ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2010 р. Справа № 2-а-3745/10/0270
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
при секретарі судового засідання: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні,
за участю представників сторін:
прокурора: не з'явився,
позивача: Семенюшко Тетяні Сергіївні,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: прокурора Калинівського району в інтересах держави, в особі управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі
до: приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Нападівське"
про: стягнення заборгованості в сумі 126611 грн. 66 коп., -
ВСТАНОВИВ :
прокурор Калинівського району звернувся до суду в інтересах управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі (далі - УПФ у Калинівському районі) до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Нападівське" (далі - ПОСП "Нападівське") про стягнення заборгованості в сумі 126611 грн. 66 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПОСП "Нападівське" не сплатило страхові внески за період з березня 2009 року по серпень 2010 року, у зв’язку з чим утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 126611,66 грн., зокрема: 93384,33 грн. - страхові внески, 26032,94 грн. - штрафні санкції, 7194,39 грн. - пеня.
У зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідач суму боргу не сплатив, прокурор Калинівського району звернувся до суду в інтересах УПФ у Калинівському районі з позовом про стягнення заборгованості.
Згідно ст.121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді. Відповідно до ч. 5 ст. 36-1 згаданого Закону прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення та може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства.
Частиною 2 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (діяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Прокурор в судове засідання не з'явився. Причини не прибуття прокурора в судове засідання суду не відомі.
Представник позивача у судовому засіданні зазначила, що позов підтримує у повному обсязі та просила позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання жодного разу не з’явився, повноважного представника не направив, про час, дату та місце судових засідань неодноразово повідомлявся завчасно та належним чином.
Представник позивача висловила думку про можливість розгляду справи без участі прокурора та відповідача.
Суд, прийнявши до уваги думку представника позивача, вважає, що вжив достатні заходи для повідомлення відповідача завчасно та належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю або участю повноважного представника відповідача, для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, тому, неявка відповідача у судове засідання без повідомлення причин свідчить про умисне затягування розгляду справи, що може потягнути за собою порушення строків провадження у справі. За таких обставин, суд вирішив за можливе розглянути справу без участі відповідача або його повноважного представника.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Закону, визначено принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків, їх права та обов'язки порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Статтею 15 вищевказаного Закону передбачено, що платниками внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору ( контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.
ПОСП "Нападівське" є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію від 07.03.2000 року (а.с. 6) та зареєстровано в УПФ у Калинівському районі як платник страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується заявою відповідача до УПФ у Калинівському районі (а.с. 5).
Згідно з п.6 ч. 2 ст. 17 Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Так, п. 6 ч. 2 ст.17 Закону та п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 №64/8663 передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески у строк до 20 числа наступного за звітним місяцем.
Однак, в порушення вищевказаних положень, за відповідачем на дату подання позовної заяви рахується заборгованість до Пенсійного фонду України у сумі 126611,66 грн., зокрема: по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - 93384,33 грн., по штрафних санкціях - 26032,94 грн., по пені - 7194,39 гривень.
Так, відповідно до розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з лютого 2009 року по липень 2010 року (а.с. 8-25), розрахованих відповідачем самостійно, підписані керівником і головним бухгалтером та скріплених печаткою ПОСП "Нападівське", загальна сума заборгованості складає 93384,33 гривень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 106 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
На виконання п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону УПФ у Калинівському районі прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду, до відповідача, зокрема: №188 від 24.03.2009 року за період з 22.12.2008 року по 26.02.2009 року (а.с. 26), №242 від 06.04.2009 року за період з 22.12.2008 року по 27.03.2009 року (а.с. 28), №334 від 06.05.2009 за період з 22.12.2008 року по 29.04.2009 року (а.с. 27); №483 від 05.08.2009 року за період з 24.12.2008 року по 29.05.2009 року (а.с. 29).
Судом встановлено, що, відповідач дані рішення отримав, про що свідчать копії повідомлень про вручення поштових відправлень, які долучені до матеріалів справи (а.с. 26-29).
Частиною 14-1 Прикінцевих положень Закону встановлено, що суми накладених (нарахованих) штрафів та пені у період з 01.01.2007 року до 01.01.2009 року і суми штрафів та пені, які підлягають накладенню (нарахуванню) на суми заборгованості із сплати страхових внесків та фінансових санкцій, що виникли до 1 січня 2009 року, можуть бути за бажанням страхувальника розстрочені на 60 календарних місяців у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України, з відстроченням першого платежу на 90 календарних днів. При цьому не підлягають розстроченню суми накладених (нарахованих) у зазначений період штрафів та пені, що сплачені страхувальником, який станом на 01.01.2009 року не має заборгованості перед Пенсійним фондом України із сплати страхових внесків, штрафів та пені.
Договір про розстрочення підлягає достроковому розірванню, якщо страхувальник не сплачує в повному обсязі поточні платежі із страхових внесків або не сплачує чергову частку розстроченої заборгованості із штрафів та пені протягом трьох базових звітних періодів.
Відповідач, скориставшись своїм правом на розстрочку погашення штрафів та пені, 30.09.2009 року звернувся з заявою до УПФ у Калинівському районі про розстрочення сплати штрафів та пені (а.с. 30).
На підставі вказаної заяви та керуючись зазначеною вище нормою Закону, між позивачем та відповідачем 09.10.2009 року укладено договір №6 про розстрочення (а.с. 32-33). Проте, у зв'язку з порушенням ПОСП "Нападівське" умов договору та ч. 14-1 Прикінцевих положень Закону, зокрема, не сплати у повному обсязі поточних платежів зі сплати страхових внесків і чергової частки розстроченої заборгованості із штрафів та пені протягом трьох базових звітних періодів, УПФ у Калинівському районі 02.08.2010 року прийнято рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення від 09.10.2009 року (а.с. 35).
Судом встановлено, що, відповідач дане рішення отримав, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів справи (а.с. 34).
Відповідно до п. 3 ст. 106 Закону та п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, позивачем вживались заходи для погашення відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків, а саме: направлялись вимоги про сплату боргу №Ю 765 від 06.05.2010 року (а.с. 37), №Ю 765 від 05.07.2010 року (а.с. 36), №Ю 765 від 03.09.2010 року (а.с. 38). Відповідач дані вимоги отримав, про що свідчать копії повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.36-37, 39), проте станом на час розгляду даної адміністративної справи не оскаржував їх та заборгованість перед позивачем не погасив, чим порушив п.3 ст. 106 Закону.
Однак, відповідачем, в порушення п.3 ст. 106 Закону протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги недоїмку не сплачено та у встановленому законом порядку не оскаржено.
Крім того, позивачем надано до суду акт звірки взаємних розрахунків від 20.09.2010 року між УПФ у Калинівському районі та ПОСП "Нападівське" (а.с. 40) на суму заборгованості відповідача перед позивачем 126611,66 гривень.
Суд бере до уваги, що вимоги про сплату боргу №Ю 765 від 06.05.2010 року, №Ю 765 від 05.07.2010 року, №Ю 765 від 03.09.2010 року ПОСП "Нападівське" не оскаржувалися, а розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з лютого 2010 року по липень 2010 року, розраховані, підписані та скріпленні печаткою відповідачем самостійно та акт звірки взаємних розрахунків від 20.09.2010 року і сприймаються судом як фактичне визнання боргу ПОСП "Нападівське".
У силу ч. 3 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державна пенсійне страхування" страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 3 ст. 106 вищевказаного Закону, орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.
Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов прокурора Калинівського району в інтересах держави, в особі управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Нападівське" про стягнення заборгованості в сумі 126611 грн. 66 коп. задовольнити повністю.
Стягнути з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Нападівське" на користь управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 126611 грн. 66 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Загороднюк Андрій Григорович
22.10.2010