ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
06 жовтня 2010 року 10:15 № 2а-10005/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «VD MAIS»
до Київської регіональної митниці
про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної
вартості
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «VD MAIS»(далі –ПП «Науково-виробнича фірма «VD MAIS»або позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправним рішення про визначення митної вартості товарів Київської регіональної митниці від 07.05.2010р. №10000000/2010/012227/2.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2010р. відкрито провадження у справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судові засідання з’явився представник позивача, позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що Київська регіональна митниця в порядку здійснення митної справи та забезпечення на території закріпленого за нею регіону комплексного контролю за додержанням законодавства України з митної справи, діючи виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством було прийняте оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів, яке є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним.
В судовому засіданні 06 жовтня 2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Співробітник відділу митного оформлення „Центральний" Київської регіональної митниці було здійснено контроль за правильністю визначення Позивачем митної вартості товару, який останній на підставі ВМД № 100000016/2010/616224 переміщував через митний кордон України (фольга з рафінованої міді на основі з склотекстоліту).
05.05.2010р. Позивачем подано до митного оформлення ВМД № 100000016/2010/616224, до якої додані наступні документи, що знайшли своє відображення у графі 44 «Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи»: 1203 - Уніфікована митна квитанція МД-1 50006В№0300245 від 22.02.10; 1602 - Облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 10000/11/00/0076735 від 08.12.09; 1802 - Повідомлення про намір ввезення № 100000005.2010.874407.001 від 26.04.10; 2730 - Накладна СМR №34476 від 03.05.10; 2761 - Коносамент (Bill of Lading) КВ2378788; 3105 - Рахунок-фактура (інвойс) № DSE-ZZ-34981 від 19.03.10; 4103 - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №019 від 19.03.10; - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 16.04.10; 4103 - Контракт 180407 від 18.04.07р.; 5090 - Довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (ДПА України) № 26088788 від 29.04.10.
Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми 1, тобто за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції).
Згідно абз. 23 ст. 1 Митного кодексу України (надалі МК України) переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях –це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов’язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.
Митним кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.
Згідно ст. 88 МК України декларант виконує всі обов’язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов’язаний: здійснити декларування товарів транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред’явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання Митних процедур; сплатити податки і збори.
Згідно ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості –спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Згідно приписів ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів транспортних засобів та донарахування обов’язкових платежів визначається кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів; за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); па основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Відповідно до частини 1 ст. 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Згідно п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003 митна вартість товарів, що ввозяться (імпортуються) підприємствами на митну територію України, визначається шляхом відповідного застосування методів, передбачених статтями 266 –273 Митного кодексу У країни.
Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції).
Згідно із ч. 1 cт. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями митного Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Згідно з пунктом 14 Постанови КМУ № 1766 від 20.12.2006 р., якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно з законодавством.
Згідно зі ст. 266 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Враховуючи, що у співробітників відділу контролю митної вартості Київської регіональної митниці виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості заявленого до митного оформлення вантажу, оскільки визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару.
На підставі зазначеного, митний орган прийняв рішення про неможливість прийняття методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються для цілей митної оцінки.
Згідно зі статтями 268 та 269 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 Митного Кодексу (вартість операції), за митну вартість береться вартість операції з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього
Метод 2 - метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та Метод 3 - метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст.ст. 268, 269 Митного Кодексу України) не використовувались у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів у базі даних цінової інформації Держмитслужби. А саме, за період, коли час експорту ідентичних та подібних товарів збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього були відсутні митні оформлення товару з таким же виробником товару та країною походження
Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості - метод № 4 визначення митної вартості згідно з 271 статтею митного Кодексу України, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності не надав документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення. Крім цього, документи, які відображають витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування - відсутні.
Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості -метод № 5 визначення митної вартості згідно із 272 статтею митного Кодексу України не був використаний в зв'язку з тим, що суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до митного кордону України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.
Тому митницею був застосований метод 6, резервний, передбачений статтею 273 Митного кодексу України, сумісний з відповідними принципами і положеннями та який базується на VII статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, 1994 року (ГАТТ), згідно з якою митна вартість сприймається як нормальна ціна товару - та, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем за умов повної конкуренції відкритого ринку, визначена на умовах РСА у місці перетинання митного кордону країни-імпортера товару
Відповідно до пунктів 9.1-9.3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Держмитслужби від 31.01.07 № 74, митна вартість, визначена за резервним методом згідно з положеннями статті 273, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначених (визнаних) митних вартостях. Для використання положень статті 273 при визначенні митної вартості повинні використовуватися методи, викладені у статтях 267-272, при цьому обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 273. Деякі приклади обґрунтованої гнучкості: а) ідентичні товари - вимога про те, що ідентичні товари повинні експортуватися в той самий час чи «максимально наближений до часу ввезення» (приблизно в той час), що й товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко; основою для визначення митної вартості може бути вартість ідентичних імпортних товарів, вироблених у країні, відмінній від країни експорту оцінюваних товарів; можуть використовуватися митні вартості ідентичних імпортних товарів, які вже визначені згідно з положеннями статей 271 і 272; б) подібні (аналогічні) товари - вимога про те, що подібні (аналогічні) товари повинні експортуватися в той самий час чи „максимально наближений до часу ввезення" (приблизно в той час), що й товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко; основою для визначення митної вартості може бути вартість подібних (аналогічних) імпортних товарів, вироблених у країні, відмінній від країни експорту оцінюваних товарів; можуть використовуватися митні вартості подібних (аналогічних) імпортних товарів, які вже визначені згідно з положеннями статей 271 і 272; в) метод на основі віднімання вартості - вимога про те, що товари продаватимуться „у незмінному стані", яка міститься в частині 2 статті 271, може тлумачитися гнучко; вимога про „90 днів" теж може застосовуватися гнучко.
Відповідно до статті 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
У відповідності до положень п.6 абзацу 3 ст. 273 Митного кодексу України, при застосуванні резервного методу, митна вартість імпортних товарів не визначається на підставі мінімальної митної вартості. Тому при визначенні митної вартості було використано другу, після найменшої в ЄАІС ДМСУ митну вартість.
Відповідно до Закону України „Про Митний тариф України" від 05.04.01 № 2371-ІП в редакції від 31.05.07, що діяла на момент митного оформлення товарів Позивача, основною одиницею виміру та обліку (ОВО) кількості товарів в УКТЗЕД є одиниця маси - кілограм (кг). У разі потреби для цілей тарифного регулювання, нетарифного регулювання (ліцензування, квотування тощо), збору та оброблення статистичних даних застосовуються додаткові ОВО.
Товар № 1 (код товару 7410210000) - заявлена митна вартість - 5,37 USD/кг., визначена митна вартість 8,82 USD/кг. - розрахунок проводився наступним чином:
- мінімальна ціна за цим кодом товару у діапазоні пошуку з 07.02.10 по 07.05.10 становить 8,78 USD/кг.;
- друга після мінімальної - 8,82 USD/кг., отже митницею взята друга після мінімальної ціна.
Розрахунок: друга після мінімальної ціни 8,82 USD/кг. помножена на вагу нетто товару, в даному випадку 8459 кг. дорівнює визначеній вартості у 74608, 38 USD.
В судовому засіданні Відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт заниження позивачем при імпорті на митну територію України митної вартості товару.
За таких обставин, рішення митного органу щодо визначення вартості товару за резервним методом, суд вважає правомірним і, відповідно, вимога Позивача щодо повернення надміру сплачених коштів задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні позову.
Постанова набирає сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –11.10.2010 р.