Справа №2-2801/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

 25 червня 2010р.      Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

   головуючого                                      судді          Мельника О.О.

   при секретарі                                                        Швачко    О.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області та Міністерства праці та соціальної політики України, про зобов”язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

    21.05.10 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом про те, що він є інвалідом ІІ-ї групи в зв”язку із захворюванням, пов”язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії.  Частиною 1 ст.48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 року(далі Закон), такій категорії осіб, встановлено виплату одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, а частиною 4 вищевказаної статті Закону передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. При цьому, така виплата повинна здійснюватись з мінімальної заробітної плати, яка встановлена на момент встановлення інвалідності. Однак, такі соціальні виплати йому були здійснені Управлінням праці та соціального захисту населення Бориспільської міськради в меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством України, внаслідок чого загальна сума недоотриманих ним, в період часу з 2007 року по 2010 рік,  одноразової компенсації та щорічної одноразової допомоги на оздоровлення становить 30830 грн., чим суттєво порушуються його конституційні права на соціальний захист. В свою чергу, УПСЗН Бориспільської міськради, незаконно, відмовляє йому у перерахуванні та виплаті одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення, з урахуванням вищевказаних положень чинного законодавства України, посилаючись на норми Постанов КМУ № 562 від 12.07.2005р. та  № 836 від 26.07.1996 р., якими встановлені розміри таких виплат та відповідно до яких соціальні виплати нараховуються та виплачуються позивачеві, оскільки Постанови КМУ є підзаконними нормативними актами, а у випадках колізії між нормами підзаконного нормативного акту та нормами закону, застосуванню підлягають положення саме Закону, який має вищу юридичну силу. Тому, вважає, що, виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішення даного спору, застосуванню підлягає ст.48 Закону, і просить зобов”язати Міністерство праці та соціальної політики України, як головного розпорядника коштів, що направляються на компенсаційні виплати та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, забезпечити виділення грошових коштів УПСЗН для здійснення перерахунку та виплати йому вищезазначених соціальних виплат в розмірі 30830 грн., зобов”язати УПСЗН Бориспільської міської ради здійснити позивачеві перерахунок та виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації в розмірі 30830 грн., з дотриманням правових позицій ч.3 ст.67 Закону та з урахуванням раніше проведених виплат.

        Позивач в судове засідання не з”явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

        Представник Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міськради в судове засідання не з”явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в письмових запереченнях позов не визнає, посилаючись на те, що всі перерахунки виконуються інформаційно-обчислювальним центром, в автоматичному режимі, на основі нормативно-правової бази та під контролем Міністерства праці та соціальної політики України, і управління немає доступу до ручного втручання та проведення перерахунків, які не відповідають чинному законодавству. Тому дії управління щодо виплати позивачеві вказаних соціальних виплат не можуть бути протиправними, т.я. управління діє у межах своїх поноважень, що базуються на законах та нормативних актах, які підлягають обов”язковому виконанню з боку управління. Відповідно до ст.62 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” роз”яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов”язковими, в т.ч. для органів державної виконавчої влади. Згідно ст.63 вищевказаного Закону, фінансування витрат, пов”язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. В свою чергу, відповідно до ст.71 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Таке право Кабінет Міністрів України має й у 2010 році на підставі ст.70 ЗУ «Про державний бюджет на 2010 рік». Розпорядники бюджетних коштів беруть зобов»язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету. Будь-які зобов»язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним Кодексом України та Законом про бюджет, не вважаються бюджетними зобов»язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов»язань є порушенням бюджетного законодавства. А тому управління праці не зобов»язане проводити зазначені виплати у будь-якій інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним до моменту прийняття рішення Конституційним судом України. Виходячи з фінансових можливостей держави, уряд гарантував і гарантує виплату окремих видів компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в абсолютних розмірах, визначених Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. Отже, в період часу з 2007 року по 2010 рік позивачеві була правомірно нарахована та виплачена допомога на оздоровлення з дотриманням чинних норм законодавства, враховуючи, що Закони України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та «Про державний бюджет на 2010 рік» були прийняті пізніше за ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не визнавались не конституційними, а тому при вирішення даного спору, повинні бути застосованими норми законів, які прийняті пізніше, з урахуванням дії законів у часі, беручи до уваги те, що на період виникнення спірних правовідносин були наявні декілька нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлюють розмір щорічної допомоги на оздоровлення. А що стосується нарахування та виплати одноразової компенсації позивачеві, то останній із заявою про призначення йому одноразової компенсації при встановленні ІІ-ї групи інвалідності до управління не звертався.

          Представник Міністерства праці та соціальної політики в судове засідання не з”явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в своїх письмових поясненнях позов не визнає, просить справу слухати у його відсутність, відмовити в його задоволенні з підстав відсутності протиправних дій з боку Міністерства, враховуючи, що Мінпраці безпосередньо не здійснює соціальні виплати постраждалим громадянам і відповідно не має кошторисних призначень на здійснення таких виплат та реєстраційних рахунків для облікування, призначених на такі виплати, коштів, а є розпорядником коштів і лише здійснює розподіл бюджетних призначень між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня.

            Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

           Встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та з 28.05.2007 року має статус інваліда ІІ-ї групи професійного захворювання, пов”язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків на ЧАЕС. З 28.12.2000 року останній перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради  Київської області.

           Відповідно до абз.3 ч.1 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції Закону від 06.06.1996р.) (далі Закон) позивач, як інвалід ІІ-ї групи у зв”язку із захворюванням, пов”язаним із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та учасник ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії, має право на виплату йому одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.

           При цьому, відповідно до ч.3 ст.48 даного Закону такі виплати здійснюються з мінімальної заробітної плати, яка встановлюється на момент встановлення інвалідності.

          Згідно із абз.7 ч.4 ст.48 даного Закону позивач, як інвалід ІІ-ї групи у зв”язку із захворюванням, пов”язаним із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та учасник ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії, також має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

          В 2010 році позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради з проханням виплатити йому одноразову компенсацію та перерахувати та виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

        Нарахування позивачеві щорічної грошової допомоги на оздоровлення в 2010 році проводилась з дотриманням вимог Постанов КМУ № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  що не відповідає нормам Конституції та Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак щорічна допомога на оздоровлення позивачеві в нарахованій сумі за 2010 р. виплачена не була.

        Одноразова компенсація позивачеві не виплачувалась, оскільки останній з приводу її призначення та виплати, до 2010 року, до Бориспільського міського УПСЗН не звертався.

        Однак у її призначенні та виплаті УПСЗН Бориспільської міськради, позивачеві, незаконно, відмовляє.

        Також, УПСЗН Бориспільської міської ради, незаконно, відмовляє позивачеві у перерахуванні та виплаті суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

        Вищенаведене підтверджується даними копії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виданого на ім”я позивача, відповідно до якого останній має 1-у категорію осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.11), копії довідки МСЕК та копії виписки з акту огляду МСЕК(а.с.15), копії листа УПСЗН № 12/1366 від 16.04.2010р., яким позивачу відмовлено у  перерахуванні та виплаті соціальних виплат у встановленому Законом розмірі(а.с.12-14).

          Посилання представників відповідачів в своїх письмових запереченнях на те, що проведення соціальних виплат залежить від фінансової можливості держави, що визначається  в Державному бюджеті, суд оцінює критично, як безпідставні, оскільки держава, наділивши осіб певною соціальною гарантією, взяла на себе публічне зобов”язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають статус постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, в т.ч. і матеріальний рівень позивача, і відсутність матеріальних коштів у держави не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, який прямо встановлений законом.

         Також є безпідставним посилання представника УПСЗН Бориспільської міської ради на підставу невиплати позивачеві одноразової компенсації, його не звернення до відповідача з таким проханням, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач в 2010 році звернувся до відповідача із відповідною заявою, і відповідно до чинного законодавства України має право на отримання такої компенсації, в чому УПСЗН йому незаконно відмовляє.

          Згідно із ст.ст.21,22,24,64 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

         Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.

          Згідно із абз.7 ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції Закону від 06.06.1996р.) щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії, інвалідам ІІ-ї групи, в зв”язку із захворюванням, пов”язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, а відповідно до абз.3 ч.1 ст.48 даного Закону одноразова компенсація такій категорії осіб встановлена в розмірі 45 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент встановлення інвалідності.

           Так, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи" має вищу юридичну силу перед Постановами Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати  особам,   які   постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи" та “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на підставі яких позивачеві нараховувались та виплачувались вказані соціальні виплати, і при вирішенні даного спору суди повинні  керуватися  вимогами   статті  48 вказаного  Закону,  який  передбачає  право  позивача  на одноразову компенсацію в розмірі 45 мінімальних заробітних плат та щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних  плат. Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними  актами, суд дійшов висновку, що на момент здійснення позивачеві нарахування та виплати вищезазначених компенсацій, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, підлягала застосуванню стаття  48  Закону  України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності, а не вищевказані Постанови Кабінету  Міністрів України, що є підзаконними нормативно-правовими актами, та істотно звужували обсяг конституційних прав позивача, як соціально захищеної особи.

       Однак, враховуючи, що позивач звернувся до УПСЗН з вимогою перерахувати та виплатити йому вищезазначені соціальні виплати у відповідності до вимог Закону в 2010 році, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають вимоги лише в частині перерахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2010р. Позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачеві одноразової компенсації слід задовольнити в повному обсязі, оскільки виплата такої грошової допомоги здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка складається на момент встановлення інвалідності. А тому, враховуючи, що позивач є інвалідом ІІ-ї групи з травня 2007 року,  при нарахуванні останньому одноразової компенсації слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, який був визначений на момент встановлення інвалідності та дорівнював 420 грн.

       В 2010 році, відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік», розмір мінімальної заробітної плати, складає 884 грн.

       Таким чином, враховуючи, що Міністерство праці та соціальної політики України є головним розпорядником коштів, які направляються на компенсаційні виплати, доплати та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд дійшов висновку, що дане Міністерство слід зобов”язати забезпечити виділення грошових коштів для здійснення нарахування та виплати позивачу одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 23320 грн. 00 коп. (420 грн. х 45 мінімальних заробітних плат=18900 грн.00 коп.- належна до сплати сума одноразової компенсації; 884 грн. х 5 мінімальних заробітних плат = 4420 грн.- належна до сплати сума щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, а всього 23320 грн. 00 коп.(18900 грн. 00 коп. + 4420 грн. 00 коп.= 23320 грн. 00 коп.). Крім того, враховуючи, що Управління праці та соціального захисту населення, як державний орган, що здійснює нарахування та проводить такі соціальні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, незаконно відмовило позивачеві в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік та одноразової компенсації слід зобов”язати УПСЗН Бориспільської міської ради здійснити позивачеві перерахунок належних до сплати сум за 2010 рік та виплатити одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення у відповідності до ст.48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальних заробітних плат, встановлених законом, та з урахуванням правових позицій ч.3 ст.67 даного Закону щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення.

             Керуючись ст.ст. 21,22,24,46,64 Конституції України, ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року (в редакції Закону від 06.06.1996р.), ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік”, ст.ст.8, 10, 11, 60, 62-64, 212-215 ЦПК України,

суд,

ВИРІШИВ:

             Позов задовольнити частково.

              Зобов»язати Міністерство праці та соціальної політики України забезпечити виділення грошових коштів для здійснення нарахування та виплати одноразової компенсації та суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, ОСОБА_1  як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії та інваліду ІІ-ї групи, в зв»язку із захворюванням, пов»язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі  23320 грн. 00 коп.

              Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату суми одноразової компенсації, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та інваліду ІІ-ї групи, в зв»язку із захворюванням, пов»язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 18900 грн. 00 коп.

              Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та інваліду ІІ-ї групи, в зв»язку із захворюванням, пов»язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 4420 грн. 00 коп., з урахуванням правових позицій ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції Закону від 06.06.1996р.).

               Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київскої області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення з подальшою подачею апеляційної скарги на рішення протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                                                                              Суддя      підпис      О.О.Мельник

З оригіналом вірно:   Суддя                   О.О.Мельник