ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-4505/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Костенко Г.В.
при секретарі – Протас О.М.
за участю:
прокурора - Савченка В.А.
представника позивача - Трунової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Лубенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області до суб'єкта господарювання-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн, -
В С Т А Н О В И В:
24 вересня 2010 року Лубенський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до суб'єкта господарювання-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що за порушення законодавства в галузі автомобільних перевезень до відповідача постановою Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області від 15.02.2010 №066671 застосовано фінансові санкції в сумі 1700,00 грн, які станом на дату звернення до суду відповідачем до Державного бюджету України не перерахована.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються, а відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".
Згідно зі статтею 2 цього Закону законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.
Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, видані в межах його компетенції, обов'язкові до виконання на території України.
У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює, зокрема, державний контроль: за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень та за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів /стаття 6 зазначеного Закону/.
Відповідно до пункту 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004, № 1190, урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція). У своїй діяльності Головавтотрансінспекція керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінтрансзв'язку.
Територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року N 1190, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України /пункт 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 14.12.2005 № 888 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 за № 1573/11853/.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок; рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху здійснюються не частіше одного разу на квартал.
Пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, встановлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону, а пунктом 15 - що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, в тому числі, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Лубенської міської ради як фізична особа-підприємець з 12.02.2008.
20.01.2010 в м. Лубни на підставі завдання на перевірку від 20.01.2010 № 015036 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки ДАЕWOO з ознаками таксі (на даху автомобіля встановлено ліхтар таксі), номерний знак НОМЕР_1, належного суб'єкту господарювання ОСОБА_2, про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 127773. Водій від пояснень та підпису акту відмовився.
Відповідно до частини 5 статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" фізичні особи здійснюють перевезення пасажирів на таксі на підставі наступних документів: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
За визначенням статті 1 названого Закону ліцензійна картка транспортного засобу - документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.
Перевірками встановлено, що відповідач здійснював перевезення пасажирів на таксі без оформлення ліцензійної картки та дорожнього листа.
Відповідальність за вказані порушення встановлена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" і полягає у накладенні на автомобільного перевізника штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 60 вказаного Закону також встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
15.02.2010 начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області Кужіль В.М. прийнято постанову про застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначену постанову направлено відповідачу 16.02.2010, однак, на дату судового розгляду справи визначену в ній суму фінансових санкцій відповідач так і не сплатив.
Оскільки положеннями статті 41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності, то суд приходить до висновку, що вирішення питання про примусове відчуження будь-яких активів, що охоплюється вимогою про стягнення, згідно зі статтею 124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд погоджується з тим, що наведені прокурором у позовній заяві мотиви представництва інтересів держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті узгоджуються зі статтею 121 Конституції України, статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" і є достатніми для захисту її інтересів шляхом вчинення процесуальної дії по зверненню до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Лубенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області до суб'єкта господарювання-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державного бюджету України (р/р 31117106700011 в УДК у Лубенському районі, код за ЄДРПОУ 34698631, банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області, місце знаходження: м. Полтава, МФО 831019 згідно бюджетної класифікації 21081100, символу 106) фінансові санкції в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2010 року.
Суддя Г.В. Костенко