнім такі укладались з недотриманням Закону «Про захист прав споживачів», тому немає підстав визнавати такі договори недійсними.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №МL-803/007/2008 від 19 лютого 2008 року (а.с.8-12 том 1) та кредитний договір за №МL-803/037/2008 від 24 червня 2008 року (а.с.13-16 том 1). За даними договорами, на підставі кредитних заявок ОСОБА_1 (а.с. 6, 7 том 1), ЗАТ «ОТП Банк» надало ОСОБА_1 грошові кошти – 70000 доларів та 30000 доларів США, відповідно (всього в загальній сумі – 100 000,00 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № МL-803/007/2008 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки за №SR-803/008/2008 від 19 лютого 2008 року (а.с.17 том 1). З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № МL-803/037/2008 від 24 червня 2008 року було укладено два договори поруки: №SR-803/033/2008 від 24.06.2008, де поручителем перед ЗАТ «ОТП Банк» виступає ОСОБА_2 (а.с. 18 том 1), а також №SR-803/034/2008 від 24.06.2008, де поручителем перед ЗАТ «ОТП Банк» виступає ОСОБА_3 (а.с.19 том 1).

20 липня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н (а.с.30-32) та договір відступлення права вимоги №б/н, в тому числі, за кредитними договорами, укладеними з ОСОБА_1 (а.с.34-36 том 1).

Відповідно до ст. 512 та 514 ЦПК України, за вказаними договорами до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли права вимоги до позичальника та поручителів за вказаними договорами.

В порушення умов кредитних договорів, погашення кредиту здійснювалось несвоєчасно. Відповідно до розрахунків заборгованості по клієнту ОСОБА_1 : за кредитним договором №МL-803/007/2008 заборгованість станом на 27 червня 2014 року складала 45620,08 дол США (а.с.27 том 1), що, відповідно до курсу НБУ станом на 27.06.2014 складало 566422,75 грн.; за кредитним договором №МL-803/037/2008 станом на 27 червня 2014 року заборгованість ОСОБА_1 складала 19946,48 дол.США. (а.с.28 том 1), що, відповідно до курсу НБУ станом на 27.06.2014 складало 248105,96 грн. З вказаних розрахунків заборгованості вбачається, що заборгованості по сплаті відстав немає; розрахунок пені проведено за період з 15.07.2013 по 16.06.2014.

Подавши 17.04.2015 заяву про збільшення розміру позовних вимог, представник Банку зазначив, що внаслідок зміни офіційного курсу гривні до долара США, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» станом на 16.04.2015 складала: за кредитним договором №SR-803/008/2008 від 19.02.2008 – 1017748,65грн., з яких 993 605,34грн. - сума боргу за кредитом, 0,00 грн. – боргу за відсотками, 24 143,31грн. – пеня; та за кредитним договором №МL-803/037/2008 від 24.06.2008 в розмірі 445 375,75грн., з яких 434 434,33грн. - сума боргу за кредитом, 0,00 - боргу за відсотками, 10 941,42грн. – пеня (а.с. 79 том 1).

Розмір заборгованості ОСОБА_1 не оспорюється.

Апелянт заперечує право ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вимагати стягнення заборгованості з неї, оскільки стверджує, що кошти вона не отримувала, а отримував її колишній чоловік – ОСОБА_2 .

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Встановлено, що під час укладення договорів кредитування №МL-803/007/2008 від 19.02.2008 та №МL-803/037/2008 від 24.06.2008 сторони досягли домовленості відносно всіх його умов, у тому числі щодо сум кредитів, дати видачі кредитів, які згідно із кредитних заявок збігаються із датою підписання кредитних договорів. Сторонами узгоджено розмір річної відсоткової ставки, щомісячної суми необхідних платежів, строків внесення платежів, умов повернення кредитів, нарахування та сплати відсотків, умов дострокового виконання зобов`язань за договорами. Волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідачка ОСОБА_1 погоджувалась з всіма умовами договорів, про що свідчить її підпис в договорах та додатках до них, складовими яких є графіки платежів. Крім того, до кредитного договору №МL-803/007/2008 від 19.02.2008 протягом 2009 -2012 років було укладено 5 додаткових договорів, що визнається ОСОБА_1 .. Зважаючи на суму заборгованості за кредитними договорами, колегія констатує, що здійснювалось часткове погашення кредиту в іноземній валюті, в тому числі, і після укладення між ПАТ «ОТП Банк» та ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н (а.с.30-32) та договору відступлення права вимоги №б/н.

З матеріалів справи також вбачається, що банк дотримав умови кредитних договорів щодо вимог про дострокове виконання боргових зобов`язань. Так, Банк на адресу позичальниці та поручителів направив відповідні вимоги про усунення порушення умов договорів (а.с.20-26) . Факт отримання вказаних банківських повідомлень підтверджено копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (на звороті вказаних аркушів), на яких містяться підписи одержувачів.

Добровільно уклавши оспорювані договори з банком, позичальниця звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання його недійсним, вбачаючи у його змісті пункти, які суперечать чинному законодавству. Так, зазначила, що договором не була погоджена ціна договору, річна відсоткова ставка. В договорі Банк позбавив позичальника права вільно вибирати страхову компанію, а визначивши умови для визначення оцінки вартості предмета іпотеки, посягнув на свободу волевиявлення позичальника та позбавляє позичальника прав наданих законом. Зокрема через вимагання дострокового повернення кредиту, застосовування штрафних санкцій.

Однак, такі доводи позивачки за зустрічним позовом спростовуються наявними у матеріалах справи кредитними договорами №МL-803/007/2008 від 19.02.2008 та №МL-803/037/2008 від 24.06.2008, що складаються з двох частин, які є невід`ємними частинами Договору. Так, згідно з п.2 частини 1 кредитного договору№МL-803/007/2008 розмір та валюта кредиту (ціна договору) визначені 70000 дол. США та п.2 частини 1 договору №МL-803/037/2008 – 30000 дол. США. Також, у частині 1 кредитних договорів вказана фіксована процентна ставка, яка в обох договорах вказана як плаваюча процентна ставка, що складається з фіксованого відсотку (5,49%) та FIDR, а згідно з п 1.4.1.1.4 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом продовж першого року дії Договору підлягає коригуванню після перебігу 11 календарного місяця, починаючи з дати укладення цього договору (а.с.9 12, 14-16). Тобто сторони погодили у кредитних договорах всі істотні умови кредитування.

З матеріалів вказаної справи також не вбачається укладення позичальницею договору іпотеки, де необхідним є визначання оціночної вартості предмета іпотеки. Позичальницею також не було укладено договір страхування. Таким чином, є безпідставними твердження позичальниці про посягання на її волевиявлення та порушення її прав на вибір страхувальника чи суб`єкта оціночної діяльності.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визнав доводи позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 щодо недійсності кредитних договорів не доведеними, а вимоги позивача за первісним позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами такими що підлягають до задоволення.

Апелянт ОСОБА_1 стверджує, що кошти у банку вона не отримувала, а отримував її колишній чоловік, посилаючись, в тому числі, на відсутність у Банку первинних документів - оригіналів приходно-касових документів, які знищені згідно з Акту №13 від 15.04.2014 «Про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду», оригінал якого також було надано на вимогу суду першої інстанції та оглянуто і апеляційним судом.

Проте такі доводи колегія суддів до уваги не бере, оскільки наведені обставини не є підставою для визнання договорів кредитів недійсними. Після укладення кредитних договорів в 2008 році позичальниця їх не оспорювала, укладала додаткові договори, приступила до виконання кредитних договорів, і виконувала їх тривалий час, тобто погодилася з умовами договору.

Разом з тим, вбачається, що виконання кредитного договору №МL-803/037/2008 було забезпечено двома різними самостійними договорами поруки, а саме №SR-803/033/2008 та №SR-803/034/2008, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору.

З огляду на викладене й на відсутність положень про солідарну відповідальність поручителів у нормах чинного законодавства та в умовах договорів поруки, підстав для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України немає. Саме до цього зводяться правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 11 березня 2015 року (справа № 6-35цс15).        

Так само як і процесуальним законом не передбачено солідарне стягнення з відповідачів судових витрат.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, у з зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині способу стягнення заборгованості за кредитним договором №МL-803/037/2008, який забезпечений двома договорами поруки. Та, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України та принципу пропорційності, з відповідачів необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218 грн (3654 грн : 3 = 1218 грн.) з кожного.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст 376, ст ст 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Микита Марія Федорівна – задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду від 30 жовтня 2018 року – змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», (м. Київ, вул. Фізкультури №28-Д, код ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за кредитним договором №МL-803/037/2008 від 24 червня 2008 року в розмірі – 445375 (чотириста сорок п`ять триста сімдесят п`ять) гривень 75 копійок, з яких: 434434,33 грн – заборгованість за тілом кредиту, та 10941,42 грн - пеня.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», (м. Київ, вул. Фізкультури №28-Д, код ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за кредитним договором №МL-803/037/2008 від 24 червня 2008 року в розмірі – 445375 (чотириста сорок п`ять триста сімдесят п`ять) гривень 75 копійок, з яких: 434434,33 грн – заборгованість за тілом кредиту, та 10941,42 грн - пеня.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відшкодування сплаченого судового збору по 1218 грн. з кожного.

В решті рішення Хустського районного суду від 30 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 вересня 2021 року.

Головуюча:

Судді: