Справа № 578/875/21

провадження № 2/578/269/21

Рішення

Іменем України

20 вересня 2021 року                                                        смт Краснопілля                

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою:  АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1  до ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину,

установив:

12.08.2021 позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд:

- розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснопільського районного управління юстиції у Сумській області 26 вересня 2015 року, актовий запис №57, після розірвання шлюбу відновити їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 »;

- стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі однієї чверті від його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що сторони зареєстрували шлюб 26 вересня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краснопільського районного управління юстиції у Сумській області, актовий запис №57. Сімейне життя не склалось і причиною розірвання шлюбу є відсутність між подружжям спільних інтересів, взаєморозуміння, різні погляди на життя. Також позивач вказує, що з відповідачем спільного господарства не веде, спільний побут відсутній. Фактично сім`я припинила своє існування, примирення та збереження шлюбу неможливе. Після розірвання шлюбу бажає відновити своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ». Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої є ОСОБА_2 , після розірвання шлюбу сторони мають намір проживати окремо, спільна дитина ОСОБА_5 зареєстрована за адресою матері, тому у позивача виникла необхідність поставити питання про стягнення аліментів на утримання дитини згідно законодавства. Позивач наголошує, що відповідач працює, регулярно отримує дохід, інших утриманців не має, інвалідом та особою з обмеженими здібностями не є, тому позивач вважає, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання доньки у визначених законом розмірах.

Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 20.08.2021 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 20.09.2021, встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позов та запропоновано відповідачу разом з відзивом подати докази на підтвердження його майнового стану.

Позивач у судове засідання не прибула, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином 27.08.2021 (а.с. 26-27). Крім того до початку розгляду справи по суті направила на адресу суду заяву (вх. №3670/21 від 20.09.2021), у якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд проводити розгляд справи за її відсутності (а.с. 28).

Відповідач у судове засідання не прибув, однак до початку розгляду справи по суті направив на адресу суду заяву (вх. №3294 від 26.08.2021), у якій позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив суд проводити розгляд справи за його відсутності (а.с. 23).

Відповідно до ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони у справі зареєстрували шлюб 26 вересня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краснопільського районного управління юстиції у Сумської області, актовий запис №57, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 26.09.2015, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснопільського районного управління юстиції у Сумської області (а.с. 9).

Відповідно до положень частини першої статті 12 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

За змістом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частина 3 статті 105 вказаного Кодексу визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 СК України, частина перша якої надає одному із подружжя право звернутись до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Суд відповідно до статті 111 Сімейного кодексу України вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Стаття 112 СК України передбачає, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони не підтримують подружніх стосунків, проживають окремо, спільне господарство не ведеться, відновлення подружніх відносин та збереження сім`ї неможливе, кожен з подружжя має власні інтереси, сторони не мають наміру вживати заходів до примирення.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у п. п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з приписами частини 2, абзацу 2 частини 3 статті 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Стаття 113 Сімейного кодексу України надає особі, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачем у позові заявлено про відновлення свого дошлюбного прізвища « ОСОБА_3 ».

Згідно тверджень позивача, викладених нею у позовній заяві, на даний час спільне проживання сторін стало неможливим і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тобто фактично шлюб не існує, позивач наполягає на його розірванні.

Відповідач не спростував тверджень позивачки щодо неможливості збереження шлюбу, викладених у позові, навпаки визнав позов, зокрема і у частині розірвання шлюбу, укладеного з нею.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що позовна вимога щодо розірвання шлюбу є обґрунтованою, правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що від шлюбу сторони мають малолітню доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , батьком дитини записаний ОСОБА_2 . Малолітня донька сторін ОСОБА_6 зареєстрована та проживає за місцем реєстрації матері, що підтверджується Витягом №00201-46-2248 адміністративного відділу «Центр адміністративних послуг» Краснопільської селищної ради та довідкою про реєстрацію місця проживання особи (а.с. 10-12).

Таким чином судом встановлено, що донька сторін є малолітньою та проживає за місцем реєстрації матері.

Згідно статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Аналогічні обов`язки батьків закріплені у частині 2 статті 51 Конституції України.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування.

Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача аліменти на утримання малолітньої доньки у розмірі однієї чверті від його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідачем заперечень стосовно заявленої позовної вимоги не висловлено, навпаки, відповідач позов визнав у повному обсязі.

За змістом частини першої статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років станом на день звернення позивача до суду з позовом (12.08.2021) становить 2013 гривень.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, а стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання малолітньої дитини є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Питання визначення місця проживання малолітньої дитини судом не вирішувалось. Спір про майно на час розгляду справи у суді відсутній.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що до початку розгляду справи по суті відповідач визнав позов, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 50 відсотків витрат по сплаті судового збору у даній справі за позовну заяву про розірвання шлюбу в розмірі 454,00 грн. Також враховуючи, що позивача, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача у дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн. за дану позовну вимогу.

Крім того позивачеві у порядку передбаченому Законом України «Про судовий збір», підлягає поверненню з державного бюджету 454,00 грн судового збору, що становить 50 відсотків від суми судового збору, сплаченого при поданні позову, за позовну вимогу про розірвання шлюбу.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 142, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину, задовольнити.

Шлюб, укладений між  ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою:  АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краснопільського районного управління юстиції у Сумської області, актовий запис №57, розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачці повернути дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Стягувати з  ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 аліменти на утримання малолітньої дитини, доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті від його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, від дня пред`явлення позову (12.08.2021) і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів на утримання дитини у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 454,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Видати виконавчі листи після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою:  АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя                                 Ю.О. Зеря