Код суду 0527                                                                     №  2-а-4341/10

                          ПОСТАНОВА

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    01 листопада 2010 року    Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді                     Бєлостоцької О.В.,

при секретарі                         Теліціній О.О.,

за участю

позивача                         -

представника відповідача               -

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Костянтинівка про визнання дій неправомірними, зобов*язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

         12 жовтня 2010 року до Костянтинівського міськрайонного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Костянтинівка, в якому позивач  зазначив, що він згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18 листопада 2004 року має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року йому  повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але не зважаючи на приписи Закону України «Про соціальний захист дітей війни», йому соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в період часу з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року не виплачувалась, зв*язку з чим просив  визнати дії відповідача неправомірними;  зобов*язати відповідача здійснити нарахування та виплату на його користь недоплачені суми щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за період часу з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року  в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

        В судове засідання позивач не з*явився, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

        Представник відповідача в судове засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заперечення проти позову, з якого вбачається, що УПФУ в м.Костянтинівка заперечує проти задоволення позовних вимог та просить розглянути справу за відсутності його представника.

            Оскільки сторони по справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.  

          Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

           Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.6).

            Як вбачається з довідки відповідача (а.с.3), ОСОБА_1 в період часу з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року сплачувалось підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 49 грн 80 коп щомісячно.

         Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004  року, що набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.      

     Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» і дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Суд не вбачає перешкод для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», оскільки наявність такої норми за відсутності іншого визначеного законом мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації  позивачем конституційної гарантії  та права на отримання підвищення до пенсі як дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

        Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених зазначеним Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

      Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

       Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

        Таким чином, відповідач   у 2010 році при нарахуванні та виплаті позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, повинен діяти відповідно до  діючої норми ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».  

        Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня 2010 року становить  - 695 грн, з 01 квітня 2010 року – 706 грн, з 01 липня 2010 року – 709 грн, з 01 жовтня 2010 року – 723грн, з 01 грудня 2010 року – 734грн.  

      За період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року позивачу має бути сплачене підвищення до пенсії як дитині війни (з урахуванням отриманих сум) в розмірі 1450, 80 грн, з розрахунку : ((695грн х 30% х 3 місяці) – (49,8 х 3 місяці)) + ((706 грн х 30 % х 3 місяці) – (49,8 грн х 3 місяці)) + ((709 грн х 30 % х 3 місяці) - (49,8 грн х 3 місяці)).

       Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню -  суд вважає за необхідне визнати неправомірною бездіяльність відповідача, яка мала місце і полягала в невиплаті позивачеві  підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в період часу з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року та зобов*язати відповідача нарахувати та сплатити  на користь позивача недоплачені суми підвищення до пенсії як дитині війни за період часу з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих сум.

      Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а відповідач на підставі ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне згідно ч.1 ст. 94 КАСУ стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати, пов*язані із сплатою судового збору у розмірі 3 грн 40 коп.

    На підставі ст.ст. 3, 19, 92 Конституції України, ст.ст. 6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування»,  Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», керуючись ст. 6, 41, 86, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

          Позов  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду  України в м.Костянтинівка Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов*язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни задовольнити.

         Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м.Костянтинівка Донецької області відносно невиплати  ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в період часу з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року.

     Зобов*язати Управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівка здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1  недоплачені суми підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період часу з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих сум.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати, пов*язані із сплатою судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

         Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку Донецького Апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд. Копія  апеляційної  скарги  одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  У разі застосування судом частини третьої статті  160  цього  Кодексу,  а також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови.

                     Суддя