ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
17.08.06 Справа № 13/150-2039
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу Державного підприємства „Ковалівський спиртовий завод”, с.Ковалівка Монастириського району № 19 від 31.05.2006р.
на постанову Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2006р.
у справі № 13/150-2039
за позовом Державного підприємства „Ковалівський спиртовий завод”, с.Ковалівка Монастириського району
до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення), м.Монастириськ
про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.04.2006р. № 0000761500/0
За участю представників сторін:
від позивача: Нідон-Козак Ю.М. –заступник головного бухгалтера.
від відповідача: Гладиш А.С. –представник.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2005р. у справі № 13/150-2039 позовні вимоги Державного підприємства „Ковалівський спиртовий завод”, с.Ковалівка Монастириського району до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення), м.Монастириськ про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.04.2006р. № 0000761500/0 задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 21.04.2006р. № 0000761500/0 скасовано в частині зобов'язання сплатити штрафні санкції в розмірі 5816,73 грн., в решті позову - відмовлено.
При прийнятті постанови місцевий господарський суд виходив з того, що заявлення позивачем у декларації за лютий 2006р. до відшкодування шляхом перерахування на його рахунок сплаченого постачальникам у листопаді та грудні 2005р. 5816,73 грн. податку на додану вартість суперечить правилам пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки сума ПДВ 5816,73 грн. повинна використовуватись в якості податкового кредиту в наступні податкові періоди, тобто відшкодовуватись шляхом зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів, що свідчить про правомірність висновку відповідача про зменшення бюджетного відшкодування позивача у лютому 2006р. на 5816,73 грн.; щодо застосування штрафних санкцій в сумі 5816,73 грн., то такий висновок відповідача є неправомірним, оскільки згідно з п.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р. та зареєстрованої в Мін'юсті України 23.03.2001р. за № 268/5459 з наступними змінами і доповненнями, в разі зменшення бюджетного відшкодування, яке не було відшкодоване з бюджету, штрафні санкції не застосовуються.
Скаржник, позивач у справі, з постановою місцевого господарського суду частково не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати, позов задоволити повністю з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідач письмового заперечення на апеляційну скаргу не подав, представник відповідача у судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань відшкодування ПДВ за період лютого місяця 2006 року, за результатами якої складено акт № 21-15/00375059 від 18.04.2006р. та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000761500/0 від 21.04.2006р. про зменшення бюджетного відшкодування за лютий 2006р. на суму 5816,73 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 5816,73 грн.
Як випливає з акту перевірки, позивач в листопаді, грудні 2005р. та січні 2006р. сплатив на користь своїх постачальників ПДВ в ціні товару на загальну суму 8634 грн., з яких у листопаді 2005р. - 357 грн., у грудні 2005р. - 5459,73 грн., у січні 2006р. - 2817,27 грн., і в декларації за лютий 2006р. заявив цю суму до відшкодування шляхом перерахування на його рахунок, тоді як згідно з пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” такому відшкодуванню підлягає лише різниця від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, сплаченого постачальникам у попередньому (січні) податковому періоді, а саме 2817,27 грн. Решта суми –5816,73 грн., заявленої до такого способу відшкодування за лютий 2006р. відшкодуванню не підлягає. Тобто усі сплачені суми ПДВ постачальникам товарів не у попередньому звітному періоді відшкодуванню на рахунок платника при від'ємному значенні не підлягають.
Наведений висновок податкового органу є правомірним з огляду на наступне.
Згідно з пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, визначена за пп.7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає сума рівна ПДВ сплаченого постачальникам у попередньому податковому періоді, а залишок від'ємного значення використовується в якості податкового кредиту у наступному податковому періоді.
Як видно з поданої податкової декларації за лютий 2006р. та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач заявив до відшкодування шляхом перерахування на його рахунок сплачене ПДВ постачальникам в січні 2006р. - 2817,27 грн., що повністю узгоджується з правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в листопаді 2005р. - 357 грн. та грудні 2005р. –5459,73 грн., що суперечить правилам пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону, оскільки сума 5816,73 грн. (357 + 5459,73) повинна використовуватись в якості податкового кредиту в наступні податкові періоди, тобто відшкодовуватись шляхом зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.
Доводи скаржника про те, що позивач здійснював оплату за надані послуги та отримані від постачальників товари у листопаді-грудні 2005р., а податкові накладні отримав у лютому 2006р., і тому суми ПДВ як податковий кредит використав у лютому 2006р. на підставі підтверджуючих документів, не спростовують правомірності висновку відповідача про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2006р. на суму 5816,73 грн., а тому не приймаються апеляційним господарський судом до уваги, оскільки згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" право платника податку на податковий кредит виникає по першій з подій: або з дати списання коштів з рахунку платника в оплату товарів, або з дати отримання податкових накладних, а у випадку позивача право на податковий кредит в сумах ПДВ 357 грн. та 5459,73 грн. (всього 5816,73 грн.) виникло з дати списання коштів з рахунку платника в оплату наданих послуг та отриманих товарів, тобто у листопаді та грудні 2005р. відповідно. При цьому слід врахувати, що відповідач не ставив під сумнів питання правильності використання позивачем податкового кредиту за листопад-грудень 2005р., тобто підтвердив торгові операції та сплачені постачальникам позивачем суми ПДВ.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що права позивача по використанню податкового кредиту не порушені, висновки відповідача ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 5816,73 грн. задоволенню не підлягають.
Доводами апеляційної скарги наведеного не спростовано.
Щодо висновку суду першої інстанції про задоволення позову про скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 5816,73 грн., то апеляційним господарським судом враховано, що правомірність такого висновку суду відповідачем не оспорюється.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування постанови місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:
Постанову Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2005р. у справі № 13/150-2039 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Галушко Н.А.