Справа № 11а-175\2007р.                                      Головуючий у 1 інстанції - Мельник В.Я.

Категорія - ч.2 ст.286 КК України                         Доповідач Іващук В.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2007 року

Судова палата з кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області

в складі:

головуючого: Коробова O.K.

суддів: Шпинти М.Д., Іващука В.Я.

з участю прокурора: Горбань О.В.

зазисника-адвоката ОСОБА_8

засудженого ОСОБА_1

потерпілих  ОСОБА_2, ОСОБА_4,  ОСОБА_5 представника потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальну справу за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Березнівського районного суду від 12 жовтня 2006 року

Цим вироком ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, народжений та мешканець АДРЕСА_1, фактично мешкає АДРЕСА_2, громадянин України, українець, вдівець, військовозобов'язаний, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимий,

- засуджений за ч.2 ст.286 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.

На підставі п. "б" ст.ст.1,14 Закону України „Про амністію" ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання.

За вироком суду 19 жовтня 2003 року біля 18 години на 98 кілометрі дороги Городище - Рівне - Старокостянтинів біля с Яринівка Березнівського району Рівненської області ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ 21111, д/н знак НОМЕР_1, діючи з необережності, в порушення вимог п. п. 2.3,12.1, 12.6, 13.1, 13.3, 14.2 Правил дорожнього руху, а саме рухаючись зі швидкістю 90км./год., не врахувавши дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, при здійсненні маневру не переконався в тому, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів для здійснення обгону, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем ВАЗ 2105 д/н знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9, який від удару виїхав на смугу зустрічного руху і зіткнувся з автомобілем ВАЗ 2105, д/н знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2, пасажирОСОБА_4 отримали тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали легкі та середньої тяжкості ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

В поданій на вирок суду апеляції: захисник-адвокат ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування з таких підстав.

Вирок   суду   побудовано   тільки   на  показаннях   потерпілих,   а   показання

2

засудженого до уваги не приймалися. Висновок автотехнічної експертизи є поверховим і побудований на неточних вихідних даних. Його клопотання про призначення додаткової автотехнічної експертизи щодо визачення кута зіткнення автомобіля ОСОБА_1 з автомобілем ОСОБА_11 слідчим безпідставно відхилені.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, пояснення засудженого та його захисника-адвоката на підтримання поданої апеляції, клопотання потерпілих про залишення вироку суду без зміни, дослідивши доводи викладені в апеляції та матеріали справи, судова палата прийшла до переконання, що апеляція до задоволення не піддягає виходячи з наступного.

Висновок суду про винність засудженого у вчинені інкримінованого йому злочину ґрунтується на здобутих у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна і всебічна оцінка.

Із показань самого засудженого, даних у суді першої інстанції вбачається, що він дійсно своїм автомобілем вчинив наїзд на задню частину автомобіля ОСОБА_9, який рухався у попутному напрямку.

Потерпілий ОСОБА_9 дав показання про те, що він їхав на належному йому справному автомобілі із швидкістю 65-70 км\год. по своїй смузі руху. Раптом відчув різкий удар в задню частину автомобіля. В дзеркалі заднього виду побачив зелений автомобіль з дугами, потім був ще один удар після чого він втратив свідомість. Пізніше він дізнався, що цим автомобілем керував засуджений.

У своїх показаннях потерпілий ОСОБА_10 показав, що в той день він їхав у автомобілі ОСОБА_2 білого кольору в якості пасажира та сидів поруч з водієм. Автомобіль зеленого кольору під керуванням ОСОБА_1 почав обгін автомобіля червоного кольору під керуванням ОСОБА_9, який рухався їм назустріч. На його думку ОСОБА_12 зрозумівши що не встигне здійснити обгін, почав ховатися за автомобіль ОСОБА_9 і вдарив останнього в задню частину. Від удару автомобіль ОСОБА_9 розвернуло на їх смугу руху та відбулося зіткнення з автомобілем ОСОБА_2

Із показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався із швидкістю 90-95 км\год. та намагався обігнати білий автомобіль за яким вони їхали на відстані 30 метрів, але ві такого наміру відмовився та знову намагався зайняти свій ряд. При цьому він різко загальмував та вдарив червоний автомобіль що рухався попереду, який викинуло на зустрічну смугу руху де відбулося зіткнення із білим автомобілем.

Під час проведення відтворення обстановки та обставин події потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_10 повністю ствердили вказані вище показання.

Наведені показання засудженого, потерпілих та свідків об'єктивно узгоджуються із висновком судової автотехнічної експертизи. Згідно даного висновку водій ОСОБА_1 маючи намір обігнати автомобіль ВАЗ 2105 д.н. НОМЕР_2, повинен був перед виконанням маневру переконатись в тому, що смуга зустрічного руху, на яку буде виїзджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, забезпечивши при обгоні безпечний боковий інтервал до автомобіля ВАЗ 2105 не менше 1,5 м. ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з попутним автомобілем ВАЗ 2105. Водії: ОСОБА_9, в момент втрати його автомобілем керованості та ОСОБА_2 в момент виникнення небезпеки, навіть при умові застосування гальмування такої можливості не мали (т.1, ах. 264-268).

У судовому засіданні експерт ОСОБА_15 повністю підтвердив свій висновок та зазначив, що в початковий момент зіткнення автомобіль під керуванням ОСОБА_1, на якому були встановлені протиударні дуги контактував із задньою частиною автомобіля ОСОБА_9 під кутом 175-180 градусів.

Тяжкість спричинених тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 встановлена висновками судово-медичних експертиз (т.1 а.с. 42-43,48-49, 54-55, 60-61, 67).

Наведені докази повністю спростовують твердження апелянта і засудженого про однобічність та неповноту досудового та судового слідства, побудову вироку тільки на показання потерпілих.

При проведенні провадження по даній справі порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які б тягли за собою скасування вироку суду не виявлено.

За таких обставин підстав для зміни вироку суду колегія суддів не знайшла.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366 КПК України, судова палата,

УХВАЛИЛА:

Вирок Березнівського районного суду від 12 жовтня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.