ЄУН 174/181/20

н/п 2/174/3/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2021 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Борцової А.А.,

за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачки - ОСОБА_3 ,

представників відповідача - Щербини Д.В.,

ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в результаті нещасного випадку, що стався у кар`єрі №7 дільниці гірничих робіт №2 «Південь» гірничо-транспортного виробництва філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі філії «ВГМК» АТ «ОГХК») загинув ОСОБА_7 - чоловік позивачки ОСОБА_1 (надалі Позивач-1), батько її неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , доньки ОСОБА_2 (надалі Позивач-2 ) та син ОСОБА_6 (надалі Позивач -3), який був працівником філії «ВГМК» АТ «ОГХК», працював на посаді помічника машиніста екскаватора. Основною причиною загибелі ОСОБА_7 , згідно з актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_4 о 16 год. 20 хв. в філії «ВГМК» АТ «ОГХК», визнано невиконання посадових обов`язків п.п. 2.4, 2.9, 2.18 посадової інструкції майстра гірничої дільниці гірничих робіт №2 одноковшових екскаваторів кар`єру №7 гірничо-транспортного виробництва ПІ-237-2019; п.п. 2.4, 2.5, 2.37 посадової інструкції начальника дільниці гірничих робіт №2 одноковшових екскаваторів кар`єру №7 гірничо-транспортного виробництва ПІ-237-2019; п.п. 2.4, 2.21 посадової інструкції начальника зміни кар`єру №7 гірничо-транспортного виробництва» ПІ-237-2019; п. 2.4 посадової інструкції інженера з безпеки руху І категорії відділу промислової безпеки ПІ 01-24-2018; п. 2.35 посадової інструкції керівника гірничо-транспортного виробництва ПІ-237-2019. Супутніми причинами визнані порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів (п. 2.6 розділу VII «Правила охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом», НПАОП 0.00-1.24-10) та невиконання вимог інструкцій з охорони праці (п. 1.14 Інструкції з охорони праці № 02- (02-01)-17 для машиніста екскаваторів типу «ЕКГ» і його помічника гірничо-транспортного виробництва»; п.1.14 Інструкції з охорони праці №03-(02-01)-17 для машиніста екскаваторів типу «ЕК» і його помічника гірничо-транспортного виробництва». До нещасного випадку призвела експлуатація трактору Т-150, 1992 року виготовлення (країна виробник РФ (472) та екскаватора ЕШ 10/50, 1985 року виготовлення (країна виробник СРСР (313). Актом встановлено (висновок комісії), що комісія зі спеціального розслідування визнала нещасний випадок з помічником машиніста екскаватора одноковшового дільниці гірничих робіт №2 одноковшових екскаваторів кар`єру №7 гірничо-транспортного виробництва філії «ВГМК» АТ «ОГХК» пов`язаним з виробництвом. Смертю ОСОБА_7 , моральна шкода завдана з вини роботодавця, який не створив безпечних умов праці, унаслідок чого ОСОБА_7 загинув.

Власник, в порушення вимог ст.153 Кодексу законів про працю України, у даному випадку, не забезпечив безпечних умов праці, що стало причиною загибелі ОСОБА_7 при виконанні ним трудових обов`язків.

З червня місяця 2019 року позивачі неодноразово звертались до представника роботодавця з проханням фінансово допомогти їм, проте, жодних дій з приводу врегулювання цього питання, роботодавцем вжито не було.

Загибеллю ОСОБА_7 , при виконанні ним трудових обов`язків, позивачам та неповнолітньому сину загиблого завдано тяжку моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу його смерті, погіршенням життєвих умов, що потребує від позивачів додаткових зусиль для організації свого життя. Діями роботодавця, спрямованими на не забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що призвело до нещасного випадку на виробництві, в результаті якого син, чоловік та батько двох дітей - ОСОБА_7 загинув, спричинено рідним потерпілого моральну шкоду, яка полягає в тому, що внаслідок загибелі на виробництві ОСОБА_7 позивачі зазнали глибоких моральних та душевних страждань, втратили близьку людину, у зв`язку з чим позбавленні можливості отримувати від нього піклування, турботу, матеріальну підтримку. Вказані обставини викликають у них відчуття постійного хвилювання, порушення нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від них додаткових зусиль для організації свого життя. Перелічені негативні явища не можуть не турбувати позивачів, не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію, у зв`язку з чим позивачі вважають, що факт моральних страждань є більш ніж очевидним. При розгляді даної справи, позивачі просять суд враховувати порушення їх нормальних життєвих зв`язків, неможливість ведення попереднього способу життя, неможливість повернення близької людини, сина, чоловіка та батька.

Так, дружина загиблого ОСОБА_7 - ОСОБА_1 перебувала з ним у шлюбі 23 роки, після смерті чоловіка залишилася одна з двома дітьми, без підтримки чоловіка, зовсім не розуміючи, що робити далі, як жити, виховувати та утримувати дітей самій. Наразі ОСОБА_1 фінансово дуже складно організовувати неповнолітньому сину той рівень життя, який у нього був до загибелі батька, який був чудовим чоловіком і батьком, на нього завжди можна було покластися, всі побутові та життєві проблеми він вирішував самостійно, оберігаючи свою родину від будь-яких негараздів. Наразі позивачка ОСОБА_1 живе тільки заради дітей, життя вже не приносить їй радості, вона постійно перебуває у депресивному стані, багато плаче через загибель чоловіка, якого вже ніхто і ніколи не поверне. Моральну шкоду, завдану дружині загиблого ОСОБА_1 оцінює у 2000000,00 грн.

Крім того, на день смерті ОСОБА_7 його неповнолітньому сину ОСОБА_5 було 14 років, після отримання звістки про смерть батька він тиждень ні з ким не розмовляв, сидів у своїй кімнаті за зачиненими дверима і плакав. З дня загибелі ОСОБА_7 і по сьогоднішній день, кожної ночі сина мучить безсоння, він постійно питає чому тато покинув його, чому так сталося, що тато загинув. Через постійні хвилювання, син почав набагато гірше вчитися у школі, не хоче спілкуватися з друзями та навіть виходити з дому. Все вказане негативно впливає не тільки на навчання дитини, але й на його розвиток, соціальні зв`язки та життя в цілому, а в майбутньому, всі проблеми, з якими дитина стикається у такому ранньому віці, взагалі, можуть перерости у проблеми психічні. Батько був для сина прикладом справжньої мужності, турботи про близьких та найкращим другом, а тепер дитина росте без батька, постійно відчуваючи хвилювання, несправедливість життя та душевний біль. Втрата батька, безумовно, є найбільшою та найстрашнішою втратою у житті дитини. Моральну шкоду, завдану неповнолітньому сину загиблого, оцінено у 2000000,00 грн.

Також, доньці загиблого ОСОБА_7 - ОСОБА_2 наразі 23 роки. У тата та доньки завжди були прекрасні стосунки, вони багато часу проводили разом, після загибелі батька ОСОБА_2 не може позбавитися від постійного відчуття занепокоєння, суму за батьком, якого вже не повернути, стала замкнутою, нетовариською, погіршився фінансовий стан, оскільки після загибелі батька, який оплачував навчання в університеті, змушена докладати додаткових зусиль для того, щоб закінчити навчання та отримати вищу освіту, змушена працювати, щоб заробити хоч якісь кошти для оплати за своє навчання. Втрата батька для ОСОБА_2 є страшною та невідновною втратою. Моральну шкоду, завдану позивачці ОСОБА_2 оцінено у 2000000,00 грн.

Також, матері загиблого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на день подання цієї позовної заяви, 82 роки, вона втратила сина, підтримку і допомогу у житті. Зважаючи на її похилий вік, їй досі дуже складно повірити у те, що її єдиний син загинув. ОСОБА_7 завжди допомагав своїй матері, піклувався про неї, фінансово і морально її підтримував, купував ліки, продукти харчування та робив все для організації життя матері у такому похилому віці. ІНФОРМАЦІЯ_4, у день загибелі сина, життя ОСОБА_6 втратило сенс. У такому похилому віці позивачка ОСОБА_6 вже не зможе влаштуватися на роботу, щоб забезпечити себе хоча б необхідними ліками та їжею, які, як і багато інших речей, купував для неї загиблий син. Вона вже ніколи не зможе вести попередній спосіб життя, змушена економити на продуктах харчування, щоб придбати необхідні лікарські засоби, що значно ускладнює її життя. Моральну шкоду, завдану позивачці ОСОБА_6 оцінено у 2000000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 23, 280, 1167, 1168 ЦК України, позивачі просять стягнути з відповідача на користь кожного із них та неповнолітнього ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 2000000,00 грн. без утримання податків та зборів. (т.1 а.с. 1-12)

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 13.03.2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження, сторонам роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки.

Представник відповідача Лісковська О.А. надала відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позовних вимог та обставин викладених в ньому, звернула увагу суду на те, що саме загиблим ОСОБА_7 , який працював на посаді помічника машиніста екскаватора, було порушено п.2.6 розділу VII «Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом», НПАОП 0.00-1.24-10 та п. 1.14 Інструкції з охорони праці. До нещасного випадку призвела експлуатація трактора Т-150 та екскаватора ЕШ 10/50. Комісією зі спеціального розслідування згідно акту від 12.07.2019 року визнано нещасний випадок з помічником машиніста екскаватора одноковшового ДГР №2 одноковшових екскаваторів кар`єру №7 ГТВ філії «ВГМК» АТ «ОГХК» ОСОБА_7 пов`язаним з виробництвом.

Відповідач не погоджується з тим, що він, як вказують позивачі, в порушення вимог ст. 153 КЗпП України не забезпечив безпечних умов праці, що стало причиною загибелі ОСОБА_7 , оскільки, як вбачається з акту спеціального розслідування нещасного випадку від 12.07.2019 року, причиною нещасного випадку стало порушення окремими працівниками відповідача, зокрема, і самим загиблим, встановлених відповідачем вимог з охорони праці. Також позивачами не враховано, що в акті спеціального розслідування нещасного випадку від 12.07.2019 року встановлено, що експлуатація екскаватора ЕШ 10/50, рік виготовлення 1985, країна виробник СРСР, здійснюється з дотриманням умов дії Дозволу №1497.17.32, виданого Головним управлінням Держпраці у Київській області, а це є підтвердженням дотримання АТ «ОГХК» вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки. Крім того, трактор колісний Т-150К, 1992 року випуску пройшов перевірку технічного стану, що підтверджується протоколом №ВВ132170 від 20.09.2018року, у відповідності до якої не було виявлено жодних порушень в роботі основних та допоміжних систем та деталей трактора. Також в ході спеціального розслідування не було встановлено порушень правил експлуатації ані трактора Т-150, ані екскаватора ЕШ 10/50, що підтверджується відповідним актом від 12.07.2019року, а мало місце лише порушення вимог безпеки з боку працівників відповідача, зокрема, їх допустив і загиблий ОСОБА_7 . Таким чином, незважаючи на вжиті відповідачем заходи з організації безпечних умов праці та безпечної експлуатації джерел підвищеної небезпеки, порушення вимог з охорони праці загиблим ОСОБА_7 , призвело до загибелі останнього, а позивачі втратили члена їх сім`ї та отримали у зв`язку з цим моральні страждання від смерті близької людини, але не внаслідок протиправних дій відповідача, а внаслідок необережності та нехтування нормами безпеки з боку самого загиблого.

Також, позивачі не надали доказів на підтвердження зазнаних ними глибоких моральних та душевних страждань, вважає позовні вимоги позивачів неспівставними отриманій шкоді та просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. (т.1 а.с.153-166)

Позивачі надали відповіді на відзив, вказавши, що не погоджуються з доводами представника відповідача щодо основної причини загибелі ОСОБА_7 посилаючись на акт спеціального розслідування нещасного випадку, вважають, що смерть ОСОБА_7 настала саме внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці для працівників, а розмір завданої їм моральної шкоди повністю підтверджується наданими ними доказами, просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. (т.2 а.с. 1-12, а.с. 33-40, а.с.50-56)

Представник відповідача Лісковська О.А. надала заперечення, відповідно до якого заперечує вказані у відповідях на відзив обставини та обґрунтування, вважає позовні вимоги позивачів неспівставними отриманій шкоді та просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. (т.2 а.с.61-68)

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, додатково звернув увагу суду на те, що відповідно до визначень, які містяться в правовстановлюючих та технічних документах підприємства відповідача - філії «ВГМК» АТ «ОГХК», це підприємство використовує джерела підвищеної небезпеки, зокрема транспортний засіб на якому стався нещасний випадок, що призвів до смерті ОСОБА_7 , а тому в незалежності від того, чи є наявність вини померлого ОСОБА_7 , чи нема, підприємство несе відповідальність за завдану позивачам шкоду у повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, пояснила, що смертю її чоловіка, батька її дітей, усі вони зазнали значної моральної шкоди, знаходяться в депресивному стані, вона та діти ночами не сплять, з приводу чого звертались до лікарів, приймають призначені ліки. ОСОБА_7 був гарним чоловіком та батьком, його втрата для них не співмірна ні з якими грошима, він жив для них та заради них, а зараз вона залишилась сама з дітьми і не уявляє, як жити далі, біль не втихає, а стає все більшим. В його загибелі винне підприємство, оскільки отримати матеріальні цінності чоловіка послав майстер, в обов`язки чоловіка це не входило і саме по цій причині її чоловік опинився пасажиром в тракторі і загинув. Підприємство дійсно оплатило поховання, в яке входило: поминальний обід, ритуальні послуги, вінки, труна, керівництво висловило співчуття. На сьогоднішній день вона страждає на безсоння, постійно приймає ліки за призначеннями лікарів, на диспансерному обліку не перебуває. З моменту загибелі чоловіка значно погіршився психологічний стан меншої дитини, син не спав ночами, постійно плакав, став замкнутим, не виходив на вулицю, перестав спілкуватися з друзями, не хотів вчитися, у нього була апатія до всього. Він був дуже близьким з батьком, вони разом проводили вихідні, їздили на рибалку, а тепер дитина залишилась сама. До психолога не зверталися, бо почався карантин і відвезти сина на прийом до кваліфікованого лікаря в інше місто не було можливості, оскільки треба користуватися загальним транспортом, тому приймали препарати, які призначив сімейний лікар. Лікування сина на даний час не закінчено. Психологічний стан старшої дочки також поганий, вона часто плаче, переглядає фотографії, стала замкнутою та роздратованою, її вона возила до психіатра в лікарню ім.Мечнікова м.Дніпро. Зараз вся сім`я в депресії, вони нікуди не ходять, крім роботи та школи, і знають, що уже нічого не виправити і не повернути.

Позивачка ОСОБА_2 позов підтримала, пояснила, що про смерть батька їй повідомила мати. До цього часу не може повірити, що батька нема. Для неї він був всім і вона не може тепер жити повноцінно. Підприємство, на якому загинув батько, жодним чином не допомагає, що додатково завдає неприємних відчуттів. Вона не спить по ночам, плаче та їздить на кладовище, дуже сумує за батьком. На сьогодні їй 23 роки, не працює, навчання закінчила влітку 2020 року. Без батька їй дуже важко, бо він завжди допомагав, підтримував, вона дзвонила йому, все розповідала. Відповідач їй роботу чи іншу допомогу не пропонував, вона з цього питання особисто не зверталася оскільки вважає, що ініціатива повинна йти від відповідача оскільки вони винні в тому, що сталося і повинні проявляти ініціативу, щоб компенсувати втрати сім`ї загиблого на виробництві. Дохід їх сім`ї складається виключно з заробітної плати матері, особисто її майновий стан погіршився, оскільки батько їй завжди фінансово допомагав, а зараз вона може розраховувати тільки сама на себе, без батька життя для неї та її сім`ї стало неповноцінне.

Позивачка ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, в зв`язку з тим, що вона є особою похилого віку (82 роки) та має проблеми зі здоров`ям. (т.2 а.с.220)

Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримав надані стороною відповідача відзив на позов та заперечення, пояснив, що потерпілий ОСОБА_7 та тракторист, з яким він був в тракторі, пройшли всі інструктажі з охорони праці, і в тому, що стався нещасний випадок є вина самого ОСОБА_7 .. Нікого з представників адміністрації в кар`єрі на той час не було, вони самостійно керували транспортним засобом та розуміли, що порушують правила охорони праці, вина ОСОБА_7 була встановлена актом розслідування нещасного випадку. Крім того, ОСОБА_2 до адміністрації підприємства щодо працевлаштування не зверталась, хоча на підприємстві є вакансії. З боку позивачів немає конструктивної позиції. Вважає, що шляхом пред`явлення позовних вимог у розмірі, зазначеному у позові, позивачі мають намір покращити свій матеріальний стан та отримати компенсацію за неотриманий дохід у виді заробітної плати потерпілого. Що стосується стану здоров`я позивачів, медичних карт не надано, тому не можливо встановити причинно-наслідковий зв`язок, можливо хвороби були раніше і їх тривалий період часу ніхто не лікував і тому стан і погіршився, не вбачає бажання позивачів виходити із цього стану, оскільки останні не зверталися до підприємства з заявами про надання санаторно-курортних путівок на оздоровлення та надання транспорту для поїздки в інше місто до кваліфікованого лікаря.

Представник відповідача ОСОБА_4 пояснив, що дійсно стався нещасний випадок на виробництві внаслідок якого загинув ОСОБА_7 , однак отримання моральних страждань від смерті близької людини сталося не внаслідок протиправний дій відповідача, як юридичної особи, а внаслідок необережності та нехтування нормами безпеки, як іншими працівниками підприємства так і самого загиблого, що підтверджує акт розслідування. Крім того позивачі просять стягнути на їх користь однаковий розмір моральної шкоди, однак смерть близької людини по різному впливає на кожного члена сім`ї, тому і розмір моральної шкоди має бути різним, а позивачами завдання їм моральної шкоди фактично зводиться до матеріальних втрат, хоча аргументувати розмір цих вимог майбутніми заробітками не можливо. Вважає вимоги позивачів не обґрунтованими і такими, що не можуть бути задоволені.

Вислухавши учасників справи, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 10.08.1996 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_7 , що підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу. (т.1 а.с. 46)

Згідно копії свідоцтва про народження позивачки ОСОБА_2 , остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . (т.1 а.с. 52)

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_5 , він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . (т.1 а.с. 47)

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його матір`ю є ОСОБА_6 . (а.с.56) Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 05.06.2019 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по П`ятихатському району та місту Вільногірську Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . (т.1 а.с.60)

Згідно копії акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 02.06.2019 року о 16.20 год. в філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» від 12.07.2019 року, затвердженого т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Катченко В.Є. 15.07.2019 року, комісія, утворена наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 04.06.2019 року № 219-Р, за участю ОСОБА_1 , дружини потерпілого, провела спеціальне розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався в кар`єрі №7 дільниці гірничих робіт №2 «Південь» гірничо-транспортного виробництва філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помічником машиніста екскаватора, та дійшла висновку, що вказаний нещасний випадок пов`язаний з виробництвом. Особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці є, зокрема, ОСОБА_7 , який порушив вимоги п. 1.14 Інструкції з охорони праці № 02-(02-01)-17 для машиніста екскаватору типу «ЕКГ» і його помічника гірничо-транспортного виробництва, затвердженої наказом філії від 21.12.2017 р. № 455, оскільки перебував під час роботи екскаватора в радіусі дії ковша, а також п. 2.6 розділу VІІ «Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом», затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.03.2010 р. № 61, оскільки допустив перебування працівників (включаючи обслуговуючий персонал) під час роботи екскаватора в зоні дії ковша, що є супутними причинами нещасного випадку. (т.1 а.с.61-73)

Згідно копій виписок із медичних карт від 03.03.2020 року виданих лікарем КП «Вільногірський міський центр ПМСД», Головянко В.В. у ОСОБА_1 встановлено діагноз - тривожно-депресивний розлад, ОСОБА_5 - вегетативна дисфункція, антено-невротичний синдром, ОСОБА_2 - ВСД за змішаним типом, антено-невротичний синдром, ОСОБА_6 - тривожно-депресивний розлад, стабільна стенокардія. (т.1а.с.19,20,21,22)

Свідок ОСОБА_11 показала, що знайома з сім`єю ОСОБА_12 близько 20 років, більше спілкувалася з позивачкою ОСОБА_6 та її чоловіком ОСОБА_13 , тобто батьками загиблого ОСОБА_7 . Це дуже гарна сім`я, ОСОБА_7 був гарним сім`янином, любив батьків, особливо матір, якій допомагав матеріально, бо у неї невелика пенсія. Після смерті ОСОБА_7 , психологічний стан його матері жахливий, вона постійно плаче за сином, втратила надію на спокійну старість, їй дуже важко. Чоловік позивачки ОСОБА_6 помер приблизно 2 роки тому, вона тяжко перенесла втрату чоловіка, перебуває на обліку у сімейного лікаря, має проблеми з тиском, після смерті сина її фізичний стан погіршився.

Свідок ОСОБА_14 показав, що знає позивачку ОСОБА_2 і її сім`ю більше 5 років, часто бував у них вдома, є другом ОСОБА_15 . Сім`я була дуже дружелюбна. Після смерті ОСОБА_7 , моральний стан усіх членів родини ОСОБА_15 погіршився, вони дуже переживають загибель батька. До смерті батька ОСОБА_2 навчалася в університеті, все було добре, в неї було багато друзів і знайомих, а після смерті батька вона замкнулася, не хотіла ходити на навчання, перестала спілкуватися з друзями, її моральний стан значно погіршився. Вона відвідувала психотерапевта, має порушення сну, приймає заспокійливі та снодійні препарати.

Свідок ОСОБА_16 , показав, що знає сім`ю ОСОБА_12 дуже давно, дружить з ОСОБА_5 , який завжди хотів бути схожим на свого батька, з яким часто разом їздили на ставок і грали в футбол. Після смерті батька ОСОБА_5 став гірше навчатися, перестав ходити на плавання та футбол. Мати ОСОБА_5 просила його частіше забирати до них, щоб він не залишався один і не згадував батька. На сьогодні моральний стан ОСОБА_5 не поліпшився, у нього постійно пригнічений настрій, почались проблеми у школі по всім предметам, хоча був відмінником, а тепер навчається на 7-6 балів, на вулицю виходить рідко, але приходить до нього в гості, вони живуть по сусідству.

Свідок ОСОБА_17 , показала, що сім`ю ОСОБА_12 знає давно, її онук друг дитинства ОСОБА_18 . Діти виросли на очах, більше спілкувалася з бабусею ОСОБА_5 . Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_7 був дуже хороший, постійно займався з хлопцями, разом їздили на рибалку, займалися спортом. Загибель батька дуже важкий стрес для дитини, ОСОБА_5 замкнувся у собі, не могли його нічим розрадити та достукатися до нього. Він дуже плакав, переживав. Її онук намагався розрадити його, але він не хоче, замкнувся у собі, не хоче розмовляти на будь-які теми взагалі.

Свідок ОСОБА_19 показала, що з сім`єю ОСОБА_12 знайома з 1996 року, знає її з позитивної сторони, весь час підтримували дружні стосунки. ОСОБА_7 був дуже гарним чоловіком, його загибель це трагедія для його сім`ї та друзів. Він дуже любив своїх дітей, завжди був у гарному настрої, працював, щоб забезпечити родину. Після його загибелі дружина замкнулася в собі, і до цього час нікуди не хоче ходити, з нею стало важче спілкуватись, погіршився стан її здоров`я, виникли проблеми з тиском. Діти після смерті батька постійно в сльозах, ОСОБА_20 вона подарувала собаку, щоб він хоч трохи відволікався, бо постійно сумний, він добре вчився, але зараз став навчатися гірше, бо для нього смерть батька це дуже важка травма.

Свідок ОСОБА_21 показала, що знає позивачку ОСОБА_1 з дитинства, дружили сім`ями. У ОСОБА_1 була дружня і міцна сім`я, чоловік позивачки ОСОБА_7 постійно займався з сином - разом грали в футбол, їздили на відпочинок, були дужі теплі відносини. ОСОБА_7 вирішував усі побутові питання сім`ї, допомагав матері, подавав гарний приклад дітям. Смерть батька для меншої дитини великий стрес, він погано спить ночами, йому важко це прийняти. ОСОБА_1 дуже переживає за сина, за його психічний стан. Їй відомо, що ОСОБА_1 зверталась до психолога. У ОСОБА_2 також був міцний зв`язок з батьком, а тепер в зв`язку з його смертю вона позбавлена опіки зі сторони батька.

Свідок ОСОБА_22 показав, що він працює керівником гірничо-транспортного виробництва. Про те, що 02.06.2019 року на виробництві стався нещасний випадок, внаслідок якого загинув ОСОБА_7 дізнався від майстра, виїхав на місце. Машиніст екскаватора ОСОБА_23 був в шоковому стані, як і водій трактора. Потерпілий ОСОБА_7 був привалений верхньою частиною кабіни трактора, травмована голова, медики констатували смерть. Проводили розслідування, за результатами якого зазначили, що він неналежним чином проконтролював дотримання правил охорони праці, хоча в нього в підпорядкуванні 1200 осіб. Причиною цього випадку слугували цілий ряд факторів. ОСОБА_7 був у тракторі бо розвозив ТМЦ. Щоб під`їхати до екскаватора водій повинен впевнитись, що екскаватор зупинений, тобто ківш повинен бути на підошві, а екскаватор працював на рівні стояння екскаватора, кабіна була повернута і машиніст екскаватора не міг бачити трактор. Усі працівники були проінструктовані належним чином як екскаваторник, так і водії. Після цієї події були вжиті додаткові заходи безпеки - встановлені проблискові маячки та знак. Скоріш за все тракторист та ОСОБА_7 , який був з ним, не помітили, що екскаватор працює, бо він був повернутий до них не стрілою і працював по підошві. Вважає, що смерть ОСОБА_7 є тяжким ударом для його сім`ї, яка повинна отримати усі передбачені законом виплати.

Свідок ОСОБА_24 показав, що він працює інженером з безпеки руху. На час нещасного випадку з ОСОБА_7 був у відпустці. З актом розслідування від 19.07.2019 року він не ознайомлений, але йому відомо, що його записали, як особу винувату у цьому випадку, однак правил дорожнього руху водієм порушено не було.

Свідок ОСОБА_25 показав, що він працює начальником ДТР №2. Нещасний випадок з ОСОБА_7 трапився у вихідний день, очевидцем він не був. Проводили розслідування, інструктажі усі були проведені, екскаватор був справний. Помічник машиніста ОСОБА_7 поїхав за отриманням ТМЦ для свого екскаватора, і запропонував отримати ТМЦ для екскаватора №6. Чому вони під`їхали в небезпечну зону до екскаватора, йому не відомо, ОСОБА_7 був дуже відповідальною людиною, характеризувався з позитивної сторони, його смерть це втрата та моральні страждання як для родичів, так і для колег.

Свідок ОСОБА_23 показав, що 02.06.2019 року працював на екскаваторі №6. Після обіду побачив, що під`їжджає трактор, він зупинився в небезпечній зоні, сказав своєму помічнику, що треба їхати на склад, він пішов, але невдовзі повернувся і повідомив, що ОСОБА_7 сказав, що поїде сам. Продовжили роботу, але через деякий час побачив в зоні дії ковша трактор. Зробив все, що міг, підняв вгору ківш, але трактор таки задів, і він ліг на бік, зупинити екскаватор можливості не було технічно, не очікував, що трактор так близько під`їде, потім питав у тракториста чого так трапилося, але він промовчав. Він дозвіл на під`їзд не давав ні жестом, ні по рації. Трактор заїхав в зону дії радіусу ковша екскаватора, а повинен зупинятися за радіусом дії ковша і впевнитися, що він не працює.

Свідок ОСОБА_26 показав, що працює на комбінаті з 2013 року, безпосереднім свідком нещасного випадку з ОСОБА_7 він не був. Перед кожною зміною всі помічники і машиністи отримують інструктаж з охорони праці, розписуються за це. По інструкції лише звуковий сигнал екскаватора може свідчити про можливість руху для трактора. Встановлено знак «Зона роботи екскаватора», яким позначена небезпечна зона навколо екскаватора. ОСОБА_7 працював давно, усі вимоги до охорони праці він виконував. За порушення дисципліни ОСОБА_7 до відповідальності не притягувався, характеризувався, як сумлінний працівник.

Свідок ОСОБА_27 показала, що вона є класним керівником ОСОБА_5 . Після смерті батька у навчанні дитини відбулися значні зміни, він перестав цікавитись навчанням, дружити з дітьми, з якими дружив до 8 класу, став відсідати на задні парти та спілкуватися з дітьми, що погано навчаються, на всі питання відповідав: «Залиште мене у спокої». Навчання значно погіршилось, казав, що йому байдуже. У шкільному житті ОСОБА_5 був старостою класу, приймав участь у змаганнях, але після смерті батька не взяв участі в жодному шкільному заході. На її думку це сталося внаслідок смерті батька дитини. За час карантину навчання покращилося, бо ОСОБА_5 вирвався від дітей, які не вчаться. Матері постійно надавала інформацію про оцінки, спільно вирішували питання, як покращити навчання хлопця і у другому семестрі завдяки маминому контролю, оцінки виправились, повернувся до дітей з якими дружив раніше, став приймати участь у шкільному житті. Зараз ОСОБА_5 спокійний, але того веселого хлопця, що був раніше, вона не бачить. Дитина переоцінила життя, зрозуміла, що може розраховувати на тільки власні сили, став більш серйозним, більш стриманим.

Свідок ОСОБА_28 показала, що працює у одному відділі разом з ОСОБА_1 . Смерть чоловіка дуже негативно вплинула на останню, вона була зламана цією подією, замкнулась у собі, страждала за чоловіком. Намагалися їй допомогти, збирали гроші, підтримували матеріально та морально. Претензій по роботі до ОСОБА_1 не було, намагалися побільше її загрузити, щоб вона менше переживала і уходила в себе.

Свідок ОСОБА_29 показав, що був начальником зміни, коли стався нещасний випадок з ОСОБА_7 . На місце події викликав медсестру для надання першої допомоги, але вона сказала, що ОСОБА_7 помер. Повідомив про це керівництво. Про обставини нещасного випадку знає тільки зі слів інших осіб. За час роботи ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності не притягався, зауважень до його роботи не було.

Свідок ОСОБА_30 показав, що працює на посаді директора школи № 3 (наразі ліцею) 20 років. Йому відомо, що внаслідок нещасного випадку, загинув батько неповнолітнього ОСОБА_5 .. Наскільки відомо, нещасний випадок відбувся на початку червня 2019 року, були літні канікули, дитини не бачив, з матір`ю спілкувалась класний керівник. На навчання ОСОБА_5 з`явився вчасно, класний керівник зробила все, щоб дитина не втрачала мотивацію до навчання. Усі вчителі м`яко до нього ставилися, зробили все, щоб дитина почувала себе впевнено. Класний керівник постійно спілкувалася з матір`ю, всі проблеми вирішували разом, усі вчителі підходили до ОСОБА_5 індивідуально. У школі є практичний психолог, звернення до нього відбувається за письмової згоди батьків, такого звернення від матері ОСОБА_5 не було, тому підстав направляти дитину до психолога не було. Деякий час успішність ОСОБА_5 знижувалась, зараз він учень 10 класу, претензій до нього немає.

Свідок ОСОБА_31 показав, що він є головою профспілки підприємства. ОСОБА_1 допомогли одноразовою допомогою у розмірі 1000,00 грн., 1-2 рази виділяли безкоштовну путівку у дитячий табір для дитини згідно колдоговору. ОСОБА_1 була профгрупоргом, але вийшла з профспілки в 2019 році, причини йому не відомі. Профспілка фінансується за рахунок коштів її членів і комбінату.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (ч.2 статті 153 КЗпП України).

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно п. 3.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (ч.2 ст.153 КЗпП України).

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Також в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р.)

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 9 Постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 27 липня 2004 року по справі "Ромашов проти України" звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду, будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлена письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення. Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства. Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , який був сином позивачки ОСОБА_6 , чоловіком позивачки ОСОБА_1 та батьком позивачки ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_5 , перебував у трудових відносинах з філією «ВГМК» АТ «ОГХК» та працював на посаді помічника машиніста екскаватора одноковшового дільниці гірничих робіт №2 одноковшових екскаваторів кар`єру №7 гірничо-транспортного виробництва філії «ВГМК» АТ «ОГХК», ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві під час виконання ним трудових обов`язків.

При таких обставинах, обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті ОСОБА_7 членам його родини - ОСОБА_1 , неповнолітньому ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , покладається саме на роботодавця, який як підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, має відповідати за шкоду, задану смертю працівника членам його родини.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, наданого позивачами окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачами поза розумним сумнівом доведено, що смерть ОСОБА_7 настала внаслідок нещасного випадку на виробництві в результаті чого їм, як членам його сім`ї, було завдано значної моральної шкоди, оскільки позивачі назавжди втратили сина, чоловіка, батька, залишились без його підтримки та піклування, що призвело до порушення усталеного способу життя останніх, погіршення стану здоров`я та стосунків з оточуючими людьми та беззаперечно свідчить про те, що позивачі відчувають і надалі будуть відчувати негативні переживання морального та психологічного характеру, пов`язаних із втратою близької людини, тому моральна шкода, завдана вказаним особам смертю ОСОБА_7 , підлягає стягненню з відповідача на їх користь.

Суд вважає за необхідне зазначити, що встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує обставини нещасного випадку, що стався з ОСОБА_7 , зокрема те, що причинами цього випадку слугували як порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівників відповідача, так і з боку ОСОБА_7 , який також припустився порушень вказаних правил, що стало супутною причиною нещасного випадку на виробництві та підтверджується вищевказаним актом розслідування, який сторонами у встановленому законом порядку не оспорювався, а також глибину, характер, інтенсивність, тривалість моральних страждань позивачів, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках та незворотність наслідків, завданих нещасним випадком, у вигляді смерті ОСОБА_7 ..

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 протягом тривалого часу перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , мають двох дітей, один з яких ОСОБА_5 є неповнолітнім та проживав разом з батьками, стосунки у сім`ї були дружніми та гармонійними, померлий ОСОБА_7 піклувався про матеріальний та моральний стан своєї родини, опікувався дружиною, дітьми - неповнолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , для яких був беззаперечним авторитетом та опорою у житті, та матір`ю похилого віку ОСОБА_6 , яка із смертю єдиного сина втратила підтримку і допомогу у старості, тому смерть ОСОБА_7 , поза розумним сумнівом, призвела до порушення нормальних життєвих зв`язків усіх членів його родини, вкрай негативно вплинула на їх почуття та душевний стан, завдала душевного болю та моральних страждань, змусила нервувати, звертатися за медичною допомогою у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та нести додаткові витрати часу та коштів на відвідування лікарів, призвела до погіршення навчання неповнолітнього ОСОБА_5 , утруднила спілкування усіх членів родини з оточуючими людьми - друзями, знайомими та колегами по роботі, що зумовило необхідність для кожного із позивачів вжиття додаткових зусиль по налагодженню цих стосунків, і усі вказані чинники у своїй сукупності, поза розумним сумнівом, вимагали від позивачів значних додаткових зусиль для подальшої організації свого життя.

З врахуванням викладеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача, на користь кожного із позивачів, слід стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди по 250000,00 грн., що буде достатньою сатисфакцією перенесених ними моральних страждань, які вони зазнали у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 , а в решті заявлених вимог слід відмовити, оскільки позивачами не надано достатніх доказів на підтвердження завдання їм моральної шкоди у зазначеному ними розмірі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Таким чином, з відповідача АТ «ОГХК» слід стягнути в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог, в сумі 10000,00 грн. (1000000,00х1%=10000,00).

На підставі ст..ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 16, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 173 КЗпП України, ст.13 Закону України «Про охорону праці» та керуючись ст.ст. 12,13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (м.Київ, Солом`янський район, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 36716128) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду, завдану їй смертю чоловіка - ОСОБА_7 у розмірі 250000,00 грн. (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) без утримання податків та зборів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (м.Київ, Солом`янський район, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 36716128) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду, завдану йому смертю батька - ОСОБА_7 у розмірі 250000,00 грн. (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) без утримання податків та зборів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (м.Київ, Солом`янський район, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 36716128) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду, завдану їй смертю батька - ОСОБА_7 у розмірі 250000,00 грн. (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) без утримання податків та зборів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (м.Київ, Солом`янський район, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 36716128) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) моральну шкоду, завдану їй смертю сина - ОСОБА_7 у розмірі 250000,00 грн. (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) без утримання податків та зборів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь держави Україна судовий збір у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 вересня 2021 року.

Головуючий - суддя: підпис А.А. Борцова