ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 р. Справа № 2-а-3695/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Подолян Наталії Вікторівні
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1
відповідача : Комісарчук М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області Ратовського А.С.
про: визнання незаконною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області Ратовського А.С. про визнання незаконною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій.
Позов мотивовано тим, що 06.09.2010р. року відносно позивач начальником територіального управління державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області прийнято постанову № 101859 про застосування штрафних санкцій за порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" в сумі 1700 грн. Позивач вважає дану постанову протиправною, такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим просить суд її скасувати.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що в даний час в його розпорядженні знаходиться автомобіль марки «Мерседес-Бенс», д.н.з. НОМЕР_1, який раніше використовувався як таксі. На цей вид діяльності у нього є відповідні документи, такі як, свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_2 від 01.01.2010р., ліцензія НОМЕР_3 дійсна до 26.10.2010р., ліцензійна картка до ліцензії НОМЕР_4, дійсна до 26.10.2010р. Однак, під час проведення перевірки, він не здійснював такого виду діяльності, як перевезення пасажирів на таксі, а разом зі своєю дружиною – ОСОБА_4, їхав до дому. Таким чином вважає, що в його діях жодного порушення Закону України "Про автомобільний транспорт" не має.
Представник відповідача, посилаючись на обставини викладені у своїх письмових запереченнях (а.с. 24-27), просила у задоволенні позову відмовити повністю.
У судовому засіданні, яке проводилось 06.10.2010 року, було допитано в якості свідка ОСОБА_4, дружину позивача. З її слів, 30.08.2010р. вона разом зі своїм чоловіком їхали на автомобілі додому. На вул. Соборній вони були зупиненні співробітниками ДАЇ. Після чого, до них підійшов інспектор Головавтотрансінспекції і склав на чоловіка Акт за перевезення пасажирів. Однак, крім неї в автомобілі ніяких пасажирів не було.
Також, у судовому засіданні 19.10.2010р. було допитано в якості свідків – ОСОБА_5 та ОСОБА_6, інспекторів територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області, які пояснили, що 30 серпня 2010 року здійснювалась рейдова перевірка по вул. Соборна. В ході перевірки було зупинено автомобіль «Мерседес-Бенс» під керуванням ОСОБА_1 В зв`язку з тим, що в салоні авто знаходилась пасажирка, яку перевозив позивач, та у нього був відсутній тимчасовий талон до ліцензійної картки, ними було складено Акт № 192369.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, покази свідків, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
30.08.2010 року, згідно з завданням на перевірку № 062933 від 30.08.2010 року (а.с. 34) державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області проводилась перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В ході перевірки було зупинено транспортний засіб «Мерседес-Бенс», що належить ОСОБА_7, під керуванням ОСОБА_1. За результатами перевірки складено акт № 192369 (а.с. 35) про виявлені порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
На підставі даного акту начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Ратовським А.С. прийнято постанову № 101859 від 06.09.2010 року (а.с. 5) про застосування до ОСОБА_1, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, фінансових санкцій в сумі 1700 грн. 00 коп. (сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), які передбачені ч. 1 абз.3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Так, як слідує з акту перевірки від 30.08.2010р. на думку інспекторів ОСОБА_1 допущено порушення, яке полягає в тому, що позивачем надавались послуги по перевезенню пасажирів на таксі без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: без ліцензійної картки та тимчасового талону про реєстрацію транспортного засобу.
Основні засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ.
Відповідно до статті 35 цього Закону послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.
Позивач в розумінні статті 1 Закону є автомобільним самозайнятим перевізником, оскільки являється фізичною особою - суб'єктом господарювання, та здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.
Стаття 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлює для водіїв перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Аналіз цієї статті приводить до висновку про існуючий розподіл перевізників в залежності від їх правового статусу - ( юридична особа, фізична особа), та підстав і мети пасажирських перевезень (на договірних умовах, для власних потреб). Так, документами для самозайнятого перевізника який здійснює перевезення пасажирів на таксі є: ліцензія, ліцензійна картка, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.
Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються фінансові санкції - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено в судовому засіданні висновки акту перевірки від 30.08.2010р. про відсутність у позивача ліцензійної картки не відповідають дійсності, протирічять вимогам закону та самим же матеріалам перевірки.
Судом з’ясовано, що ОСОБА_1 на підставі ліцензії Міністерства транспорту та зв’язку України НОМЕР_3 від 27.10.2005р. надає послуги, пов’язані з перевезенням пасажирів та їх багажу на таксі. До вказаної ліцензії в позивача в наявності ліцензійна картка з відомостями про транспортний засіб - «Мерседес-Бенс» 200D д/н НОМЕР_1, на підставі якого здійснюються перевезення пасажирів з терміном дії до 26.10.2010р. Дана ліцензійна картка була надана інспекторам Головавтотрансінспекції при проведені перевірки, та її відомості внесено в акт № 192369 від 30.08.2010р., який взятий за основу прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення. Крім того, наявність у водія ліцензійної карки на момент перевірки підтвердили державні інспектори Головавтотрансінспекції ОСОБА_5 та ОСОБА_6., допитані в судовому засіданні в якості свідків. Тобто, зафіксоване актом перевірки порушення, яке полягало у відсутності у водія ліцензійної картки свого підтвердження в процесі розгляду справи не знайшло.
Аналізуючи викладені вище фактичні обставини справи суд звертає увагу на те, що стаття 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлює вичерпний перелік документів на підставі яких виконуються пасажирські перевезення на таксі, і відповідно, дана норма розширеному чи довільному тлумаченню не підлягає.
При цьому, умовою застосування відповідальності згідно абзацу 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону є відсутність у перевізника лише тих документів, що вказані в такому переліку. Закон України "Про автомобільний транспорт" не містить жодних правових приписів про обов’язковість наявності у перевізника тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб.
Відповідачем не враховано, що постановою Кабінету Міністрів України № 124 від 11.02.2009р. тимчасові реєстраційні талони виключено з переліку обов’язкових документів, що повинні мати при собі водії механічного транспортного засобу. Так, згідно п.п. б п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001р. № 1306, такими документами є реєстраційний документ на транспортний засіб, а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом.
Використання позивачем на законних підставах транспортного засобу «Мерседес-Бенс»200D д/н НОМЕР_1 підтверджується наявним в останнього свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 на гр. ОСОБА_7 та нотаріально-оформленою довіреністю власника транспортного засобу щодо абсолютного права користування та розпорядження даним транспортним засобом гр. ОСОБА_1
Суд відмічає, що керування транспортними засобами особами без відповідних реєстраційних документів, підтверджуючих законність їх володіння та розпорядження, є адміністративним проступком, відповідальність за який передбачена не Законом України "Про автомобільний транспорт", а Кодексом України про адміністративні правопорушення - ст. 126, і надання правової оцінки даним обставинам відноситься до компетенції інших органів, а не інспекторів територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області.
Матеріали справи не містять жодних доказів притягнення ОСОБА_1 до відповідальності саме за незаконне володіння, керування чи розпорядження транспортним засобом, що був об’єктом перевірки, і відомостями про існування таких доказів відповідач теж не володіє.
Таким чином притягнення позивача до відповідальність за відсутність тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб є безпідставною, оскільки такий документ не є обов’язковим при наданні послуг перевезення пасажирів на таксі.
Крім того, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_6, який здійснював перевірку, щодо того, що в салоні автомобіля позивача знаходилась саме пасажирка, а не його дружина, оскільки жодного доказу на підтвердження даної обставини в матеріалах справи та дана обставина спростовується показаннями свідка ОСОБА_4.
З огляду на це, суд констатує, що на момент проведення перевірки в ОСОБА_1 були в наявності всі відповідні документи, в тому числі і ліцензійна картка, які передбачені ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", що свідчить про відсутність в цього діях інкримінованого відповідачем порушення. За даних обставин підстав для притягнення позивача до відповідальності суд не вбачає, а відтак винесена начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області 06.09.2010р. постанова про застосування фінансових санкцій № 101859 є протиправною і підлягає скасуванню.
Посилання представника відповідача на недійсність ліцензій, виданої позивачу для провадження діяльності по наданню послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, судом до уваги не приймається, так як притягнення ОСОБА_1 до відповідальності мало місце за відсутність документів, на підставі яких здійснюється пасажирське перевезення, в порядку, передбаченому Законом України "Про автомобільний транспорт". А питання про чинність ліцензії, дотримання ліцензіатом ліцензійних умов проведення господарської діяльності та застосування за виявлені, в такому разі, порушення санкцій, є предметом державного нагляду та контролю у сфері ліцензування, що здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Відповідно до ч. 15 ст. 20 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" державні контролюючі органи та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень ліцензійних умов зобов'язані повідомити про ці порушення орган ліцензування.
Тобто, за наслідками проведеної перевірки додержання вимог позивачем законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів, відповідач не наділений повноваженнями приймати рішення та надавати правову оцінку тим фактам, які стосуються зовсім іншого предмету державного нагляду, та відноситься до компетенції інших державних органів.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оцінюючи пояснення та докази, надані позивачем та аналізуючи самі матеріали перевірки, суд приходить до висновку про поверховий підхід державних інспекторів до її проведення, що призвело до суб’єктивної та однобічної оцінки відповідачем фактичних обставин без повного аналізу доказів в їх сукупності та прийняття необґрунтованих висновків, безпідставне притягнення відповідача до відповідальності.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. А в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні встановлено, що оскаржувана постанова начальника територіального управління Головавтотрансінспекції про застосування фінансових санкцій не відповідає критеріям щодо правомірності в контексті статті 2 КАС України, оскільки прийнята не на підставі та не у спосіб передбачений законодавством, необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та упереджено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають матеріалам справи, у зв’язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі. А понесені ним витрати в сумі 3,40 грн. по сплаті судового збору за звернення до суду згідно ст. 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області Ратовського А.С. №101859 від 06.09.2010 року про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700 гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 25.10.10
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна
19.10.2010