Справа № 308/3663/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року                                                                місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Боті О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

25.03.2021 до суду надійшов вищевказаний позов ПАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» до відповідача ОСОБА_1 , в якому представник позивача адвокат Капля А.С. просить стягнути з відповідача на користь позивача 68608, 80 грн. шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, та судовий збір в сумі 2270 грн.

В обґрунтування заявленого представник позивача зазначає, що 16.08.2018 між позивачем та OLEJAR ОМ Р.S.R.О було укладено Договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/0688288/0724/17, за яким позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу DAF XF р.н НОМЕР_1 . 02.03.2018 відбулося ДТП за участі керованого відповідачем автомобіля, який після зіткнення з автомобілем марки PEUGEOT BOXER д.н.з. НОМЕР_2 відкинуло з послідуючим зіткненням з вантажним автомобілем марки DAF XF р.н НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП останньому були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в сумі 137 690,83 грн. Винність відповідача у вчиненні ДТП підтверджується вироком суду у справі № 308/7204/18. Відповідно до страхового акту №2300209535 від 15.05.2018 позивач визнав ДТП страховим випадком та виплатив страхове відшкодування у сумі 130000 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача (винуватця ДТП) за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ р.н НОМЕР_3 , була застрахована відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ «СК» ЄВРОІНС Україна», згідно з полісу №АМ/2935782 з лімітом відповідальності страховика за завдання шкоди майну 100000 грн., франшиза 1000 грн. 08.04.2019 ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» звернулась до ПрАТ «СК» ЄВРОІНС Україна» з заявою на виплату N92300209535/АК на суму сплаченого страхового відшкодування. 11.03.2019 ПрАТ «СК» ЄВРОІНС Україна» здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу автомобіля у 70 % в сумі 61391,20 грн., що підтверджується копією розрахунку ПрАТ «СК» ЄВРОІНС Україна». З посиланням на положення нормативно-правових актів, зокрема ст. 1194 ЦК України, зазначає, що до позивача у порядку зворотної вимоги перейшло право на отримання різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), завданої внаслідок ДТП, що становить суму у 68608, 80 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позову зазначив про можливість розгляду справи без участі сторони позивача.

В судове засідання відповідач не з`явився, від його представника адвоката Мартинова Г.К. надійшла заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності, так як ДТП мала місце 02.03.2018, позовна заява здана на пошту 19.03.2021, надійшла до суду 25.03.2021, а відтак при зверненні до суду строк позовної давності сплив. Окрім цього відповідачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечує з підстав спливу позовної давності.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши в судовому засіданні подані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду від 30.11.2018 у справі №308/7204/18 стверджується, що 02.03.2018 приблизно о 18 год. 48 хв. обвинувачений ОСОБА_1 , керуючи ввіреним йому технічно-справним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ» моделі «21074», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухався по автомобільній дорозі «М-06» сполученням «Київ-Чоп», зі сторони населеного пункту м. Ужгород у напрямку міста Чоп, та проїжджаючи ділянку вказаної дороги, що на 827 км + 177 м, де дорога має дві смуги руху, по одній смузі в кожному напрямку, які розділені між собою дорожньою горизонтальною розміткою 1.1 «Вузька суцільна лінія – поділяє транспортні потоки протилежних напрямків та позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено» та має заокруглення праворуч з обмеженою оглядовістю, діючи всупереч вимог п. п. 1.3, 1.4, 2.3 «б», 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, при виборі безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку та дорожні умови, чим не забезпечив безпеку дорожнього руху, що привело до втрати керування автомобілем та виїзду його на зустрічну смугу руху з послідуючим його зіткненням з автомобілем марки «Peugeot» моделі «Вохеr», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який у той час рухався по зустрічній для водія ОСОБА_1 смузі руху та з моменту виникнення йому небезпеки для руху, вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення шляхом застосування гальмування. Після вищезазначеного зіткнення автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2107», реєстраційний номер НОМЕР_3 , відкинуло назад із зустрічної смуги руху на смугу руху його попереднього напрямку з послідуючим зіткненням з вантажним автомобілем марки «DAF» моделі «FTXF105», реєстраційний номер Словацької Республіки НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який у той час, рухався у попутному з водієм ОСОБА_1 напрямку, позаду нього та який, з моменту вимкнення йому небезпеки для руху, вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення шляхом застосування гальмування. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 1.3, 1.4, 2.3 «б», 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, якими визначено: п. 1.3 – учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; п. 1.4 – кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила; п. 2.3 «б» – для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 10.1 – початок руху та зміна його напрямку – перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 12.1 – під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Невиконання водієм ОСОБА_1 вказаних вимог Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали.

Вказаним вирок відповідача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

З даних АСДС «Д-3» вбачається, що вирок набув законної сили 09.02.2021.

В розглядуваному аспекті суд зазначає, що вирок суду в кримінальному провадженні, що набрало законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України)

Договором добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/0688288/0724/17 від 11.07.2017, укладеного між позивачем та OLEJAR ОМ Р.S.R.О, транспортний засіб марки DAF XF р.н НОМЕР_1 був застрахований, серед іншого й в частині знищення та пошкодження такого.

Заявою OLEJAR ОМ Р.S.R.О №2300209535 по транспортному засобу марки DAF XF р.н НОМЕР_1 ; актом огляду останнього від 06.03.2018; рахунком на передоплату ТОВ «Мацько Трак Сервіс» від 02.05.2018 на суму 137690 грн.; розрахунком суми матеріального збитку №2300209535 від 14.05.2018 із зазначенням рекомендованої до відшкодування виплати за страховим випадком в сумі 137690 грн.; договором про врегулювання страхового випадку №2300209535 від 11.07.2017, укладеного між позивачем та OLEJAR ОМ Р.S.R.О, із зазначенням суми страхового відшкодування 130000 грн.; страховим актом від 15.05.2018, за яким подія від 02.03.2018 визнана страховим випадком, сума до відшкодування встановлена у 13000 грн.; платіжним дорученням №0023481 від 21.05.2019 на суму 130000 грн. стверджується розмір матеріального збитку заподіяний відповідачем страхувальнику позивача в сумі 137690 грн., внаслідок порушення ПДР, що призвело до вищеописаної ДТП, а також підтверджується виплата страхового відшкодування в сумі 130000 грн.

З претензії позивача, адресованій ПрАТ «СК» ЄВРОІНС Україна», від 12.12.2018 стверджується, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в ПрАТ «СК» ЄВРОІНС Україна», а тому позивач на підставі ст. 993 ЦК України просив перерахувати 100000 грн.

Страховим актом ПрАТ «СК» ЄВРОІНС Україна» №22320/19 від 08.04.2019 та розрахунком до такого визначено суму страхового відшкодування 61391, 20 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу т/з марки DAF XF р.н НОМЕР_1 у 70% та франшизи у 1000 грн.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В силу ст. 27 ЗУ «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК» ЄВРОІНС Україна», яка, розглянувши претензію позивача, сплатила на користь позивача шкоду, пов`язану з виплатою страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика в сумі 61391, 20 грн., провівши розрахунок страхового відшкодування, при цьому, визначаючи розміру страхового відшкодування, взято до уваги всі витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, та враховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, що відповідає положенням ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ст. 1194 ЦК України в системному зв`язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 ЗУ «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

В пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц зроблено наступний висновок: «Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є субоогацією.»

Як установлено судом, позивач свої зобов`язання за договором майнового страхування виконав, фактично поніс витрати в сумі 130000 грн., а отже до нього в порядку суброгації перейшло право вимоги в межах цієї суми . при цьому страховою компанією відповідача виплачена сума в сумі 61391,20 грн. Відповідно різниця між вказаними сумами підлягає стягненню з особи, яка завдала шкоду – з відповідача.

Разом з тим, щодо стягнення вказаної суми з відповідача суд зауважує, що основною характерною ознакою суброгацією збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика є суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Тобто страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати з моменту заподіяння шкоди. У зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як зазначено в ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

«Відповідно до ст. 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки у деліктному зобов`язанні, що виникло внаслідок ДТП. Заміна кредитора у деліктному зобов`язанні в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, є суброгацією, що не змінює порядку перебігу позовної давності (пункт 70).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. За приписами ст. 253 зазначеного Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому згідно із частиною першою ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. ст. 256, 257 ЦК України). Таким чином, якщо днем настання події є день вчинення ДТП, то загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг з дня, наступного за днем вчинення ДТП і спливає у відповідні число та місяць останнього року, тобто такі, що відповідають числу та місяцю настання події (пункт 71).»

Вказані правові висновки висловлені у постановах КЦС від 28.02.2018 у справі № 521/16989/13-ц, від 26.09.2018 у справі № 760/578/15-ц, від 10.07.2019 у справі № 740/2334/16-ц.

Стороною відповідача 14.09.2021 заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.

Суд констатує, що розглядуваний позов надійшов до суду засобами поштового зв`язку та був зареєстрований за вхідною датою 25.03.2021. При цьому на поштовому конверті міститься поштовий штемпель з датою відправки 02.03.2021. Заподіяння шкоди відбулося під час ДТП, яка мала місце 02.03.2018, а відтак перебіг строку позовної давності у три роки почав відраховуватися з 03.03.2018.

Разом з тим, суд зауважує, що поштове відправлення надіслано до суду рекомендованим листом з повідомленням, на якому міститься трекінговий номер 0311700053348. Роздруківкою з сайту Укрпошта по перевірці статусу відстеження за номером 0311700053348 стверджується, що поштове відправлення прийняте до відправки 19.03.2021.

З огляду на вказане, суд вважає, що датою звернення до суду є дата відправлення поштової кореспонденції – 19.03.2021, а вказана на конверті, на поштовому штемпелі, дата "02.03.21" є помилковою.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Позивач із такою заявою не звертався, натомість відповідач просить застосувати строк позовної давності.

Враховуючи, що моментом заподіяння шкоди є 02.03.2018, позивач з позовом звернувся 19.03.2021 (дата відправлення поштової кореспонденції згідно з трекінгу поштових відправлень Укрпошта), клопотання про поновлення строку позвної давності від позивача не надходило, суд приходить до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 264 ЦК України визначено випадки переривання строку позовної давності. Зокрема, частина перша вказаної статті передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Суд не вбачає обставин, визначених ст. 264 ЦК України, які б свідчили про переривання вказаного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. За ч.ч. 1-2 вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись статтями 257, 262, 267, 993, 1192, 1194 ЦК України, Законами України «Про страхування», «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в сумі 68608 гривень, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду                 А.П. Іванов