Номер провадження: 22-ц/813/389/21

Номер справи місцевого суду: 495/6578/17

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       19.08.2021 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Вівчар Ю.С.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 ,

переглянувши справу №495/6578/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 серпня 2019 року у складі судді Прийомової О.Ю., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 31 серпня 2017 року до суду з вищевказаним позовом, вказала, що з відповідачем ОСОБА_3 шлюб зареєстровано 9 серпня 1980 року, у шлюбі побудовано будинок АДРЕСА_1 , домовленості щодо поділу якого в добровільному порядку не досягнуто. Після уточнення 19 грудня 2017 року вимог, позивач ОСОБА_1 остаточно просила:

визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 житловий будинок, розташований за адресом: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресом: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.2-5, 41-44).

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 1 вересня 2017 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.15).

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, зазначивши у відзиві, що спірний будинок в АДРЕСА_1 (до зміни назви АДРЕСА_2 ) будувався ним особисто власною працею за зароблені ним кошти та кошти батьків в період з 1983 року по 2002 рік на земельній ділянці, яку він отримав як член колгоспу у 1982 році. ОСОБА_1 працювала в лікарні та в силу режиму роботи участі в будівництві не приймала, доказів отримання доходу до шлюбу чи під час шлюбу не надала. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання майна під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами та працею в набутті майна (т.1 а.с.108-109).

Відповідач ОСОБА_3 , звернувшись 30 січня 2018 року до суду із зустрічним позовом, вказав, що у шлюбі з ОСОБА_1 набуто й інше майно, проте право власності оформлено на іншу особу. У період шлюбу з 2006 року по 2018 рік ОСОБА_1 була працевлаштована в Італії, отримані там кошти витратила на придбання будинку АДРЕСА_3 та на квартиру для внуків в м. Одесі, проте право власності на дане нерухоме майно без його відома оформлено на іншу особу. Після уточнення 14 вересня 2018 року зустрічних вимог, відповідач ОСОБА_3 остаточно просив:

визнати за ОСОБА_3 в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, право власності на 1/2 частину грошових коштів, сплачених за придбання будинку по АДРЕСА_3 , що складає 9000 Євро, рівних по курсу НБУ станом на 12 вересня 2018 року 292660,77 грн;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 292660,77 грн. (т.1 а.с.63-65).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 1 лютого 2018 року зустрічний позов ОСОБА_3 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 (т.1 а.с.66-67).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 серпня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено (т.2 а.с.27-35).

Висновок суду в частині вимог первісного позову мотивовано недоведеністю побудови будинку АДРЕСА_1 за спільні кошти подружжя та їх спільною участю у будівництві. Висновок суду в частині вимог зустрічного позову мотивовано недоведеністю факту придбання ОСОБА_1 житлового будинку АДРЕСА_3 та знаходженням будинку у власності третіх осіб.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 3 жовтня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення поданого нею позову.

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено 9 серпня 1980 року, подружжя стало проживати в с. Випасне, де, отримавши дозвіл на будівництво житлового будинку, почали його будівництво за спільні кошти (обоє працювали) та спільною участю, з будівництвом будинку допомагали молодому подружжю батьки, наданням матеріальної та фізичної допомоги. У 2002 році житловий будинок за спільною згодою було оформлено на ОСОБА_3 , будинок є спільною сумісною власністю подружжя, після побудови будинок утримувався за спільні кошти, але з погіршенням стосунків ОСОБА_3 став вважати будинок своєю особистою власністю та перешкоджати їй проживати в будинку (т.2 а.с.44-50).

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тим, що спільна участь подружжя коштами та працею у будівництві спірного будинку не доведена, сам по собі факт набуття будинку у шлюбі не є безумовною підставою для віднесення будинку до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя (т.2 а.с.61-65).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в частині вирішення вимог первісного позову та ухвалення в цій частині нового рішення по суті вимог ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

ОСОБА_3 , 1957 року народження, та ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_5 ), 1961 року народження, зареєстрували шлюб 9 серпня 1980 року, розірвали шлюб у 2018 році (т.1 а.с.9).

Земельна ділянка площею 0,08 га із земель колгоспу була виділена ОСОБА_3 рішенням загальних зборів колгоспу імені Мічуріна 21 січня 1982 року для будівництва індивідуального житлового будинку, будівельний паспорт на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_2 » видано забудовнику ОСОБА_3 15 червня 1982 року(т.1 а.с.127-131).

5 лютого 2002 року Виконавчим комітетом Випасненської сільської ради на підставі рішення виконкому ради від 17 січня 2002 року №3, видано Свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 ; на правовстановлюючому документі бюро технічної інвентаризації зроблено запис про реєстрацію 5 лютого 2002 року в реєстраційній книзі №8 за реєстровим №1783 (т.1 а.с.10-11, 12).

По погосподарській книзі Випасненської сільської ради особовий рахунок № НОМЕР_1 було відкрито на ОСОБА_3 ; житловий будинок та господарські будівлі, що станом на січень 2002 року знаходились на земельній ділянці площею 0,23 га, були зареєстровані як такі, що належать на праві приватної власності ОСОБА_3 та членам його сім`ї (т.1 а.с.13).

ОСОБА_1 зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_1 з 22 грудня 1987 року.

Згідно рішення Випасненської сільської ради від 12 липня 2001 року №48 «Про впорядкування нумерації житлових будинків по АДРЕСА_4 », розпорядження голови Випасненської сільської ради №15-ср від 19 лютого 2016 року «Про перейменування вулиць і провулків в населених пунктах Випасненської сільської ради» будинок по АДРЕСА_2 наразі є будинком по АДРЕСА_1 (т.2 а.с.3-7).

На підстави поданих учасниками справи доказів встановлено такі обставини.

Сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 9 серпня 1980 року, шлюб розірвано у 2018 році.

Спірне майно житловий будинок АДРЕСА_1 розпочато будівництвом у 1982 році на виділеній колгоспом земельній ділянці; будинок обліковувався по погоспоподарській книзі Випасненської сільської ради на праві власності ОСОБА_3 та членів його сім`ї; 5 лютого 2002 року Виконавчим комітетом Випасненської сільської рали були видано на ім`я ОСОБА_3 . Свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , бюро технічної інвентаризації реєстраційний запис проведено 5 лютого 2002 року.

Отже, житловий будинок побудовано (набуто у власність) у період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідно до положень статті 22 КпШС України, що був чинним на час набуття спірного майна, майно, нажите подружжям на час шлюбу, вважалось його спільною сумісною власністю; кожен з подружжя мав рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Роздільне майно подружжя було врегульовано статтею 24 КпШС України, відповідно до положень якої майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, а також речі індивідуального користування (за винятком коштовностей та предметів розкоші) вважалося власністю кожного з подружжя.

Отже, у сенсі положень КпШС України, що діяв до 2004 року, набуте за час шлюбу нерухоме майно набувало статусу спільної сумісної власності подружжя.

Докази в справі у сукупності з аналізом законодавства підтверджують, що житловий будинок АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; видача свідоцтва про право власності на житловий будинок на ім`я одного ж подружжя, в даному випадку на ім`я ОСОБА_3 , не спростовує право спільної сумісної власності подружжя на майно набуте (побудоване) у період шлюбу. ОСОБА_3 не доведено доказами наявність підстав для застосування положень статті 24 КпШС України, що був чинним до 1 січня 2004 року, для того, щоб вважати спірний будинок роздільним майном подружжя (належним лише ОСОБА_3 ).

Поділ майна подружжя підлягає здійсненню на підставі положень нині діючого Сімейного кодексу України.

Так, відповідно до положень частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 1 статті 71 СК України передбачено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_1 шлюб розірвали, домовленості щодо поділу житлового будинку по АДРЕСА_1 як об`єкта права спільної сумісної власності не досягли, шлюбний договір чи домовленість між подружжям щодо розміру часток у спільній сумісній власності подружжя відсутні. За таких обставин, спір про поділ майна підлягає вирішенню судом з визначенням часток майна дружини та чоловіка рівними.

Питання присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно у даній справі не порушено.

Відповідно до положень частини 3 статті 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Отже, з поділом житлового будинку АДРЕСА_1 як майна, що є у спільній сумісній власності колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , їх право спільної сумісної власності на це нерухоме майно в силу положень частини 3 статті 372 ЦК України припиняється.

В порядку статті 141 ЦПК України понесені та документально підтверджені витрати позивача ОСОБА_1 на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 640,00 грн., за подання апеляційної скарги в сумі 1152,60 грн., а всього в загальній сумі 1792,60 грн. підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 .

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 серпня 2019 року в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_3 не оскаржено, як наслідок, в силу визначених статтею 367 ЦПК України меж розгляду справи судом апеляційної інстанції при даному апеляційному перегляді справи не перевіряється.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 серпня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя – скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя – задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 житловий будинок, розташований за адресом: АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві власності ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 5 лютого 2002 року Виконавчим комітетом Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, зареєстрованого 5 лютого 2002 року за реєстровим №1783.

Поділити спільне майно подружжя.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) право приватної власності на 1/2 частку житлового будинку, що розташований за адресом: АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частку житлового будинку, що розташований за адресом: АДРЕСА_1 .

Припинити з підстав поділу майна подружжя право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресом: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) право на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 640 грн. 00 коп., за подання апеляційної скарги в сумі 1152 грн. 60 коп., а всього витрати на сплату судового збору в загальній сумі 1792 грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

       Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

       Повний текст постанови складено 20 вересня 2021 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

Є.С.Сєвєрова