ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2010 р. Справа № 2-а-3604/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді: Дончика В.В.,
при секретарі судового засідання: Ваталінській М.А.,
за участю представників позивача - Тітова В.В., Головань В.І., представників відповідача - Охрімовського Я.В., Цаплюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" (далі - ТОВ "Гірник") до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Вінницька МДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
У вересні 2010 року ТОВ «Гірник»звернулось в суд з позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000252301/0 та №0000292301/0 від 01.09.2010 року.
Зазначали, що Вінницькою МДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Гірник»з питань правильності дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 01.09.2010 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання по платежам за користування надрами загальнодержавного значення у розмірі 22318,37 грн. –основного платежу, 11159,19 грн. –штрафних (фінансових) санкцій, та №0000292301/0 від 01.09.2010 року, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток підприємств в сумі 13417 грн. –основного платежу, 19575 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.
Підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок податкового органу щодо заниження позивачем сплачених сум податку на прибуток підприємств та збору за користування надрами загальнодержавного значення, який знайшов своє відображення в акті перевірки від 17.08.2009 року №39/23/01203998 (далі - Акт перевірки).
Позивач не погоджується з даним висновком відповідача, оскільки, на його думку, факти викладені в Акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи.
У зв’язку з зазначеним, позивач просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000252301/0 та №0000292301/0 від 01.09.2010 року.
В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові, просили щодо його задоволення.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, аргументуючи наведеним у письмових запереченнях (а.с.156-161), окремо суду пояснивши, що оскаржувані рішення прийняті в межах наданих повноважень та відповідно до порушень виявлених в ході проведення перевірки, а тому підстави для задоволення вимог позивача відсутні.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 063095 ТОВ «Гірник»зареєстровано як юридична особа 05.11.1996 року Тиврівською районною державною адміністрацією Вінницької області, юридична адреса: 23300, Вінницька область, Тиврівський район, смт. Тиврів, вул. Забужжя, 15, вид діяльності за КВЕД –добування декоративного та будівельного каменю; оброблення декоративного та будівельного каменю; рибальство, надання послуг у рибальстві; оптова торгівля паливом; оптова торгівля будівельними матеріалами; оренда автомобілів (а.с. 10).
ТОВ «Гірник»на підставі спеціальних дозволів на користування надрами корисних копалин проводить видобуток ендербітів та граніту приданих для отримання блоків та виготовлення облицювальних плит, використання відходів виробництва в якості буто-щебеневої сировини, а саме:
- спеціальний дозвіл на користування надрами, переоформлений замість ліцензії №135 від 15 квітня 1994 року, реєстраційний №3060 від 16 липня 2003 року. Вид користування надрами: видобування, геологічне вивчення, видобування в Рахно-Полівському родовищі. Корисні копалини: ендербіти, граніт (а.с. 140);
- спеціальний дозвіл на користування надрами, переоформлений замість ліцензії №623 від 16 вересня 1996 року, реєстраційний №3061 від 16 липня 2003 рок. Вид користування надрами: видобування, геологічне вивчення, видобування в Івонівецькому родовищі. Корисні копалини: ендербіти, граніт (а.с.142);
- спеціальний дозвіл на користування надрами реєстраційний №3056 від 04 жовтня 2003 року. Вид користування надрами: видобування, геологічне вивчення, у т.ч. дослідно-промислова розробка. Об’єкт надрокористування - ділянка Іванівецька-2. Корисні копалини: ендербіти, граніт (а.с.141);
Судом також встановлено, що Вінницькою міжрайонною державною податковою адміністрацією здійснено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Гірник»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 рік, за результатами якої складено акт перевірки № 39/23/01203998 від 17.08.2010 року, яким встановлено, зокрема, порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.1997 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну сумі 216922 грн., та порушення п.4, п.6-10 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №264, в наслідок чого занижено збір за користування надрами в періоді, що перевірявся на загальну суму 22318,37 грн. (а.с.3-76).
01 вересня 2010 року Вінницькою міжрайонною державною податковою інспекцією прийняті наступні податкові повідомлення рішення:
- № 0000252301/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання по платежам за користування надрами загальнодержавного значення 33477,56 грн., з яких: 22318,37 грн. основного платежу та 11159,19 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.9);
- № 0000292301/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств 32992 грн., з яких: 13417 грн. основного платежу та 19575 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 8).
Розглядаючи спір по суті, суд визнав заявлені вимоги позивача такими, що не можуть бути задоволені з огляду на наступне.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 01.09.2010 року.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З Акту перевірки вбачається, що ТОВ «Гірник»невірно визначило вартість видобувних корисних копалин за звітні періоди та невірно визначило витрати пов’язані з видобутком корисних копалин та їх переробкою.
Порядок справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 264 (далі –Порядок) встановлює єдині правила справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення на території України у межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.
Так, пункт 3 Порядку визначає, що об'єктом справляння платежу є обсяг (кількість) погашених або видобутих корисних копалин, який визначається платником за відповідною інструкцією, затвердженою Мінприроди.
До об'єкта справляння платежу включаються втрати корисних копалин, крім втрат запасів корисних копалин, що згідно з технічними проектами розташовані в охоронних і бар'єрних ціликах (між шахтами) поблизу неякісно затампонованих свердловин або виникли внаслідок аварійних викидів в атмосферу вуглеводнів та вимушених продувок нафтогазових свердловин.
Обсяг (кількість) втрат корисних копалин на кожній стадії їх видобування визначається на підставі техніко-технологічної документації (проектів) гірничодобувних підприємств і підлягає переоцінці у разі змін технічного обладнання та/або технологічних схем підприємств, що видобувають корисні копалини.
При цьому, "погашення" відповідно до Положення про порядок списання запасів корисних копалин з обліку гірничодобувного підприємства, затвердженого Постановою КМУ від 27.01.95р. № 58, полягає у списанні з обліку гірничодобувного підприємства балансових та позабалансових запасів корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення, які переліченні у підпунктах: " а " - видобуті і призначенні для споживання або переробки та " б " —втрачені у процесі видобування п. 3 цього Положення.
А обсяг видобутих у звітному ( податковому ) періоді корисних копалин відповідає частині обсягу вилучених із надр корисних копалин, що перероблені (піддані) додатковим технологічним процесам з метою їх підготовки до реалізації (споживання) шляхом подрібнення, сортування, осушення, очищення, збагачення та агломерації) на товарну продукцію гірничодобувного підприємства, яка відповідає установленим стандартам.
Згідно із пунктом 4 Порядку вартість видобутих у звітному (податковому) періоді корисних копалин (готової продукції) обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства) за більшою з таких її величин:
- за фактичними цінами реалізації видобутих корисних копалин;
- за розрахунковою вартістю видобутих корисних копалин.
Зазначений пункт Порядку передбачає, що оцінюється вартість обсягу видобутих безпосередньо у звітному (податковому) періоді корисних копалин. Обсяг же видобутих раніше корисних копалин, який перебував на складі готової продукції гірничодобувного підприємства до початку звітного (податкового) періоду, не є об’єктом справляння платежів у такому звітному (податковому) періоді.
Слід зазначити, що видобуті корисні копалини є результатом господарської діяльності гірничодобувного підприємства, яка Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності»ДК 009:2005, прийнятим Наказ Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року N 375, віднесена до «добувної галузі». А обсяг видобувних корисних копалин як продукція добувної галузі, відповідає частині обсягу вилучених із надр корисних копалин, що перероблені (піддані додатковим технологічним процесам, з метою їх підготовки до реалізації (споживання): подрібнення, сортування, осушення, очищення, збагачення та агломерація), складає обсяг готової продукції гірничодобувного підприємства.
Відповідно до норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N 242 від 18.10.99 року, «запасами»вважається продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, порядок обліку обсягів готової продукції видобутих корисних копалин як обсягу запасів (товарних запасів), визначається нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку та Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених Наказом Мінфіну від 10.01.2007 року №2.
Пунктами 10 та 11 Порядку встановлено умови включення або не включення сум витрат до розрахункової вартості видобутих у звітному (податковому) періоді корисних копалин: сума витрат під час видобутку корисних копалин, стосовно яких у податковому (звітному) періоді завершено комплекс технологічних операцій (процесів) з видобутку (вилучення) їх з надр (відходів, втрат), повністю включається до розрахункової вартості видобутих корисних копалин за відповідний податковий (звітний) період (п. 10 Порядку); сума витрат під час видобутку корисних копалин, стосовно яких у податковому (звітному) періоді не завершено комплекс технологічних операцій (процесів) з видобутку (вилучення) їх з надр (відходів, втрат), включається до розрахункової вартості видобутих корисних копалин у податковому (звітному) періоді, в якому завершується такий комплекс технологічних операцій (процесів) (п.11 Порядку).
Тому витрати слід відносити до комплексу технологічних операцій (процесів) для обчислення розрахункової вартості одиниці видобувних корисних копалин згідно з п. 10 та п. 11 зазначеного вище Порядку.
Аналіз положень зазначених вище нормативно-правових актів дає підстави говорити про те, що Вінницькою МДПІ при донарахуванні позивачеві збору за користування надрами для видобутку корисних копалин правомірно враховано всю гранітну продукцію, яка вироблялася (переробляється) на підприємстві з урахуванням усього технологічного процесу (подрібнення, сортування, осушення, очищення, збагачення та агломерація).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що твердження позивача відносно того, що Порядком справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин врегульовано відносини щодо сплати збору за користування надрами, які пов’язані тільки з видобутком, вилученням з надр корисних копалин, а не з піддаванням корисних копалин додатковим операціям (подрібненням, сортуванням, збагаченням) виявилося помилковим
У зв’язку із наведеним, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 01.09.2010р. винесене Вінницької МДПІ обґрунтовано та законно, ТОВ «Гірник»у порушення зазначених вище норм невірно визначило вартість видобутих корисних копалин за звітні періоди.
Посилання позивача, що під час проведення перевірки податковим органом не було залучено спеціалістів геологічної служби, в той час, як відповідно до листа Державної екологічно служби № 26/11-441 від 09.09.2010 року повідомлено, що "вартість реалізованих виробів, що отриманні при розпилюванні блоків (брущатка, плити тощо), не включається до вартості видобутих у звітному (податковому періоді) корисних копалин і не оподатковується" не заслуговують на увагу, з наступних підстав.
Так відповідно до пункту 19 Порядку визначено, що 19 контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння платежів до бюджету здійснюють органи державної податкової служби.
Органи державної податкової служби для забезпечення контролю за правильністю обчислення платником суми збору в частині визначення обсягу (кількості) погашених або видобутих корисних копалин у межах наданої йому ділянки надр, а також коригуючи коефіцієнтів у встановленому законодавством порядку залучають органи державного геологічного контролю і державного гірничого нагляду.
Оскільки спору щодо кількості видобутих корисних копалин, з якої слід вираховувати збір відсутній, то і необхідності у залученні державного геологічного контролю і державного гірничого нагляду не вбачається.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000292301/0 від 01.09.2010р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств 32992 грн., з яких 13417 грн. основного платежу та 19575 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, варто відмітити таке.
Згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ (далі –Закон №2181) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
В свою чергу пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 визначено, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, зокрема із Акту перевірки, позивачем занижено сплату податку на прибуток з підприємств, чим порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.7. п.5.2 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, судом встановлено, що позивач, звітуючи до податкової інспекції у 2008-2009рр. по податку на прибуток з підприємств та вносячи відповідні виправлення в декларації, невірно скоригував валові витрати, що призвело до заниження валових доходів, а як наслідок - до заниження сплати податку на прибуток з підприємств.
Крім того, також встановлено, що позивач під час коригування валових витрат та сплати податкових зобов’язань, які були розстрочені останньому рішенням Вінницької МДПІ від 19.02.2009 року №5/24-14 (а.с.134), самостійно нарахував штрафні (фінансові) санкції.
В судовому засіданні, представники позивача не заперечували проти того факту, що позивачем помилково було занижено сплату податку на прибуток з підприємств, однак останні заперечували проти нарахованих позивачу податковою інспекцією штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішення № 0000292301/0 від 01.09.2010р. Мотивуючи заперечення тим, що ТОВ «Гірник» вже самостійно їх собі нарахувало.
Аналіз обставин справи, зокрема Акта перевірки, свідчить про те, що виявлені порушення позивачем положень ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» мали місце, що у свою чергу послугувало заниженням сплати податку з прибутку підприємств, а тому і податкове повідомлення-рішення №0000292301/0 від 01.09.2010 року винесено відносно позивача також правомірно.
Також, слід зазначити, що і нарахування Вінницькою МДПІ штрафних (фінансових) санкцій ТОВ «Гірник», на думку суду, відбулося обґрунтовано, оскільки воно цілком узгоджується із положенням п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ та п.п.6.1.3. п.6 Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби N 110 від 17.03.2001 року.
Проаналізувавши встановлені в судовому засіданні обставини адміністративної справи та відповідні нормативно-правові акти, судом встановлено, що факт заниження позивачем сплачених сум податку на прибуток та збору за користування надрами загальнодержавного значення мав місце, відтак, винесення відносно ТОВ «Гірник» податкових повідомлень-рішень від № 0000252301/0 та №0000292301/0 від 01.09.2010 року, якими йому було донараховано податкові зобов’язання, є правомірним.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на неупередженості, розсудливості, принципу рівності перед законом та відповідає вимогам діючого законодавства.
Оскільки доводи позивача щодо протиправності прийнятих рішення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, то в задоволенні позову слід відмовити.
У зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати, пов’язані з оплатою судового збору, поверненню з Державного бюджету України не підлягають.
Керуючись статтями 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
п о с т а н о в и в :
В задоволені позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 11.10.2010 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович