Судове рішення 761/820/20 від 16.09.2021

Судове рішення #117489825

Ухвала

14 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 761/820/20

провадження № 61-14234ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Агропросперіс банк» про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» (далі - АТ «Агропросперіс Банк») про визнання неправомірною бездіяльності банку щодо ненадання письмової відповіді про результати розгляду скарги ОСОБА_1 від 12 липня 2018 року № 2018-606; зобов`язання відповідача письмово повідомити, коли і яким працівникам банку позивач заборонив видавати кошти з відкритих рахунків третім особам, на користь яких ці рахунки були відкриті ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року визнано неподаною та повернуто.

Постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року залишено без змін.

У серпні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У клопотанні, доданому до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, посилаючись на те, що копію оскарженої постанови суду апеляційної інстанції він отримав 05 серпня 2021 року, що підтверджується копією конверта апеляційного суду.

Враховуючи наведені заявником обставини, є підстави вважати, що строк

на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Строк на касаційне оскарження на підставі частини другої статті 390 ЦПК України підлягає поновленню.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Заявник зазначає, що судами не враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що одна з позовних вимог ОСОБА_1 - про визнання неправомірною бездіяльності банку щодо ненадання письмової відповіді про результати розгляду скарги

ОСОБА_1 від 12 липня 2018 року №2018-606 ґрунтується на вимогах Закону України «Про звернення громадян».

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 рокузроблено висновок, що спірні правовідносини в частині визнання неправомірною бездіяльності банку щодо ненадання письмової відповіді про результати розгляду скарги ОСОБА_1 від 12 липня 2018 року № 2018-606 регулюються саме Законом України «Про звернення громадян», а тому апеляційний суд дійшов правильних висновків про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги в частині вимог про визнання неправомірною бездіяльності банку щодо ненадання відповіді на скаргу заявника.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшли обґрунтованого висновку, що на позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності банку щодо ненадання письмової відповіді та про зобов`язання банку письмово надати інформацію

ОСОБА_1 розповсюджуються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», а тому за вказану вимогу він звільнений від сплати судового збору.

При цьому, за позовну вимогу про визнання неправомірною бездіяльності банку щодо ненадання письмової відповіді про результати розгляду скарги ОСОБА_1 від 12 липня 2018 року № 2018-606, позивач повинен сплатити судовий збір, з урахуванням вимог частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у розмірі ставки судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка становить 840 грн 80 коп.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив із того, що подана заява не відповідає вимогам пунктам 2, 3, 4, 5 частини третьої

статті 175, частини четвертої статті 177 ЦПК України, оскільки позивачем у позовній заяві не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України

(для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідачів, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України позивача; не вказано ціну позову та її обґрунтований розрахунок; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох

відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; не сплачено судовий збір за позовну вимогу про стягнення коштів.

Статтею 175 ЦПК України встановлено вимоги до оформлення позовної заяви.

У відповідності до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

Частиною першою статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У відповідності до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, попередивши, що в разі не усунення вказаних недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню позивачу.

Апеляційним судом встановлено, що копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року отримано 01 лютого 2021 року. При цьому, ОСОБА_1 , отримавши 01 лютого 2021 року копію ухвали, станом на 05 березня 2021 року не усунув недоліки своєї позовної заяви. Будь-яких повідомлень щодо неможливості виконання ухвали суду

від 13 січня 2021 року у строки, встановлені судом, не направив.

Вирішуючи питання про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, встановив, що позивачу необхідно сплатити судовий збір за одну позовну вимогу, а саме - про визнання неправомірною бездіяльності банку щодо ненадання письмової відповіді про результати розгляду скарги, оскільки така вимоги підпадає під дію Закону України «Про звернення громадян».

Доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судами норм процесуального права при застосуванні наслідків несплати заявником судового збору за подання позовної заяви.

Заявник неналежним чином, з недотриманням вимог частини четвертої статті 177 ЦПК України оформив позовну заяву, не виконав вимоги ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, що стало підставою для її повернення. У доступі до правосуддя суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, заявника не обмежував.

Судами враховано, що згідно з частиною сьомою статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову

у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить,

що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статті 175, 177, 185 ЦПК України) є очевидним, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду

від 20 липня 2021 року(яка не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи) - необґрунтованою.

Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва

від 05 березня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду

від 20 липня 2021 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду

від 20 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Агропросперіс банк» про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 61-10304 ск 20 (розгляд 61-10304 ск 20)