Постанова

Іменем України

15 вересня 2021року

м. Київ

справа № 509/2654/17

провадження № 61-15844св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування запису про реєстрацію права власності, визнання права особистої приватної власності на майно, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та витребування майна.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що у період із 12 серпня 2011 року до 18 травня 2017 року він і відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час перебування у шлюбі він за особисті та отримані від його батьків грошові кошти придбав рухоме і нерухоме майно, у зв`язку з чим вважав його особистою приватною власністю. Однак право власності на частину цього майна було зареєстроване за відповідачкою.

З урахуванням уточнень та збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив:

- скасувати реєстраційний запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об`єкт житлової нерухомості - квартиру загальною площею 77,3 кв. м, житловою площею 36,3 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 липня 2016 року;

- визнати за ним право особистої приватної власності на:

квартиру загальною площею 77,3 кв. м, житловою площею 36,3 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

квартиру, загальною площею 46,1 кв. м, житловою 18,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ VITO 110 CDI (номер кузова НОМЕР_1 ), 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на автомобіль марки HONDA, модель CIVIC, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , на ім`я ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки HONDA, модель CIVIC, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , серія НОМЕР_5 , дата реєстрації - 15 грудня 2012 року, зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 ;

- витребувати у ОСОБА_2 автомобіль марки HONDA, модель CIVIC, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , визнавши за ним право особистої приватної власності на цей транспортний засіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано реєстраційний запис, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 987369651237, номер запису про право власності: 156757874, про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об`єкт житлової нерухомості - квартиру загальною площею 77,3 кв. м, житловою площею 36,3 кв. м, яка розташована за адресою: квартира АДРЕСА_3 , внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 липня 2016 року.

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру загальною площею 77,3 кв. м, житловою площею 36,3 кв. м, яка розташована за адресою: квартира АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру загальною площею 46,1 кв. м, житловою площею 18,8 кв. м, яка розташована за адресою: квартира АДРЕСА_4 .

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на транспортний засіб марки Mersedes-Benz модель VITO 110 CDI (номер кузова НОМЕР_1 ), 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на автомобіль марки HONDA, модель CIVIC, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ,на ім`я ОСОБА_4 .

Визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_5 , дата реєстрації 15 грудня 2012 року, що зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 .

Витребувано у ОСОБА_2 автомобіль марки HONDA, модель CIVIC, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на транспортний засіб марки HONDA, модель CIVIC, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно придбане за особисті кошти позивача та його батьків, а тому воно є його особистою приватною власністю.

При цьому суд вказав, що:

- вартість спірного майна значно перевищує доходи, отримані сторонами в період перебування у шлюбі - з 01 жовтня 2010 року до 30 червня 2017 року;

- квартира АДРЕСА_4 придбана за особисті кошти ОСОБА_1 , які отримані ним від продажу квартири АДРЕСА_5 , та коштів батька позивача ОСОБА_5 , отриманих від продажу транспортного засобу марки KIA, модель SERATO, 2008 року випуску, та трактора для придбання спірного нерухомого майна;

- квартира АДРЕСА_3 придбана за кошти, отримані від матері позивача ОСОБА_6 з її власних збережень та від продажу квартири АДРЕСА_6 ;

- автомобіль «Mersedes-Benz VITO 110 CDI» придбаний позивачем за позичені у свого батька ОСОБА_5 грошові кошти.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 листопада 2018 року скасовано в частині:

скасування реєстраційного запису, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 987369651237, номер запису про право власності: 156757874 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об`єкт житлової нерухомості - квартиру загальною площею 77,3 кв. м, житловою площею 36,3 кв. м, яка розташована за адресою: квартира АДРЕСА_3 , внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29 липня 2016 року;

визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на квартиру загальною площею 77,3 кв. м, житловою площею 36,3 кв. м, яка розташована за адресою: квартира АДРЕСА_3 ;

скасування державної реєстрації права власності на автомобіль марки HONDA, модель CIVIC, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , на ім`я ОСОБА_4 ;

визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_5 , дата реєстрації 15 грудня 2012 року, що зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 ;

витребування у ОСОБА_2 автомобіля марки HONDA, модель CIVIC, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 ;

визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на транспортний засіб марки HONDA, модель CIVIC, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 ,

та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що:

- перевірка правильності висновків суду першої інстанції здійснюється виключно в межах апеляційної скарги, відповідно до якої оскаржено рішення суду першої інстанції в частині квартири загальною площею 77,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіля HONDA CIVIC, 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 , за 8 000,00 доларів США, зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 ;

- фактично спростування презумпції спільної сумісної власності та доказування, що вищевказані квартира та транспортний засіб є особистою приватною власністю позивача, ґрунтуються на показаннях допитаних в якості свідків батьків та сестри позивача, які зазначили, що грошові кошти надавалися позивачу його батьками, які мають таку фінансову спроможність, пославшись на доходи від бізнесу та гроші від продажу батьком позивача свого майна. Проте продаж автомобіля «Chevrolet Aveo» ОСОБА_7 і отримання від останнього 8 500,00 доларів США, про що вказав батько позивача, відбулися у квітні 2011 року, в той час, як купівля спірного автомобіля HONDA CIVIС відбулася у грудні 2012 року (більше, ніж через 1,5 року). Належних, допустимих і достатніх доказів, що саме ці гроші були використані на купівлю спірного автомобіля і не були до грудня 2012 року витрачені на інші потреби, суду не надано;

- позивач обґрунтовував також придбання спірного автомобіля тим, що його батько продав у 2012 році належний йому трактор за 6 000,00 доларів США. Вказану інформацію суд першої інстанції від Головного управління держспоживслужби в Одеській області не витребував і обґрунтування наведені позивачем в цій частині не перевірив. Згідно з витребуваної апеляційним судом інформації з Головного управління Держспоживслужби в Одеській області вбачається, що за період із травня 2011 року до травня 2017 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 реєстрації та зняття з обліку сільськогосподарської техніки не проводилося;

- суду не надано належних і допустимих доказів на підтвердження придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіля HONDA CIVIC, 2008 року випуску, за особисті кошти позивача та не в інтересах сім`ї, в той час, як вказане майно було зареєстровано на праві власності саме за відповідачкою.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У серпні 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції:

- вибірково дослідив докази, що містяться в матеріалах, у зв`язку з чим зробив помилковий висновок про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню;

- проігнорував ту обставину, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період із 01 січня 2010 року до 30 червня 2017 року не мали достатніх доходів, для придбання вищезазначеного майна;

- залишив поза увагою те, що кошти на придбання квартири та автомобіля надавала також і його мати ОСОБА_6 від відчуження майна. Показання матері про передачу нею коштів на купівлю спірного майна належним чином не оцінені судом;

- так само не було враховано, що місцезнаходження сільськогосподарської техніки, проданої ОСОБА_5 , розташоване на значній відстані від місця проведення реєстрації сільськогосподарської техніки. ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в усній формі обговорили умови перереєстрації, а саме коли ОСОБА_8 матиме намір здійснити реєстрацію, на нього буде виписана відповідна довіреність з правом переоформлення сільськогосподарської техніки та/або особисто власник за присутності покупця здійснить переоформлення. Ані ОСОБА_2 , ані її представник під час надання показів свідком - ОСОБА_5 жодним чином не заперечували проти вищезазначеного факту, про що свідчить аудіозапис, який міститься в матеріалах справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди у даній справі.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що з 12 серпня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_9 перебували у шлюбі, в якому у сторін народилася донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який був розірваний рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 18 травня 2017 року.

15 грудня 2012 року за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на автомобіль HONDA CIVIC, 2008 року, номер кузова НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 , дата реєстрації 15 грудня 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартість 8 000,00 доларів США).

29 липня 2016 року за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_3 (підстава виникнення права власності: договір про пайову участь в будівництві об`єкта нерухомого майна від 02 червня 2014 року № 1/632-5/5, згідно з яким вартість становить 832 657,32 грн, що еквівалентно 70 089,00 доларів США, видавник ТОВ «КАДОР», та акт приймання-передачі нерухомого майна від 30 листопада 2015 року, видавник - ТОВ «КАДОР»).

У суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 (батько позивача) повідомив, що в період перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 він, будучи забезпеченою людиною, неодноразово надавав грошові кошти своєму синові для придбання ним рухомого та нерухомого майна. У 2012 році він продав трактор, кошти від реалізації якого в розмірі 6 000,00 доларів США передав сину, після чого останній придбав автомобіль HONDA CIVIC. ОСОБА_6 (мати позивача) зазначала, що 05 жовтня 2015 року від продажу її двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_7 , у розмірі 149 900,00 грн, а також власних збережень вона передала грошові кошти в загальному розмірі 1 500 000,00 грн відповідачці ОСОБА_2 задля подальшої передачі грошових коштів позивачу ОСОБА_1 з метою придбання зерноприбирального комбайну. Всупереч меті витрат вказаних коштів позивач придбав квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідно до листа Головного управління Держспоживслужби в Одеській області від 05 липня 2019 року за період із травня 2011 року до травня 2017 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 реєстрації та зняття з обліку сільськогосподарської техніки не проводилося.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.

У статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю».

Установивши, що квартира АДРЕСА_3 , та автомобіль HONDA CIVIC, 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 , набуті сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, презумпція спільного майна подружжя не спростована, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні означеного майна особистою приватною власністю позивача.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що спірне майно придбане ОСОБА_1 за особисті кошти та кошти, отримані від батьків, оскільки матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження вказаного. Самі по собі пояснення батьків позивача про передачу йому коштів від продажу рухомого та нерухомого майна не можуть бути підставою для визнання за позивачем права власності на квартиру та транспортний засіб.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат