Справа № 22-175 - 2007 р. Головуючий у 1-й інст. - Кухарець В.М.
Доповідач - Оніпко О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 квітня 2007 р. м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді - Собіни І.М.
Суддів - Оніпко О.В., Григоренко М.П.
При секретарі - Сеньків Т.Б.
З участю представників - адвокатів ОСОБА_2,ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Рівненського міського суду від 27 листопада 2006 р. в справі за позовом ОСОБА_1до Автомобільної школи Рівненської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі за роботу у нічний час, зміну формулювання причин звільнення та відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів .-
встановила:
Рішенням Рівненського міського суду від 27 листопада 2006 р. ОСОБА_1 в позові відмовлено.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Судом у рішенні не зазначено, у чому саме полягало систематичне невиконання ним трудових обов"язків при звільненні за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, не враховано вимоги ст. 149 цього Кодексу щодо врахування ступеню тяжкості вчиненого проступку при обранні дисциплінарного стягнення, попередньої роботи працівника. Він оскаржив до суду як наказ про оголошення йому догани, підстав для видання якого у відповідача не було, так і наказ про звільнення. Суд не витребував у відповідача розкладів його занять, доказів стосовно виплати належних йому коштів та відповідних розрахунків зарплати. Просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працював викладачем у відповідача з 8.12.2000 р. по 13.04.2005 р.
Наказом від 4.04.2005 р. № 13 за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці) йому оголошено догану , а наказом від 12.04.2005 р. № 12к за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків,
2
покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, ОСОБА_1 звільнено з роботи ( а.с. 74-75).
У відповідності з вимогами ч.1 п.3 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов"язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Доводи позивача про те, що у адміністрації не було підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності ( наказ від 4.04.2005 р.) не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наступним.
Як вбачається з п.1 посадової інструкції викладача автошколи, затвердженої 21.01.2000р. (а.с. 157), окрім інших покладених на нього обов"язків, останній відповідає за якість проведення занять, ведення обліку успішності та відвідування занять слухачами, виконання учбової дисципліни. З вказаною інструкцією позивач ознайомлений та отримав її копію 7.06.2002 р.
Згідно умов колективного трудового договору на 2004 - 2006 p.p. (а.с. 120 -140) та введених з 10.02.2001 р. в дію Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників автошколи, узгоджених адміністрацією з представником трудового колективу (п. 23), педагогічним працівникам забороняється змінювати на свій розсуд розклад занять і графіки роботи, продовжувати або скорочувати тривалість занять і перерв між ними. Також розділом У1 передбачено стягнення за порушення трудової дисципліни ( а.с. 143-150 ).
Розділом У встановлено розпорядок роботи для викладачів : початок роботи о 17-30, закінчення роботи - відповідно розкладу початку і завершення уроків в автошколі ( а.с. 147).
Розклад початку і кінця уроків та тривалості перерв, затверджений
10.01.2001 p., також узгоджено з представником трудового колективу ( а.с. 165).
Як вбачається з акту комісії ( а.с. 99), позивач 29.03.2005 р. фактично провів 1 годину занять і з 19-00 був відсутній на робочому місці, хоча в табелі обліку робочого часу ним записано 6 годин занять. Вказана обставина стверджується його пояснювальною запискою (а.с. 101).
Згідно актів комісії від 31.03.2005 p., від 1.04.2005 р., від 8.04.2005 р. ( а.с. 105, 106, 110) позивач та інші викладачі були відсутні на робочих місцях. Від дачі пояснень з приводу своєї відсутності на роботі, позивач відмовився, що стверджено актами (а.с. 107,109, 112,113).
Вказані обставини позивачем не спростовано, навпаки, як вбачається з його зави - " вимоги" на ім"я директора автошколи стосовно ненарахованої квартальної премії від 5.04.2005 р. та заяви від 12.04.2005 р.( а.с. 28, 29), він сам визнає допущення ним порушень встановленого розкладу занять.
Посилання позивача на те, що його відсутність на роботі пов"язана із встановленим з порушеннями учбового процесу графіком занять, а відповідно, й відсутністю у зв"язку з цим слухачів на уроках, не спростовує факту неодноразового порушення ним трудової дисципліни та не є підставою для визнання наказів від 4.04.2005 р. та від 12.04.2005 р. незаконними.
Окрім того, умови колективного договору та графік проведення занять в автошколі, за якими тривалий час працювали та отримували відповідну заробітну плату працівники, було затверджено у 2001 p., і до видання наказу від 4.04.2005 р. ні позивач, ні інші викладачі жодного разу не звертались до керівництва автошколи
3
з приводу неможливості проведення занять з незалежних від них причин, більш того, враховуючи надані суду позивачем незареєстровані звернення слухачів на ім"я директора автошколи ще у 2003 р. та у 2005 р.( а.с. 9-23).
Оскільки порушень діючого законодавства з боку адміністрації автошколи при звільненні позивача з роботи не встановлено, не підлягають до задоволення і решта його позовних вимог.
За таких обставин суд 1-ї інстанції обгрунтовано залишив позов ОСОБА_1 без задоволення.
Висновки суду відповідають вимогам закону та доказам, перевіреним в судовому засіданні, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 27 листопада 2006 р. - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.