Справа № 22-408/2007 р.                                          Головуючий суддя 1 інстанції: Грипіч Л.А .

                                                                                     Суддя-доповідач : Шеремет A.M.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

02   квітня 2007 року                                                                              м.Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Малько О.С.

суддів - Хилевич С.В., Шеремет A.M.

при секретарі - Тимошевській І.М.,

з участюОСОБА_1,

представникаОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Костопільського районного суду від 16 січня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1до Костопільської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_2про визнання права власності на самочинне недобудоване нерухоме майно ,-

встановила:

Рішенням Костопільського районного суду від 16 січня 2007 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1до Костопільської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_2про визнання права власності на самочинне недобудоване нерухоме майно.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Вважає його незаконним, оскільки суд зазначив, що частка робіт, яка невиконана відповідно до проекту є незначною, а тому його не визнано власником недобудованого нерухомого майна.

Судом вказано на відсутність у нього затвердженого проекту, а тому визначити якою є частка робіт, що не виконана, достовірно неможливо.

3 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 24/06 від 29.09.2006 року вбачається, що ним проведені основні будівельні роботи : зведено стіни, влаштована кроквяна система даху, влаштовані вікна та залишилось оштукатурити стіни, встановити гіпсокартонові перегородки, підшити стелю гіпсокартоном, закінчити устилання підлоги, про що зазначено у рішенні.

Судом відмовлено йому у позові, оскільки визнання за ним права власності на мансардний поверх в горищному просторі буде порушувати право відповідача на користування, володіння та розпорядження своїм майном, тому, що йому належить на праві власності земельна ділянка та частина будинку, на яких розташована частина спірної мансарди.

З таким висновком суду він не погоджується, тому, що про приватизацію ОСОБА_2 земельної ділянки він дізнався лише у судовому засіданні, а розподіл меж присадибної ділянки погоджено між співвласниками житлового будинку не було.

Зазначає, що мансардний поверх звів він ще у 1996 році і ОСОБА_4не заперечувала, не вказувала про порушення свого права власності і купуючи у ОСОБА_4 частину будинку, ОСОБА_2 бачив мансардний поверх, якого не було у технічній документації, а тому вважає, що власником новоствореного майна може бути визнаний лише він, поскільки створено воно ним і за його кошти.

Вказує, що незважаючи на відсутність проектної документації, порушень будівельних норм не допустив, про що зазначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи.

2

Просить рішення суду скасувати, постановити нове про задоволення його позовних вимог.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги підтримав. Представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала, просила рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, будинок АДРЕСА_1був розділений міжОСОБА_1та ОСОБА_2 по 50/100 частини кожному.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 24/06 вбачається, що над першим поверхом будинку АДРЕСА_1побудована надбудова, а саме мансардний поверх незавершений будівництвом.

Будівництво ОСОБА_1 даного мансардного поверху проведено без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, отже згідно п.1 ст. 376 ЦК України являється самочинним будівництвом.

Згідно п.5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це непорушує права інших осіб.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.03.2005 року 50/100 частин будинку АДРЕСА_1 та земельна ділянка, що розташована за вищевказаною адресою площею 0,0359 га (державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.02.2006 року) належать ОСОБА_2

Постановляючи рішення, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що визнання права власності за позивачем мансардного поверху в горищному просторі, буде порушувати право відповідачаОСОБА_2 на користування, володіння та розпорядження своїм майном, оскільки йому належить на праві власності земельна ділянка та частина будинку на яких розташована частина спірної мансарди.

Разом з тим покликання суду на положення ч. 4 ст. 331 ЦК України є помилковим, оскільки дана норма Закону України від 15.12.2005 року „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" виключена.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального да процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Костопільського районного суду від 16 січня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої

інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання законної

сили ухвалою апеляційного суду.