Справа №22ц- 1464 /2007 р.

Категорія: визнання договору недійсним

Головуючий 1-ї інстанції - Зуб Г.А.

Доповідач:    Карімова Л.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

06 березня 2007 року судова колегія судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -    Карімової Л.В.,

суддів:                                       Зазулинської Т.П.,

Кірсанової Л.І., при секретарі:     Зелінській І.В., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові   клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду міста Харкова від    01 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_3, третя особа -Восьма Харківська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування квартири недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2005 року ОСОБА_2, який діяв як у своїх інтересах так і в інтересах свого недієздатного сина ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом доОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування належної їм на праві часткової власності трикімнатної ізольованої квартири № АДРЕСА_1   в місті Харкові.

Посилався на те, що він як людина похилого віку з рядом захворювань та його син інвалід другої групи з психічного захворювання, що визнаний за рішенням суду недієздатним, потребували сторонньої допомоги та мали метою укласти договір довічного утримання, але помилково уклали з відповідачкою (сторонньою людиною) договір дарування зазначеної квартири, яка є єдиним місцем їх проживання.

Відповідач ОСОБА_3. та її представник ОСОБА_1. проти зазначеного позову заперечували з посиланням на те, що позивачі усвідомлювали природу договору дарування квартири, який посвідчений нотаріально. Крім того, відповідачка доглядала за позивачами, приносила їм їжу.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від    01 грудня 2006 року позов було задоволено та визнано недійсним договір дарування квартири № АДРЕСА_1   в м. Харкові, укладений між ОСОБА_2., ОСОБА_4 та ОСОБА_3., посвідчений 09.08.2002 р. державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори.    Зазначено повернути сторони у попередній стан та анулювати правову реєстрацію зазначеної квартири за ОСОБА_3.

На вказане судове рішення представником ОСОБА_3. - ОСОБА_1. 02 лютого 2007 року з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення подана апеляційна скарга, в якій міститься клопотання про поновлення цього процесуального строку з посиланням на поважність причин його пропуску.

ОСОБА_1. посилається на те, що вказане рішення суду першої інстанції відповідач ОСОБА_3. могла отримати в суді тільки 18.01.2007 р., а у зв'язку зі зверненням у поліклініку та наявністю вихідних днів 20.02.2007 р. та 21.02.2007 р. змогла надати цю копію рішення їй( своєму представникові за дорученням ) лише 22.02.2007 р.

2

Апелянт посилається на те, що відповідно до глави 18 ЦК України та вимог ст.ст. 68-73 ЦПК України строки обчислюються з того моменту, коли особі стало відомо. Оскільки строк спливає з моменту отримання судового документу, а також оскаржити можливо мотиви та доводи, викладені у письмовому документі, а не слово, ОСОБА_1. просила суд вважати, що нею не пропущений строк на оскарження судового рішення та обчислювати цей строк з дати отримання копії рішення 22.02.2007 р. У випадку, якщо суд вважатиме цей строк пропущеним, вказані причини його пропуску визнати поважними та від неї не залежними і поновити його.

Іншими учасниками процесу рішення Київського районного суду міста Харкова від 01 грудня 2006 року не оскаржене.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1., перевіривши доводи її клопотання та матеріали справи, судова колегія вважає, що заява про поновлення процесуального строку на оскарження судового рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до договору на надання інформаційно-юридичних послуг за № 000157 від 27.03.2006 p., укладеного між ПП „Віктореал" та ОСОБА_3, співробітник ПП „Віктореал" ОСОБА_1 була уповноважена бути представником ОСОБА_3. в суді, у зв'язку з чим їй була видана довіреність ПВ-150 від 30.11.2006 р. на представництво інтересів ОСОБА_3., що підписана останньою та виконавчим директором ПП „Віктореал" (а.с. 146).

Згідно цієї довіреності ОСОБА_3. надала ОСОБА_1. всі процесуальні права(без будь-яких застережень ), передбачені ст.ст. 27,31, 44 ЦПК України, для представництва її інтересів за вказаною цивільною справою.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується поясненнями апелянта ОСОБА_1. у судовому засіданні апеляційної інстанції 30 листопада 2006 року судом першої інстанції було проведено судове засідання за вище вказаною цивільною справою. При цьому у судовому засіданні приймала участь як сама відповідач ОСОБА_3., так і її представник ОСОБА_1.   Після проведених судових дебатів з реплікою позивача суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення 01 грудня 2006 р. о 09-00 год.   Між тим суддя знаходився у нарадчий кімнаті довше, тому ОСОБА_3. та ОСОБА_1. самостійно залишили зал судового засідання, де о 10-00 годині було проголошене судом рішення по справі, роз'яснено порядок та строки його оскарження.

Згідно заяв ОСОБА_3. до суду першої інстанції вона 18 грудня 2006 року надала дві заяви про видачу їй на руки копії рішення суду (а.с. 165-166), але прийшла за цією копією рішення та отримала його лише 18.01.2007 р.

До наступного часу ОСОБА_3. не оскаржила рішення Київського районного суду міста Харкова від 01.12.2006 р.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що представник ОСОБА_3.-ОСОБА_1. (фахівець права) в установлені ч. 1 ст.294 ЦПК України подала заяву про апеляційне оскарження рішення суду або апеляційну скаргу.

Зазначення ОСОБА_1. на зайнятість її по роботі не є поважною причиною для поновлення зазначеного процесуального строку.

При цьому посилання ОСОБА_1. на те, що строк спливає з моменту отримання судового документу протиречить зазначеним вимогам процесуального закону.

Судова колегія також вважає безпідставними посилання апелянта на  главу 18 ЦК України та вимоги ст.ст. 68-73 ЦПК України щодо обчислення строків з того моменту, коли особі стало відомо.

Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України та ст. 69 ЦПК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, а термін закінчення процесуальних строків визначено ст. 70 ЦПК України.   Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом, тому документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду (ст. 72 ЦПК України).

з

Судова колегія вважає, що апелянтом ОСОБА_1. не надано будь-яких достовірних доказів пропуску з поважних причин процесуального строку на оскарження судового рішення, тому вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1. у задоволенні клопотання про поновлення цього строку, а апеляційну скаргу ОСОБА_1. на рішення Київського районного суду міста Харкова від    01 грудня 2006 року залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 72,73. ч.З ст. 294, ст. 304, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_3, третя особа -Восьма Харківська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування квартири недійсним, залишивши апеляційну скаргу без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: