ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2021 року          м.Дніпро         Справа №  908/2570/20 (908/2988/20)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,                                                                                                

суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “ТММ Експрес” та акціонерного товариства “Вест Файненс Енд Кредит Банк” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2021 (повний текст ухвали складено та підписано 21 січня 2021 року, суддя Юлдашев О.О.) у справі

за позовом розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро-Експрес”, арбітражного керуючого Нікітенка Микити Олександровича

до відповідачів: 1 - товариства з обмеженою відповідальністю “ТММ Експрес”

2 - товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро-Експрес”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 – акціонерне товариство “Вест Файненс Енд Кредит Банк”

про визнання недійсними договору купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти від 24.11.2017; договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.2017

в межах справи №908/2570/20 про банкрутство - товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро-Експрес”                 

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    І. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою   Господарського    суду    Запорізької області   від   19.01.2021  у   даній справі заяву розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес» арбітражного керуючого Нікітенка Микити Олександровича - задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти від 24.11.2017, зареєстрований в реєстрі за номером 1920, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «АЕРО-ЕКСПРЕС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС». Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.2017 року зареєстрований в реєстрі за номером 1919, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «АЕРО-ЕКСПРЕС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС». Скасовано записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за товариство з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» як власником, згідно договору купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти від 24.11.2017, зареєстрований в реєстрі за номером 1920, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «АЕРО-ЕКСПРЕС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС», та поновлено запис про право власності за попереднім власником товариством з обмеженою відповідальністю «АЕРО-ЕКСПРЕС» щодо наступного майна: вантажний термінал міжнародної кур`єрської пошти, загальною площею 22 089,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська. Будинок 1 (один). Скасовано записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» як власником, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.2017, зареєстрований в реєстрі за номером 1919, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «АЕРО-ЕКСПРЕС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС», та поновлено запис про право власності за попереднім власником товариством з обмеженою відповідальністю «АЕРО-ЕКСПРЕС» щодо наступного майна: земельна ділянка, кадастровий номер 3220888000:03:002:0004, площею 2,6147 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, село Проліски. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕСС» на користь розпорядника майна ТОВ «Аеро-Експресс» арбітражного керуючого Нікітенка Микити Олександровича  8 408,00  грн  судового збору за подання заяви.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланням на те, що боржником здійснено відчуження нерухомого майна, а саме: вантажний термінал міжнародної кур`єрської пошти, загальною площею 22 089,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 3220888000:03:002:0004, площею 2,6147 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, село Проліски, за цінами значно меншими від ринкових, що є порушенням ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.

ТОВ «ТММ ЕКСПРЕС» є зацікавленою особою відносно ТОВ «АЕРО-ЕКСПРЕС», оскільки на день укладання договорів купівлі-продажу від 24.11 2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були одночасно засновниками обох юридичних осіб. Крім того ОСОБА_1 був ще і керівником ТОВ «ТММ ЕКСПРЕС» та саме за його підписом укладено договір купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти від 24.11.2017 та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.2017 року. Також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають однакові адреси місцезнаходження, а саме: АДРЕСА_2 , що є порушенням ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Продаж нерухомого майна (земельної ділянки та вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти) відбувся 24.11.2017 одразу після винесення Судом м. Амстердам рішення від 13.09.2017 у справі №С/13/611337/НА ZA 16-665, відповідно до якого з ТОВ «Аеро-Експрес» було стягнуто грошові кошти на користь Компанії ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О. TNT EXPRESS WORLDWIDE, SPOL, S.R.O, тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що продаж нерухомого майна направлений на ухилення ТОВ «Аеро-Експрес» від виконання прийнятим Судом м.Амстердам рішення. Також матеріали справи не містять жодних доказів, що після продажу нерухомого майна борг ТОВ «Аеро-Експрес» зменшився перед Компанією ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О. TNT EXPRESS WORLDWIDE, SPOL, S.R.O.

ІІ. Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи учасників справи

                   2.1 Доводи осіб, які подали апеляційні скарги

          Товариство з обмеженою відповідальністю “ТММ Експрес”, не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати повністю та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити розпоряднику майна у задоволенні заявлених вимог.          

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник вказує, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушені норми матеріального права, а саме безпідставно не застосовані до спірних правовідносин положення ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які підлягали застосуванню, а застосовані норми ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, якою встановлена можливість визнання господарським судом недійсними правочинів, які були вчинені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Заявник апеляційної скарги вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що боржник здійснив відчуження майна за цінами, значно меншими від ринкових, що є порушенням ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.

За твердженням скаржника, обов`язковою умовою визнання правочинів недійсними з підстав, визначених ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства є наявність завдання збитків боржнику або кредиторам.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальний розмір збитків, завданих кредитору під час укладення договорів купівлі-продажу від 24.11.2017, а висновки суду першої інстанції, що продаж нерухомого майна був направлений на ухилення ТОВ «Аеро-Експрес» від виконання прийнятим судом м. Амстердам рішення від 13.09.2017 у справі №С/13/611337/HA ZA 16-665, відповідно до якого з ТОВ «Аеро-Експрес» було стягнуто грошові кошти на користь Компанії "TНT Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О." TNT EXPRESS WORLDWIDE, SPOL, S.R.О. та висновок, що нібито після продажу нерухомого майна борг ТОВ «Аеро-Експрес» повинен був зменшитись перед Компанією ТНТ Експрес Ворлдвкйд, Спол, С.Р.О. TNT EXPRESS WORLDWIDE, SPOL, S.R.O. є не вірним та спростовується наявними доказами у справі.

          Зокрема, рішення суду м. Амстердам від 13.09.2017 по справі №С/13/611337/HA ZA 16-665 про стягнення з боржника заборгованості на користь Компанією ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О. TNT EXPRESS WORLDWIDE, SPOL, S.R.О. на момент укладення спірних договорів: було піддано процедурі апеляційного оскарження; на момент укладення спірних договорів означене рішення не було визнано та допущено до примусового виконання в Україні в порядку, визначеному розділом IX «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейских судів» Цивільного процесуального кодексу України.

Як було відомо суду першої інстанції, рішення суду м.Амстердам від 13.09.2017 по справі №С/13/611337/HA ZA 16-665 було змінено (скасовано) рішенням Апеляційного суду м.Амстердам від 04.02.2020 у справі 200.240.637/01, яке станом на цей час досі не визнано в Україні у встановленому чинним законодавством порядку.

          Рішення суду м. Амстердам від 13.09.2017 по справі №С/13/611337/HA ZA 16- 665 про стягнення з боржника заборгованості на користь кредитора  визнано в установленому чинним законодавством України порядку 18.06.2019 відповідно до постанови Запорізького апеляційного суду у справі №335/7978/18.

          Отже, на думку скаржника, на момент укладення спірних договорів у боржника, по-перше, не існувало зобов`язання по сплаті суми боргу на користь Компанії ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О. TNT EXPRESS WORLDWIDE, SPOL, S.R.O. через відсутність відповідної ухвали компетентного суду про визнання в Україні рішення іноземного суду; по-друге, непередбачуваним був результат самого розгляду клопотання кредитора про визнання в Україні рішення іноземного суду, і, по-третє, непередбачуваним був результат апеляційного оскарження рішення суду м.Амстердам від 13.09.2017.

          Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що на момент укладення договору купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти від 24.11.2017 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.2017 ці об`єкти нерухомого майна виступали предметом іпотеки за договором іпотеки №174-6536/17-ІЮ від 27.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І. та зареєстрованого в реєстрі за №418, який забезпечував виконання зобов`язань ТОВ «ТММ ЕКСПРЕС» за договором про відкриття кредитної лінії №174-6536/17-КЮ від 27.04.2017, що укладений з АТ «КРЕДИТВЕСТ БАНК».

          При цьому договори купівлі-продажу укладались за згодою іпотекодержателя AT «КРЕДИТВЕСТ БАНК» на продаж предмета іпотеки, що підтверджувалось листом №10765 від 24.11.2017. Однією з умов відчуження предмета іпотеки, визначеною листом було збереження дійсності заборон та обтяжень на предмети іпотеки, встановлених на користь AT «КРЕДИТВЕСТ БАНК» згідно з договором іпотеки.

Судом першої інстанції під час розгляду заяви позивача не враховано положення статей  3 та 23 Закону України "Про іпотеку".

Диспозиція абзацу 3 частини 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що обов`язковою умовою для визнання договору недійсним, у цьому випадку, є сукупність обставин продажу майна за ціною нижчою/вищою від ринкової, що призвело до неможливості задоволення вимог кредиторів. Тобто боржник став неоплатний в результаті укладення саме цього договору.

Позивачем не надано жодних доказів у вигляді фінансових документів, документів аналізу фінансово-господарської діяльності, які б свідчили про збитковість саме цих договорів купівлі-продажу від 24.11.2017 для боржника.

          Висновок суду першої інстанції, про те, що саме укладення спірних договорів купівлі-продажу за ціною нижчою від ринкової, призвело до неоплатності боржника, ґрунтувався тільки на підставі звітів про ретроспективну оцінку нерухомого майна від 06.11.2020, виконаних ТОВ «Оцінка-Консалт» на замовлення позивача, які носять вірогідний характер та жодним чином не встановлюють наявність причинно-наслідкового зв`язку між фактом укладення договорів купівлі-продажу відповідача-1 з відповідачем-2 та неможливістю боржника задовольнити вимоги кредиторів.

          Скаржник звертає увагу, що доводи позивача про укладення договорів за заниженими цінами спростовуються тим, що на момент укладення оспорюваних правочинів між боржником та відповідачем-1 ціна була визначена на підставі звітів про оцінку майна від 06.11.2017, складених ТОВ "Гебора", та зареєстрованих у Фонді державного майна України з присвоєнням відповідних ідентифікаторів. Таким чином, на момент укладення спірних договорів відповідність ціни договорів купівлі-продажу ринковим умовам була підтверджена належними та допустимими доказами.

Під час здійснення ретроспективної оцінки у оцінювача не було жодної об`єктивної інформації прб стан об`єктів оцінки на листопад 2017 року. Суб`єкт оціночної діяльності, здійснюючи ретроспективну оцінку, взагалі не відвідував об`єкт нерухомості, не мав будь-якої інформації про його технічні характеристики, стан, не мав можливості врахувати всі та будь-які зміни щодо об`єктів оцінки

Заявник апеляційної скарги вважає безпідставним висновок господарського суду про укладення договорів купівлі-продажу із заінтересованою особою, оскільки на момент укладення 24.11.2017 оспорюваних договорів діяв Закон про банкрутство, яким не передбачалося такої підстави для визнання недійсним договору як його укладення заінтересованими особами. Укладаючи відповідні договори купівлі-продажу сторони не порушували будь-який нормативно-правовий акт, чинний на той час, що виключає можливість визнання недійсними цих договорів та скасування відповідних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за відповідачем-1.

Акціонерне товариство “Вест Файненс Енд Кредит Банк”, не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати повністью та прийняте у відповідній частині нове рішення, яким у задоволенні заяви розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес» арбітражного керуючого Нікітенка Микити Олександровича до товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРО-ЕКСПРЕС» та товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» про визнання не дійсним договору купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти від 24.11.2017 та договору  купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.2017   відмовити у повному обсязі.

Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що господарським судом всупереч конституційному принципу незворотності при постановленні ухвали порушені норми матеріального права, а саме безпідставно не застосовані до спірних правовідносин положення ч.1 ст.20 Закону України про банкрутство.

          Всупереч ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражним керуючим не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальний розмір збитків, завданих кредитору під час укладення договорів купівлі-продажу від 24.11.2017.

Висновки суду першої інстанції, що продаж нерухомого майна був направлений на ухилення ТОВ «Аеро-Експрес» від виконання прийнятим судом м.Амстердам рішення від 13.09.2017 у справі №С/13/611337/HA ZA 16-665, відповідно до якого з ТОВ «Аеро-Експрес» було стягнуто грошові кошти на користь Компанії TНT Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О. TNT EXPRESS WORLDWIDE, SPOL, S.R.О. не відповідають дійсності й не підтверджені належним чином.

Скаржник вважає, що звіти про ретроспективну оцінку нерухомого майна є неналежними доказами й не повинні були враховуватись під час прийняття рішення за наслідками розгляду заяви арбітражного керуючого.

Твердження арбітражного керуючого про вчинення оспорюваних правочинів за цінами нижче ринкових не підтверджується належним чином у встановленому порядку.

          Положення Кодексу України з процедур банкрутства не містять застережень про надання йому зворотної дії в часі. Отже, станом на час укладення оскаржуваних договорів купівлі-продажу від 24.11.2017 така самостійна підстава (укладення договору між заінтересованими особами), які господарський суд застосував для визнання його недійсним, не існувала. На момент укладення 24.11.2017 оспорюваних договорів діяв Закон про банкрутства в редакції Закону України №2343-ХІІ.

          Скаржник вказує, що укладаючи відповідні договори купівлі-продажу сторони не порушували будь-який нормативно-правовий акт, чинний на той момент, що виключає можливість визнання недійсними цих договорів та скасування відповідних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за відповідачем-1.

Господарським судом не досліджувалось порушене заявником у відзиві питання щодо врахування при розгляді заяви арбітражного керуючого положень ст.23 Закону України "Про іпотеку" та прав банку як іпотекодержателя.

                      2.2 Доводи інших учасників справи

Розпорядником майна боржника подано відзив на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ ЕКСПРЕС", в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.

Заявник вважає, що боржником здійснено відчуження нерухомого майна за цінами меншими від ринкових, що є порушенням ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Спірні договори ТОВ "АЕРО-ЕКСПРЕС" укладено із заінтересованою особою ТОВ "ТММ ЕКСПРЕС".

Розпорядник майна зазначає, що твердження апелянта про необхідність застосування положень ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпідставними та необґрунтованими, оскільки провадження у справі про банкрутство було порушено на підставі ухвали господарського суду від 27.10.2020, тобто після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, тому у розпорядника майна були відсутні правові підстави керуватися під час виконання своїх обов`язків нечинними правовими актами України.

Внаслідок укладених правочинів з продажу спірного майна, кредитору спричинено збитки в частині недоотримання останнім 91 464 720,00 грн, а внаслідок розрахунків за простими векселями, кредитор взагалі не отримав ніяких коштів від здійснених парвочинів.

За твердженням розпорядника майна, посилання апелянта на апеляційне оскарження рішення суду м.Амстердам від 13.09.2017  у справі №С/13/611337/HA ZA 16-665, про те, що дане рішення на момент вчинення правочинів не було виконано та допущено до виконання на території України в порядку передбаченому Законом, не має значення для вирішення даної справи, оскільки грошові вимоги компанії "ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О" були визнані ухвалою господарського суду від 27.10.2020.

Посилання апелянта на порушення Закону України "Про іпотеку" є необґрунтованими, оскільки норми Кодексу України з процедур банкрутства є переважними над іншими нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини в провадженні у справі про банкрутство.

Додатково розпорядник майна зазначає, що при визнанні договорів відчуження спірного майна недійсними, права іпотекодержателя не будуть порушені, оскільки обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема, звернення стягнення на предмет іпотеки. Перебування майна в іпотеці не перешкоджає поданню заяви про визнання правочину недійсним в порядку ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином, посилання апелянта на продаж майна на підставі згоди іпотекодержателя, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про визнання правочину недійсним, оскільки заяву подано з підстав передбачених ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства і дані підстави не порушують права іпотекодержателя та норми Закону України "Про іпотеку".

Твердження скаржника про відповідність ціни оспорюваних договорів купівлі-продажу ринковим умовам спростовується звітами про ретроспективну оцінку проданого майна.

Компанія "ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О" у поданому відзиві просить апеляційну скарги товариства з обмеженою відповідальністю “ТММ Експрес” та акціонерного товариства “Вест Файненс Енд Кредит Банк” залишити без задоволення, ухвалу господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції, скаржник вказує, що судом першої інстанції правомірно застосовано норми ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства при розгляді заяви розпорядника майна про визнання недійсними правочинів, оскільки провадження у справі про банкрутство ТОВ "Аеро-Експрес" було порушено 27.10.2020 (після набрання чинності КУзПБ), а розпорядник майна звернувся із заявою про визнання недійсними правочинів 19.11.2020.

Вчинення ТОВ "Аеро-Експрес" фраудаторних правочинів щодо відчуження нерухомого майна 24.11.2017 виключно з метою ухилення від розрахунків з кредитором, що призвело до зменшення обсягу платоспроможності боржника має наслідком завдання шкоди кредитору, оскільки такий кредитор позбавлений можливості отримання задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника.

Враховуючи участь представника ТОВ "Аеро-Експрес" у судовому процесі  у справі №С/13/611337/HA ZA 16-665, зазначене товариство не могло не знати про судове рішення про стягнення заборгованості у розмірі 3 033 864,34 євро, яке було прийнято 13.09.2017 та підлягало негайному виконанню.

Незважаючи на це, 24.11.2017 ТОВ "Аеро-Експрес" було укладено договори купівлі-продажу всього нерухомого майна, яке перебувало у власності боржника.  

Зазначені правочини були укладені із ТОВ "ТММ Експрес", яке є пов`язаною особою із ТОВ "Аеро-Експрес".

Після неправомірного відчуження нерухомого майна компанія "ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О" позбавлена можливості отримати грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, що виникла на підставі угоди про спільну діяльність від 14.09.1998.

Заявник звертає увагу, що відчуження нерухомого майна свідчить про завдання шкоди також ТОВ "Аеро-Експрес", оскільки мало наслідком неплатоспроможність такої юридичної особи в результаті її ліквідації.

Відчуження ТОВ "Аеро-Експрес" 24.11.2017 нерухомого майна, що було єдиним ліквідним активом такої юридичної особи, мало наслідком неможливість виконання своїх зобов`язань перед кредиторами та призвело до прийняття рішення про ліквідацію  ТОВ "Аеро-Експрес" його учасниками. Зазначене, на думку заявника, безумовно свідчить про завдання збитків боржнику внаслідок укладення оспорюваних правочинів.

У свою чергу, судом першої інстанції було вірно встановлено відчуження ТОВ "Аеро-Експрес" нерухомого майна на підставі оспорюваних правочинів від 24.11.2017 за цінами меншими від ринкових.

Зазначені обставини підтверджуються ретроспективною оцінкою нерухомого майна відчуженого ТОВ "Аеро-Експрес" за оспорюваними договорами, яка була проведена за замовленням розпорядника майна ТОВ "Аеро-Експрес" арбітражного керуючого Нікітенко М.О.

                   ІІІ. Апеляційне провадження

                   3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.02.2021 для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “ТММ Експрес” визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді  Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2021 поновлено товариству з обмеженою відповідальністю “ТММ Експрес” пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 19.01.2021; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; призначено справу до розгляду на 16.03.2021 на 10 годин 30 хвилин.

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.02.2021 для розгляду апеляційної скарги акціонерного товариства “Вест Файненс Енд Кредит Банк”, визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді  Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 22.02.2021 поновлено акціонерному товариству “Вест Файненс Енд Кредит Банк” пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 19.01.2021; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; об`єднано розгляд даної апеляційної скарги разом з розглядом апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “ТММ Експрес” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2021; призначено справу до розгляду на 16.03.2021 на 10 годин 30 хвилин.

                              У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Кузнецова В.О. на лікарняному, відповідно до п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, розгляд справи , призначеної на 16 березня 2021 року           не відбувся.

          Розпорядженням керівника апарату суду від 26.03.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Мороза В.Ф. (для вирішення питання про призначення справи до розгляду тощо).

          Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 26.03.2021 для вирішення питання про призначення справи до розгляду тощо визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 26.03.2021 призначено справу до розгляду на 13.04.2021 на 11 годин 20 хвилин.

Розпорядженням керівника апарату суду від 13.04.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді Мороза В.Ф.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи для розгляду апеляцінйих скарг визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді  Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

           13.04.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 17.05.2021 на 10 годин 00 хвилин.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 13.05.2021 постановлено провести судове засідання призначене на 17.05.2021 на 10:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/).

17.05.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до  08.06.2021 на 09 годин 10 хвилин.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 01.06.2021 постановлено судове засідання          призначене на 08.06.2021 на 09:10 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/).

08.06.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 29.06.2021 на 09 годин 15 хвилин.

   Розпорядженням керівника апарату суду від 22.06.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку  з перебуванням у відпустці судді Мороза В.Ф.           (для вирішення питання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції тощо).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподу судової справи від 22.06.2021 для вирішення питання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді  Чередко А.Є., Коваль Л.А.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 23.06.2021 постановлено провести  судове засідання у справі призначене на 29.06.2021 на 09:15 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку “EasyCon” (https://vkz.court.gov.ua/).

Розпорядженням керівника апарату суду від 29.06.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді Мороза В.Ф.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподу судової справи від 29.06.2021 для розгляду апеляційних скарг визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді  Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

           29.06.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 06.07.2021 на 09 годин 05 хвилин.

         У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Кузнецова В.О. на лікарняному, відповідно до п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, розгляд справи, призначеної на 06 липня 2021 року           не відбувся.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 12.07.2021 призначено справу до розгляду на 07.09.2021 на 10 годин 00 хвилин.                                     

    07.09.2021 у судове засідання з`явилися представники сторін, які надали відповідні пояснення.               

          Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання компанії "TНT Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О." про зупинення провадження у справі до перегляду в касаційному порядку  постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2020 у справі №904/7905/16 Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, оскільки вказана справа була переглянута в касаційному порядку 02.06.2021, про що свідчить відповідна постанова Верховного Суду.                     

                   07.09.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

                    3.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020  відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном банкрута; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Нікітенко Микиту Олександровича.

19.11.2020 до господарського суду надійшла заява розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" арбітражного керуючого Нікітенка Микити Олександровича до товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ Експрес" та товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" про визнання недійсними договору купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти від 24.11.2017 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.2017 для розгляду в межах справи №908/2570/20 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес".

Зазначена заява обґрунтована посиланням на те, шо  24 листопада 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ Експрес" (покупець) укладено договір купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти.

Відповідно до п.1.1. договору продавець передає майно, вказане в п.1.2. цього договору, у власність покупцю, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму у розмірі та в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно п.1.2. договору предметом купівлі-продажу за цим договором є нерухоме майно, а саме – вантажний термінал міжнародної кур`єрської пошти, загальною площею 22 089,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, будинок 1 (один). Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 3220888000.03.002:0004, площею 2,6147 га. До складу нерухомого майна входять: будівля вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти, А-V – загальна площа 21         902,7 кв.м.; КНС дощових стоків, Б-І – загальна площа 37,9 кв.м.; КНС господарсько-побутових стоків, В-І – загальна площа 148,4 кв.м.; шкафний розподільчий пункт, Г; вузол обліку газу, Д; КТП, Ж; колонка питна, К; яма вигрібна (16 шт.), Е, Є, З, И, І, Ї, Й, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У; пожежний резервуар (2 шт.), Ф, Ц; підпірна стіна, №1.

Нерухоме майно належить продавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності №1971 (серія бланка САЕ №287779), виданого 11.09.2012  Щасливською сільською Радою Бориспільського району Київської області на підставі рішення виконкому від 11.09.2012  №215 (п.1.3. договору).

Відповідно до п. 1.7. договору цей договір укладається за згодою іпотекодержателя - ПАТ «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК» на продаж предмета іпотеки, що підтверджується листом №10765 від 24.11.2017.

Пунктом 2.1. договору визначено його ціну, а саме: продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 33 564         000,00 (тридцять три мільйони п`ятсот шістдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок з ПДВ.

Згідно зі Звітом оцінки майна, ідентифікатор за базою ФДМУ №2423543_21112017_90-17, виданим 06.11.2017 ТОВ «ГЕБОРА», ринкова вартість нерухомого майна становить 27970000,00 (двадцять сім мільйонів дев`ятсот сімдесят тисяч) гривень без ПДВ (п.2.2. договору).

Відповідно до п.2.3. договору оплата вартості за вищевказане нерухоме майно, визначена у п. 2.1. цього договору, здійснюється шляхом видачі продавцем покупцю простого векселя АА №1549167 зі строком платежу 30.11.2017.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що право власності на нерухоме майно у покупця підлягає обов`язковій державній реєстрації і виникає з моменту такої державної реєстрації у відповідності до статті 334 Цивільного кодексу України, статей 3,4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Передача нерухомого майна здійснюється за актом приймання-передачі в день укладення (підписання) сторонами та нотаріального посвідчення цього договору із одночасною передачею покупцю технічної документації на нерухоме майно, зокрема, технічного паспорту (п. 4.2. договору).

24 листопада 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АЕРО-ЕКСПРЕС» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов`язується передати нерухоме майно у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти нерухоме майно і сплатити за нього обговорену суму.

Згідно п.1.2 договору нерухомим майном, що відчужується за цим договором є земельна ділянка, кадастровий номер 3220888000:03:002:0004, площею 2,6147 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, село Проліски, з цільовим призначенням – 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, далі – «нерухоме майно».

Право власності продавця на нерухоме майно підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія КВ №021076), виданим 03.03.2003 Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.10.2002 №3970 та зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №10.

Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено Миронюк Т.Р., державним реєстратором Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23667797 від 14.08.2015, номер запису про право власності 10814588, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 703821332208.

Відповідно до п. 1.9 договору цей договір укладається за згодою іпотекодержателя – ПАТ «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК» на продаж предмета іпотеки, що підтверджується листом №10765 від 24.11.2017.

Пунктом 2.1 договору визначено його ціну, а саме: продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 1 475 640,00 (один мільйон чотириста сімдесят п`ять тисяч шістсот сорок) гривень 00 копійок з ПДВ.

Згідно із звітом оцінку майна, ідентифікатор за базою ФДМУ №2423601_21112017_90-17, виданим 06.11.2017 ТОВ «ГЕБОРА», ринкова вартість земельної ділянки становить 1229700,00 (один мільйон двісті двадцять дев`ять тисяч сімсот) гривень 00 копійок без ПДВ (п. 2.2 договору).

За умовами п.2.3 договору оплата вартості за вищевказане нерухоме майно, визначена у п.2.1 цього договору, здійснюється шляхом видачі продавцем покупцю простого векселя АА №1549166 зі строком платежу 30.11.2017.

У п.5.3 договору зазначено, що право власності на відчужене нерухоме майно у покупця підлягає обов`язковій державній реєстрації і виникає з моменту такої державної реєстрації у відповідності до статті 334 Цивільного кодексу України, статей 3,4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Передача нерухомого майна здійснюється за актом приймання-передачі в день укладення (підписання) сторонами та нотаріального посвідчення цього договору (п.5.4. договору).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вантажний термінал міжнародної кур`єрської пошти, загальною площею 22089 кв. м., який знаходиться: Київська обл., Бориспольський р., с.Проліски, вул.Броварська, б.1 належить на праві приватної власності ТОВ «ТММ ЕКСПРЕСС» на підставі договору купівлі-продажу №1920 від 24.11.2017, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта земельна ділянка, кадастровий номер 3220888000:03:002:0004, загальною площею 2,6147 га (цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, під існуючу забудову (вантажний термінал міжнародної кур`єрської пошти)), яка знаходиться: Київська обл., Бориспольський р., с.Проліски належить на праві приватної власності ТОВ «ТММ ЕКСПРЕСС» на підставі договору купівлі-продажу №1919 від 24.11.2017, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І.

Заявник стверджує, що спірні договори укладені з порушенням ч.1 та ч.2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме: боржником здійснено відчуження майна за цінами нижчими від ринкових, а також укладено договори з зацікавленими особами.

Порушенням відповідачами частин 1 та  2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства стало підставою звернення розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес» арбітражного керуючого Нікітенка Микити Олександровича з відповідною заявою до суду.

          3.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

                   Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

             Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з таких підстав.

          Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

          За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

           Частинами першою, другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства  передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним Господарським процесуальним кодексом України.

          Предметом апеляційного перегляду у даній справі є вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення заяви розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" арбітражного керуючого Нікітенка Микити Олександровича № 01/63-НД від 09.11.2020 про визнання недійсними договорів з посиланням на їх укладення  з порушенням ч.1 та ч.2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме: боржником здійснено відчуження майна за цінами нижчими від ринкових, а також укладено договори з зацікавленими особами.

          Таким чином, для правильного вирішення спору у цій справі дослідженню та оцінці підлягають обставини щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

          Відповідно до висновку Верховного суду  у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 02.06.2021 по справі  № 904/7905/16, норма ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм Кодексу України з процедур банкрутства, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію Кодексу України з процедур банкрутства, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на вступ в дію Кодексу України з процедур банкрутства 21.10.2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022.

          Приписи статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, тобто 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство (пункт 115 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

          Укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію Кодексу України з процедур банкрутства, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, а відповідний спосіб захисту гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав (пункти 164-165 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

           У справі, що переглядається спірні договори було укладено 24.11.2017, а провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" відкрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020.

          Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що станом на час укладення спірних договорів 24.11.2017 такої норми як стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства не існувало, тому відсутні підстави для визнання недійсними цих договорів на підставі наведеної правової норми. Також відсутні підстави і для застосування до спірних правовідносин приписів ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки спірні правочини вчинені поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство).

          В обґрунтування заявлених вимог розпорядник майна боржника посилається також на приписи ст.216 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

          У судовому засіданні суду апеляційної інстанції розпорядник майна боржника просив визнати спірні договори недійсними з посиланням на їх фіктивність, оскільки правочини не мали на меті створення правових наслідків, які обумовлювались цими договорами. В даному випадку правочини укладено за заниженою ціною, оплата вартості нерухомого майна здійснена шляхом видачі простих векселів, що на думку арбітражного керуючого, свідчить про свідомі дії боржника, направлені на ухилення від виконання своїх зобов`язань перед компанією "TНT Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О.".

          Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

          У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

          Колегія суддів вважає, що відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником.

          У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

          Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України  цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

         За змістом статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

         Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 Цивільного кодексу України).          

   Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі№ 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

  Нормою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

 Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

  За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

    Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

   Наведеними нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

         Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними    на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому  конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

         Таким чином, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання відповідних правових наслідків.

          Відповідно до змісту статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

          У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно, а його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином.

          Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

          Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на меті настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, у тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторони не вчиняли ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

          Разом з цим, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними, на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

          У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то такий правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

          Відповідний висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі №910/4994/18.

     Згідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

     Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).          

         Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Укладені між сторонами договори від 24.11.2017 та своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.

         Частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

      Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 Цивільного кодексу України).

          Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина перша статті 632 Цивільного кодексу України).

         Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

     Згідно до вимог частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до  статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

     Правовий аналіз наведених положень Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що договір купівлі-продажу є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондується обов`язок замовника з її оплати.          

          На виконання умов спірних договорів від 24.11.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ Експрес" підписані акти приймання-передачі спірного нерухомого майна від 24.11.2017.

          Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, спірне нерухоме майно зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ Експрес".

           У пункті 2.3. договору  купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти від 24.11.2017 сторони узгодили, що оплата вартості за вищевказане нерухоме майно, визначена у п. 2.1. цього договору, здійснюється шляхом видачі продавцем покупцю простого векселя АА №1549167 зі строком платежу 30.11.2017.

          Згідно п. 2.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.2017 оплата вартості за вищевказане нерухоме майно, визначена у п.2.1 цього договору, здійснюється шляхом видачі продавцем покупцю простого векселя АА №1549166 зі строком платежу 30.11.2017.

          Простий вексель АА №1549167 та простий вексель АА №1549166 були видані (складені) 24.11.2017 товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ Експрес" (векселедавець). За умовами цих векселів векселедавець (боржник) зобов`язався сплатити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро- Експрес" 33 564 000,00 грн та 1475640,00 грн відповідно, за пред`явленням але не пізніше 30.11.2017.  

          Таким чином, у спірних правовідносинах товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" передало товариству з обмеженою відповідальністю "ТММ Експрес" нерухоме майно, а останнє прийняло це майно та оплатило його вартість.

          Отже, враховуючи вчинення сторонами дій, спрямованих на реальне виконання умов спірних договорів, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що оскаржувані правочини не можуть бути кваліфіковані як фіктивні.

          Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що оплата вартості нерухомого майна здійснена шляхом видачі простих векселів свідчить про свідомі дії боржника, направленні на ухилення від виконання своїх обов`язків перед кредитором, враховуючи таке.

          За приписами статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"  вексель – цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно в документарній формі. Особливості видачі й обігу векселів, здійснення операцій із векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.

          Статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем. Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

          Таким чином, операції щодо видачі та погашення векселя є способом проведення негрошового розрахунку за отримані товари (роботи, послуги).

          Отже, проведення розрахунку за спірними договорами, векселем, не суперечить наведеним приписам законодавства про векселі, а також принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 267 Цивільного кодексу України.  

          Колегія суддів вважає помилковими доводи розпорядника майна боржника, що продаж спірного нерухомого майна відбувся за цінами нижчими від ринкових, враховуючи таке.

          Відповідно до п.2.2 договору купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти від 24.11.2017, згідно зі Звітом оцінки майна, ідентифікатор за базою ФДМУ №2423543_21112017_90-17, виданим 06.11.2017 ТОВ «ГЕБОРА», ринкова вартість нерухомого майна становить 27 970000,00 (двадцять сім мільйонів дев`ятсот сімдесят тисяч) гривень без ПДВ.

За умовами п.2.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.2017, згідно із Звітом оцінку майна, ідентифікатор за базою ФДМУ №2423601_21112017_90-17, виданим 06.11.2017 ТОВ «ГЕБОРА», ринкова вартість земельної ділянки становить 1 229 700,00 (один мільйон двісті двадцять дев`ять тисяч сімсот) гривень 00 копійок без ПДВ.

          Таким чином, на момент укладення оспорюваних правочинів відповідність ціни договорів купівлі-продажу ринковим умовами на момент їх укладення була підтверджена належними та допустимими доказами.  

          Розпорядником майна надані звіти  про ретроспективну оцінку нерухомого майна від 06.11.2020, які свідчать про те, що  вартість нерухомого майна за договором купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти від 24.11.2017 становить - 95 591 700,00 грн,  а вартість об`єкта оцінки за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.2017 становить 9 828 600,00 грн.

          Отже, результати ретроспективної оцінки відрізняються від результатів попередньо проведеної оцінки.

          Колегія суддів враховує, що ретроспективна оцінка – це оцінка об`єкта, яка виконана суб`єктом оціночної діяльності на ту ж саму дату оцінки, що й оцінка цього об`єкта, виконана іншим суб`єктом оціночної діяльності, але коли дата завершення складання звіту з оцінки об`єкта суттєво відрізняється в часі від дати оцінки.

          Мета проведення ретроспективної оцінки полягає у співставленні результатів оцінки з результатами, які були отримані в минулому іншим суб`єктом оціночної діяльності на ту ж дату оцінки, на яку проводиться ретроспективна оцінка.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 затверджено  Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», у пункті 52 якого вказано, що оцінювач самостійно здійснює пошук  інформаційних  джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором),  їх  аналіз  та  виклад  обґрунтованих висновків.  При   цьому   оцінювач   повинен  проаналізувати  всі інформаційні джерела,  пов`язані з об`єктом оцінки,  тенденції  на ринку подібного майна,  інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу  істотну  інформацію.  У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку  майна  зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

          Відповідно до п.43 Національного стандарту №1 інформаційними джерелами для застосування дохідного підходу є відомості про фактичні та (або) очікувані доходи та витрати об`єкта оцінки або подібного майна. Оцінювач прогнозує та обґрунтовує обсяги доходів та витрат від сучасного використання об`єкта оцінки, якщо воно є найбільш ефективним, або від можливого найбільш  ефективного  використання, якщо воно відрізняється від існуючого використання.

          У п.53 Національного стандарту №1 зазначено, що залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні  відомості  про  об`єкт оцінки,  зокрема вихідні дані про його правовий статус,  відомості про склад,  технічні та інші характеристики,  інформацію про  стан ринку  стосовно  об`єкта оцінки та подібного майна,  відомості про економічні характеристики об`єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об`єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання);  проаналізувати існуючий  стан  використання об`єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну   інформацію   для   обґрунтування   ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові  обмеження щодо об`єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об`єкта оцінки; обґрунтувати застосування  методичних  підходів,  методів  та оціночних  процедур,  у  разі  потреби  - застосування спеціальних методів  оцінки  та  оціночних  процедур   (комбінування   кількох методичних  підходів  або  методів).  

          Колегія суддів звертає увагу, що при проведенні ретроспективної оцінки інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, вже не ті, що були при виконанні попередньої (первісної) оцінки. Більше того, оскільки в Україні при застосуванні порівняльного підходу за основу беруться не угоди щодо подібного майна, а умови пропонування щодо укладення таких угод (ціни пропонування об`єктів порівняння), то при проведенні ретроспективної оцінки більша частина інформації про ціни пропонування, які були наявні і доступні на дату оцінки при виконанні первісної оцінки, відсутня.

          Крім того, у даному випадку  ретроспективна оцінка проведена  без огляду об`єкта оцінки, тому оцінювач при проведенні ретроспективної оцінки був позбавлений можливості проаналізувати технічні та інші характеристики об`єкта оцінки, що було можливим при первісній оцінці.

          Отже, при проведенні ретроспективної оцінки у оцінювача була відсутня можливість виконати у повному обсязі вимоги пунктів 52 та 53 Національного стандарту №1.

          З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що результати ретроспективної оцінки не є більш достовірним ніж результат первісної оцінки, оскільки на результат ретроспективної оцінки негативно впливає відсутність всієї інформації, яка була доступною при проведенні попередньої оцінки; різниця значень вартостей ретроспективної та первісної оцінок ніяким чином не підтверджує факт заниження чи завищення вартості в результаті проведення первісної оцінки, оскільки є недовіра до значення вартості, яка отримана в результаті ретроспективної оцінки, через обмеженість при її виконанні всіх інформаційних джерел, пов`язаних з об`єктом оцінки.

   Таким чином, місцевим господарським судом помилково прийнято до уваги звіти про ретроспективну оцінку майна.

          Апеляційний господарський суд вважає безпідставними доводи позивача,  що дійсним наміром вчинення спірних правочинів було приховування майна саме від звернення стягнення на майно боржника при примусовому виконанні рішення суду м.Амстердам від 13.09.2017  у справі №С/13/611337/HA ZA 16-665, оскільки наведене не доводить відсутності у сторін договору наміру, передбаченого його змістом, або наявності якогось іншого наміру, відтак не свідчить про фіктивність правочину в розумінні статті 234 Цивільного кодексу України.

          Також, колегія суддів враховує, що згідно зі статтями 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

   Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності, - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

  Статтею 43 Господарського кодексу України передбачено право підприємців без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

  У статті 44 Господарського кодексу України закріплено принципи підприємницької діяльності, та зазначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

    Основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління (стаття 133 Господарського кодексу України).

         Стаття 134 Господарського кодексу України визначає право власності як основне речове право у сфері господарювання, та встановлює, що суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

         В силу приписів статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб`єктів господарювання захищаються законом.

         Аналіз наведених положень закону в сукупності зі встановленими обставинами купівлі-продажу майна свідчить про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" як суб`єкт господарювання було власником відчужуваного нерухомого майна та мало право на власний розсуд ним розпоряджатись, а тому вчинення спірного правочину є реалізацією товариством свого права власності відносно проданого ним майна.

      При цьому будь-які обмеження щодо можливості відчуження об`єктів нерухомості, вказаних в договорах від 24.11.2017,  в матеріалах справи відсутні.

          Колегія суддів відхиляє доводи арбітражного керуючого заявлені під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції про те, що спірні правочини вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

          Так, згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

          Водночас, частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

          Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

          Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 Кодексу).

          Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів як будь-яких даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються засобами доказування, передбаченими у частині 2 цієї статті, зокрема, письмовими доказами.

          В спростування доводів арбітражного керуючого про те, що спірні правочини вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ Експрес" надані докази користування спірним нерухомим майном в процесі здійснення його господарської діяльності.

          Приймаючи до уваги, що про те, що про фіктивність спірних договорів  арбітражним керуючим було заявлено лише під час розгляду даної справи в судом апеляційної інстанції, колегія суддів приймає до уваги надані  товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ Експрес" додаткові докази, зокрема, звіти про обсяги реалізованих послуг за 1 квартал 2018 року, за ІІІ квартал 2019 року, за ІV квартал 2020; податкову декларацію з рентної плати за 1 квартал 2019 року; розрахунок №1 з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 1 квартал 2019 року; дозволи Головного управління Держпраці у Київській області № 559.19.32 від 11.03.2019 та №234.19.32 від 29.01.2019 про експлуатування устаткування, розташованого за адресою: Київська область, Бориспільській район, с.Проліски, вул.Броварська, буд.1; дозвіл на спеціальне водокористування від 31.08.2018 №477/КВ/49д-18; дозвіл №3220888003-36 від 13.08.2018 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; договір №99 СО про технічне обслуговування автоматичної системи пожежної сигналізації в складських та офісних приміщеннях (митний комплекс) та газового пожежогасіння серверної ТОВ "ТММ Експрес" за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Проліски, вул.Броварська, 1 від 01.12.2017.

          Колегія суддів не приймає до уваги надані товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ Експрес" копії рецензій від 07.06.2021 на звіт про рестроспективну оцінку спірного нерухомого майна, як такі, що не існували на момент ухвалення оскаржуваного рішення.

           Апеляційний господарський суд також не приймає до уваги надані товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ Експрес" копії платіжних доручень, копії векселів, копії договорів фінансового лізингу, копії договорів про переведення боргу та інші докази, оскільки ці докази не свідчать про користування товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ Експрес" спірним нерухомим майном після укладення оспорюваних правочинів (24.11.2017).

          Встановивши наведені обставини, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про задоволення заяви розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" арбітражного керуючого Нікітенка Микити Олександровича № 01/63-НД від 09.11.2020.

        3.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

          За приписами п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

      Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

        Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду ухвалено  при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення та задоволення апеляційних скарг.

        Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “ТММ Експрес” та акціонерного товариства “Вест Файненс Енд Кредит Банк” задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2021 у справі №908/2570/20 (908/2988/20)         скасувати.              

          Заяву розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" арбітражного керуючого Нікітенка Микити Олександровича № 01/63-НД від 09.11.2020 залишити без задоволення.

             Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку

          Постанова складена у повному обсязі 20.09.2021

                Головуючий                                                              В.О.Кузнецов

           Судді                                                                                        А.Є.Чередко

                                                                                          В.Ф.Мороз