ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2010 р. м.Вінниця Справа № 2-а-3928/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,
при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні
за участю:
прокурора: Самбровської Ярослави Архипівни
представника позивача : Боровського Олега Володимировича
у відсутність відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Прокурора Тульчинського району Вінницької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області
до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про: стягнення суми невиплачених внесків в сумі 1833 грн. 17 коп.
ВСТАНОВИВ :
Прокурор Тульчинського району (в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області (надалі - Позивач) звернувся з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) про стягнення суми невиплачених внесків в сумі 1833,17 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно довідки, яка видана Управлінням Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області за № 482/06-23/03 від 04.06.2010 року відповідачем не сплачено внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за найманих працівників ОСОБА_3 за період з січня 2009 року по 30 червня 2009 року та ОСОБА_4 з 20 квітня 2009 року по 30 червня 2009 року з розрахунку мінімальної заробітної плати в загальній сумі 1833,17 грн.
Відповідачем дана заборгованість у добровільному порядку не сплачена, що спонукало до звернення з даним позовом до суду.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові.
Відповідач в судове засідання не з’явився, поряд з тим, через канцелярію суду подав заперечення від 20.10.2010 року (вх.. №22601), в яких зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а відтак позовна заява не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та повторну неявку відповідача, а також те, що статтею 122 КАС України строк розгляду справи обмежений місячним терміном, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень статті 128 КАС України.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа –підприємець Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області 24.10.2007 року, за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 24.10.2007 року НОМЕР_2 (а.с.8) та є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до статті 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” та статті 14 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Порядок обчислення і сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів передбачено Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі-Закон) та Інструкцією „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженою постановою управління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 (далі - Інструкція).
Згідно статті 1 Закону страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
У відповідності до положень статті 12 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно частини 3 статті 18 Закону, страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
В силу підпункту 6 пункту 2 статті 17 Закону страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду.
Згідно зі статтею 19 Закону страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці.
Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів, виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах .
На підставі частини 2 статті 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у зазначені строки, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків, тобто недоїмкою.
Разом з тим, відповідно до підпунктів 4, 5.1.4 Інструкції, розмір страхових внесків встановлено 33,2% суми фактичних витрат на оплату праці та 0,5 - 2 % сум доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих платнику відповідно до умов трудового договору або цивільно-правового договору ( 0,5% якщо доход не перевищує 525 грн.; 2% - якщо доход перевищує 525 грн.).
Нараховані за відповідний базовий звітній період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього базового періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Базовим звітнім періодом є календарний місяць.
Відповідач не додержується вимог чинного законодавства щодо порядку обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, внаслідок чого, згідно «розрахунку сум належних до сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування при умові офіційного укладення трудових стосунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.», сума до сплати за найманого працівника ОСОБА_5 з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року та за найманого працівника ОСОБА_4 за період з 20.04.2009 року по 30.06.2009 року становить –1833,17 грн.
На день розгляду справи заборгованість по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідачем не сплачена.
При вирішені даного спору, суд вважає також зазначити й про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Одночасно, в частині третій вказаної статті зазначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, зазначена стаття передбачає, що іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду
Так, частина 10 статті 106 Закону передбачає, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, а тому при вирішенні даного спору суд не бере до уваги заперечення відповідача про відмову в задоволені позову з підстав пропущення строку звернення до суду.
Статтею 23 Закону встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
З урахування встановлених у судовому засіданні обставин та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню на загальну суму 1833,17 грн.
Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер -НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Віницької області (вул. Леніна, 51, м. Тульчин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 24894976, р/р 25607323610203 ОПЕРВ Ощадбанк м. Вінниця МФО 302076) заборгованість по невиплачених внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за найманих працівників в сумі 1833,17 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять три гривні сімнадцять копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 02.11.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
29.10.2010