УХВАЛА

Іменем України

03 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 619/3325/14-ц

провадження № 61-13229ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження

та винесення ухвали про повторне виселення боржника, заінтересована особа -Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Дергачівському

та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), боржник - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області із заявою про відновлення виконавчого провадження

та винесення ухвали про повторне виселення боржника, обґрунтовуючи заяву тим, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області

від 07 серпня 2014 року вирішено виселити ОСОБА_3 , ОСОБА_2

з квартири АДРЕСА_1 .

23 жовтня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45188086 з примусового виселення ОСОБА_2 з вказаної квартири.

28 липня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 45188086.

09 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримав постанову державного виконавця від 15 серпня 2020 року про закінчення вказаного виконавчого провадження

у зв`язку з фактичним і у повному обсязі виконанням вимог виконавчого документа.

09 жовтня 2020 року заявник отримав акт державного виконавця від 07 серпня 2020 року, у якому вказано, що під час проведення виконавчих дій

з примусового виселення ОСОБА_2 зі спірної квартири встановлено,

що боржник за вказаною адресою нібито не мешкає, а належна стягувачу квартира нібито звільнена від будь-якого майна боржника.

13 жовтня 2020 року він прибув до належної йому квартири, однак потрапити

в приміщення не зміг, оскільки двері квартири були зачинені, а боржник досі там проживає.

22 жовтня 2020 року він звернувся до ВДВС із заявою про відновлення виконавчого провадження № 45188086 та призначення проведення виконавчих дій, і на підставі його заяви 03 листопада 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

15 листопада 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про відновлення виконавчого провадження № 45188086, яка задоволена постановою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року. Харківський апеляційний суд,

як на підставу задоволення скарги боржника посилався на відсутність ухвали про повторне виселення боржника та вказував на той факт, що у державного виконавця не було підстав для відновлення виконавчого провадження

на підставі самої лише заяви стягувача.

За таких обставин рішення Дергачівського районного суд Харківської області

від 07 серпня 2014 року про виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_2

із вищезазначеної квартири є не виконаним.

Враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 просить суд відновити виконавче провадження № 45188086; винести ухвалу про повторне виселення боржника ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня

2021 року заяву ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження

та винесення ухвали про повторне виселення боржника задоволено частково. Повторно виселено ОСОБА_2 з квартири

АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 липня 2021 року ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року скасовано, і прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження та винесення ухвали про повторне виселення боржника залишено без задоволення.

04 серпня 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку

до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 14 липня 2021 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про виселення з квартири, не зважаючи на те, що на даний час її власником є не він. Вважає, що рішення суду не виконано,

а тому є необхідність повторного виселення боржника ОСОБА_2 із вказаної квартири.

Дослідивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову

у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, визначених в пунктах 2, 3 частини першої цієї статті ЦПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Постановляючи ухвалу від 05 квітня 2021 року про повторне виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що стягувачу гарантована можливість повторного виселення боржника, який знову вселився

у приміщення, що мало бути звільнено для стягувача, незалежно від того, в який спосіб боржник був первісно виселений у порядку виконавчого провадження. Оскільки наразі боржник ОСОБА_2 знову вселився до спірної квартири,

то останній підлягає повторному виселенню.

Приймаючи постанову від 14 липня 2021 року про скасування ухвали суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про повторне виселення боржника ОСОБА_2 із спірного приміщення, суд апеляційної інстанції виходив із наступного.

Апеляційним судом встановлено, що власником квартири

АДРЕСА_1 на даний час зареєстровано ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс».

Також апеляційним судом встановлено, що рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 серпня 2014 року виконано, що підтверджується змістом постанови старшого державного виконавця Міжрайонного ВДВС

по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріної Л. О. від 15 серпня

2020 року про закінчення виконавчого провадження, яка є чинною.

На даний час ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, а новий власник питання про заміну стягувача у виконавчому листі не порушує, а отже доводи заяви ОСОБА_1 про порушення його прав як власника вказаної квартири та необхідності їх відновлення шляхом повторного виселення ОСОБА_2

є безпідставними.

Статтею 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено,

що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб,

що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах,

у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини десятої статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження у такому разі підлягає поновленню

за постановою державного виконавця.

Відповідно до частин першої та другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи

і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи

і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, і вказане не заперечує у його касаційній скарзі, а новий власник -

ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс» питання про заміну стягувача

у виконавчому листі не порушує, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів заяви ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 порушуються його право власності на відповідну квартиру у зв`язку

із вселенням у дане житло.

Із змісту касаційної скарги, убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності постанови Харківського апеляційного суду

від 14 липня 2021 року

У відповідності до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним

і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частинами четвертою-шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження та винесення ухвали про повторне виселення боржника, заінтересована особа -Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), боржник - ОСОБА_2 ,

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська