Постанова

Іменем України

10 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 486/1186/20

провадження № 61-3344св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 листопада 2020 року у складі судді Савіна О. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Тищук Н. О., Кушнірової Т. Б., Лівінського І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивував тим, що з 11 січня 2005 року він працював електрозварювальником у відокремленому підрозділі «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом»). 22 листопада 2011 року, після отриманої виробничої травми, його переведено на посаду слюсаря-ремонтника 3 розряду.

Під час пандемії COVID-19 його мати захворіла на коронавірусну хворобу, щоб уникнути захворювання, він, за наполяганням матері, постійно полоскав рот, горло та ніс настоянкою прополісу.

18 червня 2020 року, приїхав на роботу до ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» та пройшов санпропускник, проте охоронник запропонував йому пройти експертизу для встановлення стану алкогольного сп`яніння. Погодившись, він пройшов до медпункту, де кілька раз дихав у трубку апарату, який показав вміст алкоголю 2,5 проміле.

Позивач пояснював, що таке могло статись у зв`язку із тим, що він вранці полоскав горло настоянкою прополісу, яку випадково міг проковтнути.

ОСОБА_1 від підписання акта медичного огляду відмовився та наполіг на проходженні огляду для встановлення стану сп`яніння в лікарні. Приїхавши з начальником дільниці ОСОБА_14. до лікарні, йому знову запропонували дихати у прилад, який показав вміст алкоголю 0,8 проміле. Коли ж він поцікавився, чому йому не роблять аналізу крові, пояснили, що в цьому нема потреби. Після цього ОСОБА_14. відібрав у позивача перепустку,

а наступного робочого дня йому повідомили про вчинення ним прогулу.

Зазначав, що вказані дії стали причиною стресу, що мало наслідком постійний головний біль. Після звернення до лікарні позивачу було видано листок непрацездатності. Коли ж після хвороби позивач вийшов на роботу, його викликали до профкому, де повідомили, що відносно нього складено акт про появу на робочому місці у стані сп`яніння, за що його буде звільнено. Наказом від 07 липня 2020 року позивача звільнено з посади слюсаря-ремонтника 3 розряду на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України. Позивач вважав, що 18 червня 2020 року він не перебував у стані алкогольного сп`яніння.

У заяві про зміну підстав позову від 07 вересня 2020 року позивач вказував, що акт медичного огляду, складений у медичному пункті ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», не є належним доказом на підтвердження обставин його перебування у нетверезому стані. Оформлення результатів медичного огляду на стан сп`яніння мало відбуватись у формі протоколу медичного огляду за формою № 155-у, яка передбачена Додатком 1 до наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР від 08 вересня 1988 року № 694. Проте такий протокол відсутній, оскільки не складався.

Складений відповідачем акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не можна вважати допустимим доказом ще й з огляду на те, що він складений відповідно до Інструкції про порядок виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, для водіїв транспортних засобів. Більше того, посадові особи відповідача, які підписали зазначений акт, не повідомили позивача про те, що вказаний акт складався, не ознайомили з його змістом, чим позбавили позивача можливості провести огляд на стан алкогольного сп`яніння у спеціалізованому медичному закладі (диспансері), де позивачу б зробили аналіз крові.

Позивач вказував, що з метою профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, він вживав невеликі дози настоянки прополісу, яка могла спричинити запах з ротової порожнини, проте потрапляння наявного в її складі етанолу у кров у такій кількості, що б спричинила його сп`яніння, виключене. Цю обставину міг би довести відповідний аналіз крові, від проведення якого у лікарні позивачу відмовили.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив

визнати незаконним та скасувати наказ ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» від 07 липня 2020 року № 581-ОС про розірвання трудового договору, згідно з яким його звільнено за появу на роботі в нетверезо стані з посади слюсаря-ремонтника 3 розряду;

поновити його на посаді слюсаря-ремонтника 3 розряду ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» з 07 липня 2020 року;

стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 липня 2020 року до дня ухвалення рішення суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що поява позивача на роботі у нетверезому стані доведена сукупністю зібраних доказів: поясненнями самого позивача, який підтвердив, що випадково міг проковтнути частину спиртової настоянки, поясненнями свідків та результатами вимірювання рівню парів алкоголю алкотестером спочатку на підприємстві, а потім у медичному закладі.

Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погодився. Крім того, вказав, що наявні у матеріалах справи докази належним чином підтверджують перебування позивача на роботі в нетверезому стані.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що він виявляв бажання пройти обстеження за допомогою дослідження крові на наявність алкоголю, та про те, що йому у такому обстеженні було відмовлено, жодними доказами не підтверджуються.

Крім того, апеляційний суд вважав необґрунтованими посилання позивача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 у справі

№ 604/725/14-ц, від 28 лютого 2020 року у справі № 807/160/18 та від 25 липня 2018 року у цивільній справі № 333/5649/16-ц, оскільки вони є нерелевантними.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що доводи відповідача ґрунтуються на показаннях свідків, проте жодними належними та допустимими письмовими доказами не підтверджені. Водночас на момент проведення допитів усі свідки відповідача працювали у ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а отже не виключено, що відповідач, здійснюючи на свідків адміністративний вплив, міг змусити їх свідчити так, як вигідно йому.

Акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 575, складений відповідачем 18 червня 2020 року, не є достовірним доказом, який би підтверджував факт перебування позивача на роботі у нетверезому стані. Належне обстеження відповідно до вимог законодавства щодо проведення медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння не проводилося.

Відповідно до законодавства медичний огляд для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння проводиться у спеціалізованих кабінетах наркологічних диспансерів (відділень) лікарями психіатрами-наркологами або в лікувально-профілактичних установах лікарями психіатрами-наркологами і лікарями інших спеціальностей, що пройшли підготовку. Належним результатом оформлення висновків щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння мав би бути протокол медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння. Проте, такий протокол був відсутній, а суди попередніх інстанцій не звернули на це уваги.

Більше того, складений відповідачем акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не можна вважати допустимим доказом ще й з огляду на те, що його складення передбачено Інструкцією про порядок виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, для водіїв транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Водночас позивач не є водієм транспортного засобу. Таким чином, відповідач неправильно зафіксував начебто нетверезий стан ОСОБА_1 , а суди помилково вважали такий доказ належним.

Посадові особи відповідача, які підписали акт від 18 червня 2020 року № 575, не повідомили позивача про те, що він був ними складений, не ознайомили позивача з його змістом, не запропонували його підписати, а також не склали відповідний акт про відмову від підписання цього акта. Такими діями, позивача позбавлено можливості провести огляд на стан алкогольного сп`яніння у спеціалізованому медичному закладі (диспансері).

Позивач зазначає, що з метою профілактики гострої респіраторної хвороби

СОVID-19, він дійсно вживав невеликі дози настоянки прополісу, яка могла спричинити запах з ротової порожнини, проте потрапляння наявного в її складі етанолу до крові у такій кількості, котра б спричинила його сп'яніння, було цілком виключене. Цю обставину міг би довести відповідний аналіз крові, від проведення якого у лікарні позивача відмовив відповідач, очевидно, розуміючи, ймовірність негативного результату, що виключить можливість звільнення позивача за надуманими підставами.

Настойка прополіса (краплі), афлубін (краплі), леспенефріл (краплі), валокордин (краплі), корвалол (краплі) є медичними препаратами, які виготовлені на 70° етиловому спирті та у людини, яка вживаю ці медичні препарати, може піднятись рівень алкоголю в крові; вживання зазначених вище лікарських засобів на людину, яка перебуває на роботі, не знижує працездатність людини: якщо людині призначені вище зазначені ліки, ніяких візуальних ознак не повинно бути; визначити стан перебування людини під впливом лікарських засобів з вмістом етанолу можна тільки газохроматографічним методом крові з вени на наявність та кількість етилового спирту. Тобто такий стан неможливо визначити за допомогою газоаналізатора шляхом вимірювання вмісту парів алкоголю. Натомість, перебування позивача нібито у стані алкогольного сп'яніння визначено відповідачем саме за результатами освідчення з використанням газоаналізатора. Отже, перебування позивача на роботі у стані сп'яніння ґрунтується на припущеннях, а відповідачем не додано до наказу про звільнення жодного належного та допустимого доказу, зокрема передбаченого законодавством медичного висновку, на підтвердження факту перебування мене на роботі в нетверезому стані.

Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що використання вживаних мундштуків для газоаналізаторів і, так званих аналогів або замінників оригінальних мундштуків, що не проходили офіційний процес метрологічної та медичної сертифікації разом із приладами газоаналізаторів як єдиною загальною вимірювальною системою «мундштук-прилад», може призводити до систематичних похибок з отриманням помилкового результату тесту (через різні зазори при нештатному кріпленні мундштука до ніпеля, іншу швидкість потоку та інші умови отримання проби для тесту тощо). Таким чином, показники кількості алкоголю 2,63 і 2,04 проміле не є достовірними, не можуть достеменно підтверджувати факт перебування позивача 18 червня 2020 року в стані алкогольного сп'яніння. Позивач наголошував, що вказані величини для нього, як інваліда трудового каліцтва з ураженням слуху та опорно-рухового апарату, є смертельними.

Позивач наголошує, що, як свідчать матеріали справи, його оглядали: фельдшер

ОСОБА_13. , терапевт ОСОБА_15. та невропатолог ОСОБА_5 . Проте, жоден з них на момент проведення медичного огляду не мав відповідної кваліфікації психіатра-нарколога, як того вимагає законодавство України. Також у матеріалах справи відсутні докази проходження зазначеними особами навчання з питань проведення медичного огляду осіб на предмет встановлення стану сп'яніння. Таким чином, надані зазначеними медичними працівниками висновки про стан позивача, не можна вважати належними та допустимими доказами.

Профспілковий комітет ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» не заслухав пояснень позивача щодо вказаної ситуації, права позивача не захистив. Усі підстави для звільнення позивача є надуманими, пов'язані з упередженим ставленням до нього як до особи з інвалідністю.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження (в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України) та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1

(в частині підстав касаційного оскарження - неврахування висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

20 червня 2018 року у справі № 604/725/14-ц та відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 08 квітня 2021 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами

1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Позивач зазначає, що апеляційний суд

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі

№ 807/160/18, а також те, що судове рішення ухвалено з порушенням пункту

1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 11 січня 2005 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до будівельно-монтажного управління ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» на посаду електрозварювальника 2 розряду.

22 листопада 2011 року позивача переведено на посаду слюсаря-ремонтника 3 розряду.

Наказом ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» від 07 липня

2020 року № 581-ОС трудовий договір з ОСОБА_1 розірвано на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України (за появу на роботі в нетверезому стані). Цього ж дня ОСОБА_1 ознайомлений з цим наказом, про що свідчить його особистий підпис.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту 7 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом, у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Підставою для звільнення працівника за пунктом 7 статті 40 КЗпП України є сам факт появи на роботі у нетверезому стані. При цьому, звільнення на підставі вказаного пункту є дисциплінарним стягненням, а тому таке має накладатись з додержанням встановленої процедури.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з заходів стягнення - догана або звільнення (147 КЗпП України).

Згідно з статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення та не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

У статті 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни мають бути витребувані письмові пояснення, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення має враховуватися ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, а також попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Нормативним актом, який регулює питання проведення медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння, який призначається у випадках, коли закон передбачає дисциплінарну адміністративну відповідальність за вживання алкоголю, перебування в стані сп`яніння чи розпивання спиртних напоїв на роботі, є Тимчасова інструкція про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння, затверджена заступником Міністра охорони здоров`я СРСР 01 вересня 1988 року

№ 06-14/33-14 (далі - Тимчасова інструкція), яка є доповненням до наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР від 08 вересня 1988 року № 694 «Про заходи щодо подальшого вдосконалення медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння». Цей наказ включено до Переліку наказів МОЗ СРСР, які застосовуються в Україні, що додається до вказівки Міністерства охорони здоров`я України від 28 травня 1996 року № 165 (пункт 399).

Згідно з пунктом 2 Тимчасової інструкції медичний огляд для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння здійснюється в спеціалізованих кабінетах наркологічних диспансерів (відділень) лікарями психіатрами-наркологами або лікувально-профілактичних закладах лікарями психіатрами-наркологами та лікарями інших спеціальностей, які пройшли відповідну підготовку.

Відповідно до пунктів 6 - 8 Тимчасової інструкції лікар (фельдшер), що проводить огляд, складає протокол медичного огляду за встановленою формою у двох примірниках. У протоколі докладно викладаються відомості про зовнішній вигляд оглянутого, його поведінку, мову, вегето-судинні реакції, стан рухової сфери. При цьому слід зазначити скарги оглянутого, його суб`єктивну оцінку свого стану. Крім того, при оцінці стану необхідно відзначити наявність або відсутність запаху алкоголю і вказати результати лабораторних досліджень.

У постанові Верховного Суд від 15 березня 2021 року у справі № 404/345/19 (провадження № 61-21857св19) вказано, що «у відповідності до пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння. Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 7 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку (пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»). Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Установивши, що ОСОБА_1 перебувала на роботі в нетверезому стані, що підтверджено результатами тесту на стан алкогольного сп`яніння і особистими поясненнями позивача щодо знаходження її у такому стані, при цьому доказів написання цих пояснень під психологічних тиском позивач не надала, та з урахуванням згоди профспілкового органу на її звільнення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулось з дотриманням закону, а тому відсутні підстави для поновлення її на роботі».

Суди встановили, що нетверезий стан позивача ОСОБА_1 підтверджено актом медичного огляду від 18 червня 2020 року, який було складено о 8 год 25 хв Обстеження проведено за допомогою спеціального технічного засобу «Алкотест 7410» № 269. Результатами обстеження, яке проводилось двічі, встановлено рівень алкоголю 2,63 проміле, а через 20 хвилин - 2,04 проміле. Від підпису в акті ОСОБА_6 відмовився в присутності свідків, що засвідчено їх підписами.

Згідно з свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, засіб газоаналізатор Alkotest 7410 Plus, виробник Німеччина, відповідає вимогам Методики повірки МПУ 066/05-2013, свідоцтво чинне до 23 жовтня 2020 року.

Повторне обстеження ОСОБА_1 проведено цього ж дня о 10 год 00 хв у Комунальному закладі «Южноукраїнська міська лікарня» приладом «Алкон 01СУ». За наслідками тестування встановлено алкогольне сп`яніння 0,8 проміле та зроблено висновок про непрацездатність обстежуваної особи через алкогольне сп`яніння.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_13. , ОСОБА_7 ,ОСОБА_8 , ОСОБА_14. , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтвердили факт проходження ОСОБА_1 медичного огляду в медичному пункті ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» та факт його перебування у нетверезому стані. Свідки ОСОБА_15. та ОСОБА_5 підтвердили факт обстеження ОСОБА_1 в Южноукраїнській міській лікарні та встановлення факту алкогольного сп`яніння. При цьому, суди дійшли висновку, що пояснення свідків узгоджуються з іншими письмовими доказами, не містять суперечностей, не спростовані позивачем та належним чином підтверджують перебування позивача на роботі в нетверезому стані. Водночас деякі з допитаних свідків не перебувають в трудових відносинах з відповідачем, а тому підстав стверджувати про їх упередженість немає.

Медичний огляд для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння робиться в спеціалізованих кабінетах наркологічних диспансерів (відділень) лікарями психіатрами-наркологами або в лікувально-профілактичних установах лікарями психіатрами-наркологами і лікарями інших спеціальностей, що пройшли відповідну підготовку. Апеляційний суд встановив, що спеціалістами, які пройшли відповідну підготовку, у цій справі є фельдшер медичного пункту ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_13. , лікар-терапевт ОСОБА_15. та лікар-невропатолог ОСОБА_5 , які і проводили обстеження ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння.

Крім того, в матеріалах справи є пояснення позивача від 18 червня 2020 року,

в яких він підтверджує факт того, що полоскав горло спиртом і проковтнув його.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку, що нетверезий стан позивача підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 7 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Суди встановили, що 02 липня 2020 року відбулось засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», на якому були присутні 17 членів профспілкового комітету з 21. Заслухавши питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за появу на роботі у нетверезому стані на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України профспілковий комітет надав відповідну згоду.За таких обставин суди обґрунтовано вважали, що порядок та строки накладення дисциплінарного стягнення - звільнення позивача за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, передбачених законодавством, відповідачем дотримано.

Встановивши на підставі належних та допустимих доказів у їх сукупності, що позивач перебував на роботі у нетверезому стані, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення позивача відповідно до пункту 7 статті 40 КЗпП України.

Доводи про те, що позивач виявляв бажання пройти обстеження за допомогою дослідження крові на наявність алкоголю, а йому у такому обстеженні було відмовлено, належними доказами не підтверджено.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, а також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від від

15 березня 2021 року у справі № 404/345/19 (провадження № 61-21857св19), колегія суддів доходить вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат