Справа № 216/3339/19

провадження 2/216/584/21

РІШЕННЯ

іменем України

03 червня 2021 року                                                місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.

за участю

секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, –

встановив:

Позивачі звернулися до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з вищезазначеним позовом, який обґрунтовували тим, що 17.02.2019 в мережі Інтернет на персональній сторінці профілю користувача соціальної мережі «Фейсбук» ОСОБА_3 було розміщено інформацію наступного змісту: «Внимание!!! Максимальный репост!!! Всем добрый вечер! Вчера 16 февраля 2019 года в 17.50 на меня было совершено покушение на убийство. Неизвестный мне мужчина прямо в салоне красоты на АДРЕСА_1 , резким движением вылил мне в лицо 0,5 л вещества зеленого цвета (предположительно бриллиантовую зелень), вследствии чего я получила химический ожог 1 степени. Его последними словами были: «Отдайте зеркала». Ситуация и заказ таких действий идет по требованию заказчика Даны Левенко 0976763117, владелицы Beauty clinic Dr. Dana и ее мужа Васи Левенка (сотрудника полиции). Они с моим гражданским супругом не смогли договориться по работе. Были угрозы и последовали прямые заранее запланированные неправомерные действия. Вчера в УВД по адресу: АДРЕСА_2 , заявление вышел составлять ее муж ОСОБА_2 . Он был на дежурстве. Представитель нашей доблесной полиции. И в нашем разговоре шла речь о зеркалах при других оперативных работниках. Угрозы от его друзей и кумовей не прекращаются в адрес моего гражданского супруга и меня по сей день. Теперь они угрожают моим детям! Полиция тянет дело и не слышит моего призыва о помощи. Скажите, люди добрые!!! Кто мне может помочь в этой ситуации??? Как мне защитить себя и своих детей, если полиция бездействует? Простые люди, как я, беззащитны в такой ситуации. Этот пост я пишу на случай, если со мной что-то случится. Если, как обычно, бабло и связи возьмут верх над ответом за содеянное. Прошу максимальный репост. В подобной ситуации и несправедливости может оказаться каждый. Прошу не быть равнодушным и поддержать меня. Я прикрепила угрозы, аудиозапись входящего мне звонка в следующем посте, на случай если со мной что-то случится… я каждый день живу в страхе». Зазначена інформація розміщена у відкритому доступі та є доступною для перегляду колу осіб, які додані у друзі на сторінці відповідача. Позивачі вважають, що текстовий матеріал, який був розміщений відповідачем на її персональних сторінках в соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстаграм» містив інформацію про них, із зазначенням номеру телефону та місця роботи, що завдає шкоди їхній честі, гідності та діловій репутації. Вказаною інформацією їм було завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних переживаннях з приводу публікації, зобов`язанням її спростовувати перед оточуючими, у тому числі перед колегами по роботі, що призвело до порушення звичайного ритму життя позивачів. За таких обставин, позивачі просять суд: визнати недостовірною та такою, що порушує їх честь, гідність і ділову репутацію інформацію, викладену ОСОБА_3 17.02.2019 у соціальній мережі «Фейсбук» та «Інстаграм» наступного змісту: «Вчера 16 февраля 2019 года в 17.50 на меня было совершено покушение на убийство. Неизвестный мне мужчина прямо в салоне красоты на АДРЕСА_1 , резким движением вылил мне в лицо 0,5 л вещества зеленого цвета (предположительно бриллиантовую зелень), вследствии чего я получила химический ожог 1 степени. Его последними словами были: «Отдайте зеркала». Ситуация и заказ таких действий идет по требованию заказчика Даны Левенко 0976763117, владелицы Beauty clinic Dr. Dana и ее мужа Васи Левенка (сотрудника полиции). Они с моим гражданским супругом не смогли договориться по работе. Были угрозы и последовали прямые заранее запланированные неправомерные действия. Вчера в УВД по адресу: АДРЕСА_2 , заявление вышел составлять ее муж ОСОБА_2 . Он был на дежурстве. Представитель нашей доблесной полиции. И в нашем разговоре шла речь о зеркалах при других оперативных работниках. Угрозы от его друзей и кумовей не прекращаются в адрес моего гражданского супруга и меня по сей день. Теперь они угрожают моим детям!». Зобов`язати відповідача спростувати зазначену інформацію, шляхом розміщення на своїй сторінці на веб-сайтах « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «Інстаграм» наступного змісту: «Визнати інформацію, викладену мною 17.02.2019 на моїй сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «Інстаграм» недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 » в десятиденний термін після набрання судовим рішенням законної сили. Стягнути з відповідача на їх користь моральну шкоду за поширення зазначеної інформації по 50000,00 грн на кожного.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій зазначила про можливість розгляду справи за її відсутності, вказавши про повне підтримання позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з`явилась. Від представника відповідача – адвоката Колесника Д.Ю. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Також в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що жодної інформації, яка б принижувала честь, гідність чи ділову репутацію позивачів ОСОБА_3 не розповсюджувала, а намагалась лише досягти справедливості та покарати винних у скоєнні відносно неї злочину, у зв`язку з чим просила відмовити в задоволенні позову.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності сторін.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про інформацію».

Як передбачено ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Так, статтею 32 Конституції України, передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Разом із цим, статтею 34 Конституції України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Статтею 299 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Разом з цим, ст. 2 Закону України «Про інформацію» визначено, що основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

У п. 18 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 зазначено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до роз`яснень п. 19 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до роз`яснень з п.4 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009, під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа,особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та(або)членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.

Рішенням від 21 лютого 2012 року у справі «Тушалп проти Туреччини» Європейський суд встановив, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання, навіть, «вульгарних фраз» само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження».

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Свобода вираження поглядів, яка захищена ч. 1 ст. 10 Конвенції утворює одну із фундаментальних цінностей у демократичному суспільстві . Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення Європейського суду від 23 червня 2009 року у справі «Бодрожич та Вуїін проти Сербії», рішення «Карпюк та інші проти України», № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

ЄСПЛ також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Системний аналіз зазначених норм права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав. Недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, може бути визнана лише інформація, що є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.

Отже, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають негативний характер, однак в цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів з використанням мовно-стилістичних засобів.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судом встановлено, що 17.02.2019 в мережі Інтернет на персональній сторінці профілю користувача соціальної мережі «Фейсбук» ОСОБА_3 було розміщено інформацію наступного змісту: «Внимание!!! Максимальный репост!!! Всем добрый вечер! Вчера 16 февраля 2019 года в 17.50 на меня было совершено покушение на убийство. Неизвестный мне мужчина прямо в салоне красоты на АДРЕСА_1 , резким движением вылил мне в лицо 0,5 л вещества зеленого цвета (предположительно бриллиантовую зелень), вследствии чего я получила химический ожог 1 степени. Его последними словами были: «Отдайте зеркала». Ситуация и заказ таких действий идет по требованию заказчика Даны Левенко 0976763117, владелицы Beauty clinic Dr. Dana и ее мужа Васи Левенка (сотрудника полиции). Они с моим гражданским супругом не смогли договориться по работе. Были угрозы и последовали прямые заранее запланированные неправомерные действия. Вчера в УВД по адресу: АДРЕСА_2 , заявление вышел составлять ее муж ОСОБА_2 . Он был на дежурстве. Представитель нашей доблесной полиции. И в нашем разговоре шла речь о зеркалах при других оперативных работниках. Угрозы от его друзей и кумовей не прекращаются в адрес моего гражданского супруга и меня по сей день. Теперь они угрожают моим детям! Полиция тянет дело и не слышит моего призыва о помощи. Скажите, люди добрые!!! Кто мне может помочь в этой ситуации??? Как мне защитить себя и своих детей, если полиция бездействует? Простые люди, как я, беззащитны в такой ситуации. Этот пост я пишу на случай, если со мной что-то случится. Если, как обычно, бабло и связи возьмут верх над ответом за содеянное. Прошу максимальный репост. В подобной ситуации и несправедливости может оказаться каждый. Прошу не быть равнодушным и поддержать меня. Я прикрепила угрозы, аудиозапись входящего мне звонка в следующем посте, на случай если со мной что-то случится… я каждый день живу в страхе».

Зі змісту експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет (а.с. 16-43) вбачається, що на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 / її користувачем створено веб-сторінку: ІНФОРМАЦІЯ_3 , на якій інформаційна діяльність ведеться від імені користувача: « ОСОБА_5 ».

До позовної заяви було надано роздруковані сторінки з веб-сайтів мережі Інтернет, проаналізувавши які, вбачається негативна реакція багатьох користувачів по відношенню до бездіяльності правоохоронних органів щодо випадку, який трапився з відповідачем 16.02.2019.

Судом досліджено також матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12020040230000313 від 17.02.2019 за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України, за фактом завдання ОСОБА_3 16.02.2019 фізичного болю та тілесних ушкоджень у вигляді хімічних опіків очей.

Згідно з постанови слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області Трофимова В.І. кримінальне провадження №12020040230000313 від 17.02.2019 за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України, було закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що поширену відповідачем інформацію, не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, отже не є фактичним твердженням, а є припущенням, оціночним судженням відповідача щодо особи позивачів та їх причетності до випадку, що стався з ОСОБА_3 . Отже, ця інформація не може вважатися такою, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивачів, оскільки оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, позивачі не довели належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх позовних вимог.

Таким чином заявлені вимоги позивачів щодо визнання недостовірною та такою, що порушує їх честь, гідність і ділову репутацію інформацію, викладену ОСОБА_3 та зобов`язання відповідача спростувати зазначену інформацію не підлягають задоволенню, а отже і не має підстав для задоволення вимоги про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені судові витрати залишаються за позивачами.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 32, 68 Конституції України, ст.ст. 23, 200, 201, 270, 275-277, 297, 1167 ЦК України, ст.ст.1, 5 ЗУ «Про інформацію», ст.ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-266 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

- позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя                                                                Р.О.Кузнецов