Справа №2-а-464/ 2010р
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2010 року Верхньодніпровський районний суд
Дніпропетровської області
в складі: головуючого судді – Петрюк Т.М.
при секретарі - Рудовій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про стягнення заборгованості по щорічній разовій допомозі до 5 травня як інваліду війни 3 -ї групи,-
ВСТАНОВИВ :
Д о суду звернувся позивач ОСОБА_1., з позовом до Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про стягнення заборгованості по щорічній разовій грошовій допомозі до 5 травня як інваліду війни 3-ї групи, посилаючись на те, що він є інвалідом війни 3-ї грпи і має право на пільги, встановлені законодавством Укораїни для ветеранів війни -інвалідів війни.
Відповідно ст.ст. 13 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. що він має право на щорічну разову грошову допомогу в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком як інвалід війни П групи. Проте в 2010 році йому було виплачено такої допомоги в сумі 420 грн. Сума заборгованості по виплаті даної допомоги за 2010 рік складає – 4522 грн. Виплатити допомогу в повному розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком відповідач відмовляється, тому прохає визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2010 роки та стягнути з відповідача розмір недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня, як інваліду війни 2-ї групи за даний період в сумі 12170.00 грн.
В судове засідання позивач та представник позивача не з”явивилися, подавши заяву про слухання справи у їх відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному об”ємі
Відповідач - Головне Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації в судове засідання не з”явився, подавши заяву про слухання справи у відсутність його представника та письмові заперечення
Д ослідивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за слідуючими підставами:
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи позивач ОСОБА_1, є інвалідом війни Ш групи, що підтверджується посвідченням управління праці та соціального захисту населення м. Верхньодніпроськ НОМЕР_1 , має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N3551-XII як - інвалід війни, учасник бойових дій.
Виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачеві як інваліду війни 3-ї групи, учаснику бойових дій в 2010 році, згідно відповіді управління праці та соціального захисту насселення Верхньодніпровської райдержадмінстрації проводилась в квітні 2010 року в сумі 420 грн., провадилася Головним управлінням праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації.
Відповідно до ст. 13.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-Хп зі змінами та доповненнями він має право на отримання щорічних до 5 травня відповідного року в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до приписів ст.12 Закону щорічно до 5 травня ветеранам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом «Про державний бюджет України.»
На протязі 1995-2008 років до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» неодноразово вносилися зміни, неодноразово призупинявся, в тому числі Законом України «Про державний бюджет України» на 2007, 2008 роки. У зв'язку із зупиненням дії цих статей Законами України «Про державний бюджет України» встановлювалися певні розміри щорічної разової допомоги на відповідні роки.
Проте, відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), в тому числі, положення пункту 20 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Тобто зміну до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 28.12.2007 року в частині визначення щорічної разоаової допомоги до 5 травня Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом «Про державний бюджет України.» визнано неконституційною.
Отримання позивачем щорічної разової грошової допомоги за 2010 рік у розмірі 420 грн., не заперечується.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України заборонео при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, звужувати зміст та обсяги існуючих прав та свобод.
Аналізуючи положення ст. 70 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік” якою встановлено, що надається право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Суд приходить до висновку, що даним Законом Кабінету Міністрів України в 2010 році надано право встановлювати абсолютну суму соціальних виплат, які визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати. В той час, як щорічна разава допомога до 5 травня, учаникам бойових дій відповідно до ст. 12 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає, що розмір даної допомоги залежить від мінімальної пенсії за віком, а не від мінімальної заробіної плати. З чого суд робить висновок, що Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік” не зупинялась дія ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарнтії їх соціалоьного захисту”.
Відповідно, позивачеві потрібно було нарахувати та виплатити в 2010 році щорічну разову допомогу до 5 травня як інваліду війни Ш групи, учаснику бойових дій в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком. Тобто відповідач повинен був керуватись Законом, згідно якого розмір вказаної допомоги визначається залежно від розміру мімальної пенсії за віком.
У 2010 році прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність відповідно до ст. 1 Закону України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” № 1646 від 20.02.2009 року затверджений у наступному розмірі:
- з 01.01.2010 року – 695 грн.;
- з 01.04.2010 року – 706 грн.;
- з 01.07.2010 року – 709 грн.;
- з 01.10.2010 року – 723 грн.;
- з 01.12.2010 року – 734 грн.
Таким чином за 2010 рік позивачу потрібно було нарахувати та виплатити щорічну разову допомогу до 5-го травня в такому розмірі 706 грн., Х 7 – 420 грн., = 4522 грн.
До спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 18.03.2009 року № 211 про розміри грошової допомоги, що виплачуються в 2009 році відповідно до Закону України “Про сттус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, якою визначено розмір виплат разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки виходячи із загальних принципів пріорітетності законів над підзаконними актами, при розрахунку разової грошової допомоги, слід керуватися Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а не підзаконним нормативним актом.
З таких обставин суд вважає, що бездіяльність Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не призначення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачеві у відповідних розмірах згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2010 рік потрібно визнати протиправною та зобов”язати відповідача нарахувати та виплатити позивачі щорічну разову допомогу до 5 трвня як інваліду війни Ш групи у розмірах, передбачених ст. 13, 17-1 Закону України “Про сататус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту” за 2010 рік в розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми.
Суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності так як відповідно до Закону України від 18.02.2001 року, який набрав чинності 10.03.2010 року розгляд данної категорії справ здійснювався в порядку цивільного судочинства і строк поззовної давності складав 3 року.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 19-рп/2010 року від 09 вересня 2010 року визнано таким , що не відповідає Конституції України положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов”язаних із соціальними виплатами” від 18.02.2010 року № 1691-УІ (1691-17) та Цивільного процесуального кодексу України та втрачають чинність з дня Ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Тобто з 09.09.2010 року дана категорія справ розглядається в поряку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захзистом прав, свобод та інтересіву особи встановлюється 6-місячний строк позовної давності. Позивач звернувся до суду 17.09.2010 року, як пояснив відразу після того, коли йому стало відомо про Рішення Коституційного Суду України від 09.09.2010 року. Внесення змін до законодачих актів не може судом розцінюватись як вина позивача щодо пропуску строків позовної давності.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-214 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не призначення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 як , інваліду війни П групи, учаснику бойових дій у відповідних розмірах згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2010 рік – протиправною.
Зобов”язати Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпроптеровської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інвалуду війни П групи, учаснику бойових дій у розмірах, передбачених ст. 13, 17-1 Закону України “Про сататус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту” за 2010 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми.
Постанова може бути оскаржена в до Дніпроптероського апляційного адміністративного суду протягом 10 днів шляхом подачі апляційної скарги через Верхньодніпровський районного суду. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови
Головуючий