13.09.21

22-ц/812/1642/21

Єдиний унікальний номер справи 490/6795/20                        

Провадження №22-ц/812/1642/21         Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - Лисенко П.П.

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 вересня 2021 року                                                                       м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання –Лівшенком О.С.,

за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Центрального районного суду                                    м. Миколаєва,яке ухвалене 05 травня 2021 року, у приміщенні того ж суду, під головуванням судді Саламатіна О.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

13 жовтня 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі-Банк, кредитодавець або позивач) пред`явило до ОСОБА_1 (далі позичальник, відповідач) вищезазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

07 грудня 2011 року сторони, у простій письмовій формі, уклали кредитний договір (далі - Договір) бн, який за своєю сутністю є договором приєднання, оформивши це заявою позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, яка від імені позичальника підписана особисто ОСОБА_1 , та, від імені Банку, уповноваженою на це особою, що перевірила правильність та достовірність відомостей, внесених до заяви, та ідентифікувала особу-клієнта.

Крім названої анкети-заяви, складовими договору були Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку, Правила користування платіжною карткою та Тарифи Банку, викладені на банківському сайті http//privatbank.ua/terms/pages/70/.

За цим договором, Банк зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти (далі - кредит), у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а той, у свою чергу, повернути кредит, з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки, та сплачувати проценти на суму залишку заборгованості за кредитом, за ставками, які зазначені в Тарифах Банку і узгоджені з позичальником.

Неналежне виконання сторонами зобов`язання, як наслідок, давало Банку право вимагати від позичальника сплату неустойки (пені чи штрафу).

Крім наведеного, умовами договору сторони передбачили, що строк дії договору, міг бути автоматично пролонгований на тих же умовах, та на той же строк, якщо сторони не заявили про відмову від нього, і, позичальник отримав нову кредитну картку.

Разом з цим, відповідно до Умов та Правил, кредитодавець в односторонньому порядку на власний розсуд міг змінити ліміт картки, збільшивши чи зменшивши його, в залежності від договірної поведінки позичальника, а також змінити відсоткову ставку кредитування, повідомивши про це позичальника.

Банк повністю виконав умови договору, надавши ОСОБА_1 кредит, в обумовленому сторонами розмірі, і чекав, у свою чергу, належної, добросовісної договірної поведінки від останньої.

Проте, позичальник свою частину обов`язків належним чином не виконувала, не вчасно та не у повному обсязі сплачувала встановлені договором щомісячні платежі, у зв`язку з чим, станом на 31 серпня 2020 року, у неї утворилася заборгованість перед Банком у розмірі 164 528 гривень 05 копійок.

Посилаючись на виписані вище обставини, Банк просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість лише у розмірі 132 451 гривень 97 копійок, з яких:

- 9 988 гривень 08 копійок – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. прострочене тіло кредиту;

- 118 912 гривень 21 копійка – заборгованість за нарахованою пенею за період з 07.12.2011 р. по 30.06.2019 р.;

- 3 551 гривня 68 копійок – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України;

27 квітня 2021 року Банк зменшив позовні вимоги та кінцево просив стягнути з відповідача на свою користь 13 539 гривень 76 копійок, з яких – 9 988 гривень 08 копійок – заборгованість за тілом кредиту та 3 551 гривня 68 копійок – заборгованість за відсотками нарахованих за ст.. 625 ЦК України.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2021 року позов Банку задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 07 грудня 2011 року в розмірі 13 539 гривень 76 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2 102 гривні.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, і неправильне застосування судом норм матеріального права, просила рішення суду першої інстанції, скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в позові Банку в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді та перевіривши надані сторонами докази, колегія суддів Миколаївського апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, задовольняючи позов Банку, суд І інстанції виходив з того, що сторони перебувають у правовідносинах, підставою виникнення яких є дійсний договір кредиту. Банком надані належні докази стосовно заборгованості позичальника, а тому суд, виходячи з розрахунку та норм чинного законодавства, стягнув заборгованість з відповідача по неповернутому тілу кредиту та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду погоджується з встановленими судом 1 інстанції обставинами та правовідносинами, його висновки вважає вірними, обґрунтованими та законними.

Так, за Конституцією України, ст. 4, 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, слід зауважити, що, виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, в порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Відмова від такого права є недійсною.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, для чого роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

В силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Зокрема, цивільні права та обов`язки виникають із договорів та інших правочинів, зміст яких, відповідно до статей 203-204, 215 ЦК України, не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; вони вчинені у формі, встановленій законом, особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, за їх вільного волевиявлення і відповідно до їх внутрішньої волі і спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Недодержання виписаних вимог в прямо визначених законом випадках робить договір (правочин) нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність (у повному обсязі або окремої його частини) за судовим рішенням.

Якщо недійсність договору прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним - то він є правомірним і підлягає виконанню сторонами.

Судовий розгляд, яким цивільна справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду.

Відповідно до статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» Про судове рішення у цивільній справі - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги і може вийти за їх межі.

Правовідносини щодо стягнення заборгованості за кредитним договором регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, і, таке встановлено судом 1 інстанції, 07 грудня 2011 року сторони, у простій письмовій формі, уклали кредитний договір (далі - Договір) бн, який за своєю сутністю є договором приєднання, оформивши це заявою позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, яка від імені позичальника підписана особисто ОСОБА_1 , та, від імені Банку, уповноваженою на це особою, що перевірила правильність та достовірність відомостей, внесених до заяви, та ідентифікувала особу-клієнта (а.с. 30).

Крім названої анкети-заяви, складовими договору були Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку, Правила користування платіжною карткою та Тарифи Банку, викладені на банківському сайті http//privatbank.ua/terms/pages/70/.

За цим договором, Банк зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а той, у свою чергу, повернути кредит, з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки, та сплачувати проценти на суму залишку заборгованості за кредитом, за ставками, які зазначені в непідписаних відповідачем Тарифах Банку, а, відповідно, не узгоджених з ним.

Відповідно до довідки Банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, кредитний ліміт за картковим рахунком ОСОБА_1 з дня видачі кредитної карки з 2011 року по 2016 рік був збільшений Банком, граничний розмір якого складав 7 400 гривень (а.с. 28).

Крім того, згідно довідки про видачу кредитних карток, відповідачу за період з 2011 року по 2014 рік, Банком видано чотири кредитні картки, строк дії останньої до лютого 2018 року (а.с. 29).

Відповідно до розрахунку заборгованості, перший кредитний ліміт був установлений Банком 28 грудня 2011 року в сумі 1500 гривень, яким позичальник користувалася, брала та повертала грошові кошти періодичними платежами.

У подальшому, кредитний ліміт було збільшено, а зобов`язання сторін продовжені.

Продовжуючи користуватися наданими Банком кредитними коштами, позичальник, періодично затримувана погашення обов`язкового періодичного платежу та повертала не в повному обсязі, в зв`язку з чим Банком було нараховано відсотки за прострочений кредит.

Пред`являючи позов, Банк спочатку просив стягнути з відповідача всю суму боргу за наданим кредитом станом на дату пред`явлення позову, а потім, користуючись своїм правом щодо предмета спору, уточнив свої позовні вимоги, зменшив їх, та просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість лише у розмірі 13 539 гривень 76 копійок.

Як вбачається з виписки із особового рахунку відповідача, заборгованість за тілом кредиту становить 9 988 гривень 08 копійок, яку суд 1 інстанції вважав доведеною і стягнув з відповідача на користь Банку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, вважає його законним та обґрунтованим. Банком надано належні та допустимі докази витрат ОСОБА_1 кредитних коштів, в той час як нею, не надано жодного доказу на спростування вказаного боргу.

Щодо нарахування Банком відсотків на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, суд апеляційної інстанції вважає, що вказана вимога позивача є обґрунтованою та підлягала задоволенню, що вірно констатував і суд 1 інстанції .

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1056? ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, підписавши 07 грудня 2011 року заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», сторони визначили суттєві умови договору, які в односторонньому порядку змінені бути не можуть без попереднього погодження з позичальником.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем сплачувались кошти на погашення кредитної заборгованості, що значно перевищило суму наданого кредиту, та те, що позивач здійснював списання коштів без письмового дозволу відповідача, судом апеляційної не беруться до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не є підставою для скасування оскарженого рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2021 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий                                         П.П. Лисенко

Судді:                                                 Н.В. Самчишина

                                                       Т.В. Серебрякова

______________________________________________                        

Повний текст постанови складено 17 травня 2021 року.