Справа № 22-419/2007 р.                            Головуючий суддя 1 інстанції : Сидоренко C.M .

                                                                       Суддя-доповідач : Шеремет A.M.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

02 квітня 2007 року                                                                                          м.Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Малько О.С.

суддів - Хилевич С.В., Шеремет A.M.

при секретарі - Тимошевській І.М.,

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Рівненського районного суду від 06 лютого 2007 року в справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про визнання частки в спільній сумісній власності та визнання права власності на частину будинковолодіння, зустрічний позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині ,-

встановила:

Рішенням Рівненського районного суду від 06 лютого 2007 року позов ОСОБА_2до ОСОБА_1про визнання частки в спільній сумісній власності та визнання права власності на частину будинковолодіння задоволено.

Визнано заОСОБА_2 право власності на ¾  частини житлового будинку та надвірних будівель поАДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1до ОСОБА_2про зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині відмовлено за недоведеністю.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Вважає рішення в частині задоволення вимоги ОСОБА_2 у визнанні права власності на ½  частину в заповіданій їй частині будинку безпідставним, оскільки ОСОБА_2 та спадкодавиця ОСОБА_3 останні десять років, як подружжя не проживали, в шлюбі перебували формально.

Зазначає, що ОСОБА_2 ображав її тітку, обзивав та інколи наносив побої. Нічим спадкодавиці не допомагав, а тільки знущався над нею морально, що і послужило поновленню заповіту, складеного нею у 1997 році на ОСОБА_1

Вказує, що останні роки (особливо з 2001 року) спадкодавиця сильно хворіла та потребувала лікування, допомоги, яку надавала їй саме вона, що було підтверджено свідками.

Зазначає, що суд безпідставно дав критичну оцінку показанням свідків, покликаючись на письмові докази, оскільки відповідь Рівненського РВУ МВС в Рівненській області з приводу поведінки ОСОБА_2, була надано на усний запит судді, а довідка сільської Ради видана на вимогу ОСОБА_2 не відповідає дійсності, крім того видана в день смерті спадкодавиці.

2

Просить рішення суду змінити в частині позовних вимог щодо обов'язкової частки в заповіданій їй частині спадкового майна змінити, позов ОСОБА_2 задовільнити в розмірі 10 відсотків цієї частки.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги підтримала. ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, просив рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2006 року померла ОСОБА_4, залишивши заповіт, за яким заповіла ½  частину будинку АДРЕСА_1

Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1, ОСОБА_2 1935 року народження був чоловіком померлої ОСОБА_4 (нині вдівець).

На даний час позивач непрацездатний, отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про право позивача на обов'язкову частку у спадщині.

Згідно ст. 1241 ЦК України, розмір обов'язкової частки у спадщині, може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

У суді першої інстанції було встановлено, що позивач ОСОБА_2 проживає у спірному будинку, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, користується авторитетом у жителів села, скарг та заяв на неправомірну поведінку в побуті та в громадських місцях відносно нього до Рівненського РВУ МВС України в Рівненській області не надходило.

Тому суд першої інстанції вірно відхилив показання свідків про те, що ОСОБА_2 з покійною дружиною однією сім'єю не проживали, спільного господарства не вели, мали ворожі стосунки, вірно вказавши, що свідки є родичами ОСОБА_1

Інших достовірних доказів на підтвердження поганих стосунків між спадкодавицею та ОСОБА_2 ОСОБА_1 суду не надала.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обгрунтованості, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Рівненського районного суду від 06 лютого 2007 року залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та ухвалу, апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.