ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/2624/21 Номер провадження 22-ц/814/2158/21Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Хіль Л.М., 

розглянувши в м. Полтаві без повідомлення та виклику цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Акціонерне товариство «Полтавагаз» про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою адвоката Сидоренко Ірини Олександрівни в інтересах  ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 липня 2021 року, прийнятого під головуванням судді Савченко Л.І. в м. Полтаві із складанням повного тексту рішення 13 липня 2021 року ,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду із вказаним позовом. Зазначала, що вона з 09 липня 2014 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту реєстрації шлюбу вони проживали однією сім`єю. Через декілька днів після смерті її чоловіка, відповідач ОСОБА_2 - дочка померлого отримала у АТ«Полтавагаз» не виплачену ОСОБА_3 заробітну плату, які не мала права отримувати. Внаслідок протиправних дій відповідача вона зазнала моральної шкоди. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь отримані відповідачем в незаконний спосіб від АТ «Полтавагаз» та банківських установ грошові кошти у розмірі 27 425 грн. 09 коп. (з них 25 703 грн. 09 коп. нарахована її померлому чоловікові заробітна плата, 1722 грн. – грошові кошти, отримані відповідачем з банківських (пенсійних) карток чоловіка), а також відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., а всього 47 425 грн. 09 коп.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 липня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Акціонерне товариство «Полтавагаз» про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 27 425 грн. 09 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 908 грн.

Решту суми судового збору у розмірі 908 грн. компенсовано за рахунок держави.

Рішення оскаржила адвокат Сидоренко І.О. в інтересах  ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, та прийняти нове рішення в цій частині про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завданої моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

Вважає, що встановлено факт заподіяння позивачеві майнової шкоди відповідачкою, внаслідок порушення її права власності, що є однією із складових моральної шкоди, яка підлягає стягненню.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України).

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 09 липня 2014 року перебували зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

З ІНФОРМАЦІЯ_3 по день смерті ОСОБА_3 працював в АТ «Полтавагаз».

Згідно довідки про доходи у листопаді 2018 року ОСОБА_3 за місцем роботи у АТ «Полтавагаз» була нарахована заробітна плата у розмірі 31223 грн. 94 коп. та в грудні 2018 року у розмірі 754 грн. 61 коп.

23 листопада 2020 року донька ОСОБА_3 – ОСОБА_2 звернулась до АТ «Полтавагаз» із заявою про виплату належної померлому батьку заробітної плати, додавши при цьому копію паспорта, копію свідоцтва про народження, витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання та копію свідоцтва про смерть.

Згідно з відомістю на виплату готівки № 708 за листопад 2018 року від 23 листопада 2020 року сума нарахованих виплат становить 25095 грн. 63 коп. та відомістю про виплату готівки № 772 від 27 грудня 2018 року за грудень 2018 року сума нарахованих виплат становить 607 грн. 46 коп., які були видані ОСОБА_2 .

Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд своє рішення мотивував тим, що відповідач, яка не була членом сім`ї померлого ОСОБА_3 , у розумінні приписів ч.2 ст.3 і ст. 6 СК України, отримала безпідставно заробітну плату та пенсію ОСОБА_3 , які він не одержав за життя, оскільки не була членом його сім`ї, натомість, член сім`ї ОСОБА_1 була позбавлена можливості на одержання вказаних коштів. Однак, спричинення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. не знайшло свого підтвердження, оскільки районним судом не встановлено факту спричинення шкоди відповідачем, а отже і причинно-наслідкового зв`язку між фактом спричинення шкоди та протиправними діями, на які посилається позивач.

Колегія суддів погоджується з даним висновком районного суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч.2 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі

інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах 1-3 ст.89 цього ж Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що розглядається, її матеріали не містять належних та беззаперечних доказів наявності незаконних дій відповідача.

За таких обставин районний суд зробив правильний висновок про те, що в даному випадку позивачем не надано доказів, щодо заподіяння позивачу моральної шкоди.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до  ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах,  ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Сидоренко Ірини Олександрівни в інтересах  ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.09.2021 р.

Головуючий-суддя                                                                           О. В. Прядкіна

Судді:                                                                                        С. Б. Бутенко

                                                                                    Л.М. Хіль