ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2010 р. Справа № 2-а-3146/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Дончика В.В.,
при секретарі судового засідання: Чорному В.В.,
за участю: представника прокуратури Замостянського району м. Вінниці –Бабчук Н.Л., представника позивача –Комісарчук М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Замостянського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Територіального управління Головної держаної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (далі - ТУ ГДІ у Вінницькій області) до фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій
в с т а н о в и в :
В липні 2010 року прокурор Замостянського району м. Вінниці звернувся в суд, в інтересах держави в особі ТУ ГДІ у Вінницькій області, з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.07.2009 року під час перевірки фізичної особи – підприємця ОСОБА_3, встановлено порушення чинного законодавства про автомобільний транспорт, а саме відсутність документів передбачених ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”. На підставі чого працівниками ТУ ГДІ у Вінницькій області складено акт від 10.07.2009 року за №136331 про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
31.08.2009 року керівником органу державного контролю винесено постанову №88055 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 фінансової санкції у розмірі 510 грн., за порушення вимог ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 4 ст. 60 вказаного Закону, а саме експлуатація легкового автомобіля облаштованого, як таксі без ліцензійної картки.
Дану постанову направлено відповідачу 03.09.2009 року за № 02-3/3620 рекомендованим листом із повідомленням, про що свідчить реєстр поштових відправлень (а.с.11).
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 зазначену постанову не оскаржив, в строки встановлені законом, на добровільну сплату застосованих фінансових санкцій, борг не сплатив, що тягне за собою ненадходження коштів до бюджету Держави, прокурор вимушений звернутись до суду.
Представник прокуратури та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з’явився хоча про час і місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, за адресою внесеною до державного реєстру: АДРЕСА_1.
Частиною 4 статті 33 КАС України передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Також положеннями частини 11 статті 35 КАС України визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до вимог статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Отже, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень статті 128 КАС України.
Заслухавши пояснення представника прокуратури, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, 05.03.2007 року Виконавчим комітетом Вінницької міської ради ОСОБА_3, зареєстрований як фізична особа - підприємець, за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.
10.07.2009 року державними інспекторами ТУ ГДІ у Вінницькій області, здійснено перевірку транспортного засобу ВАЗ 210994, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої складено акт № 136331 від 10.07.2009 року.
Проведеною перевіркою встановлено порушення ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме відсутність ліцензійної картки під час експлуатації легкового автомобіля облаштованого як таксі.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Такими документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі є: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно абзацу 4 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ТУ ГДІ у Вінницькій області направляло відповідачу повідомлення від 27.07.2009 року № 02-3/2955 про розгляд його справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с.8).
Постановою начальника ТУ ГДІ у Вінницькій області № 088055 від 31.08.2009 року, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” до ОСОБА_3 застосовано фінансові санкції в сумі 510 грн.
Копія постанови про накладення фінансових санкцій направлена відповідачу, про що свідчить витяг з реєстру згрупованих внутрішніх відправлень від 03.09.2009 року (а.с. 11).
Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Постанова про накладення фінансових санкцій відповідачем не оскаржена в передбаченому законодавством порядку, хоча і жодних доказів її виконання в добровільному порядку матеріали справи не містять.
Чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у випадку несплати їх перевізником у добровільному порядку. Так, зокрема, Закон України "Про автомобільний транспорт" не передбачає примусового виконання даних постанов органами держаної виконавчої служби.
Несплата фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави.
Згідно положень частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
З приписів статей 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог.
Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) в дохід Державного бюджету України фінансові санкції, застосовані відповідно до постанови Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області № 088055 від 31.08.2009 року, в сумі 510 (п’ятсот десять) гривень.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 13.09.2010 року.
Суддя /підпис/ Дончик Віталій Володимирович
Копія врна:
Суддя:
Серктар: