Справа № 490/3412/21

нп 2/490/3308/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Медюка Олега Олександровича, розглянувши у підготовчому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Товарна біржа "Нерухомість-Миколаїв" про визнання дійсним договору купівлі -продажу, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Товарна біржа "Нерухомість-Миколаїв", в якій позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрованого 06.07.2001 року Товарною біржею "Нерухомість-Миколаїв", реєстраційний №1-813, укладений між - ОСОБА_4 , з одного боку і ОСОБА_1 з іншого боку - дійсним.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 06.07.2001 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 . Між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №1-813 на Товарній біржі "Нерухомість-Миколаїв". Сторони повністю виконали умови договору та претензій один до одного не мали.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

13.05.2021 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 187 ЦПК України судом 14.05.2021 року було направлено відповідні запити та 31.05.2021 року отримана інформація щодо місця проживання (перебування) відповідачів.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 31.05.2021 року прийнято вищезазначену заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження. Почато підготовче провадження та призначене проведення підготовчого засідання.

В підготовчому засіданнні 10.09.2021 року оголошувалася перерва до 09:00 годин 14.09.2021 року.

В підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Медюк О.О. позов підтримав в повному обсязі з підстав наведених в ньому.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в підготовчому засіданні позов визнали, про що подали відповідні письмові заяви.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до положень частин 3 та 4 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у звязку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Оскільки відповідач визнав, пред`явлений позов і визнання позову не суперечить закону, тому суд за згодою сторін та враховуючи положення частин 3 та 4 ст. 200, ст. 206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

06.07.2001 року ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_1 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 , з належними до нього господарчими та побутовими спорудами та будівлями, розташованого на земельній ділянці площею 732 кв.м., що підтверджується копією Договору купівлі-продажу №1-813, складеному та зареєстрованому 06.07.2001 року на Товарній Біржі "Нерухомість-Миколаїв".

07 січня 2008 року Комунальним підприємством "Миколаївське міжміськое бюро технічної інвентаризації" було виготовлено технічний паспорт на житловий (індивідуальний) будинок АДРЕСА_1, Реєстровий номер 481, Інвентрана справа №5983.

Згідно з данними зазначеними Комунальним підприємством "Миколаївське міжміськое бюро технічної інвентаризації" у вказаному технічному паспорті, власником вказаного нерухомого майна є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Розмір частки власності - 1/1.

Відповідно до Свідоцтва про смерть від 11 вересня 2014 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження від 15.12.1956 року № НОМЕР_2 , ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю зазначена ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 15.08.1975 року НОМЕР_3 , ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_2 та після укладенняшлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_7 .

Відповідно до Свідоцтва про смерть від 05 травня 2014 року, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до Свідоцтва про смерть від 13 квітня 2016 року, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до Свідоцтва про смерть від 05 грудня 2013 року, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 06.07.2001 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Відповідно до ст. 47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Зі змісту договору №1-813 від 06.07.2001 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Товарній біржі «Нерухомість-Південь», подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Закон України «Про товарну біржу» в редакції, діючий на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржи та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у 1999 році, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржи.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрованого 06.07.2001 року Товарною біржею "Нерухомість-Миколаїв", реєстраційний №1-813, укладений між - ОСОБА_4 , з одного боку і ОСОБА_1 з іншого боку.

Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрованого 06.07.2001 року Товарною біржею "Нерухомість-Миколаїв", реєстраційний №1-813, укладений між - ОСОБА_4 , з одного боку і ОСОБА_1 з іншого боку, дійсним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), третя особа - Товарна біржа "Нерухомість-Миколаїв" (54001, м. миколаїв, вул. Шевченка 44, кв.15) про визнання дійсним договору купівлі-продажу - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 06 липня 2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та зареєстрований Товарною біржею "Нерухоість-Південь" за номером №1-813 від 06.07.2001 року.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін